|
|
| Рядок 42: |
Рядок 42: |
| | Загальні вимоги до сучасного уроку: | | Загальні вимоги до сучасного уроку: |
| | | | |
| − | •озброювати учнів свідомими,глибокими,міцними знаннями;
| + | |
| − | | + | |
| − | •формувати в учнів міцні навички та вміння, що сприяють підготовці їх до життя;
| + | |
| − | | + | |
| − | •підвищувати виховний ефект навчання на уроці, формувати в учнів у процесі навчання риси особистості;
| + | |
| − | | + | |
| − | •здійснювати всебічний розвиток учнів, розвивати їхні загальні та індивідуальні особливості;
| + | |
| − | | + | |
| − | •формувати в учнів самостійність, творчу активність, ініціативу як стійкі особливості особистості, вміння творчо вирішувати завдання, які трапляються в житті;
| + | |
| − | | + | |
| − | •вироблення вміння самостійно вчитися, отримувати та поглиблювати чи поповнювати знання, оволодівати навичками та вміннями і творчо застосовувати їх напрактиці;
| + | |
| − | | + | |
| − | •формувати в учнів позитивні мотиви навчальної діяльності, пізнавальний інтерес, бажання вчитися, потребу в розширенні й отриманні знань, позитивне ставлення до навчання.
| + | |
| − | | + | |
| − | Майстерність учителя на уроці проявляється головним чином у вдалому володінні методикою навчання і виховання, творчому застосуванні новітніх досягнень педагогіки та передового педагогічного досвіду, раціональному керівництві пізнавально-практичної діяльності учнів, їхнім інтелектуальним розвитком. Модернізація освіти спонукає до пошуку нових освітніх і виховних технологій,до впровадження нетрадиційних форм і методів навчання та виховання.Однією з таких технологій є інтерактивне навчання.
| + | |
| − | | + | |
| − | 2. Методи інтерактивного навчання.
| + | |
| − | | + | |
| − | «Мандрівка до світу казок», «Спартакіади», гра «Похід» тощо, їх можна проводити на контрольних уроках, після вивчення окремих тем і цілих розділів навчальної програми. Перевірити рівень засвоювання учнями навчальної програми, їх умінь та навичок, застосування цих умінь і навичок в сучасних умовах. Сюжет надає уроку емоційності, зацікавлює учнів.
| + | |
| − | | + | |
| − | Заключна частина уроку—метод аутогенного тренування. Таке проведення заключної частини уроку подобається дітям, вносить різноманітність, а головне—сприяє досягненню його основної мети—зниженню навантаження, відновлення організму.
| + | |
| − | | + | |
| − | Такі уроки потрібні, бо вони нові, незвичайні. Учні на таких уроках займаються з ентузіазмом, в них підвищується тонус, бажання, настрій. Загалом—вищою є віддача і результати уроку.
| + | |
| − | | + | |
| − | «Асоціативний кущ»
| + | |
| − | | + | |
| − | Серед інтерактивних методів навчання вчителі віддають перевагу методу побудови «асоціативного куща».Зупинімось детальніше на методі побудови «асоціативного куща». На початку роботи вчитель визначає одним словом тему, над якою проводитиметься робота, а учні згадують, що виникає в пам'яті стосовно цього слова. Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, потім - другорядні. Учитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається».
| + | |
| − | | + | |
| − | Цей метод універсальний, адже може використовуватися під час вивчення будь-якої навчальної дисципліни і на всіх етапах уроку.
| + | |
| − | | + | |
| − | «Мікрофон»
| + | |
| − | | + | |
| − | Технологія «Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію.
| + | |
| − | | + | |
| − | Правила проведення:
| + | |
| − | | + | |
| − | Говорити має тільки той, у кого є «символічний» мікрофон;
| + | |
| − | | + | |
| − | подані відповіді не коментуються і не оцінюються;
| + | |
| − | | + | |
| − | коли хтось висловлюється, решта не має права перебивати, щось говорити, вигукувати з місця.
| + | |
| − | | + | |
| − | Робота в парах
| + | |
| − | | + | |
| − | Роботу в парах можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують значної витрати часу. Серед них можна назвати такі:
| + | |
| − | | + | |
| − | обговорити текст, завдання;
| + | |
| − | | + | |
| − | узяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до будь-якої навчальної діяльності;
| + | |
| − | | + | |
| − | зробити аналіз чи редагування письмової роботи одне в одного;
| + | |
| − | | + | |
| − | проаналізувати разом проблему, вправу;
| + | |
| − | | + | |
| − | протестувати її оцінити одне одного;
| + | |
| − | | + | |
| − | дати відповіді на запитання вчителя;
| + | |
| − | | + | |
| − | порівняти записи, що зроблені в класі.
