Відмінності між версіями «Вплив степової говірки села Преображенки ( діалектного мовлення) на вивчення української мови в школі»

Версія за 09:14, 18 березня 2015

Автори проекту

7 клас

Вчитель-консультант

Мациборка Любов Яківна

Тема дослідження

**Презентація

Вплив степової говірки села Преображенки ( діалектного мовлення)

на вивчення української мови в школі

І. Вступна частина ( Історична довідка) Кожна з існуючих мов має в своєму складі багато місцевих, територіальних діалектів і говірок, які служать засобом спілкування широких народних мас. Вони є одним із різновидів , однією з форм вияву національної мови; разом із літературною мовою в її писемній і усній формі вони складають те єдине ціле, що звичайно звуть загальнонародною національною мовою.

 Вивченням місцевих різновидів мови, її територіальних діалектів і говірок , займається спеціальна галузь мовознавства – діалектологія ( від грецького dialektos- розмова, говір і  loqos- слово, вчення).
 Південно – східні говори , зокрема їх центральне ядро – середньо наддніпрянські говірки, мають велике значення в історії українського народу. На основі  середньо наддніпрянських говірок виникла сучасна українська  літературна мова, що є вищим, літературно опрацьованим типом  національної мови нашого народу.
 Проте в науці з орієнтацією на середньо наддніпрянські говори як  діалектну основу української літературної мови степові говори не знайшли ще належної оцінки і зовсім були враховані в процесі формування української літературно – національної норми. Тож на даному етапі розвитку мовознавчої науки дослідження говіркових особливостей цього регіону  займає належне місце.
 До степових говорів південно – східного діалекту належить  і говірка села Преображенки.
 Мовознавча наука вивчає історію мови  і закони її розвитку в нерозривному зв’язку з історією народу, якому належить ця мова, який є її творцем і носієм.
Історія села Преображенки нерозривно пов’язана з подіями, які відбувалися в період царювання Катерини ІІ.
 У другій половині  ХІХ століття удосконалювалися знаряддя праці , поліпшувалася система землеробства, освоювалися величезні цілинні  простори  багатющої землі південної України.    
Після завершення будівництва віку – чугунки Санкт – Петербург – Москва Катерина ІІ дає розпорядження по  переселення  будівників на південь України. Вибір був суворий. Відбирали здорових, молодих, повноцінних рабів. Для відправлення до місця роботи їх чередою, як худобу , гнали на баржі . Строки поїздки і поселення людей чітко визначенні в указах імператриці : до кінця вересня. Дума  прийняла рішення розмістити людей , одразу почати освоєння диких безкраїх просторів півдня України і тим самим закріпити кордони імперії, забезпечити швидко зростаюче населення  Петербурга продуктами харчування – хлібом.
 У той час прикажчики вербували для переселення і сім’ї  з Полтавської губернії, в основному скотарів. Сім’ї були великі , в них налічувалося по 10 – 12 , а то й 16 дітей. Дітей везли на возах, запряжених волами. Добиралися переселенці до місця призначення  протягом  трьох – чотирьох тижнів. Серед  них  виникали нові сім’ї.
 Усіх поселенців слід поділяти на 3 групи: то були перш за все запорозькі козаки, вихідці з правобережної  України, потім переселенці з лівобережної України  і почасти з  Слобідської. Саме в другій половині  ХІХ століття , в період масового переселення полтавчан та жителів Слобожанщини на степову Україну , і було засноване село Преображенка.
 Найбільшу кількість переселенців дала  Полтавщина.  На провідну роль  полтавських говорів  в історії формування української літературної мови вказав  професор В.С. Ващенко : «  Будучи свого часу  периферійними, вони ( полтавські говори ) згодом займають  зовсім інше становище. Полтавщина не тільки  перестає бути побічною територією, але й активно впливає на нові поселення. Побут, звичаї, усна народна творчість, живе народне мовлення – все це організовується на новозаселених територіях степу в значній мірі на зразок Полтавщини».
 Перша назва села – Розсадка, бо сюди розсаджувалися  на широкі вільні землі переселенці.

Перші відомості про Преображенку фіксуються у списках населення Єкатеринославського уїзду 1857 року, де говориться про те , що в селі Преображенці є 162 двори з населенням. Село розташоване в широкій розлогій балці, і тягнеться з півночі на південь майже на 7 кілометрів.

