Українознавчий компонент на уроках зарубіжної літератури

Завдання: показати зв`язки між національними культурами, використати їх для розуміння й усвідомлення літератури як естетичного явища, цілісного за своєю суттю. Аспекти: - Особисті контакти зарубіжних письменників з Україною.

                - Українські фольклорні, історичні національні мотиви в творчості зарубіжних письменників.
                - Здобутки української перекладацької школи.
                - Засвоєння традицій в галузі жанрів, образів, створених визначними митцями світової літератури.
               - Проведення інтегрованих уроків: світова  література – українська література; світова література – українознавство.
Переваги використання:
               - Взаємопов`язане вивчення світової та української літератур вдосконалює процес надання літературної освіти учням.
              - Міжпредметні зв`язки двох навчальних дисциплін ґрунтуються на здобутках компаративістики та загальній методиці вивчення літератур.
             - Учні вчаться розв`язувати проблемні і дослідницькі завдання, порівнювати літературні явища, помічати типологічні та генетичні зв`язки, аналізувати переклад.
             - У практичній діяльності переважають прийоми порівняння творів, завдання проблемного, евристичного характеру, краєзнавча робота та ін.
             - Сприяє формуванню гуманістичного світогляду учнів, уявлення про багатобарвний світ навколо нас, виховує шанобливе ставлення до загальнолюдських цінностей, національну гідність та повагу до інших народів.

2 Матеріал до вступного уроку за творчістю

                          М. Гоголя.          

Який він був? І в чому таїна, Що сам собі усе про нього втаюю, Все Гоголя про Гоголя питаю – Вночі він ближче, гірше – завидна.

Всі таємниці вдень скресають льодом. Стаєш нікчемним, згірш усіх нікчем, Люблю його останнім перельотом І небо замикаю тим ключем.

Душа летить із вирію за Гоголем В гніздо пречистих і скорботних рук. Душа моя відчайно незагоєна, Їй дише вслід морозом Басаврюк.

А в небі тихо. І немає стелі. І тільки видно, як віддалеки Він хмарою химерною шинелі Нам зігріває різдвяні зірки.

І тільки тужно, бо недоступитись, І тільки журно, бо нема й нема. До неба встати. З неба зір напитись. Душа живе ще, хоч і смерть німа. І. Драч «До Гоголя»

Бесіда за запитаннями. - Яке враження справила на вас ця поезія? - Які перегуки з творчістю М. Гоголя ви в ній помітили? - Які образи, картини ви уявили? - Над чим розмірковує поет?

Учні безумовно згадають, що Микола Гоголь має українське коріння, адже народився на Полтавщині, в селі Великі Сорочинці. Згадають і перший твір, з якого почалося в 6 класі їхнє ознайомлення з творчістю письменника – «Ніч перед Різдвом» (твори з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки» пропонувались для позакласного читання). Підготовлені учні почують у вірші

3 назву гоголівського твору «Шинель», а в останньому рядку – перегук з поемою Гоголя «Мертві душі». Уява школярів змалює картину безкрайнього зоряного неба, в якому ширяє стражденна душа поета.

Огляд життєвого і творчого шляху письменника можна організувати у формі заочної екскурсії. На попередньому уроці учні отримують домашнє завдання по групах: дослідити кілька літературознавчих та краєзнавчих джерел і підготувати інформацію на задану тему. Кожна група обирає екскурсовода, демонстраційний матеріал та коментар до нього.

Заочна екскурсія по місцям М. Гоголя.

