ЄВРОПЕЙСЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ

Доба Відродження

Всесвітня історія живопису

Епоха Відродження

Нова Школа Всесвітня історія

Художники Відродження

Відродження (Ренесанс_ - період в культурному та ідейному розвитку країн Західної та Центральної Європи (а Італії - 14-16 ст. в інших країнах - кінець 15 - початок 17 ст.) повязаний із переходом від Середньовіччя до Нового часу. Термін "Відродження" вперше, ймовірно, було запроваджено Джорджо Вазарі (17 ст.) стосовно італійського мистецтва.

Діячі Відродження

Діяч Відродження	Сфера діяльності	Досягнення
Данте Аліг'єрі 1265 - 1321	італійський поет, один з перших представників епохи Відродження	«Божественна комедія» - людина греховен як і весь рід людський і повинен, для досягнення раю, пройти через пекло і чистилище. Данте ратує за торжество християнської Церкви, символом якої є Беатріче, його кохана.
Франческо Петрарка 1304-1374	італійський поет та вчений	зібрав найбільшу бібліотеку, Збірка «Книга пісень» - трагічне кохання до Лаури.
Лоренцо Валла 1407 - 1457	італійський гуманіст, представник історичної школи ерудитів	Церква повинна займатися виключно питаннями віри й не втручалася в мирські справи
Лео́н-Батті́ста Альбе́рті 1404-1472	італійський архітектор, письменник і музикант	Створив новий тип католицького храму з урахуванням грецького хреста, а також з елементами давньоримської архітектури. Залишив багатий теоретичний спадок.
Мазаччо 1401-1428	італійський живописець	Прожив 28 років. Разом із Брунеллескі і Донателло очолив реалістичний напрям у флорентійському мистецтві. «Мадонна з немовлям і зі Св. Анною» Фрески: «Чудо з динарієм» (інша назва «Il tributo») і «Вигнання із раю».
Донателло 1386-1466	італійський скульптор, основоположник індивідуалізованого скульптурного портрету.	Два стилі: реалістичний (статуї Магдаліни, царя Давида) і класичний. Бронзова статуя Давида, перша конна статуя Гаттамелата.
Філіппо Брунеллескі 1377-1446	італійський архітектор	відкрив перспективу в картинах. У фресці Мазаччо «Трійця» у церкві Санта Марія Новелла, перспективу розробив Брунеллескі.Перебудовує Базиліку Сан-Лоренцо в яка стала зразковою для Ренесансу, Купол собору Санта Марія дель Фьоре.
Донато Браманте 1444—1514	італійський архітектор (Мілан, Рим)	Один з архітекторів, що брав участь у проектуванні собору Святого Петра у Римі (Ватікан).
Андреа Палладіо 1508-1580	архітектор, засновник класицизму	Досліджує античну архітектуру Риму. Багато його проектів не побудовані. Трактат " Чотири книги про архітектуру ". Палладіанський стиль в архітектурі.
Мікеланджело Буанаротті 1475 -1564	італійський архіtrucтектор, скульптор та художник	Брав участь у будівництві собора Святого Петра в Римі, розпис стіни Сікстинської капели, відома скульптура Давида.
Сандро Боттічеллі 1444-1510	італійський художник флорентійської школи	При дворі Медічі зблизився з гуманістами. Античні образи «Весни» та «Народження Венери». Талановитий портретист.
Рафаель Санті 1483 - 1520	флорентійський художник та архітектор	Керував будівництвом собора Святого Петра в Римі. Картина «Сікстинська Мадона», портрети, «Автопортрет»
Леонардо да Вінчі 1452 — 1519	італійський художник, архітектор, письменник, вчений	Учення про будову людського тіла, картини «Мона Ліза» («Джоконда»), фреска «Таємна вечеря». Винаходи – проект гелікоптера, парашута та ін.
Джорджоне Барбареллі да Кастельфранко 1477-1510	італійський художник (Венеція)	Не підписував картини. Його картини «Юдиф» приписали, а «Венеру, що спить» - Тиціану. Тіціан був його учнем, і закінчував деякі його картини.