 Значний приплив населення на південь України відбувається в пореформений період, пов’язаний зокрема з інтенсивним розвитком капіталістичних відносин. З виникненням потужної індустріальної бази Катеринославська губернія швидко перетворилася на центр промисловості півдня країни.
Характерною особливістю розвитку міст степової України є те , що в них значний відсоток складали російські робітники. Це , в свою чергу визначає характер живого мовлення міста в процесі його зростання. Зв’язок міста і села посилюється, це відбувається і в мовленні села.
 За статистичними даними Дніпропетровського обласного архіву за станом на 1914 рік у селі Преображенці проживало 1321 чоловіків та 1261 жінка. У селі була церква, за назвою якої було перейменовано  село Розсадку в Преображенку. За іншою версією  старожилів село тому перейменували, щ о  воно швидко розросталося і « преображалося» на очах.
 Як і всі дореволюційні села Преображенка жила своїм життям. Багато бідняків ішли на заробітки до німців – колоністів, що проживали в селах Терноватці та Широкому.
 У післяреволюційному селі було багато неписьменних. Тому активісти проводили вечорів створених хатах – читальнях, читали лекції. Цей захід був необхідний, щоб здружити молодь села, бо тривала ворожнеча між окремими групами села : горянами, базарянами, низянами, попів -чанами. Часто влаштовувалися бійки між молоддю цих групувань.
 Після Великої Вітчизняної війни посилюється зв’язок міста і села , коли певна частина населення перейшла працювати на  підприємства і в установи міста , а інша частина перейшла на постійне мешкання до міста. Не втративши контактів з сільським середовищем. Все це , безумовно, активізувало взаємодію української і російської мов і позначилося на говірці села Преображенки.
 Нівеляційні процеси посилилися в 50- 60 роках ХХ століття , коли на постійне помешкання в село переїздили жителі з Росії та Білорусії. На заробітки в Преображенку їхали мешканці  Закарпатської, Волинської, Вінницької та Львівської областей. Тож міжмовні контакти вплинули на структуру говірки, але не  на стільки,щоб значно змінити її.
 Говірка характеризується значною довершеністю і стабільністю, досить споріднена з іншими говірками південно – східного діалекту, особливо з полтавськими.
   Наддніпрянські степові говори . в ареалі яких знаходиться і говірка села Преображенки,знайшли своє відображення  у працях І.О. Варченка, та С.Т. Самійленка, А.М. Поповського.
 Тож завдання даної роботи  - дати системний опис  місцевих особливостей говірки, виявити їх питому вагу в формуванні мовно – літературної норми та сталість живомовних елементів.

Матеріали добиралися із записів живого народного мовлення та шкільної практики. ІІ. Місцеві риси говірки села Преображенки

 Село Преображенка розташоване в межах ареалу степових південно – східних говорів, які належать до південно – східних діалектів. Обіймаючи найбільшу територію з найчисельнішим українським  населенням , південно – східні діалекти значно одно рідніші, ніж південно – західні та північні. Ця однорідність склалася історично внаслідок нівеляцій них процесів, що особливо посилились тут протягом останніх трьох століть. У зв’язку з історичними подіями на цій території,з численними до заселеннями і переселеннями української людності з різних місцевостей, що прискорило до витворення  певного діалектичного типу.
 Говірка села Преображенки, як і інших степових говірок рядом своїх ознак збігається з літературною вимовою, проте має і цілий ряд особливостей у фонетичній, лексичній, морфологічній та синтаксичній будові. Саме ці особливості і є об’єктом вивчення і дослідження даної роботи.

