КУЛЬТУРА МОВИ – СКЛАДОВА ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ

Модернізація системи мовної освіти в Україні - поклик часу

Педагоги Криворізької загальноосвітньої школи № 122 у своїй діяльності керуються затвердженими наказом МОН від 16.06.2015 р. № 641 «Методичними рекомендаціями щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах», у яких наголошено, що «…необхідно модернізувати систему викладання української мови, а саме:

• у навчально-виховній діяльності неухильно дотримуватися єдиного мовного режиму;

• формувати інформаційно й емоційно самобутній україномовний простір, який забезпечуватиме залучення школярів до величезного мовного дивосвіту, до глобальних знань про рідну мову, її закони, систему її виражально-зображальних засобів;

• виховувати відповідальне ставлення до рідної мови, свідомого нею користування; • сприяти вияву українського менталітету, способу самоусвідомлення і самоідентифікації, сприйняттю української мови як коду праісторичної пам’яті; • через мовне посередництво долучати школярів до національної історії, до різних масивів національної культури, до глибинної сутності народного життя. В основних програмних документах реформи загальноосвітньої школи наголошується, що вивчення української мови сприяє вихованню сучасної інтелектуально й духовно розвинутої особистості, здатної до продуктивної діяльності. Така особистість повинна володіти не лише певним обсягом знань про мову, а й умінням застосовувати їх в усному й писемному мовленні, “толерантно спілкуватися, слухати й чути, сприймати й розуміти” фтобто бути компетентною щодо мови й мовлення. Компетéнтність — проінформованість, обізнаність, авторитетність. Компетентність у перекладі з латинської competentia означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід. Компетентність також визначається як набута у процесі навчання інтегрована здатність особистості, яка складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці. Аврам Ноам Хомський, американський лінгвіст, запровадив у науковий обіг поняття “мовна компетентність”. Учений у ході теоретичного осмислення проблеми в лінгвістичному аспекті з’ясував, що явище мовної, комунікативної та інших типів компетентностей, пов’язаних із мовною, може бути предметом вивчення різних галузей гуманітарної науки. Фахівці стверджують, що мовна, комунікативна компетентності / компетенції – не лише навчальна мета, а й одна з визначальних умов оволодіння знаннями на різних рівнях освіти. Зупинимося на практичних прикладах удосконалення мовної культури учнів у шкільній практиці. Висвітлимо основні аспекти роботи учителів Криворізької загальноосвітньої школи № 122 у цій царині педагогічної діяльності. 2.2. Суржик та лайливі слова – справжні вороги мови

         Проблема формування й розвитку згаданої компетентності є надзвичайно актуальною упродовж усього  періоду  навчання учнів.  Мовне середовище має   значний вплив  на формування  мовної культури людини. Оскільки у наших школярів воно  у переважній більшості російськомовне та  «суржикове», то це не може не залишити  свій  слід. Назва терміну є метафоричною, адже первісне значення слова суржик - суміш зерна різних злаків і борошно з такої суміші, яке було невисоким за якістю і вживалося у важкі голодні роки. Ще наприкінці ХІХ-ХХ ст. звучало застереження інтелігенції щодо поширення цієї скаліченої мови Україною як "збитку і згуби слов'янського добра". Характеристики суржику - лише негативні: "мішана й ламана мова", "мовний покруч", "здеградована під тиском русифікації форма українського мовлення", "мовний безлад", "низька мова", "напівмовність", "кровозмісне дитя двомовності", "бур'ян". Причинами такого потужного  впливу однієї мови на іншу науковці вважають цілеспрямовану мовно-культурну політику, тобто мовний тиск однієї мови на іншу, а також велику зовнішню подібність, тісну спорідненість лексичного складу й граматичної системи української та російської мов. Суржик охоплює всі мовні рівні. Особливо потерпає від нього усне українське мовлення, а отже, вимова слів. Інколи мовець і не підозрює про своє ураження суржиком, хоч і послуговується ним тривалий час.  Але частіше - це ознака байдужості, адже той, хто промовляє такі слова: «вроді», «вообще»,  «ладно», «ужас», «кашмар», «прівєтік», добре знає, що це неправильно. То як маємо трактувати наш суржик? Не як нашу вину, а як нашу органічну слабість, хворобу, яку треба лікувати. Нашою виною, моральною хибою є хіба загальне лінивство, крутійство та лизунство і, як неодноразово підкреслював І. Огієнко, небажання пильно й ненастанно вчитися рідної мови, невизнання того, що існує складна наука рідної мови. 

