Вікі-стаття учнів "Як виникли музеї"
Зміст
Назва проекту
Для чого потрібні людству музеї?
Автори проекту
Група учнів 5 класу
Тема дослідження
Історія виникнення музеїв
Проблема дослідження
Коли виникли і як розвивалися музеї?
Гіпотеза дослідження
Музеї виникли не одразу з виникненням людства, а тоді, коли на певному етапі його розвитку з'явилася потреба у збереженні предметів як документальних, естетичних і культурних цінностей
Мета дослідження
Дослідити історію виникнення і розвитку музеїв
Результати дослідження
Історія виникнення музеїв, як своєрідних громадських інститутів, задоволь-няючи потреби політичного, наукового, культурного, економічного характеру, веде в далеку давнину. Попередники музеїв з’явились на тому етапі розвитку людського суспільства, коли предмети-оригінали, взяті з природи і суспільного життя, стали зберігатися не в утилітарних господарських цілях, або як матеріальні цінності, а як докумен¬тальні, меморіальні свідчення й естетичні цінності. Такими є, наприклад, сховища Кноського палацу на Криті (16 ст. до н.е.), Палац Ванів і Архівіньських оракулів (Китай, 13-12 ст. до н.е.), Бібліотека Ниневійського палацу (7 ст. до н.е.) та інші.
В античну епоху храми, а потім і приватні колекції (з 3 ст. до н.е.) зосереджували переважно витвори мистецтва (галереї Варреса, Сулли, колекції Сервилія, Красса, Лукулла, Помпея, Цезаря та інших). Різноманітні зібрання зберігалися у візантійських соборах і монастирях, а потім (з 13 ст.) в середньовічних соборах Франції, Італії, Німеччини та інших країн (предмети, належність яких приписували "святим особам” нового християнського пантеону, церковне начиння, ікони, рукописи і т.п.) До епохи Відродження відноситься поява в Європі музеїв, яким були вже характерні деякі наукові функції, що було пов’язано з Великими географічними відкриттями, а також з потребами розвиваючих наук і виробництва. Колекціо-нувались зразки тваринного і рослинного світу, мінерали, геодезичні й астроно-мічні інструменти, предмети, що становили етнографічний інтерес. Велику популярність набирають палацові зібрання – кунсткамери, мюнц-кабінети, натуралієн-кабінети, в яких концентрувались наукові, етнографічні й історично-художні цінності. З’явились і перші описи музеїв, а також музеологічні теоретичні твори. До того часу відносяться зібрання пам’яток античного мистецтва у Флоренції (Л.Медічі, 15 ст.), Римі (Ватиканські музеї, 16 ст.), Дрездені (Августа Саксонського, 16 ст.) та інші.
У 17-18 ст. формуються чисельні приватні колекції – історичні, археологічні, науково-природничі, мистецькі, багато з яких частково у 18 ст., а головним чином у 19 ст. лягли в основу державних національних музеїв. В період розвитку капіталізму зростає об’єктивна потреба в розвитку музеїв, зростає музейна сітка з просвітницько-виховними й науковими функціями. В першоджерелах 12-17 ст. зберігаються чисельні відомості про збереження історичних і художніх цінностей в соборах і монастирях у Владимирі, Києві, Новгороді. До 15-17 ст. відноситься формування колекцій "Оружейної палати” і сховище пам’яток Патріаршої ризниці в Москві. Відомі також колекції 16-17 ст., які належали Івану ІV, Б. Годунову, Ф.С. Милославському, В.В. Голіцину. У 1719 р. відкрився перший російський публічний музей – Кунсткамера в Петербурзі, в основі якої лежали колекції Петра І. З переходом Кунсткамери у відомство Академії наук музей перетворився у великий науковий заклад.
На протязі 2-ї половини 18-19 ст. виникли перші місцеві музеї в Іркутську (1782), Барнаулі (1827), Оренбурзі (1831), Астрахані (1836), колекції Артилерійсь-кого історичного музею (1756) і Ермітажу (1746) в Петербурзі; зібрання, безпосе-редньо пов’язані з виробництвом (модель-камери, натуральні кабінети Вільного економічного товариства, які на початку 19 ст. перетворились у музеї); створювалися історико-археологічні музеї у Миколаєві (1806), Одесі (1825), Петербурзі (Румянцевський музей, 1831) та інші. Особливо швидко розросталася музейна сітка в середині 19 ст. Музеї виникали при статистичних комітетах, земствах, вчених архівних комісіях, наукових товариствах, університетах. Розвиток сільського господарства і промисловості сприяло відкриттю Сільськогосподарського музею в Петербурзі (1859), Політехнічного музею у Москві (1872), кустарних відділів у місцевих музеях. Ріст національної самосвідо¬мості, розвиток мистецтва, науки знайшли відображення у створенні Третьяковсь¬кої галереї (1856), Російського історичного музею (1872), Руського музею (1898). В 1899 р. в Києві був відкритий міський музей старожитностей та мистецтв, який став альма-матер багатьох музеїв на Україні. Сьогодні це Національний музей історії України. З історією музею пов’язано багато видатних імен. Це і перший директор, академік, мистецтвознавець М. Біляшівський, і всесвітньо відо-мий археолог Хвойка, який відкрив трипільську культуру. Це і Лебединцев, один із засновників журналу "Старожитності”. І, звісно, допомога меценатів. Так, роди¬ни Ханенків, Терещенків допомагали у створенні музею власними колекціями. Національний музей історії України – це ще й один з найбільших музеїв, що налічує величезні фонди, більш як 600 тисяч одиниць збереження і дійсно вважається найбільшою скарбницею. Значна частина його колекцій зберігається в Музеї історичних коштовностей України, який відкритий у Києві в 1969 р. як філія історичного музею. Міститься він у так званому Ковнірському корпусі Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Серед експонатів – золоті та срібні предмети із скіфських курганів 5-4 ст. до н.е., вироби слов’янських і давньоруських майстрів 6-13 ст., витвори українських та російських ювелірів 16-20 ст., нумізматичний матеріал. На Україні до 1917 р. було 36 різних музеїв. На кінець 1985 р. в Україні працювало 174 державних, близько 400 народних музеїв та 8 тисяч – на громадських засадах. Загалом, сьогодні музейний фонд всієї України нараховує приблизно 4-5 млн. одиниць збережень.