ІІ. Фонетична структура Фонетична система говірки села Преображенки як основними своїми рисами, так і в деталях узгоджується з фонетичною системою сучасної української літературної мови. Але у говірці села виразно виявляються і своєрідні явища. Вони пов’язані з виявленням ряду процесів на місцевому грунті, які обумовили певні відмінності фонетичного складу слів. 1. Система голосних звуків

Говірка села Преображенки , як і літературна мова, має 6 голосних фонем: /а/,/о/, /у/, /е/, /и/, /і/. Всі вони звучать чітко і за  своєю вимовою нічим не відрізняються від відповідних фонем літературної мови, реалізуючись у звуках ІаІ, ІоІ, ІуІ,ІиІ, ІЕІ, ІіІ. І лише у певних  фонетичних умовах ці фонеми зазнають певних змін.
У говірці села Преображенки наявне гіперичне « окання» , яке полягає , з одного  боку , в заступленні початкового ІаІ в словах іншомовного походження через ІоІ, що спостерігається також у західно – степових та південнобесарабських говірках. Наприклад: обрикоса, окушерка;

З другого боку – в заступленні початкового або середнього ІуІ через ІоІ як відштовхування від « укання» в західностепових та південнобесарабських говірках : бо мага, сосіда, отюг.

 Поряд із заміною ІуІ на ІоІ у говірці даного ареалу виявляються явища заміни ІоІ на ІуІ , наприклад: кужух, зузуля, пудушка.

 Проте наближення ІоІ доІуІ у цій говірці відбувається не послідовно. Так, навіть у позиції перед наголошеним складом з ІуІ часто звучить виразний ІоІ, наприклад : конюшня, костюм; крім того  структура з ІоІ і ІуІ функціонують часто паралельно.
 Давня фонема /о/ в історично нових закритих складах перед колишнім складам із зредукованим  ъ,ь незалежно від наголосу переходить в і. Наприклад: кінь, міст, біг. Але в цілому ряді слів у новоутворених закритих складах поряд з ІіІ виступає ІоІ. Це явище поширене в різних морфемах , у споріднених словах , у парадигмах слів і перебуває іу тісному зв’язку із структурою слова та наголосу.
 Найпослідовніше рефлексія етимологічного о відбувається в наголошених складах , зокрема в односкладових словах  типу кінь, міст, бік, віз і т.п.
 У споконвічних слов’янських та іншомовних словах давнього запозичення ІоІ чергується з ІіІ, наприклад :  сок – сік, грош – гріш, вол – віл і т.п.
 Фонема/о/ на місці /і/ вживається у похідних словах, утворених за допомогою префіксів та суфіксів. Як от : поморник, дворник, поход, школьний.
Фонема/о/поширена у словах , утворених  способом словоскладання. Наприклад : водовоз, луноход, паровоз, самоход  і т.п.
 Значно ширше коренева /о/ виявляється відповідно до етимологічного о  у новоутворених закритих складах у ненаголошеній позиції. Наприклад : вигон, война, хутор і т.п.
 Подібні явища рефлексації етимологічного  о в історично нових закритих складах відзначені дослідниками на широких територіях степових говорів. Наприклад  ,у споріднених  полтавських , з якими говірка села  Преображенки органічно пов’язана , особливо своїм походженням , формуванням та історичним розвитком .
 У  говірці села Преображенки відповідно до етимологічного /о/ часто виявляється фонема /а/, як от : калідор, кампот, салдат, кантора.
 У ряді слів фонема /а/ виступає до давнього е, а саме в позиції після ІйІ на початку слова, після / /ч*/, /ш/ та в деяких інших позиціях , як в успадкованих , так і в запозичених словах. Наприклад : карасін, єхидний і т.п.
У говірці села Преображенки , як і в інших південно- східних говорах у ненаголошених складах немає фонетичного розрізнення /е/та /и/ : се(и)ло, не(и)су, ве(и)сна, ме(и)ні, пе(и)чу і т.п.
 У старожилів села зустрічається вживання /и/ на початку слова на місці /і/ в таких словах : индик, иній, иноді, иржа та інші.
 У  мовлення жителів похилого віку функціонують і такі  структури з /и/, як от :попироси, комисія, ривізія, охвицер.

2.Система приголосних звуків Система приголосних південно – східних говорів істотно нічим не відрізняється від консонантизму сучасної української літературної мови. Але місцеві особливості спостерігаються у поширенні деяких фонем, в асимілятивно – дисимілятивних явищах, в окремих звукових змінах, у твердості – м» якості приголосних звуків тощо. Проте вони були нечисленними, не різко відмінними від літературної норми, а досить близькими до неї , через що можна з» ясувати їх довготривале паралельне існування поряд з основними фонемами.

