Створення ситуації успіху на уроках музики

У процесі педагогічної діяльності в мене з’явилося переконання: якщо не бажаємо «зламати» дитину в період формування її особистості, маємо за мету допомогти в розвитку, оберігаючи природну індивідуальність, то ні в якому разі не можна позбавляти дитину віри у свої можливості та чекання завтрашньої радості від результатів праці. І тому у своїй роботі я активно використовую педагогічну технологію «Створення ситуації успіху».

Ситуація успіху - це суб’єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища.

Ситуація успіху дарує атмосферу приязні та взаємодопомоги, впевненості і захищеності. Учитель повинен створити джерело внутрішніх сил дитини, джерело, яке дає енергію для подолання труднощів і формування бажання вчитися. Використання ситуації успіху має сприяти підвищенню робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної роботи, а також допомогти учням усвідомити себе повноцінною особистістю і, відповідно, забезпечити успіх у навчанні.

Існують типи радості. До них відносяться:

• Неочікувана радість - це почуття задоволення від того, що результати діяльності учня перевершили його очікування. З педагогічної точки зору - це результат продуманої, підготовленої діяльності вчителя;
• Спільна радість - полягає в тому, щоб учень досягнув необхідної для себе реакції колективу. Вона може бути підготовленою вчителем або спонтанною. Спільною радістю вважають тільки ті реакції колективу, які дають можливість дитині відчутні себе задоволеним, стимулюють її зусилля. Це, перш за все, має бути емоційний відгук оточуючих на успіх члена свого колективу.
• Радість пізнання - це радість пізнання нового, хоча вона по своїй суті альтруїстична. Пізнання спирається на самоосвіту й самопізнання. Така радість не може вирости на пустому місці, народитися без серйозних причин. Її головна умова - спілкування.

Немає більш цінних мотивів для навчання, ніж інтелектуальні, в основі яких лежить проблема пізнавати світ, коли важливий не стільки результат, скільки процес пізнання. Радість навчального процесу та радість пізнання тісно пов’язані.

Створення пізнавального інтересу є предметом турботи вчителя, який формує радість пізнання. Я намагаюсь створити ситуацію успіху для розвитку творчих здібностей дитини, дати можливість кожному учню відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили. Педагогічна технологія «Створення ситуації успіху» включає створення різноманітних видів радості, використання прийомів, за допомогою яких розгортається робота з різними категоріями дітей (Додаток №3).

Створення ситуації успіху має певний алгоритм:

1.Зняття страху. Допомагає перебороти невпевненість у власних силах. («Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи вирішення проблем»). Авансування успішного результату. Допомагає вчителю висловити тверду переконаність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях. («У тебе обов’язково вийде», «Я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті»). Прихований інструктаж дитини про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання. («Можливо краще почати з…», «Виконуючи роботу не забудьте про…»).

2.Внесення мотиву. Показує дитині заради чого, кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання. («Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись…») Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється або здійснюватиметься. («Тільки ти міг би…», «Тільки тобі і можу доручити…»)

3.Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій. («Ми дуже хочемо розпочати роботу…» , «Так хочеться скоріше побачити…»). Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити не результат в цілому, а якої її окремої деталі. («Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі…», «Найбільше тобі вдалося…»)

У своїй практичній роботі я використовую різні форми схвалення, погодження, підбадьорювання, виражені словесно й за допомогою міміки, жесту, модуляції голосу: «справився», «вже краще», «чудово», «бездоганно», «старався», «задоволена твоєю роботою».

У такій же формі висловлюю зауваження, заперечення, осуд: «не поспішай», «подумай ще раз», «а може, давай зробимо так», «послухайте та поміркуйте». Широко використовую в оцінюванні дітей ігрову оцінку, нагородження переможців під час змагання між хлопчиками та дівчатами, між рядами, групами ігровими атрибутами (книжками, аплікаціями, листівками). Я стимулюю своїх учнів не лише за успішне навчання, щоб не обділити увагою тих учнів, які найбільше потребують а й за старанність, активність, охайність, доброзичливе ставлення до однокласників тощо, інколи навіть авансом, - щоб підтримати в усіх учнях, незалежно від їхнього рівня розвитку та умінь почуття захищеності в колективі та створити мікроклімат доброзичливості.

Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Кожному педагогу слід звернути увагу на цей постулат. Об'єктивна успішність діяльності дитини - це успіх зовнішній, тому що якість результату оцінюється свідками дійства. Усвідомлення ситуації успіху самим же учнем, розуміння її значимості виникає в учня після подолання своєї боязкості, невміння, незнання, психологічного ураження та інших видів труднощів.