1 сторінка « М. В. Гоголь на Полтавщині»

На березі живописної річки Псел розкинулося село Великі Сорочинці. Мати Гоголя, Марія Іванівна, приїхала сюди з родового села Василівки (Яновщини ). Саме тут 20 березня (1 квітня) народився майбутній письменник. У Великих Сорочинцях в 1925 році було відкрито літературно – меморіальний музей М. В. Гоголя. В роки Вітчизняної війни музей зруйнували фашисти. Відбудовано музей у 1951 році. Перша життєва дорога – від`їзд на навчання до Полтавського училища. Атмосферу цього училища Гоголь відтворив у повісті «Іван Федорович Шпонька та його тітка». Лише рік провчився Гоголь у Полтаві. Потім навчався у вчителя Сорочинського,щоб вступити до Ніжинської гімназії.Гоголь любив Полтаву. Розповідаючи про гоголівські місця на Полтавщині, потрібно згадати про село Кибинці, де знаходився домашній театр Д. П. Трощинського, в якому ставились п`єси Василя Опанасовича – батька Миколи Гоголя. Слушним буде вважати, що саме тут у письменника зародилася любов до театру.

 В дитячі, а особливо в юнацькі роки він побував у багатьох живописних місцях Полтавщини: в Диканьці, Яреськах, Миргороді, Пирятині. На Полтавщині шанують пам`ять свого великого земляка: у місті збудовано пам`ятник письменнику, його іменем названо драматичний театр, одна з головних вулиць міста. Повсюди дорогами Полтавщини зустрічаємо ім`я Гоголя: село Гоголево, станція Гоголево.

2сторінка « М. В. Гоголь і Чернігівщина»

Чимало сторінок життя та творчості Гоголя з Чернігівщиною, яка пишалася своїм земляком і вихованцем. Саме тут, у Ніжині, він навчався протягом семи років (1821 – 1828р.р.). Саме тут почало формуватись його 4 світосприйняття, естетичні смаки, талант генія літератури.

 З Ніжиним пов`язані перші літературні спроби Гоголя. Під впливом творів О. Пушкіна, К. Рилєєва, В. Кюхельбекера формувалася громадянська позиція письменника. Велику роль вжитті Гоголя ніжинського періоду відігравав театр. Він сам був його засновником, артистом, декоратором.
 Перебувачи у невеликих містечках поблизу Ніжина, письменник спостерігав за життям кустарів, селян, деяких знав особисто. Він гарно володів народною мовою, любив ходити на ніжинські базари, ярмарки.
 У Ніжині шанують пам`ять про М. В. Гоголя. В 1881 році було відкрито перший пам`ятник, споруджений на кошти мешканців міста, студентів та професорів Ніжинського історико – філологічного інституту. Його іменем названо центральну вулицю, площу, педагогічний інститут та середню школу.

3 сторінка «М. В. Гоголь у Києві»

Перший раз Гоголь побував в Києві в 1827 році під час канікул у Ніжинській гімназії. Місто полонило його своєю природою, пам`ятками давнини, особливо підкорило 18-річного юнака Дніпро.

 Любов до Києва поєдналась у Гоголя з любов`ю до української землі. Саме в Києві він мріяв оселитися, написати історію України, викладати в університеті, видати збірник українських пісень. Але Гоголю не дали дозволу на викладання в університеті.
 В останній раз письменник відвідує Київ, коли повертався з-за кордону, у 1848 році. За спогадами сучасників, найчастіше його можна було зустріти на Андріївському узвозі, біля церкви Растреллі, де Гоголь милувався Подолом та Дніпром.
 Через все життя проніс письменник любов до Києва, часто звертаючись до нього в своїх творах «Вій», «Страшна помста», «Тарас Бульба».   

                       4 сторінка «М. В. Гоголь в Одесі»

В останні роки свого життя М. В. Гоголь двічі відвідав Одесу. Про перебування письменника в цьому місті збереглося багато згадок. Найбільш цікаві вспомини актора Одеського театру О. О. Чижевича. Гоголь відвідував репетиції, спектаклі цього театру, при цьому робив свої зауваження акторам, вимагаючи від них «природності та життєвої правдивості», читав акторам свої твори. Він часто бував в будинку у князя В. М. Репіна на куті Херсонської та Торгівельної вулиць. Саме тут Гоголь працював над другим томом «Мертвих душ». Покидаючи місто, він мріяв повернутися. Але бажання не здійснилося – через рік письменник пішов з життя. 5 Українські фольклорні, історичні, національні мотиви у повістях М. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки»

