Вікі-стаття "Теоретичні основи виготовлення витинанок"
Зміст
Назва проекту
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИТИНАНОК
Автори проекту
Учні 5-х класів
Тема дослідження
Папір як формотворчий матеріал у виготовленні витинанок
Проблема дослідження
Незважаючи на те, що зараз дуже великий вибір папере, треба звертати увагу при виборі паперу на його властивості як образотворчого матеріалу.
Гіпотеза дослідження
Ефективність творчого розвитку учнів у процесі образотворчого мистецтва суттєво зростає за таких умов: установки на адекватне сприймання учнями естетичного потенціалу декоративно-ужиткового мистецтва; посилення мотивації творчої діяльності учнів на уроках образотворчого мистецтва з теми «Витинанка» шляхом трансформації когнітивного змісту в емоційний; використання творчих завдань на уроках образотворчого мистецтва під час вивчення теми «Витинанка».
Мета дослідження
теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити доцільність використання паперу для виготовлення витинанок учнями на уроках образотворчого мистецтва.
Результати дослідження
Широким діапазоном художньої і технічної обробки паперу є найбільш ефективний засіб для освоєння мови мистецтва створення аплікації, колажу, витинанки, силуету, імітації вітража і мозаїки, орігамі, просторово-конструкційної паперо-пластики, пап'є-маше. Папір, завдяки своїй загальнодоступності і простоті її обробки, є одним з найбільш рухомих матеріалів для створення виробів різних форм за допомогою складання, склеювання, вигинання, м'яття, гофрирування та інших прийомів технічної і пластичної обробки листових і об'ємних структур, форми, композиції. Використання властивостей паперу і прийомів її обробки дає можливість виготовити будь-яку форму об'єкту - квіти, дерева, маску, тварину, птаха, людину, будь-якого предмету навколишнього світу в стилізованому вигляді. З паперу можна створити виріб, зробити імітацію вітражу і мозаїки, а в поєднанні різних видів обробки виготовити художній виріб утилітарного призначення (іграшку, прикрасу, листівку, запрошення, модель, просторово-композиційний макет і так далі). Папір був винайдений в Китаї більше двох тисяч років назад. Потім виготовляти папір почали в Кореї, Японії, пізніше в Європі. У Росії промислове виробництво паперу починає активізуватися в XVІІІ ст. під час правління Петра 1. Папір складається з волокон, розташування яких впливає на конструктивні властивості паперу. Намоклий від клею і фарби папір має схильність розмокати, збільшуватися в об'ємі. Намоклий папір не можна відразу приклеювати, оскільки вона «морщитиметься». Йому треба дати час трохи підсохнути. Поперек волокон папір приклеюється важче, ніж вздовж. Скручувати папір легко також вздовж волокон, при цьому виходить гладка поверхня. При скручуванні поперек волокон, папір покривається тріщинами і зморшками. Саме процес скручування смуг паперу, відрізаних від вертикальної і горизонтальної кромки листа, покаже напрям розташування волокон на конкретному листі паперу. На сьогоднішній день існує більше 600 найменувань паперу. Папір можна використовувати не тільки в традиційному сенсі - для листа або друкування книг, але і для створення іграшок, шкатулок, виробів для прикраси інтер'єру і ін. У Японії, наприклад, з паперу роблять сумки, парасольки, ліхтарі і ширми, перегородки в будинках, вірьовки і навіть одяг і багато що інше. Якщо раніше виготовлення паперу велося вручну, він була дорогим матеріалом, то сьогодні папір - це найдоступніший матеріал Для освоєння способів роботи з папером необхідні знання його властивостей як образотворчого матеріалу. Папір складається з волокон, розташованих в певному напрямі, які необхідно використовувати в роботі. Визначити напрям розташування волокон паперу можна при розриванні: вздовж волокон розрив буде порівняно прямим, поперек волокон — крива або зигзагоподібна, хвиляста лінія, край листа буде нерівним. Для створення об'ємних виробів папір повинен бути добре проклеєний (ватман, креслярська, торшон, агат). Папір, активно всмоктуючий воду, використовується для роботи в техніці пап'є-маше, для декорування виробів. Різні сорти паперу широко можуть бути застосовані для створення художньо-образних виробів різного характеру, процесу виготовлення, технічних прийомів виконання композиції на площині або об'ємних форм, конструкцій моделей. Папір і його властивості можуть бути використані у всіх видах роботи — від аплікації на площині до об'ємної паперопластики. Зупинимося лише на основних прийомах роботи з папером, як образотворчого конструктивно-пластичного матеріалу. На табл. 2-3 вказані елементи прийомів обробки папери, які найчастіше зустрічаються в роботі. Лист паперу дає великі можливості створення фактур і структур. Листу паперу можна надати закруглену або хвилясту форму за допомогою простягання її об край столу або за допомогою лінійки. В результаті лист набуває закругленої, циліндрової форми. М'яття паперу різних сортів дає різні ефекти віддзеркалення світла. Цей прийом може бути використаний для виразного, образного вирішення виробу. Великі конструктивні можливості для створення різноманітних форм з паперу дають згинання і гофрирування. Формоутворювальні ефекти досягаються способом розрізання і розриванням. Ці способи найчастіше використовуються в різних видах роботи з папером. Надаючи відрізаному елементу певну форму і встановивши його в конкретному напрямі, можна підсилити виразність форми виробу. На листі паперу, як образотворчому формоутворювальному матеріалі, можна зробити надріз, проріз у вигляді щілини, отвори, а також виконати різні операції для створення певної структури і декоративних