 Однією із найтиповіших фонетичних ознак говірки села Преображенки є притаманна даній говірці альвеолярна вимова приголосного /л/( що акустично сприймається як напівм»якість) у позиції перед голосними  переднього ряду( чи близького до переднього)наприклад : ко*ли, бу*ли, зна*ли , со*ли  і т. п. приклад живого народного мовлення: Ко*ли  ходи*ла  в магазин/ то бачила внучку//

Ця альвеолярна вимова спостерігається і перед голосними заднього ряду - /а/,/о/, / У/:бу*ла , ходи*ла,зна*ло. Мо*локо, са*ло і т.п. Приклад вживання у живому мовленні : /у нашої корови жирне мо*локо/ У говірці села Преображенки помічається пом’якшення фонеми /р/ в середині або на початку складу, але ці пом»якшенняобмежені. Наприклад :пор*ядок, гр*яд,кватир*я та ін. Фонема/ф/ малопоширена в говірці села, і досить часто реалізується сполукою /хв/, наприклад : хверма, хвартух, кухвайка та ін. приклад з практики : У магазин привезли свіжі канхвети. Хверма зовсім недалеко од його хати. На свайбі кухаркам дали хвартухи . Фонема /ф/ здебільшого функціонує у словах Форма, фашист, фірма,фабрика, фокус, але у слові асфальтна місці /ф/ вживається /в/ :теперечки такий негодний асвальт роблять;

Внаслідок асимілятивно – дисимілятивних процесів у ряді слів відбувається перехід таких фонем /в/-/б/,/в/-/л/, /м/-/н/, /м/-/в/, /м/-/б/, /б/-/п/ , наприклад :канпот, конпрес,конбайн, транвай, кладовище та інші.

У словах тісно , тісто, у даній говірці на місці початкового /т/ виступає /к/ : кісто, кісно. Асиміляційні процеси відбуваються у інфінітивах та дієслівних формах 3- ї особи однини і множини, як от : росписац*а, купац*а, учиц*а та ін.( Приклади живого народного мовлення : У цьому ставку ні рибу ловить, ні купац*а не можна); та в числівниках дванац*ать, триц*ать і т .п. Поряд з основними формами слів із звукосполученнями /дж/,/дз/ зрідка виступають форми із фрикативними /ж/, /з/ : джміль –жміль, дзиґа –зига і т. п.

Говірці села Преображенки притаманний вставний /й/ у позиціях після /м/, що зберігається  або переходить в /н/ : / мйасо –мн*асо/, / памйат*- памн*ат*/ та ін..

Паралельно функціонують сполучення /вн/і /мн/ у словах типу дамно, рімняти, рімний та ін. Даній говірці характерне пом’якшення шиплячих у позиції перед/а/: курч*а, Щ*астя, ч*асто.

Дзвінкі приголосні перед наступними глухими , як правило , зберігаються. Проте в деяких словах
                                                             помітна тенденція втрачати  дзвінкість  перед наступним глухим. Найбільш виразно помітна втрата дзвінкості ( частково або й цілком) у префіксах перед глухими

приголосними : росписка, сцідити та ін. отож , при значній спільності з українською літературною вимовою, говірка села Преображенки має цілий ряд своїх особливостей,в системі вокалізму. Так і в системі консонантизму. Ці відмінності пов’язані з кількісним та якісним розрізненням фонем і привертають особливу увагу. ІІІ . Морфологічні ознаки Морфологічна система говірки села Преображенки зберігає місцеві риси мовлення . які сформувалися тут ще в дожовтневі часи. Морфологічні особливості різні за своєю природою і застосовуються далеко не за однаковими причинами. Проте вся різноманітність діалектиктних відмінностей на рівні морфології може бути зведена до двох основних різновидів : А) відмінності, зумовлені особливостями фонетики місцевої говірки; Б) відмінності, зумовлені різними напрямами граматичної аналогії. 1. Іменники А) Іменники жіночого роду у давальному та місцевому відмінку

Загальнопоширеною формою давального і місцевого відмінків іменники жіночого роду однини у говірці села Преображенки є  форма на –і: бабі, у хаті, на землі. Наприклад : /моїй бабі ше тилько на той рік на пензію йти/, / в хаті у неї завсігда  чистота і порядок/
 Але у іменниках на Г,К Х набуває закінчення – и: на Ольги, на  зорки.