Тіціан Вечелліо 1480(85) - 1576	італійський художник	Був офіційним художником Венеціанської республіки. У Венеції створив прекрасні монументальні вівтарні образи ("Вознесіння Марії", близько 1516-1518 рр.., Церква Санта-Марія Глоріоза деі Фрари). Карл V (портрет) призначив його своїм художником. Релігійні сюжети "Оплакування Христа"
Микола Коперник 1473-1543	польський астроном	Книга «Прообертання небесних сфер» 1543 р. всі планети і Земля обертаються навколо Сонця
Джордано Бруно 1548-1600	італійський астроном	Спалений католицькою церквою за підтримку ідеї Коперника
Тіхо Браге 1546-1601	датський практичний астроном	Упродовж 20 років у власноручно побудований обсерваторії визначав розміщення зорь із найвищою для свого часу точністю. Довів, що комети – це небесні тіла, більш далекі, ніж Місяць; склав каталог зірок.
Йоган Кеплер 1571 – 1630	Німецький астроном, один із засновників сучасної астрономії	Використавши спостереження за Марсом, відкрив три закони руху планет (закони Кеплера) і складав на їх підставі планетарні таблиці. Сформулював основи теорії затемнень. Винайшов телескоп
Гілілео Галілей 1564-1642	італійський астроном	Під тиском католицької церкви, відмовився від своїх переконань, «І все таки вона рухається»
Еразм Ротердамський	мислитель	книга «Похвала глупоті», критикував католицьку церкву, але був проти протестантизму
Джовані Боккаччо 1113-1375	італійський письменник і поет	Найвизначніший твір "Декамерон". Цим твором автор заклав основи європейської новели і надовго визначив розвиток цього жанру. Особливість "Декамерона" – його енциклопедичність. У творі, де вміщено 100 новел, об’єднаних вступом, широко змальовуються повсякденне життя з усією різноманітністю подій і людських вчинків, багатством людських типів.
Томас Мор 1478-1535	італійський політик і вчений, історик, письменник	«Утопія» опис ідеального суспільства, де не існує приватної власності, усуспільнені виробництво і побут, праця є обов‘язком усіх, а розподіл відбувається за потребами – утопізм.
Мішель де Монтень 1533-1592	французький філософ, письменник, державний діяч	Під час гугенотських воєн, став на бік католицької церкви, хоча й відрізнявся віротерпимістю. Праця «Досліди», думка вільна не залежна від сильних світу цього, безстрашна, критична.
Нікколо Макіавелі (1469-1527)	італійський політик і вчений, історик, письменник	Твір «Монарх» - влада може порушувати моральні норми, брехати та зраджувати (макіавелізм) – мета виправдовує засоби.
Франсуа Рабле	французький письменник, лікар	роман «Гаргантюа та Пантагрюель» - критика жадібності, неосвідченості, церкви, релігійним фанатизмом. Мріяв про рівність всіх людей в освідченому суспільстві (утопія).
Мігель Сервантес	іспанський письменник	Роман «Дон Кіхот» - пародія на рицарські романи
Вільям Шекспір	англійський драматург	П‘єси «Ромео і Джульєта», «Король Лір», «Гамлет», «Отелло».
Ян ван Дейк 1599–1641	нідерландський художник	Риси реалізму в картинах, картина «Родина Арнолфіні», найвідоміший твір участь у розписі Гентського вівтаря (Бельгія).
Ієронім Босх 1450—1516	нідерландський художник	Тема покаранняза гріхи,триптих (картина з трьох частин) «Сад земних насолод»
Пітер Брейгель	фламандський художник	Демонстрація слабкості людини, картина «Сліпі»
Альбрехт Дюрер	німецький художник, графік, вчений	жив в Італії, Боротьба людини зі злом гравюри «Рицар, смерть та диявол», «Чотири вершники»