Дитячі та юнацькі роки майбутнього письменника проникнуті любов`ю та інтересом до народу і природи України, її героїчного минулого. Гоголівські місця оспівані поетами та художниками. Олесь Гончар в «Гоголівських шляхах» пише так: «И усадьба родителей, и неподалеку от нее урочище Яворивщина, которую Гоголь видел с пасекой, и его любимая Стенка – лесное угодье, «зачарованное место», позднее зарисованное Тарасом Шевченко… Все это та реальность, которая питала его поэтический гений, склоняла к раздумьям, несла в себе для художника полноту бытия, магию и чары жизни… Никто глубже не заглянул в душу народной украинской песни, чем это сделал Гоголь. Она окружала его с колыбели, была его атмосферою, его болю и восторгом, в ней он открывал незамутненную историю народа, из песни он сам вырастал…»

 Цікаві та повчальні народно – поетичні витоки повісті «Страшна помста»: порівняльна символіка ( шабля – сестра; люлька – дружина; кінь – товариш; чисте поле – рідний дім, поле битви), художній паралелізм («Блеснул день, но не солнечний: небо хмурилось и тонкий дождь сеялся на поля, на леса, на широкий Днепр.Проснулась пани Катерина, но не радостна: очи заплаканы, и вся она смутна и не спокійна»), квіткова палітра, сам ритм розповіді, близький до народно – пісенного («Руби,козак! гуляй,козак! но оглянись назад»), словесні повтори, синтаксичні інверсіі та єдиний початок («наступает Катеринин отец – подается пан Данило. Наступает пан Данило – подается суровый отец…»; «Отчего не поют козаки? Не говорят ни о том, как два дни билась при Соленом озере орда, как уже ходят по Украйне ксендзы и перекрещивают козацкий народ в католиков»).
 Яскравість поетичних образів, художній лаконізм, виразність стилю – за допомогою цих засобів передається життєстверджувальний або заперечливий початок. Гоголь не тільки прикрашає художніми засобами твір, - це художнє мислення письменника, витоки якого – в народно – поетичній традиції. 

6

Завдання дослідницького характеру.

1. Дослідити, чи є спільні риси між повістями та українськими народними казками. (До казок їх наближає передмова пасічника Рудого Панька. М.Гоголь створив її за законами усного мовлення, що надає твору фольклорної безпосередності й простоти. Трапляються в повістях і казкові елементи: викрадення місяця, політ на чорті. Автор використовує характерні для українського народу звертання: «Моє серденько!», «Моя червона калинонька!». Характерне чітке протиставлення добра і зла. Добро перемагає зло з допомогою чарівних сил. М.Гоголь використовує мандрівний сюжет: знущання мачухи над пасербицею.)

2. З`ясуйте, які фольклорні та літературні джерела використовує М. Гоголь у повістях. Як епіграфи до «Сорочинської ярмарки» взято уривки з українських комедій, казок, прислів’ їв. В повісті «Вечір напередодні Івана Купала» М.Гоголь вживає велику кількість українських фразеологізмів «Москаля везти» (брехати ), «провозить попа в решеті» (обманути на сповіді). Ці засоби не тільки передають національний колорит, а й створюють атмосферу тонкого гумору та іронії).

3. Для того, щоб передати специфічні національні ознаки певного народу, автори вживають екзотизми – назви національних реалій, які в перекладі залишаються незмінними. Знайдіть їх у тексті. Ось деякі приклади таких екзотизмів:

козак, сотник – назви соціального стану; голова, писар – посади; наймичка, знахар, бондар ,пасічник, чумаки – рід занять; колядки, щедрівки – українські обряди і пісні; жупан, кунтуш, плахта, свитка, хустка, сукня, черевики, кожух, запаска – елементи одягу; галушки, кавун, пампушка, цибуля, юшка – страви; бандура, кобза – музичні інструменти.