Появу кінцевого и в цій говірці слід розглядати як « наслідок сполучення флексії – і з твердими задньоязиковими»( за працею Матвіяса, українського діалектолога).

Характерною ознакою даної говірки є досить часто відсутнє чергування звуків /г/-/з/, /к/-/ц/, /х/-/с/ перед   -і.  Наприклад:на дорогі, у рукі,  свахі і т.п.

Особливо міцно такі форми закріпилися у словах . засвоєних в пожовтневу добу минулого століття: у бібліотекі, у аптекі і т.п. Б) Іменники жіночого роду в орудному відмінку В орудному відмінку однини іменників жіночого роду в говірці села Преображенки поряд із закінченням –ою, - ею, можливі також паралельні усічені закінчення -ой, - ей :хатою –хатой, бабою – бабой, землею – землей.

Літературно – нормативні норми  на –єю від іменників з м’якими основами і на Ж, Ч,Ш відзначається у місцевому мовленні незначною  активністю і замінюється здебільшого формами на  -ою, наприклад: /земльою,  сажою, вулицьою, сімйою/  
 У даній говірці активністю відзначається  закінчення –ів  у родовому відмінку множини іменників жіночого та середнього роду : / коровів, яблуків, ночів/ та ін..

Дуже цікавий поодинокий випадок спостерігається у говірці зі словом кровать ( ліжко). В орудному відмінку однини воно має закінчення іменників чоловічого роду ІІ відміни однини із

закінченням – ем : кроватем. Наприклад, вживання у реченні ( із живого розмовного мовлення) / візьми гарбуза на кашу, він під кроватем лежить/ В) Іменники чоловічого роду

Для іменників чоловічого роду однини в орудному відмінку характерна заміна флексії  -ем флексією  -ом, як от : дощом, ножом, товаришом.приклад із живого розмовного мовлення :             / чоловік до нитки промок під дощом/       

Г)Іменники чоловічого роду, середнього роду м»якої та мішаної групи У ІІ відміні іменників чоловічого, середнього роду м’якої та мішаної групи підпадають під вплив іменників твердої групи і приймають її закінчення в давальному та місцевому відмінках – ові, -йові,- у, в орудному –ом, -йом,: / коньові, коном, синові, батькові, крайом/та ін. Поряд із загальнопоширеними закінченнями –и,- і в іменниках чоловічого роду називного відмінку множини паралельно виступають іноді закінчення –а : голоси - голоса ,ліси – ліса, вітри - вітра та ін. Д) Множина іменників жіночого роду

• Родовий відмінок множини іменників жіночого роду представлений у говірці нульовою флексією і флексіями – ів, -ей:/ зім /коров /дорог/та / зімів/ дорогів/ та інші.
• Іменники аналізованого типу в давальному відмінку множини мають закінчення -ам, у місцевому відмінку –ах, як і в літературній мові. Однак у конструкціях з прийменником ПО крім форми на –ах , все більшого поширення набуває форма на –ам . Очевидно, ця форма підтримується відповідними конструкціями мовлення міста та російської мови. Ця форма зустрічається в мовленні носіїв говірки , які певний час жили чи працювали в місті. Наприклад : по домам. По рукам, по школам та інші .
• В орудному відмінку множини в деяких іменниках І відміни , крім флексії –ами, вживається закінчення –ми, наприклад :сльозами –слізьми –слізьми; косами – кісьми.

Е) ІІ відміна іменників

• У давальному відмінку однини іменників ІІ відміни переважають форми з флексією –ові: синові, батькові,сусідові.
• У говірці села Преображенки у родовому відмінку множини іменників ІІ відміни зустрічається форма закінчення на – ий, -ів: коний, конів

