Користувач:Myroslav Popovych

Використання методу проектів на уроках інформатики

Сучасне суспільство ставить перед освітою складне завдання: підготувати спеціаліста, який володіє не лише багажем знань, але й здатного до постійного самовдосконалення, самоосвіти й адаптації до нових вимог. Тому суспільство потребує прориву в підготовці інтелектуальної молоді. Сучасна школа повинна не тільки передавати знання, а й навчити учня їх здобувати та вміти використовувати, що, у свою чергу, неможливо без розвитку в школярів творчих природних здібностей.

Шкільна інформатика повинна давати учням дещо більше, ніж просто навички роботи в певному середовищі, які, до того ж, можуть застаріти ще до початку їхнього реального застосування. Використовувати готові програмні системи, бази даних, електронні таблиці й системи комунікацій, якщо потрібно, може навчиться кожен так швидко, як умикати й вимикати комп’ютер. Вивчення сучасних комп’ютерних технологій повинне бути спрямоване не на формування вмінь натискати на певні клавіші, а на свідоме використання комп’ютера, формулюючи при цьому алгоритми як засоби досягнення мети в будь-якій ситуації. Здобуті навички роботи з програмним забезпеченням слід спрямовувати на розвиток інтелекту учня, на його вміння думати. Без сумніву, чого навчати — одне з важливих питань, але не менш важливе — як навчати. Потрібні такі засоби навчання, які б дозволяли за цей час засвоювати все зростаючий обсяг знань і вмінь. Таким чином, мова йде про активний пошук інтенсивних методів, форм і засобів навчання.

Курс інформатики має багато можливостей для розвитку творчого інтелекту учнів. Прикладом може бути робота школярів з моделями, пошук інформації в Інтернеті та багато іншого. Одним із видів творчої діяльності на уроках інформатики є робота учнів над власними проектами.

Проектне навчання заохочує і посилює активність навчання з боку учнів, тому що воно особистісно зорієнтоване, використовує множину дидактичних підходів — навчання в справі, незалежні заняття, спільне навчання, мозковий штурм, рольова гра, евристичне й проблемне навчання, дискусія, командне навчання; сприяє самомотивації навчання, що означає зростання інтересу й захопленості роботою в процесі її виконання; підтримує педагогічні цілі в когнітивній, афективній і психомоторній областях на всіх рівнях — знання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу; дозволяє вчитися на власному досвіді та досвіді інших не на словах, а в конкретній справі; приносить задоволення учням уже через те, що в остаточному підсумку вони мають продукт власної діяльності.

Метод проектів припускає розв’язування деякої проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого, інтегрування знань, умінь із різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей. Використання цього методу виправдовує себе, якщо результатом виконаного проекту є конкретний продукт, готовий до впровадження.

Доцільність використання методу проектів визначається наступним:

1. Наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми чи задачі, яка вимагає інтегрованого знання, дослідницького пошуку для її розв’язування.
2. Проект розробляється за ініціативи учнів. Тема проекту для всього класу може бути однією, а шляхи реалізації для кожного учня різні.
3. Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів — створення конкретного програмного продукту.
4. Самостійна діяльність учнів.
5. Визначення кінцевої мети спільних або індивідуальних проектів.
6. Визначення базових знань із різних галузей, необхідних для роботи над проектом.
7. Структурування змістовної частини проекту (із вказуванням поетапних результатів). Проект заздалегідь спланований, сконструйований, але разом з тим допускає гнучкість і зміни в ході виконання.
8. Використання дослідницьких методів: визначення проблеми, задач дослідження, які випливають із проблем, висунення гіпотез щодо способів їх розв’язання, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коригування, висновки (використання в ході спільного дослідження методу «мозкової атаки», «круглого столу», статистичних методів опрацювання результатів експериментів, творчих звітів, перегляду та ін.).
9. Проект реалістичний, орієнтований на ресурси школи, які є в її розпорядженні.