4. М. Гоголь поетично описує картини української природи. Захоплюючи рядки про красу Дніпра, української ночі, степу стануть чудовою ілюстрацією для ознайомлення із художніми засобами опису. Зачитайте ці рядки.

7 5.Які обряди українського народу зображено у «Вечорах…»? (Святвечір з колядками, ніч на Івана Купала. Ці свята мають чарівну, містичну ауру, яка переноситься в сюжет творів. Віриться, що в такі особливі дні може статися щось надзвичайне…).

6. Які елементи українського народного костюма змальовує М. Гоголь? З якою метою?

(Описи костюма багатьох селян – чоловіка, молодої жінки, парубка, - допомагають створити неповторний колорит повістей, передати індивідуальність персонажів, перенести нас у час описуваних подій).

8 Історія українського козацтва в повісті М. В.Гоголя «Тарас Бульба»

Народно – героїчна епопея «Тарас Бульба» - вищий етап художнього історизму Гоголя. Письменник наполегливо працював над двома редакціями повісті. В. Г. Белінський писав про повість: «Тарас Бульба» есть отрывок, эпизод из великой эпохи жизни целого народа. Если в наше время возможна гомерическая поэма, то вот вам ее высочайший образец, идеал и прототип!.. И какая кисть, широкая, размашистая, резкая, быстрая! Какие краски, яркие, ослепительные! И какая поэзия, энергетическая, могучая, как эта Запорожская Сечь, то «гнездо, откуда вылетают все те гордые и крепкие, как львы, откуда разливается воля и козачество на всю Украйну!..».

  «Историк, - писал Гоголь в статье «О малороссийских песнях», - не должен искать в них показания дня и числа битвы или точного объяснения места: в этом отношении не многие песни помогут ему. Но когда он захочет узнать верный быт, стихии характера, все изгибы и оттенки чувств, волнений, страданий, веселий изображаемого народа, когда захочет выпытать дух минувшего века, общий характер всего целого и порознь каждого частного, тогда он будет удовлетворен вполне: история народа разоблачится перед ним в ясном величии».

Сам письменник з надзвичайною художньою силою відобразив у повісті «дух минувшого века», «историю народа… в ясном ее величии».Реальні події та творчість переплелись в єдину, закінчену цілісність: перед читачем постає початок народно – визвольного руху на Україні 30 – 40 років ХVІІ століття.

  Особливості епічної розповіді в «Тарасі Бульбі» полягає в тому,що основна дія (походи запорожців) не можна віднести до конкретної хронологічної дати або місця: художник правдиво відтворює лише «дух минувшей епохи», яка залишила глибокий слід в пам`яті народній, історичних піснях, думах. Гоголь творчо підкорює зміст історичних документів законам мистецтва, своїй художній думці втілення духу та колориту епохи. Дотримуючись істині минулого, письменник підходить до зображення історії на тлі головного завдання художньої літератури – пізнання людини в реальних особливостях її життя, мислення, почуттів, намагань. 
  
 Сини Тараса Бульби Остап і Андрій навчалися в Київській академії майже вісім років, жили вони в бурсі, про харчування повинні були дбати самі. Київську академію було відкрито у 1632році, називалася вона Київо – Могилянською колегією. Це була перша вища школа на Україні, в ній було 8класів, викладання велося в основному латинською мовою. Своїм рівнем академія не поступалася західноєвропейським університетам та академіям. 
  Наприкінці ХVІ– початку ХVІІ ст. в житті українського народу наступає