конструктивно-пластичних характеристик поверхні форми. Сприйняття декоративного і формоутворювального ефекту, що досягається будь-яким з цих способів, значно змінюється залежно від джерела освітлення. Складання, згинання листа проводиться способом перегину уздовж попередньої розмітки з подальшим пропрасовуванням ребра, яке виходить при попередньому прокреслюванні борозенки будь-яким негострим інструментом. Папір піддається скручуванню у формі спіралі, стружки і дозволяє надати будь-яку форму. Комбінування формоутворювальних елементів широко використовується в створенні складніших моделей з паперу. В цьому випадку можуть бути використані такі способи як склеювання, замки різного характеру, складання за допомогою надрізів, просічень і т. д. Ці прості прийоми роботи з папером служать основою при виготовленні як площинних, так і об'ємних структур будь-якої форми. Для виготовлення виробів або художніх виробів використовуються інструменти і матеріали: ніж, циркуль, лезо, олівець, лінійка, клей, кисть, папір різних сортів, шило, підставка у вигляді щільного картону або фанери, оргстекла, канцелярські скріпки, кнопки, ванни для замочування паперу. Найбільш поширеним видом аплікації вважається силует, вирізаний з паперу. Силует — площинне зображення предмету, форма якого схожа на його тінь. Силует, як самостійний прийом виконання аплікації, таїть немало можливостей в досягненні художньо-естетичних ефектів. Силуети вирізуються з паперу будь-якого сорту і забарвлення, потім наклеюються на площину. З вирізаних силуетів яких-небудь форм можна скласти композицію орнаментального, наочного і сюжетного характеру. Силуетне зображення завжди передає узагальнений, двовимірний характер форми. Декоративність силуетного зображення — це первинна природа цього виду мистецтва. Для силуету характерне поєднання рухово-дотикової поверхні з синтетичним ортогональним проектуванням знакового характеру зображення. Силует вимагає високої міри умовності образу. Зображення у формі силуету зазвичай вирізується без попереднього малюнка. Проте в роботі з учнями необхідно застосовувати прийом попереднього промальовування по контуру з подальшим вирізанням з паперу силуету. Папір може бути різним по тоновому забарвленню (білий, чорний, кольоровий) і по фактурі. Найважливіше значення в силуетній композиції належить кольору, тону паперу, оскільки вони володіють величезною силою дії на відчуття глядача. Пошук поєднання кольорового фону і силуетної форми дає великі можливості вивчати особливості сприйняття кольору і закономірності кольорознавства, і тим самим формувати кольоровідчуття, художній смак. Мистецтво витинанки — це широко вживаний вид художньої роботи з папером. Прорізні вироби з паперу привертають можливістю створення ритмічного орнаменту простими, загальнодоступними засобами і дозволяють ефективно і методично знайомитися з поняттям «симетрія». Техніка виготовлення симетричних форм у загальних рисах полягає в тому, що лист паперу заздалегідь складається в загальний пакет, який прорізається, надрізається ріжучим інструментом, унаслідок чого при розгортці виробу утворюються елементи орнаменту або узору, що повторюються. Як правило, всі надрізи починаються з межі складеного пакету. Якщо необхідно виконати внутрішній отвір, слід пакет додатково перегнути. Важливо стежити за тим, щоб при вирізанні узору не зрізати край складеного паперу, оскільки в цьому випадку зображення розпадеться на частини. Вирізати узор можна по попередньому малюнку або довільно, без заздалегідь наміченого малюнку. Другий спосіб дає «вирізки-сюрпризи», що привертає дітей до створення творчих робіт, нових і красивих узорів витинанки. Багатократне складання паперу дозволяє створити форму орнаментального виробу в смужці, квадраті, кола, в яких поєднуються різні види симетрії. У витинанках можуть бути використані рослинні, зооморфні та інші мотиви. Суть форми — переважання декоративності стилізованих узорів.
Висновки
Запровадження завдань з витинання є необхідним у системі формування професійних якостей учнів. Опанування основ художньої мови на зразках народного мистецтва сприяє вихованню відчуття відбору, тобто виявленню основних та характерних рис зображувальної форми, розуміння знаковості зображувального предмета, його силуетної пластики в учнів. У ментальному відношенні важко переоцінити метод витинання як звернення до давньої декоративної техніки. Відчуваючи у руках поверхню матеріалу та інструмента витинання, учень бере безпосередню участь у творенні форми художнього твору з паперу, що забезпечує можливість усебічного виховання сенсорної системи. Важливим у процесі витинання є інтуїтивний підхід у створенні роботи. Подібно до каліграфії, учень мусить зосередитися на своєму уявному баченні майбутнього образу-знака й влучним маніпулюванням інструмента без поправок та попереднього начерку створити художній твір. Учням важливо розвивати відчуття ритму та пластики форми, не використовуючи допоміжних засобів. Іншим позитивним боком витинанки можемо назвати безпосередній контакт із площинним матеріалом (папір), а саме його прорізування примушує учня відчути «тіло» площини, яке він звик сприймати умовно, відтворюючи образи за допомогою олівця і намагаючись створити ілюзію простору. Це допоможе глибше зрозуміти закони чисто графічної, рисованої композиції, де площина виступає точкою відліку в побудові композиційного простору. Отже, витинанка в поєднанні із сучасними методами освоєння графічних композиційних прийомів може збагатити мистецький навчальний процес ще одним не абстрактним, а ментальним, глибоко традиційним, методом розвитку художньо-пластичних та образних навиків кожного учня.
