Фортепьяно

Фортепіано (італ. forte — голосно, piano — тихо) — збірна назва класу струнних ударно-клавішних музичних інструментів— роялів і піаніно. Джерело звуку у фортепіано — металеві струни, що починають звучати від удару покритих повстю дерев'яних молоточків, а молоточки приводяться в дію натиском пальців на клавіші. Струни за допомогою кілків натягнуті на резонансну деку (у піаніно дека знаходиться у вертикальному положенні, у роялях — у горизонтальному). Піані́зм (від італ. piano скорочене від pianoforte або fortepiano) — мистецтво гри на фортепіано. Зародження піанізму відноситься до другої половини 18 століття, коли почали сформовуватися дві школи піанізму - віденська (В.А. Моцарт та Й.Н. Гуммель, Л ван Бетховен, пізніше К. Черні та його учні) і лондонська (М. Клементі і його учні, в т.ч. Дж.Філд). Розквіт піанізму пов'язаний з виконавською діяльністю Ф.Шопена та Ф. Ліста.