Страшними ворогами нашої мови є жаргомізми, лайливі слова. Лихослів'я як частина ненормативної лексики має коріння в релігійних віруваннях людей — звідси і слово «лихослів'я», за вимову якого мало статися певне лихо, кара Божа. Навіть деякі вчені довели, що вживання «матюків», які, на переконання багатьох мовознавців, прийшли до нас із Росії, викликають онкологічні захворювання. На жаль, ці засмічувачі мови брудним потоком виливаються із вуст людей на вулицях, у транспорті, та ( як це не дивно) не рідко і екранів телевізорів. Доводиться докладати значних зусиль, проводити відповідну роботу із громадськістю, щоб долати цю серйозну перешкоду у досягненні позитивних результатів. Педагоги - наставники сто двадцять другої школи використовують різні методи та форми роботи, направлені на викорінення згаданих вище «непроханих гостей» із мови школярів. Це і різноманітні мовознавчі проекти, квести, віртуальні мандрівки країною «Суржиус» та «Планетою чарівних слів» , «Чисті четверги»: «Приберемо разом мовне сміття!», «круглі столи», конкурсно-пізнавальні програми , які допомагають «…пильно й ненастанно полоти бур'ян», щоб «чистішою від сльози» стала наша мова.

	Вивчаючи творчість Павла Глазового на уроці літератури рідного краю, переглянувши мультиплікаційну гумореску «Кухлик»,  учні переконалися, що кожному з нас потрібно ставати на захист української мови, як герой однойменного твору. Визначаючи засоби гумористичного зображення, діти звернули увагу на суржик персонажів, дійшли висновку, що потрібно плекати чистоту нашого мовлення.

Результатом проведених заходів є усвідомлення, що вживати ненормативвну лексику, розмовляти суржиком - це ознака мовленнєво-мисленнєвого примітивізму, бездуховності, неосвіченості, байдужості до своєї мовної поведінки, а отже, неповаги до української мови. 2.3. Співпраця сім'ї та школи у розвитку мовленнєвої культури учнів Ставлення до мови, потреба розвивати культуру мовлення формується передусім у сім'ї. Батьки закладають найпевніші основи поваги й любові до рідного слова. Тож наш навчальний заклад проводить інформаційно-просвітницьку роботу з батьками, спрямовану на формування культури мови, її чистоти, толерантності, поваги до історії, звичаїв та традицій як українців, так і представників різних національностей. Батьки залучаються до підготовки та проведення різноманітних заходів. Одним із найяскравіших прикладів такої роботи став фестиваль «Криворізька родина запрошує на гостину», проведений у рамках міської акції «Україна - для нас, ми - для України». На фестивалі були презентовані культурні надбання представників переважної більшості національностей, що проживають у Кривому Розі. У залі звучали виступи польською, болгарською, німецькою, вірменською, азербайджанською, японською мовами та довершений їх переклад українською. Готуючись до публічного виступу, діти та батьки під керівництвом наставників удосконалювали вміння логічно будувати висловлювання, точно добирати лексичні засоби, емоційно та доступно донести інформацію до аудиторії. Із метою занурення в атмосферу краси та магії слова широко практикуються спільні культпоходи учителів, дітей і батьків на вечірні вистави Криворізького театру драми та музичної комедії імені Шевченка, творчі зустрічі, спільна проектна діяльність із акторами згаданого закладу, Одним із найкращих інтелектуальних надбань можна назвати проект «Путівник мандрівника «Ім’я Шевченка на карті Дніпропетровщини»», який дає вичерпну інформацію про культурно-мистецькі заклади нашої області, що носять ім’я геніального поета. У зйомках відеоматеріалу взяв участь актор театру, народний артист України Володимир Полубоярцев.