2. Прикметники

У говірці села Преображенки , як і в інших південно – східних говорах, досить послідовно розрізняється тверда і м’яка групи прикметників. Прикметники даної говірки внаслідок міждіалектних контактів зазнали гіперичних явищ : в ряді слів тверді основи стали м’якими, наприклад : веселім, новім, сильнім. Приклад із живого народного мовлення: / У великім місті й заблудиця не трудно/, / у новім клубі ніде було й курці клюнуть/ У називному відмінку однини прикметники жіночого роду мають звичайно стягнені форми з флексією -а :нова,добра, багата, молода та ін. приклад із живого розмовного мовлення : / вона таки молода та гарна , а він дуже скверний/ У називному відмінку однини присвійні прикметники чоловічого роду мають нульове закінчення, але в деяких словах зустрічається і флексія –ий , як от :чоловіків –чоловіковий (ин) , дідів – дідовий (ин). Приклад із живого розмовного мовлення : Братовий жакет на меншого вже якраз. Дідовий патрет ми так і не найшли. Своєрідністю говірки села Преображенки є утворення ступенів порівняння прикметників. Поряд з формами , властивими літературній мові, тут функціонують і власне місцеві, наприклад: менший – менчий, старий – старішчий, добріший – добріший та інші. Приклад із живого розмовного мовлення : Менчий син був послушні ший за старшого. У мами добрішчі пироги виходять. Форми найвищого ступеня порівняння прикметників творяться від форм вищого ступеня за допомогою префікса – частини – най : найгарніший, найкращий іт.п.,або від звичайних форм прикметників шляхом додавання слова –самий, наприклад :самий молодий, самий кращий і т.п. Приклад із живого розмовного мовлення : Сама старішча у селі баба Оляна. У говірці села Преображенки представлена невелика група не членних коротких прикметників , це такі , як от: рад, варт,прав, винен, певен та інші. Наприклад , із живого розмовного мовлення : Він вернувся додому жив і здоров.

                                                     3. Дієслова

Морфологічні особливості говірки села Преображенки найвиразніше виявляються у функцію ванні дієслів. Однією з найтиповіших рис відмінювання дієслів південно – східних діалектів є відсутність чергування кінцевих /д/т/з/с/ в дієсловах І та ІІ дієвідміни із дж, ж, ч, ш та їх пом»якшення, наприклад : будю, возю, летю, просю, ходю і т.п. Приклад із живого розмовного мовлення: На роботу летю , як на пужар. Літом водю корову на толоку. Серед дієслів досить поширене паралельне вживання в третій особі однини теперішнього часу ІІ дієвідміни форм : ходе, робе, носе, і т.п. Приклад із живого народного мовлення: Хіба хто так робе, як вона вчудила? Чоловіка увсігда будю на роботу будильником. Це явище пояснюється тим,що відбувається редукція –ть, а також стягнення закінчень. У другій особі однини ІІ дієвідміни відбувається індукція закінчень на І дієвідміну, наприклад : знаїш, питаїш, маїш, граїш іт.п. Приклад із живого народного мовлення :

Знаїш, шо я тобі скажу?А ти непогано граїш у футбол.

Закінчення дієслів 3-ї особи множини дієслів ІІ дієвідміни часто збігаються із закінченням дієслів І дієвідміни: бачать – бачуть, волочать – волочуть та інші.приклади із живого народного мовлення : Люди бачать, хто прав, а хто не прав. Із дієслівних форм дієслів І дієвідміни у говірці села Преображенки на особливу увагу заслуговують так звані без флексійні форми від дієслів окремого виду( колишнього 3-го класу), наприклад: Зна, гуля, гука, пита, слуха, дума та ін. Приклад із розмов учнів школи : Слухать слуха, а на вус не мота. Хто його зна, чого село так назвали. У говірці села Преображенки , як і в літературній мові ,вживаються також і форма умовного способу минулого часу, які творяться приєднанням до звичайних форм умовного способу допоміжного дієслова БУТИ в минулому часі : була б йому казала, була б не любила. Приклад із живого народного мовлення : Лучче ти була б його не любила,як так мучиця. У І-й особі множини наказового способу поруч із закінченням –м досить поширене закінчення - мо ; наприклад: ходім- ходімо, несім –несімо. Приклад із живого народного мовлення : Ходімо в кіно разом! Всі вище описані особливості функціонування дієслів являються найвиразнішою ознакою даного регіону і найхарактернішими морфологічними особливостями даної говірки.