| + | |
| − | | + | |
| − | Робота в групах
| + | |
| − | | + | |
| − | Робота в групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, відпрацювання прийомів активного слухання, прийняття спільного рішення, узгодження різних поглядів). Роботу в групах слід використовувати тоді, коли необхідно розв'язати проблему, з якою важко впоратись індивідуально та коли одним із очікуваних результатів є набуття навичок роботи в команді.
| + | |
| − | | + | |
| − | Під час створення груп рекомендується об'єднувати в одній групі учасників із різними рівнями підготовки та досвіду з питання, що розглядається, оскільки в різнорідних групах стимулюється творче мислення, інтенсивний обмін ідеями, проблема може бути розглянута з різних боків.
| + | |
| − | | + | |
| − | Методична література містить сформульовані на основі досвіду інтерактивного навчання загальні правила роботи в групах:
| + | |
| − | | + | |
| − | кожний учасник за бажанням має можливість висловитися;
| + | |
| − | | + | |
| − | усі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними;
| + | |
| − | | + | |
| − | обговорюються ідеї, а нелюди, що їх висловили;
| + | |
| − | | + | |
| − | усі учасники роблять зауваження стисло й по суті;
| + | |
| − | | + | |
| − | усі конфлікти, що виникають, розв'язуються мирним шляхом із урахуванням інтересів учасників і правил роботи;
| + | |
| − | | + | |
| − | усі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу;
| + | |
| − | | + | |
| − | після завершення групової роботи її результати повинні бути презентовані іншим групам
| + | |
| − | | + | |
| − | Наприклад, на уроці фізичної культури«Україна-футбольна країна» групову роботу можна організувати таким чином.
| + | |
| − | | + | |
| − | Учні об'єднані у З групи:
| + | |
| − | | + | |
| − | 1 група - історики;
| + | |
| − | | + | |
| − | 2 група - теоретики;
| + | |
| − | | + | |
| − | 3 група -болівальники.
| + | |
| − | | + | |
| − | Завдання:
| + | |
| − | | + | |
| − | 1 група – підготувати доповідь «Історія формування футбольних традицій в Україні;
| + | |
| − | | + | |
| − | 2група – розповісти про основні правила гри в футбол;
| + | |
| − | | + | |
| − | З група – підготувати розповідь про видатних українських футболістів.
| + | |
| − | | + | |
| − | Групування учнів класу.
| + | |
| − | | + | |
| − | Групування - це метод створення пар або підгруп для дискусій, «мозкового штурму», рольових ігор, розв'язання проблем або іншої подібної діяльності
| + | |
| − | | + | |
| − | під керівництвом учителя. Групування може мати сенс у будь-який момент під час уроку. До того ж, ця діяльність допоможе отримати задоволення від роботи, створити дружні стосунки та додати учням енергії.
| + | |
| − | | + | |
| − | Привітання: запропонуйте кожному з учнів пригадати цифру - один, два, три, - яка кому подобається. Нехай не називають її решті.
| + | |
| − | | + | |
| − | Тепер нехай знайдуть своїх «нумерологічних «духовних» братів і сестер»: нічого не кажучи, нехай потиснуть одне одному руки. («Якщо моє число один, я тисну вашу руку один раз» тощо.) Ті, у кого однакове число, об'єднуються і продовжують шукати інших людей із таким самим числом.
| + | |
| − | | + | |
| − | Нумерація: запропонуйте дітям перерахуватися, використовуючи стільки номерів, скільки груп ви хочете утворити. Це найшвидший спосіб об'єднання в групи.
| + | |
| − | | + | |
| − | Групування за ярликами: учитель роздає дітям заздалегідь підготовлені номери (набори двійок, трійок, четвірок та ін.). Учням пропонують знайти товариша або підгрупу з такими самими, як у нього (у неї) ярликами.
| + | |
| − | | + | |
| − | Відомі персонажі: перед заняттям учитель обирає відомі всім групи персонажів і записує імена відповідних героїв на картках, які навмання роздаються дітям. Тоді кожен учень шукає інших персонажів зі своєї групи.
| + | |
| − | | + | |
| − | Правила групової роботи:
| + | |
| − | | + | |
| − | Кожен учасник має можливість висловитися, якщо в нього є бажання.
| + | |
| − | | + | |
| − | Усі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними.
| + | |
| − | | + | |
| − | Обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, які їх висловили.
| + | |
| − | | + | |
| − | Усі учасники роблять суттєві зауваження коротко.