       2.4. Формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень під час проведення позакласних заходів та уроків української мови і літератури

Актуальними, як ніколи, сьогодні є слова Василя Захарченка : «Рідна мова дається народові Богом, чужа — людьми, її приносять на вістрі ворожих списів». Основна мета навчання української мови полягає у вихованні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості. Одним із завдань є формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень. На уроках української мови та літератури, під час проведення позакласних заходів учителі-філологи разом із класними керівниками послідовно і системно залучають своїх вихованців до вивчення слів-символів, у яких закарбовано культурний досвід минулих поколінь: лелека, калина, кладка, чорнобривці, вишиваний рушник і под. Адже вони сприяють формуванню національної картини світу учнів, закорінюють нові покоління в ґрунт духовності. У тандемі працюють над збагаченням учнівського словника колоритними фразеологічними одиницями, що витворені попередніми поколіннями. Це позитивно позначається на розвиткові образного мислення, розумінні ментальності свого народу. «Ну що б, здавалося, слова...Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, як їх почує!.. Знать, од Бога і голос той, і ті слова ідуть меж люди!» - стверджував геніальний український пророк Тарас Шевченко, спонукаючи нас замислитися над значенням слова в житті людини. Величезна роль цьому «дарові Божому» відводиться в українському фольклорі. До невичерпного джерела знань «славних прадідів великих» учні доторкнулися під час підготовки та проведення інтелектуальної гри «Скарбниця народної мудрості». Зокрема серед широкого розмаїття прислів’їв та приказок, присвячених слову, було виділено такі : «Не кидай слова на вітер», «Коня керують уздами, а чоловіка — словами», «Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові», «Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш», «Слово — не полова, язик — не помело», «Слово до слова — зложиться мова» ,«Слово старше, ніж гроші», Добре слово краще, ніж готові гроші», «Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш». Учасники гри переконалися, що народна мораль засуджує тих, хто зраджує рідну мову, вивчивши такі прислів’я : « Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається». «Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш, порівняли їх зі словами Павла Мовчана: «Людина, яка втратила свою мову, — неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови.

	Діти зробили  висновок, що слово - це  потужна сила («Краще переконувати словами, як кулаками», «Від теплого слова і лід розмерзається») і користуватися нею треба так, щоб не зашкодити тим, хто поряд із тобою, бо попереджали  нас   пращури: « Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи», «Гостре словечко коле сердечко», «Удар забувається, а слово пам'ятається», «Шабля ранить тіло, а слово — душу».
	Діамонологічну компетенцію (володіння діалоговими і монологовими техніками спілкування, технікою ведення спору, технікою упізнавання невербальної знакової системи,  технікою роботи з текстовим матеріалом та ін..) покращуємо у ході проведення нестандартних уроків. Так, під час проведення веб-квесту за новелою Миколи Хвильового «Я (Романтика)» учні перевтілювалися в різні іпостасі  ліричного героя, вміло декламуючи уривки із твору. Одинадцятикласники у процесі роботи над створенням мультимедійних презентацій, буклетів та їх публічних захистів дійшли висновку, що на рiках кровi не може постати гуманне суспiльство. У цьому полягає актуальність новели, особливо на тлі сучасних проблем нашої держави.