суттєвий переворот – початок народно – визвольних повстань, на чолі яких стояли Северин Наливайко та Яків Остряниця. Гоголь не відображує похід 9 Наливайка, але страшна і жорстока страта гетьмана («гетьман, зажаренный в медном быке, лежит в Варшаве») зворушила запорожців, стала першопричиною їх походу. Ось як Гоголь описує потрясіння, викликане повідомленням про жорстоку страту гетьмана: «Колебнулась вся толпа. Сначала на миг пронеслося по всему берегу молчание, которое устанавливается перед свирепою бурею, и потом вдруг поднялись речи, и весь заговорил берег… Тепер уже все хотели в поход, и старые, и молодые: все, с сонета всех старшин, куренных, кошевого и с воли всего запорожского войска, положили итти прямо на Польшу, отмстить за все зло и посрамленье веры и козацкой славы…»

    Козацтво ХVІ– ХVІІ ст. – складна та неоднорідна соціальна маса, до неї входили вільні козаки, біглі селяни, ремісники, дрібна служива шляхта, з якої формувалась старшинська верхівка. Основну частину козацтва складали саме біглі селяни, які шукали в незаселених диких полях та на неприступних дніпровських берегах порятунку від польських та українських магнатів. За дніпровськими берегами і була створена Запорізька Січ – своєрідна військова «республіка» - запорізьке військо. Учні звернуть увагу на трудовий ритм Запорізької Січи: при в`їзді Тараса Бульбу і його синів «оглушили пятьдесят кузнечных молотов, ударявших в двадцяти пяти кузницах». Щоб забезпечити військовим знаряддям багатотисячне військо, одягти та нагодувати його, потрібна була праця багатьох майстрів, видобувались руда, вугілля, утримувались стада волів, коней та багато іншого. Ось чому Тарас Бульба з синами «пробирался сквозь тесную улицу, которая была загромождена мастеровыми». Сама ж Запорізька Січ – сувора військова організація, де навчалися молоді козаки, як Остап і Андрій. Але були тут і загартовані в походах козаки, які повністю підпорядковувались отаманам, кошовому. У відповідальні моменти, коли приймалися рішення про походи, збиралася козацька рада. «Сечь не любила затруднять себя военными упражнениями и терять время; юношество воспитывалось и образовывалось в ней одним опытом, в самом пылу битв, которые оттого были почти непрерывны». Та все ж необхідну військову науку молоді козаки отримували: необхідно було володіти і шаблею, і списом, щоб вразити ворога, вести облогу, правити човном. 
  Суворим звичаям та законам Січі підкорювались всі: «Если козак проворовался, украл какую – нибудь безделицу, это считалось уже поношением всему козачеству: его, как бесчесного, привязывали к позорному столбу и клали возле него дубину, которою всякий проходящий обязан был нанести ему удар, пока таким образом не забивали его насмерть. Не платившего должника привязывали цепью к пушке… Но всего более произвела впечатление на Андрия страшная казнь, определенная за смертоубийство. Тут же, при нем, вырыли яму, опустили туда живого убийцу и сверх него поставили гроб, заключавший тело им убиенного, и потом обоих

10 засыпали землею». Суворому покаранню підлягали ті, хто порушив закон відданості Вітчизні. За зраду та злочинний зв`язок з ворогом зрадника – сина карає батько, при цьому тіло шматувалось. В повісті показано масовий героїзм козаків, почуття товариськості, вірність Батьківщині, відплату за зраду. На прикладі Остапа, інших козаків учні приходять до висновку, що справжній характер людини проявляється у випробуваннях, що тільки в кровавій битві загартовується його воля і мужність.

 Демократичний пафос має урочиста промова Тараса Бульби, звернена до всього запорізького війська. Саме тут знаходить своє яскраве художнє втілення «основной закон товарищества»: кошовий, Тарас Бульба, Бовдюг передають настрої та почуття всього козацького війська, проявляють свою мудрість.
В дусі давніх традицій відтворені масові героїчні сцени, подвиг Остапа, отаманів Кукубенка, Степана Гуски, Балабана, неприборкана ярість Тараса Бульби.
  

