Інформація від групи теоретиків

Око, з фізичної точки зору, є оптичною системою. Його основними елементами є рогова оболонка, райдужна оболонка, зіниця, кришталик, очні м’язи, склоподібне тіло, сітківка. Світло, що проникає в око, заломлюється на передній поверхні ока, у рогівці, кришталику і склоподібному тілі, завдяки чому на сітківці утворюється зображення предмета.

Завдяки зору двома очима ми бачимо всі предмети об’ємними, а не плоскими.

Око має однаково добре бачити предмети, розташовані на різних відстанях від нього. Це відбувається за рахунок зміни радіуса кривизни поверхні кришталика. Це явище називається акомодацією.

Око є нормальним, якщо воно в ненапруженому стані збирає паралельні промені в точці, яка міститься на сітківці. Для такого ока відстань найкращого бачення становить приблизно 25 см.

У різних живих організмів органи зору дуже різноманітні. У риб очі відрізняються плоскою рогівкою та шароподібним кришталиком. Акомодація ока у риби досягається переміщенням кришталика. Птахи мають дуже гострий зір завдяки тому, що у них очне яблуко дуже великих розмірів і має видовжену «телескопічну» форму.

Два найбільш розповсюджених недоліки зору – короткозорість та далекозорість.

Короткозорим називають око, у якого фокус у спокійному стані знаходиться перед сітківкою. Короткозорість може бути обумовлена більшим віддаленням сітківки від кришталика у порівнянні з нормальним оком. Виправляють короткозорість окулярами з розсіювальними лінзами.

Далекозорим називають око, у якого фокус у спокійному стані знаходиться за сітківкою, тобто зображення виникає за сітківкою ока. Виправляють далекозорість окулярами з збиральними лінзами.