Відмінності між версіями «Особливості викладання інформатики у початкових класах»

Версія за 10:54, 25 березня 2015

Особливості викладання інформатики у початковій школі

В зв’язку із впровадженням нового Державного стандарту загальної середньої освіти цілком зрозумілі дискусії навколо питання: кому і як викладати інформатику у початковій школі? Адже вчителі початкової школи добре володіють методикою викладання у молодших школярів, але не завжди в змозі «впоратися» із технічною стороною викладання предмету, і тоді на допомогу їм потрібен або лаборант, або вчитель інформатики. Вчителю ж інформатики основної і старшої школи, навпаки, добре відомий цей аспект, але скоріш за все виникнуть проблеми при викладанні саме малюкам. Тож, проблема досить серйозна, і тижневими курсами підвищення кваліфікації питання не вирішиться. Тільки власний досвід, терплячість і бажання, на мою думку, здатні привести до успіху у будь-якій справі, а надто в такій складній, як навчання інформатиці молодших школярів.

Адміністрація нашої школи враховувала необхідність викладання інформатики з раннього віку вже більше десяти років назад. Тому пропедевтичні курси інформатики у початковій школі я викладаю уже досить довго. А за старою програмою «Сходинки до інформатики» працюю 5 років. І все одно, зіткнулася із проблемами у цьому навчальному році. Саме ними і тим, як розв’язувала їх, і хочу поділитися у цій статті. Перше питання, що задають учні, і не тільки другокласники, але і всі, хто вперше починає вивчення предмету Інформатика: «А коли ми будемо працювати за комп’ютером?» І питання це звучить ще декілька перших уроків, поки учні не освояться з вашими вимогами, поки ви терпляче не поясните їм, що, згідно наукових експериментів, натискати на потрібні кнопки можна навчити і мавпочок, і собачок, і, навіть, ворон (демонструю відеоролик передачі каналу Discovery). Це досить цікаво не тільки малюкам, навіть дев’ятикласники із захопленням обговорюють потім цю тему. Отже, робимо висновок, що не тільки «цар природи» може елементарно знайти потрібну кнопочку на комп’ютері. Щоб і надалі залишатися дійсно «вищими», ми повинні розуміти, як влаштований комп’ютер, і чому натиснення на одну кнопку дає один результат, а на другу – інший…

За дуже влучним висловлюванням академіка А.П.Єршова, "програміст повинен володіти здатністю першокласного математика до абстракції і логічного мислення в поєднанні з едісонівським талантом будувати все, що завгодно, з нулів та одиниць. Він повинен поєднувати акуратність бухгалтера з проникливістю розвідника, фантазію автора детективних романів з тверезою практичністю економіста". За цим, трохи поетичним, визначенням простежується чітка система специфічних здібностей, необхідних програмісту для досягнення успіхів у роботі. Дозволимо собі виділити їх окремо: o абстрактне мислення; o логічне мислення; o здібності до моделювання; o акуратність (вміння концентруватись на виконанні завдання, контролювати свої дії, що дозволяє зменшити кількість формальних помилок); o уміння виходити за межі стандартних підходів до розв'язання задач; o здатність до критичної оцінки вибору шляхів вирішення проблем, в залежності від кінцевої мети.

Як бачимо, вимоги до першокласного програміста досить високі. Цим, мабуть, і пояснюється постійний дефіцит таких спеціалістів навіть у країнах з високим рівнем комп'ютеризації. Більшість учнів ніколи не стане не тільки висококласним, але і просто програмістом. Вони потрапляють у категорію "користувач". Вимоги до їх здібностей трохи інші, але в багатьох випадках збігаються за напрямками з вимогами до програмістів. Практики знають, що шлях від "чайника" до "досвідченого користувача" можуть пройти далеко не всі.