Доба бароко

Основні прояви барокко

Діяч	Досягнення
Пі́тер Па́уль Ру́бенс 1577-1640	Фламанський художник, 8 років провів в Італії. «Спорудження Хреста», «Терновий вінець» та «Розп'яття», «Втечу Лота», «Христа та Грішницю», «Воскресіння Лазаря», «Вакханалія», «Вакха». Був придворним живописцем в Нідерландах. «Автопортрет з Ізабеллою Брант». Поряд з поетичними пейзажами він написав також численні портрети.
Рембрандт Ван Рейн	нідерландський художник, офортист доби бароко, автор «Валаам і ослиця», «Бенкет Валтасара», «Христос зцілює хворих»
Франс Хальс 1582 — 1666	видатний портретист золотого віку голландського мистецтва. створив ряд реалістичних народних образів та людських відчуттів,, які відобразили духовний підйом голландського народу, що настав в результаті воєн за незалежність країни. «Портрет стрільців гильдії св. Георгія», «Циганка», «Мулат», «Хлопчик рибак». Ван Гог зауважив, що у Хальса «27 відтінків чорного»
Александр Маньяско 1667 - 1749	італійський живописець, творчість пройнята трагічним відчуттям нікчемності людини перед лицем сліпих сил природи і соціальної дійсності, найбільш характерні жанрові сцени з життя циганів, солдатів, ченців, відмічені «демонічним» сарказмом світовідчування (цикл картин з сценами з монастирського життя, 1720—1725, монастир Зейтенштеттен Австрія), і катастрофічно-бурхливі пейзажі.
Франческо Гварді 1712 -1793	італійський живописець-пейзажист венеціанської школи. Працюючи над улюбленими у Венеції видами пейзажу — «ведутой» (документально-точний міський пейзаж) і «каприччо» (архітектурний пейзаж-фантазія), приходить до створення пейзажу нового типа, відображення переживань художника. «Венеціанський дворик»
Караваджо	італійський живописець періоду раннього бароко, засновник європейського реалістичного живопису 17 століття, автор «Хворий Вакх», «Юдиф та Олоферн», «Медуза Горгона»
Антон ван Дейк (1599-1641)	фламандський живописець, був головним та найвідомішим придворним живописцем в Англії. Ван Дейк є відомиим майстером аристократичного й інтимного портрету, знаменитий своїми портретами членів королівської родини. Він малював з надприродною віртуозністю, які встановлює стандарт елегантності в жанрі. Він також неперевершений автор творів з біблейських і міфологічних тем, майстер графіки та гравюри.
Мігель Сервет (1511-1553)	Першим у Європі висунув ідею про існування малого кола кровообігу в людині, розкрив і описав фізіологічний сенс
Андреас Везалій (1514-1564)	Одним із перших почав вивчати людський організм шляхом розтину трупів. У праці «Про будову людського тіла» дав науковий опис будови всіх організмів і систем, указав на численні помилки своїх пепередників. Засновник анатомії, як науки
Вільям Гарвей (1578-1657)	Засновник сучасних фізіології та ембріології. Описав велике і мале коло кровообігу. Досліджував процес зародження людського життя. Уперше висловив думку, що «усе живе походить з яйця»
Джироламо Фракасторо (1478-1553)	Першим створив систематизоване вчення про інфекцію та шляхи її поширення.
Антоні ван Левенгук (1632-1723)	Один із засновників наукової мікроскопії. Виготовив лінзи зі 150-300-кратним збільшенням, що дозволило йому спостерігати за мікроскопічними організмами. Уперше описав і замалював (близько 1673 р.) найпростіших, сперматозоїди, бактерії, еритроцити та їхній рух у капілярах.
Франсуа Війєт (1540-1603)	Розробив майже всю елементарну алгебру. Існує «формула Війєта», яка пояснює залежність між коренями та коефіцієнтами алгебраїчного рівня. Запровадив літературні позначення для коефіцієнтів у рівняннях і заклав основи загальної теорії рівнянь, завдяки чому вважається засновником нової алгебри.
Рене Декарт (1596-1650)	Заклав основи аналітичної геометрії, сформулював поняття перемінної величини і функції, запровадив багато алгебраїчних познань.
Бонавентура Кавальері 1598-1647	У праці "Геометрія неподільних" запропонував нові методи розрахунку площі та об'єму фігур за допомогою так званого "методу неподільних", що сприяло формуванню інтегрального обчислення.