| + | |
| − | | + | |
| − | Кожен учасник, навіть, захищаючи свою точку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, думок та інтересів інших учасників.
| + | |
| − | | + | |
| − | Усі розбіжності, конфлікти, що виникають під час роботи, розв'язуються мирним шляхом, з урахуванням інтересів учасників і правил роботи.
| + | |
| − | | + | |
| − | Усі учасники намагаються створити відкриту, ділову, дружню атмосферу.
| + | |
| − | | + | |
| − | Під час роботи в малій групі з п'яти осіб учасники можуть виконувати такі ролі:
| + | |
| − | | + | |
| − | ведучий (посередник-організатор роботи групи);
| + | |
| − | | + | |
| − | секретар (записує результати роботи);
| + | |
| − | | + | |
| − | доповідач (представляє результати роботи групи решті груп);
| + | |
| − | | + | |
| − | спостерігач (аналізує індивідуальну поведінку членів групи, визначає, як члени групи можуть упоратися з проблемами, що виникають під час роботи);
| + | |
| − | | + | |
| − | хронометрист (стежить за часом, призначеним для групової роботи).
| + | |
| − | | + | |
| − | Правила роботи в групах:
| + | |
| − | | + | |
| − | Перед початком роботи розподілити ролі.
| + | |
| − | | + | |
| − | Уважно читати завдання-інструкцію(слухати).
| + | |
| − | | + | |
| − | Говорити по черзі, не перебивати одне одного.
| + | |
| − | | + | |
| − | Дотримуватися відведеного часу.
| + | |
| − | | + | |
| − | Презентувати роботу може командир групи.
| + | |
| − | | + | |
| − | Давати можливість презентувати дослідження всім членам групи.
| + | |
| − | | + | |
| − | Дотримуватися правила піднятої руки.
| + | |
| − | | + | |
| − | Працювати так, щоб не заважати іншим.
| + | |
| − | | + | |
| − | «Мозковий штурм»
| + | |
| − | | + | |
| − | «Мозковий штурм» є відмінним методом для використання досвіду учнів із метою розв'язання проблем та розробки ідей. Є, однак, дуже специфічні правила й основні принципи для «мозкового штурму», яких потрібно дотримуватись.
| + | |
| − | | + | |
| − | «Мозковий штурм» найкраще спрацьовує в групах у кількості 5-7 осіб.
| + | |
| − | | + | |
| − | Основні ознаки
| + | |
| − | | + | |
| − | Чітко визначте проблему або тему для «мозкового штурму». Працюйте в колі.
| + | |
| − | | + | |
| − | Оберіть лідера, який веде обговорення і заохочує появу нових ідей. Він повинен заохочувати кількість, а не якість ідей.
| + | |
| − | | + | |
| − | Щоб збільшити появу нових ідей, ви можете надати учням певний час на роздуми і після декількох хвилин розпочинати знову.
| + | |
| − | | + | |
| − | Правила «мозкового штурму»
| + | |
| − | | + | |
| − | Жодної критики!
| + | |
| − | | + | |
| − | Запозичення інших ідей є нормальним явищем.
| + | |
| − | | + | |
| − | Бажаною є велика кількість ідей.
| + | |
| − | | + | |
| − | Оцінювання відбувається згодом.
| + | |
| − | | + | |
| − | Щоб удосконалити якість ідей, надайте дітям час для того, щоб вони написали свої ідеї спочатку індивідуально.
| + | |
| | | | |
| | Діліться ідеями циклічно, коли окремі учасники або групи розповідають про одну ідею по черзі та ідеї не повторюються. | | Діліться ідеями циклічно, коли окремі учасники або групи розповідають про одну ідею по черзі та ідеї не повторюються. |
Фізичне виховання – могутній засіб активного впливу на розвиток організму і вдосконалення його функцій. Вчитель фізичної культури повинен постійно здійснювати контроль за станом виконання фізичних вправ учнями на уроці, їх дозування, правильність виконання та рівень фізичного навантаження. Належний стан фізичного виховання в школі можливий за активної участі в ньому адміністрації, класних керівників, вчителів фізичної культури у тісному контакті з методичним медпрацівником школи, інакше кажучи, за повноцінної співпраці педагогів та лікаря. Необхідно щоб всі заходи з фізичного виховання проводилися з врахуванням фізичного стану і вікових особливостей учнів, при дотриманні всіх дидактичних методів.
