1 вересня

1 вересня 2016 року. Свято Першого дзвоника. Я дивлюся на свій клас і не впізнаю: стоять тихо, уважно слухають, разом з усіма співають Гімн України, потім "Молитву за Україну". Що ж сталося? Потім перший урок - і все стає на свої місця! Діти "ожили". На перерві розмовляють голосно і сміються заливисто. Усе добре - мої, рідні. Тільки дорослішими стали, організовані, чемні один з одним - скучили. Ну що ж, стартували дуже добре. В очах з'явилося розуміння, а ще якась тривога і сум. Сподіваюся, що то не від подій, які зараз відбуваються в Україні. А ще сподіваюся, що ніхто не забере у них дитинство і не зайде у домівки у солдатських чоботях. Сподіваюсь...