Мультимедіа, як засіб пізнання на уроках

Мультимедіа, як засіб пізнання на уроках

1. Проблеми створення та використання мультимедійних продуктів

У «Всесвітній доповіді з освіти» ЮНЕСКО було виділено три цілі використання комп’ютерів у наш час у різних системах освіти:

• перша (традиційна) – як засіб забезпечення набуття учнями мінімального рівня комп’ютерної грамотності;

• друга – як засіб підтримки та збагачення навчального плану;

• третя – як середовище для взаємодії між учителями та учнями [1].

Завдяки можливості зберігати та сумісно використовувати великий обсяг текстового, звукового та візуального матеріалу, комп’ютер став потенційно потужнім і зручним засобом підтримки та збагачення існуючих навчальних планів. Цей потенціал активно реалізують у системах дистанційної освіти.

Мультимедіа — сучасна IT, що об'єднує за допомогою комп'ютерних засобів графічне та відеозображення, звук й інші спеціальні ефекти. До категорії мультимедіа належить значна частина розважальних, освітніх та інформаційно-довідкових програмних продуктів.

Нині в загальноосвітніх навчальних закладах з метою підтримки та збагачення навчального плану найчастіше використовують такі мультимедійні продукти, як: інтерактивні довідники та матеріали для самоосвіти (словники, енциклопедії, атласи, самовчителі різних мов тощо); освітні програми ;електронні підручники та програмно-методичні комплекси тощо.

Практика створення програм показує, що склалося своєрідне зачароване коло: спеціалісти, зайняті змістом свого навчального курсу, не мають можливості, а часом і бажання підключитися до процесу створення мультимедійних програм. Програмісти часом виконують їх без урахування досвіду педагогічної роботи, специфіки змістового параметру конкретного навчального предмету, але і досвідчений педагог не завжди готовий сприймати та використовувати навіть добре продумані готові програми, оскільки він, як педагог-професіонал, має свою концептуальну лінію, своє бачення розв’язання предметної проблеми. Тому тільки спільні зусилля, з одного боку, програмістів, які підготували якісні мультимедійні оболонки, та, з іншого боку, – професіоналів, які чудово знають свою предметну галузь із змістової та методичної точки зору, можуть дати реальний і бажаний ефект у процесі створення навчальних програм .

Можна вказати на головні перешкоди ефективному використанню освітніх ММП у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи:

а) слабкий потенціал існуючого парку комп’ютерів у школах; б) наявність невеликої кількості ММП, які можуть бути безпосередньо введені до існуючих навчальних планів; в) повільна адаптація ММП, які розроблені в інших країнах, за рахунок відмінностей у мові, культурі, шкільних планах; г) труднощі створення працездатної взаємодіючої групи техніків і педагогів для створення нових освітніх комп’ютерних продуктів; д) низький рівень компетентності вчителів у використанні засобів ММТ.

2. Особливості інформаційних технологій у навчальному процесі

На сучасному етапі розвитку суспільства приділяється досить велика увага технічному оснащенню навчального процесу. Школи насичуються комп'ютерами й інтерактивними дошками, досить швидко здійснюється «інтернетизація» освіти. І давно прийшли до висновку, що важливо не стільки наявність комп'ютера в школі, скільки програмне забезпечення. Поряд з питанням про технічне оснащення виникає ще один: «Що нам дає використання мультимедіа в школі?»

Відповідь на це питання досить очевидна. Можливість впливати на всі органи почуттів й, отже, інтенсифікувати вплив на учня й, відповідно, різко підвищити можливості сприйняття їм навчального матеріалу. Принаймні, теоретично.

Дійсно, використання мультимедіа дозволяє хоч чим-небудь «зачепити» кожного учня, наситити урок різноманітними матеріалами, розширює можливості варіювання різних форм впливу й роботи. Зрештою, просто робить його (урок) на порядок яскравіше й більш наповненим. Особлива роль належить, звичайно, візуальним матеріалам - фото, плакатам, карикатурам, відеофрагментам і т.п.

Можна виділити три основних способи (або підходу) використання мультимедійних засобів:

• Ілюстративний (традиційний). Більш-менш вдало підібраний візуальний ряд ілюструє традиційна розповідь учителя. Учні спочатку уважно стежать за мінливими «картинками», часто при цьому «забуваючи» сприймати (а те й просто слухати) цю саму розповідь. Як правило, далі цього використання мультимедіа не йде. У найкращому разі цей же візуальний ряд потім використається при не менш традиційному опитуванні або узагальненні. До того ж рано або пізно наступає звикання й сприйняття «картинок» теж притупляється. • Схематичний (шаталовський). В основу навчання покладено конструювання опорних конспектів або структурно-логічних схем . Використання мультимедіа в цьому випадку лише розширює можливості побудови таких схем. Вони стають більш наочними, яскравими, доповнюються елементами, що рухаються, усе тими ж «картинками». Загалом, більш-менш повно використовуються можливості програмного забезпечення (як правило, Power Point). • Інтерактивний. Найбільш складний. Об’єднує в собі елементи ілюстративного й схематичного підходів. Різниця полягає в тому, що використання різноманітного візуального матеріалу, схем й анімацій поєднується, доповнюється залученням документів, уривків з різноманітних джерел. Як правило, використання такого підходу вимагає дуже високого рівня кваліфікації вчителя. І документи, і «картинки» повинні бути яскравими, створювати певний образ епохи, повинні відрізнятися певною „символічністью“. Але саме головне в такому підході - високий рівень методичної обробки матеріалу. Він і дається в такому обсязі, щоб викликати активність учнів, спровокувати їх на зіставлення, міркування, дискусію.

Необхідно відзначити, що в кожному разі використання мультимедіа не вносить у педагогічну стратегію нічого принципово нового. Вибір її визначається індивідуальними особливостями, перевагами, кваліфікацією вчителя. Він працює так само, як і раніше, хоча можливості його розширюються. Але - на тім же полі, у звичній парадигмі! Образно говорячи, роблять те ж, тільки руки його подовжуються, стають більш гнучкими й умілими [6].

Отже, мультимедійний урок - урок той же самий, тільки технічно більш оснащений. Питання полягає в тому, яка стратегія із трьох описаних більш краща, більш повно дозволяє використати ці самі технічні можливості. Відповідь досить очевидна. Любий урок має двох суб'єктів - учителя й учнів. Мультимедіа третім суб'єктом стати все-таки не може. Але мультимедіа дозволяє збільшити час роботи на уроці учнів, інтенсифікувати її. Більш того, вона дозволяє змусити працювати кожного з них навіть при дуже різному рівні їхньої індивідуальної готовності. Кожний зможе бачити, чути, аналізувати - нехай і на своєму рівні. Тобто рівень індивідуалізації навчання значно зростає. Але для цього урок повинен бути дійсно інтерактивним [6]. І на це повинен працювати, насамперед, підбор матеріалу й методична його обробка.

Можна зробити наступні висновки: • Мультимедійний урок може значно збільшити можливості викладання, зробити набагато більше індивідуалізованим як саме викладання, так і сприйняття навчального матеріалу. • Найбільш ефективний Мультимедійний урок з використанням інтерактивних технологій. З деяким перебільшенням можна навіть сказати, що він тим більше ефективний, чим більше інтерактивний.

Було б непогано організувати випуск не тільки традиційних медіапродуктов, але й збірників різноманітних матеріалів, які дозволяли б учителеві самостійно конструювати урок з різних елементів - згідно своїм перевагам, рівню підготовки й т.п.