Проектна діяльність виступає важливою ланкою технології формування культури навчальної діяльності учнів. Вона дозволяє не тільки спостерігати процес становлення особистості, а й нарощувати цю культуру, створювати умови для її підвищення від проекту до проекту. Л. Стеців визначає проектне навчання як цілісну дидактичну систему, що ґрунтується на логіко-психологічних закономірностях творчого засвоєння знань у навчальній діяльності. Отже, метод проектів є ефективним у світлі формування культури навчальної діяльності учнів, адже він дозволяє реалізувати як дослідницькі, так і зорієнтовані на практичну діяльність завдання; дає змогу навчитися працювати в колективі; розвиває вміння самостійно знаходити необхідну інформацію; дає можливість проявити самодіяльність у роботі й набувати практичного досвіду; навчає творчо підходити до розв’язування поставлених завдань.

У проекті учні стають основними дійовими особами навчального процесу, вони є рівноправними членами творчого колективу, що дозволяє їм об’єднуватися за інтересами, забезпечує різноманітність рольової діяльності. Метод дає можливість залучати до навчального процесу не лише дії та думки школярів, але й їхні почуття. У ході здійснення проекту школярі навчаються надавати допомогу своїм товаришам по роботі, у них формується вміння самостійно орієнтуватися в інформаційному просторі, виробляється обов’язковість і відповідальність. Уміння користуватися методом проектів — показник високої кваліфікації вчителя, його ставлення до прогресивних методик навчання й розвитку учнів. У ході його здійснення вчитель допомагає учням у пошуку джерел інформації, необхідних для роботи над проектом, координує весь процес, підтримує безупинний зворотний зв’язок, консультує, заохочує та підтримує учнів. Метод проектів передбачає певну сукупність навчально-пізнавальних прийомів, що дозволяє розв’язати ту чи іншу проблему в результаті самостійних дій учнів із обов’язковою презентацією цих результатів. Вибір тематики проектів у різних ситуаціях може бути різним. В одних випадках учителі визначають тематику з урахуванням інтересів і здібностей учнів, своїх професійних інтересів, навчальної ситуації в класі. В інших — тематика проектів, особливо тих, що призначені для позаурочної діяльності, може бути запропонована учнями, які орієнтуються на власні інтереси, інтереси місцевої громади, не тільки пізнавальні, а й творчі.

Типологія проектів різноманітна.

• За переважним способом діяльності учнів виділяють такі проекти:

а) дослідницькі;

б) творчі;

в) пізнавальні.

• За змістом розрізняються проекти в межах досліджувального навчального предмета (монопроект) і проекти, засновані на змісті кількох навчальних предметів (міжпредметні).
• За характером координування проекту педагогом можна виділити варіант із активною участю вчителя на всіх етапах підготовки та здійснення проекту під безпосереднім керівництвом (прямий) і варіант, коли вчитель неявно керує процесом, у цьому випадку він імітує члена колективу, що здійснює проект (прихований).
• За кількістю учасників розрізняють індивідуальні й колективні (парні, групові) проекти.
• За тривалістю виконання проекту розрізняють короткострокові (від кількох днів до кількох тижнів) і довгострокові (до року).

Підготовка й реалізація проекту може включати такі етапи:

Перший етап — мотиваційно-орієнтовний. Він містить такий алгоритм діяльності учнів: усвідомлення учнями мотиву й мети діяльності, визначення основної проблеми й завдань дослідження, що випливають із неї, визначення задуму проекту, висування гіпотез щодо її розв’язання, виявлення й обговорення методів дослідження, на основі яких буде реалізовуватися проект. На цьому етапі найбільш доцільно використовувати методи, що дозволяють висловити й обговорити різноманітні ідеї, наприклад метод «мозкової атаки», «круглого столу» тощо.