На сучасному етапі розвитку загальноосвітньої школи значне місце приділяється впровадженню в навчально-виховний процес інноваційних технологій, орієнтованих на перспективу розвитку нетрадиційних форм та систем оздоровлення що допоможе учням встановити зв’язки з природою, навчитись керувати своїми емоціями, поведінкою, рухами, досягти гармонії між тілом і духом.
Мета роботи та успіх обраного напрямку роботи, з використанням інноваційних технологій в системі фізичного виховання безперечно залежить від самого вчителя його професіоналізму творчості й майстерності, і безперечно – бажання впроваджувати цей напрямок, розвитку дитини в практику своєї професійної діяльності.
підвищення рівня навчально-виховного процесу навчальних досягнень учнів шляхом удосконалення форм та методів роботи вчителям щодо залучення дітей до систематичних занять фізичною культурою і спортом;
Основні цілі вчителя при використанні інноваційних технологій – це добір форм та напрямів роботи які будуть спрямовані на формування в учнів свідомого ставлення до свого здоров’я, стану фізичної підготовленості:
Модернізація освіти спонукає до пошуку нових освітніх і виховних технологій, до впровадження нетрадиційних форм і методів навчання та виховання.
Ці технології та методи навчання спрямовують учнів на краще розуміння навчального матеріалу з предмета «Фізична культура», а також бажання учнів поліпшити свої спортивні досягнення.
Впровадження та використання інноваційних технологій дає можливість встановити в своїй роботі різні форми взаємодії «учитель-учень», що дає можливість вчителеві зпрогнозувати позитивне ставлення учнів до уроку фізичної культури та спорту.
Отже, можна зробити висновок, що етапно організована інноваційна система фізичного виховання з використанням нетрадиційних форм та методів фізичного виховання, та різних технологій забезпечує ефективне формування у школярів позитивної мотивації до здорового способу життя.
Інновація(відновлення,новинка,зміна) — система або елемент педагогічної системи, що дає змогу ефективно вирішувати поставлені завдання, які відповідають прогресивним тенденціям розвитку суспільства.
Інноваційна діяльність учителя спрямована на перетворення існуючих форм і методів виховання, створення нових цілей і засобів її реалізації, тому вона є одним з видів продуктивної, творчої діяльності людей. Ми розглянули технологію навчання та виховання в сучасній школі, але це недоцільно розглядати як окремий процес, тому що основною формою організації навчально-виховного процесу є і залишається урок.
Класифікація уроків раціональна і дає змогу чіткіше визначити цілі та завдання, структуру кожного уроку, мобілізацію учнів для успішного вирішення поставлених завдань.
Інноваційний педагогічний процес—цілісний навчально-виховний процес, що відображає єдність і взаємозв'язок виховання та навчання, який характеризує спільну діяльність співпрацею та спільною творчістю його суб'єктів, сприяючи найбільш повному розвитку і самореалізації особистості учня.
Діліться ідеями циклічно, коли окремі учасники або групи розповідають про одну ідею по черзі та ідеї не повторюються.
«Мозковий штурм» може бути проведений у двох групах - тоді кожна група поширює список, який складається, зважаючи на списки інших.
Учням пропонується самостійно опрацювати матеріал (кожному різний) і законспектувати його в один із розділів таблиці за певний час. Після цього діти по черзі ознайомлюють свою групу з конспектом, а члени групи повинні за ним занотувати до таблиці ті самі нотатки. Наприкінці спілкування в усіх членів групи повинна бути заповнена таблиця.
Спостереження за учнями у процесі інтерактивної форми діяльності на уроці дозволило визначити такі позитивні ознаки:
кожен учасник групи може обирати власний темп виконання вправи, що дозволяє індивідуалізувати процес вправляння;
під час такої форми діяльності власний вклад у колективну справу може внести учень у будь-якому стані здоров’я; означене особливо важливо для тих, хто має психофізичні обмеження;
надання можливості учням створити власний кросворд демонструє напрямок їхніх інтересів та сферу обізнаності в контексті фізичної культури;
подібна форма діяльності учнів дозволяє вчителю визначити рівень авторитета кожного серед своїх однолітків, та у наступному - сприяти його підтримці або підвищенню.
Появу інтерактивних форм діяльності учнів на уроках фізичної культури можна визнати як тенденцію в діяльності вчителів у контексті особистісно зорієнтованої педагогічної парадигми та розвитку в них креативного мислення. Використання означених форм навчання учнів сприяє трансформації їхньої діяльності в бік особисто значущості. Подальша систематизація педагогічного досвіду, класифікація теоретичних і практичних розробок з означеної проблеми та укладання на цих засадах технологій, технологічних карт сприятиме розвитку педагогічної інноватики з формування фізичної культури особистості.
