Учнівська вікі-стаття "Чарівний світ Петриківки"
Зміст
Назва проекту
"Чарівний світ Петриківки"
Автори проекту
Учні 6 класу
Тема дослідження
"Петриківська квітка"
Проблема дослідження
Особливості при створенні композицій в техніці Петриківский розпис.
Гіпотеза дослідження
Якість та успішність виконання петриківського розпису учнями, буде залежати від проведених на початковому етапі тренувальних вправ.
Мета дослідження
Ознайомлення з петриківським декоративним розписом, специфікою та прийомами його виконання при створенні квіткових композицій в техніці петриківський розпис.
Результати дослідження
Яскравою сторінкою ввійшов декоративний розпис до історії культури українського народу. Далеко поза межами України відомі імена народних майстрів села Петриківка, Дніпропетровської області. Ажурний, графічно чіткий орнамент, що у минулому розвивався як настінний розпис і декор побутових предметів, сьогодні широко використовують у художньої промисловості, книжковій графіці, оформленні і.т.п.. Чарівна петриківска квітка розцвів на чудовому порцеляновому глечику, загадковим візерунком ліг на шовкову тканину, цінним самоцвітом засяяв на лакованої поверхні сувенірної шкатулки.
Своєрідним орнаментом Петриківка має давні традиції, свію пластичну мову, техніку й свій арсенал художніх образів. З покоління до покоління передавалися традиції розписи, самобутнього, переважно рослинного орнаменту, що згодом дедалі більше вдосконалювався. Побутові речі з петриківським розписом, що у музеях, ставляться до ХУШ-ХІХ століттям. А сам орнамент бере початок від старовинної традиційної орнаментики, яка широко застосовувалася в побуті запорожців, прикрашаючи житла, начинку та обладунки.
Сучасний петриківский орнамент характеризується, передусім, як рослинний, переважно квітковий. Він полягає в уважному вивченні реальних форм місцевої флори та створення цій основі фантастичних, неіснуючих у природі квітів (наприклад, "лучка" чи "кучерявки"). Широке застосування мають мотиви садових (жоржини,астри, троянди) і лугових (ромени, волошки) кольорів та ягід калини, полуниці і винограду. Характерними є також зображення листя, яку називають "папороттю", бутонів і пір'ястого ажурного листя. Для петриковсих орнаменталистів характерні надзвичайно точний окомір і дивовижна спритність руки - всі відомі майстри малюють без заздалегідь наміченого контуру, не користуючись жодним вимірювальним інструментом. Віртуозність виконання досягається листом з допомогою тоненького пензлики з котячої шерсті. Крім пензля,Петриковскі майстри застосовують стебла, тріски, а ягоди і деякі квіти малюють просто пальцем. Петриковскі майстри застосовують для розписи на папері яєчну темперу, в настінного розпису - гуаш, яєчну темперу і олійні фарби на грунті, але на дереві переважає підлаковий розпис олійними фарбами.
Основними традиційними композиційних сюжетів петриківського розписи є декоративні панно, які найчастіше нагадують мануфактурний килими ХІХ століття, "вазон","букет", окрему "гілочку" та "фриз" .
Ці види композицій використовувались у настінного розпису як компоненти архітектурного декору інтер'єру. Характерною ознакою традиційної композиції, наприклад,петриківского "букета" є розташування у його центрі трьох великих квіток, зі сторін яких відгалужуються менші за розміром квіточки і бутони, які завершуються граціозно вигнутими вусиками і стеблинками лугових трав. Цвітне рішення такого букета завжди тримається на основних плямах (у разі - на трьох центральних квітах), яким ритмічно відповідають - схожі на ним - маленькі кольорові цятки другорядних елементів композиції.
Для колориту традиційного петриківського розписи характерне контрастне з'єднання основних та додаткових квітів спектра, причому переважають червоні і зелені фарби. Нині петриківскі майстри, які мають вже художню професійну освіту, часто виконують свої композиції у теплій чи холодної гамі.
Цікаво зазначити, що пишуть вони від себе, а не як це роблять, наприклад,хохломські майстри декоративног розписи.
Поступово з петриківских селян виділилася група напівпрофесійних майстрів, які розписували як інтер'єри будинків, чи скрині, народні музичні інструменти, сани, віялки, а на початку XX столітті почали робити паперові мальовки.
Село Петриківка у Дніпропетровській області – одна з небагатьох, де бережуть традиції древніх народних промислів. Знаменитий Петриківський розпис давно став візитною карткою України. У Канаді навіть видано посібник за цим видом мистецтва.
Петриківку 230 років назад заснував сам Петро Калнишевський. І відразу ж на цьому вільному козацькому селі виник цікавий звичай: жінки стали розписувати стіни хат барвистими квітковими візерунками.
Їх малювали пензлями, виготовленими зі котячо шерсті, сірниками обмотаними м'якою матерією, і пальцями. Фарби розводили на яйцях і молоці, а кольору вибирали найяскравіші, підходящьої барвистої природі Придніпров'я.
Хазяйки змагалися одна з одною, намагаючись зробити свій дім наймальовничішим, і ревниво заглядалися на чуже мистецтво. Про найвдаліших розписах розповідали: гарно, як у церкві. Та якщо хата залишалася білої, з господинею переставали вітатися.
Самих старанних хозяюшек в Петриківці називали “чепурушками”. Завдяки ним навички розписи передавалися з покоління до покоління до 1930-х ХХ століття. Потім надійшла колективізація, і народне мистецтво померкло. З життя пішла радість, а із нею – бажання творити красу.
Спробу відродити чудовий розпис зробив сільський вчитель Олександр Статева. Він відразу відкрив школу і взяв у свої викладачі останню Петриковскую “чепурушку” – Тетяну Пата. Один із учнів цієї школи – Федір Панко – вирішив повністю присвятити себе народному мистецтву. Його стараннями на селі створено творче об'єднання “Петриківка” і експериментальний цех, де нині працюють понад 40 народних майстрів.