Чи можливо в початковій школі розвинути вказані здібності? Досвід цілого ряду авторів (західних та вітчизняних) вказує на те, що не тільки можливо, а й необхідно це робити для повноцінного інтелектуального розвитку. При цьому акцент слід робити на розумовий розвиток, а не на бездумне натискання клавіш. Програмою «Сходинки до інформатики» пропонується такі напрямки роботи: o здатність раціонально використовувати комп’ютер і комп’ютерні засоби для розв’язування завдань, пов’язаних з опрацюванням даних, їх пошуком, зберіганням, поданням і передаванням; o готовність вирішувати інформаційні проблеми шляхом застосування засобів ІКТ та алгоритмів виконання завдань; o здатність співпрацювати за допомогою засобів ІКТ для виконання комплексних завдань; o вміння безпечно працювати з комунікаційними системами. Поставлене перед учителем завдання досить серйозне, а малюки – такі створіння, що не дуже налаштовані на серйозний лад, тож, як і завжди, на допомогу стає гра. Прагнення до гри, інтерес до ігрових ситуацій на уроці, захоплення ігровим сюжетом – це закономірне явище, обумовлене психологічною потребою дітей цього віку. Можна пограти в пошту, вивчаючи інформаційні процеси, інформатичне лото допоможе при вивченні нових термінів, гра в «Городки» буде корисна для закріплення і повторення матеріалу, а також ребуси, загадки, кросворди, але головне – ваша фантазія і бажання грати. Крім того, успішність навчального процесу, залежатиме від стосунків, які складуться у вчителя з дітьми. Адже, з досвіду знаю, що молодші школярі не сприймають нікого, окрім свого класовода. І досить важко буде сконцентрувати їх увагу на тому, що ви їм хочете розповісти, навіть це буде дуже цікава казка. Як вихід з такої ситуації – короткий, яскравий відеоролик з голосною музикою, який буде передвісником теми уроку. А вже потім ви зможете привернути увагу дітлахів до себе, загадати ребус, ключ до якого і буде темою. Психологічні особливості молодших школярів зумовлюють часту зміну виду діяльності на уроці. Тож, при складанні плану уроку потрібно врахувати це, а також передбачити, що учні цього віку дуже швидко збуджуються, і потім досить складно знову навернути їх на потрібний лад. Для виходу киплячої енергії дітлахів вже давно і ефективно використовуються фізкультхвилинки, треба тільки не забувати про них. Для повернення до робочого стану використовуйте систему умовних сигналів, їх можна започаткувати вже на першому уроці при вивченні способів подання інформації, одним із яких є жести і міміка. Домовтесь з дітьми про умовний сигнал, який означає, що їм потрібно сісти і приготуватися слухати. Вони із задоволенням відкликаються на такі домовленості, адже кожна справа на уроці дуже захоплива і цікава.

І, наостанок, хочу сказати декілька слів про заохочення до навчання. Хоч це питання не нове, і кожен вчитель для себе знайшов свій спосіб показати учням результат їх роботи. Звичайна оцінка не завжди ефективна, а у першому півріччі цього року у другокласників їх взагалі не виставляють. Тож, словесне заохочення – це єдина оцінка діяльності учня на уроці. Але для того, щоб учень на власні очі побачив плоди своєї праці, я використовую роздруковані «бонуси». Це можуть бути будь-які картинки. Мені більше подобаються значки  із набору символів шрифту Wingding редактора MS Word. Учні отримують їх за вдалі відповіді, швидкість реагування, тобто у якості будь-якого схвалення їх дії. Наприкінці уроку підраховується кількість таких бонусів, і діяльність учнів оцінюється і вчителем, і ними самими. Після цього бонуси повертаються вчителю.

Успіх нашої справи на перших кроках полягає у тому, щоб діти із захопленням, палаючими оченятами і радістю приходили до нас на урок. Великий же успіх – у тому, щоб інформатика стала інструментом, який допоможе впевнено крокувати сходинками навчання іншим предметам і життєвими шляхами. Бажаю усім колегам натхнення і задоволення своєю працею!