2.5. Руйнування стереотипу неповноцінності української мови - пріоритетна складова створення її престижного іміджу Пріоритетним завданням словесників стало руйнування стереотипу неповноцінності української мови, який упродовж попередніх поколінь із різних ідеологічних причин насаджувався у свідомості українців. Учні за рекомендацією педагогів поповнюють свої знання, дивлячись рубрику, яку веде мовознавець та викладач сучасної української мови доцент Київського університету імені Бориса Грінченка, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Технічного ліцею НТР "КПІ" Олександр Авраменко у передачі «Сніданок з 1+1» та застосовують в усному та писемному мовленні усі почуті рекомендації. Пан Олександр, відзначивши, що мова є одягом для думок, переконує глядачів шанувати її та дбати про чистоту. Беручи за приклад відомого філолога, діти, слухаючи публічні виступи політиків, акторів, журналістів, співаків, намагаються знайти помилки, що допускають у мовленні згадані персони. За допомогою словників, електронних посібників (а часом і вчителів) школярі правильно будують почуті висловлювання, ліквідовуючи недоліки, доносять інформацію до товаришів. Збагатив учнів знаннями та практичними навичками ерудит-квартет «Як парость виноградної лози, плекайте мову!», під час якого командам-конкурсантам були запропоновані завдання на визначення їхньої лексичної, фонетичної, морфологічної та стилістичної компетенцій (Додаток 1). Учасники переглянули уривок із «філологічної» п’єси Миколи Куліша «Мина Мазайло», який майстерно виконали члени шкільного театрального гуртка «Натхнення», та відповіли на питання, пов’язані з лексичним матеріалом твору.

  	 Аби учні сприймали українську мову як сучасну, європейську, багату, культурну, розвинену, треба широко й системно демонструвати повнокровність і спроможність нашої мови в усіх сферах життя. Для реалізації цього завдання філологами добирається  дидактичний матеріал різних тематичних груп: мистецтво, дозвілля, техніка, Інтернет, салон краси, одяг, здоров’я, спорт, наука, кулінарія, офіс, транспорт тощо. Використання сучасних текстів, підготовлених педагогами,  на уроках  сприяє руйнуванню згаданого вище стереотипу щодо можливостей і спроможності сучасної української мови. 

2.6. Руйнування стереотипу неповноцінності української мови - пріоритетна складова створення її престижного іміджу Любов до своєї Батьківщини виявляється і в дотриманні норм усної та письмової мови, а також у загальній культурі, одним із аспектів якої є мовна культура особистості - дотримання етичних і комунікативних норм. Однією із причин низької культури мови є відсутність у дітей бажання читати художню літературу, джерело збагачення мовлення, записувати цікаві думки майстрів слова, вчити напам'ять афоризми, вірші. Із метою прищеплення любові до рідної мови, популяризації української класичної драматургії, удосконалення фонетичної компетенції (правильна вимова усіх звуків рідної мови, звукосполучень згідно з орфоепічними нормами, наголосів; володіння інтонаційними засобами виразності мовлення (темп, тембр, сила і висота голосу, логічні наголоси тощо) було проведено шкільний театральний фестиваль «Моя любове, я перед тобою!», Творчим колективам класів організаторами заходу було запропоновано зробити постановки за творами І. Котляревського, Т. Шевченка, М. Старицького, Лесі Українки, Л. Костенко. Актори-аматори зуміли втілити режисерські задуми своїх класних керівників, продемонстрували справжню виконавську майстерність. Учні змусили глядачів плакати разом із Наталкою Полтавкою, перенесли присутніх у чарівний світ «Лісової пісні». Душевний біль Марусі Чурай через зраду коханої людини дозволила відчути переконлива акторська гра театралів. Допомогли перейнятися долями закоханих Назара Стодолі та Галі, яких підступно намагалися розлучити. Нікого не залишило байдужим декламаторське тріо, із вуст якого лунало зізнання у коханні українською, російською та англійською мовами.

Спираючись на рекомендації  авторів статті  «Шляхи формування мовної компетентності особистості: науково-методичний підхід» Михайла  Білогорки та Тетяни Мороз «…з метою виховання мовної  свідомості особистості (бажання говорити, читати, писати, співати і, найголовніше – думати і в подальшому використовувати)…»  школярі залучаються до творчих літературних  конкурсів  міського, обласного та Всеукраїнського рівнів. Зокрема учні школи стали лауреатами та переможцями таких конкурсів: «Я - чарівник», «Лист до мами», «Країна чарівних книжок» та ін..

Усе викладене вище є лише малесенькою частинкою роботи, яку проводять словесники нашої школи, адже за словами Франсуа Вольтера «…чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя.»