11 Гімн українській природі в творчості М. В. Гоголя

 Пейзаж у Гоголя є відображенням авторського ліричного почуття, емоційно – художнім підтекстом творів: підкреслюється співвідносність картин природи з життям і долею героїв. Для коментування пропонуємо взяти уривки:

 «А между тем степь уже давно приняла их всех в свои зеленые объятья, и высокая трава, обступивши, скрыла их, и только козачьи черные шапки одни мелькали между ее колосьями».

«Уже и черных шапок нельзя было видеть; одна только быстрая молния сжимаемой травы показала бег их».

 «Солнце выглянуло давно на расчищенном небе и живительным, теплотворным светом своим облило степь. Все, что смутно и сонно было на душе козаков, вмиг слетело; сердца их встрепенулись, как птицы».

 «Вся поверхность земли представлялась зелено – золотим океаном, по которому брызнули миллионы разных цветов».

 «Из травы мерными взмахами подымалась чайка и роскошно купалась в синих волнах воздуха».

 «Черт вас возьми, степи, как вы хороши!».

 «Он (Днепр) веял холодными волнами и расстилался ближе, ближе и, наконец, обхватил половину поверхности земли».

«Тарас Бульба»

 «Знаете ли вы украинскую ночь? О, вы не знаете украинской ночи!»

«Майская ночь, или Утопленница»

 «Как томительны жаркие те часы, когда полдень блещет в тишине и зное, и голубой неизмеримый океан (т. е. небо), сладострастным куполом нагнувшийся над землею, кажется заснул, весь потонувший в неге, обнимая и сжимая прекрасную (т. е. землю) в воздушных объятиях своих».

«Сорочинская ярмарка»

12

  «В середину Днепра глядят только солнце и небо, и все звезды, светящие над миром, разом отдаются в Днепре. Всех их держит Днепр в темном лоне своем».
                                «Страшная месть»

«Зимняя, ясная ночь наступила. Глянули звезды. Месяц величаво поднялся на небо посветить добрым людям и всему миру, чтобы всем было весело колядовать и славить Христа. Морозило сильнее, чем с утра; но зато так было тихо, что скрып мороза под сапогом слышался за полверсты». «Ночь перед Рождеством»

13 Проблемні запитання до повісті «Тарас Бульба» (Узагальнення прочитаного)

- Словесне намалюйте, якими ви уявляєте Тараса Бульбу, його ставлення до синів, дружини?

- Зачитайте опис світлиці Тараса Бульби. Поміркуйте, з якою метою автор подає докладне зображення цього приміщення? Про що розповідає обстановка в будинку старого полковника?

- -Чому Тарас Бульба поспішає відправити синів на Січ?

- Знайдіть і прочитайте опис пейзажу. За допомогою яких художніх засобів автор малює картину української природи? Чи можна цей опис назвати гімном українському степу? Яку роль відіграє пейзаж у творі?

- Що вам стало відомо про побут, закони і звичаї Запорозької Січі? Чому її названо «гніздом, звідки вилітають всі ті горді і сильні, як леви»? Як автор ставиться до цієї своєрідної республіки?

- Прочитайте українські народні прислів`я про козаків. Чи перегукуються вони з повістю?

- Розгляньте репродукції картин. Порівняйте, як зображують козаків письменник і художники. Чи схожі персонажі на дійових осіб?

- Чим була Запорізька Січ для українського народу за часів, описаних у повісті? Чим вона є для нього нині?

- Кого з героїв повісті можна назвати сильною особистістю? У

    яких ситуаціях виявляються сильні риси характеру Остапа?
   

- Який епізод вразив вас най більше? Відповідь підтверджуйте цитатами.

- Поміркуйте, як автор ставиться до персонажа? Висловіть своє ставлення до героя.

- Порівняйте Остапа козаками, оспіваними в українському фольклорі, рицарями Роландом і Айвенго.

14

- Що увиразнено в описі портрету Андрія? Яке ваше перше враження про нього? Чи змінювалася ваша думка упродовж читання?