Другий етап — конструктивний, що включає безпосереднє здійснення проекту: учні об’єднуються в тимчасові групи (4–6 осіб) для здійснення проектної діяльності, складання орієнтовного плану з його подальшим обговоренням і коригуванням, затвердження робочого плану проекту, розподіл обов’язків між виконавцями проекту, здійснення проекту (збір інформації, систематизація й аналіз даних), обговорення способів оформлення кінцевих результатів, їх первинне оцінювання й коригування, оформлення проекту у вигляді текстів, карт, схем, діаграм тощо.

Третій етап — презентаційний. На цьому етапі здійснюється захист проекту. Захист (презентація) може проходити у вигляді рольової гри («круглий стіл», прес-конференція, дискусія тощо) або у вигляді доповідей, повідомлень про підсумки проекту. Учні представляють результати своєї роботи, описують методи й прийоми, за допомогою яких було одержано інформацію, розповідають про проблеми, що виникли під час роботи над проектом, демонструють набуті знання, вміння, творчий потенціал. На цьому етапі учні набувають досвіду представлення підсумків своєї діяльності. Дуже добре, якщо на цьому етапі використовуються комп’ютерні презентації, в яких учні описують всі названі вище питання.

Четвертий етап — експертиза проекту, в ході якої необхідно з’ясувати, чи досягнуто визначеної мети, чи відповідають одержані результати сучасному рівневі наукових знань із висунутої проблеми, чи змогли учні задовольнити свої інтереси, проявити здібності.

Експертиза є необхідним компонентом цієї технології, це одна з істотних відмінностей проекту від звичайних, наприклад проблемних, завдань.

Можна запропонувати такі критерії оцінювання проекту:

• актуальність і значущість висунутих проблем;
• ефективність використаних методів дослідження і методів обробки одержаних результатів;
• активність учасників проекту відповідно до індивідуальних можливостей;
• характер відносин і взаємодопомоги учасників проекту;
• повнота висвітлення проблеми, використання знань з інших галузей;
• уміння аргументувати свої висновки, відповідати на запитання опонентів, лаконічність й аргументованість відповідей членів групи;
• естетика оформлення результатів виконаного проекту.

Завершальний етап — оцінювально-рефлексивний. Його мета — самооцінка учнями своєї діяльності. Школярі усвідомлюють власні досягнення і виявляють нерозв’язані питання, обговорюють труднощі, що виникли під час збору й обробки інформації, роботи з партнерами, розглядають шляхи подолання цих труднощів, аналізують, де вони змогли виявити творчі здібності, а де — ні й чому.

До основних умінь учнів, необхідних для роботи з проектами в інформатиці, можна віднести:

• запуск на виконання програми роботи з електронною поштою;
• пошук потрібної інформації в глобальній мережі Інтернет;
• уміння «перекачати» інформацію з мережі на твердий або гнучкий диск, і навпаки, із твердого або гнучкого диска — у мережу;
• робота в операційній системі Windows;
• запуск програм на виконання;
• робота з текстовими редакторами;
• використання баз даних;
• використання основних сервісів глобальної мережі Інтернет;
• переміщення Web сторінками;
• створення та впорядкування закладок;
• друкування Web сторінок.

Перераховані елементарні вміння дозволять учневі/вчителеві відчувати себе досить комфортно в мережах і досить повно користуватися різноманітними послугами освітніх мереж. Таким чином, проектна діяльність не тільки мотивує процес навчання дітей, вона дає змогу збагачувати досвід у конкретній справі, дозволяє побачити практичне застосування знань і вмінь у реальному житті.

Узагальнюючи все сказане вище, робимо висновок, що метод проектів надає значні можливості для педагогічного впливу в процесі формування в учнів культури навчальної діяльності. Такий підхід допомагає педагогам оптимізувати навчально-виховний процес, зробити його більш насиченим і цікавим, забезпечити підвищення активності школярів, робить дітей більш відповідальними, старанними, самостійними, зацікавленими в результатах власної навчальної діяльності.