- Які сильні і слабкі риси характеру Андрія змальовано у повісті? Аргументуйте відповідь текстом.

- Як ви вважаєте, чи усвідомлює Андрій, що він зрадник? Чи була у нього можливість вибору іншої долі? Що спонукало його стати на шлях зради?

- Якими життєвими ідеалами керується Тарас Бульба? Як він ставиться до синів, до дружини?

- Як характеризує Тараса ромова про товариськість?

- Які риси характеру героя викликають повагу? Які його думки актуальні і за нашого часу? Що в характері Бульби вам не подобається?

- Сформулюйте тему повісті «Тарас Бульба».

- Які проблеми порушено у творі?

- Які художні засоби використовує автор у зображенні героїв, змалюванні природи?

15 Робота над репродукцією картини І. В. Репіна «Запорожці»

(за книгою Г. Островського «Рассказы о русской живописи)

 В 1892г. «Запорожцы» и более чем 30 этюдов к картине экспонировались на выставке произведений И. В. Репина в Академии художеств. По многим музеям мира разошлись многочисленные этюды, эскизы, рисунки к «Запорожцам».
 Лето 1878года Репин провел в Абрамцеве, подмосковном имении Саввы Мамонтова. Именно читал  переписку турецкого султана с запорожскими казаками профессор консерватории А. Рубец.
    Письмо султана заканчивалось словами: «Повелеваю вам, чтоб добровольно поддались со всеми людьми».
   В ответном письме казаков чувствуется полное пренебрежение к автору письма. Султан назван «сыном проклятого султана турецкого», «товарищем сатаниным», «бранником», «свинопасом», «псом татарским», «аспидом», «клевретом» (шутом)… Письмо заканчивалось словами, свидетельствующими о патриотизме казаков: «Не поддадимся тебе, но биться с тобою будем».
  Списки этого письма были широко распространены на Украине. Репин знал его с детства. Теперь воображение художника рисует сцену: запорожцы пишут письмо турецкому султану.
   Репин расспрашивал историков о Запорожской Сечи, о героической обороне казаками границ от турок, крымских ханов, польской шляхты.
    Весной 1880года художник едет в Украину. Часами бродил он по острову среди развалин старинной крепости, представляя себе картины жизни казаков… Репин побывал во всех запорожских церквях. Свое состояние описал он в письме к В. Стасову: «Ну и народ же!!! Где тут писать, голова кругом идет от их гаму и шуму… вот две недели с половиной без отдыха будто живу с ними, нельзя расстаться - веселый народ…
    Не даром Гоголь про них писал, все это правда!... Никто на всем свете не чувствовал так глубоко свободы, равенства и братства! Во всю жизнь Запорожье осталось свободно, ничему не подчинилось». 
  «Запорожцы» для Репина чем-то большим, чем очередной картиной. Они были для него отдушиной, в которую проникал «ветер свободы», дух вольной, никем не покоренной Запорожской Сечи. Картина давалась нелегко, автор подолгу бился над каждой фигурой. Кто только не прошел через мастерскую Репина! Среди его натурщиков, послуживших прототипами запорожцев, были:

1) историк Д. Яворницкий (писарь), 2) кучер Тарновских (щербатый и одноглазый казак Голота), 16 3) артист Ф. Стравинский (есаул), 4) обер-гофмейстер камергер Г. Алексеев (сидящий на бочке) 5) профессор А. Рубец («Тарас Бульба»), 6) отставной поручик (казак с бандурой и нартами) 7) художники Я. Ционглинский (в золотой куртке) и Н. Кузнецов («Остап»), 8) военный юрист А. Житкевич («Андрий»), 9) старичок, повстречавшийся на Александровской пристани…

Бесіда за запитаннями:

• Чи вдалося художнику передати дух Запорозької Січі? • Як ви сприймаєте людей, зображених на полотні: як окремих осіб чи згуртоване товариство? Думку аргументуйте.