4. Займенники Займенники в українській діалектній мові характеризуються значною варіативністю форм, яка проявляється , з одного боку,в збереженні ряду архаїчних ознак як у творенні, так і в відмінюванні, а з другого - в різного типу інноваціях . Особливості вживання займенників у даній говірці зводяться переважно до специфіки їх вимови. В особових займенниках 1-ї та 2-ї особи і в зворотному займеннику найбільше відмінностей спостерігається у формах давального . місцевого , знахідного та орудного відмінків однини. Так, у мовленні носіїв говірки функціонують такі фонетичні варіанти займенників : ме(и)ні- міні, тобі –тубі, те(и)бе –те(а)бе, се(и)бе- се(а)бе , наприклад ( із живого розмовного народного мовлення):те(и)бе мати ше зранку виглядала; се(а)бе він ніколи не зобидить. Вказівні займенники цей, той в українських діалектах виступають у найрізноманітніших як фонетичних, так і морфологічних варіантах. У говірці села Преображенки основними виявами цих займенників у називному та знахідному відмінках є форми та їх варіанти : цей – оцей-сей , той – отой, ця – оця- ся, те - оте і Наприклад:Оця жі(и)нка всігда так багато молока бере . Сей хлопець нівроку вродився. Форма називного – знахідного відмінків займенників у даній говірці представлена у варіантах :шчо, шо : шчо він говорить я ніяк не второпаю; шо треба, те й куплю. Чимало відмінностей як у фонетичному оформленні, так і у формах відмінювання має займенник 3- ї особи однини . У родовому та знахідному відмінках однини чоловічого та середнього роду у говірці села Преображенки звичайними є форми без приставного /н/ , так із ним : його – нього. Приклад із живого мовлення: його дома ніколи вдень не застанеш; ми любимо ходити до нього у гості. У давальному , місцевому відмінках однини: йому - на ньому, а в орудному відмінку однини – ним. А також вживаються і паралельні форми: у нього - у його, на йому – на ньому. Приклад із народного мовлення: На йому був турецький світер. Поряд із займенниковими формами присвійних займенників у місцевій говірці вживаються і власне місцеві, як – от : свого – свойого . твого – твойого , мого – мойого іт.п. Приклад із практики : Мойого малюнка взяли на виставку.Я бачив фотографію твойого батька у газеті.

У деяких випадках вказівний займенник той ( та, те) послаблює своє  значення вказівності і. набираючи деяких функцій  означеного артикля , перетворюється на займенник – артикль. Такий займенник – артикль перебуває звичайно в препозиції, наприклад : Де там ті вовки ? не зроблять! Нічого мені ті вовки не зроблять!

У даній говірці виникли своєрідні стягнені форми від вказівного займенника жіночого роду та : тії ( замість тієї), тію ( замість тієї) ті інші. Приклад із власної практики :У тії жінки товар крашчий.

5. Числівники Числівники у говірці села Преображенки мають відмінності як фонетичного , так і морфологічного характеру. Рядом варіантів представлений у даній говірці числівник ЧОТИРИ, наприклад: чотирі, чітирі, чотири(і); приклад із живого народного мовлення : Вона держала чотири(і) десятка курей. Порядковий числівник ПЕРШИЙ найчастіше вживається у формі ПЕРШИЙ. Приклад із живого мовлення: перший блин всігда комом.

Назви чисел другого десятка також зазнали деяких фонетичних змін, як от :одинацять, дванацять тринацять і т.п.
У мовленні носіїв говірки похилого віку зустрічаються архаїчні форми  двоїни іменників паралельно до форм множини, наприклад : два ножа, два брата, два коня.

Два брата поряд живуть. Треба, щоб два коня разом запрягалися.

6. Прислівники Особливості говірки села Преображенки зумовлені в основному місцевими чинниками і відображаються в складі та структурі прислівників. У даній говірці виявляється своєрідне розширення морфологічної структури прислівників за допомогою суфіксів, наприклад :тутечки, тамечки, теперечки, верхача, мовчака та ін. Приклад із живого народного мовлення : Було ідуть гулять такечки не вечером, а час у три. Тамечки всі сиділи мовчака.

 Значна кількість  прислівників запозичена з російської мови пристосована  до української вимови, наприклад : годі – наче, зря – даремно, пошти – майже, навєрно – мабуть і т.п.          Приклад із практики роботи : Пошти всі здали свої зошити на перевірку.

Прислівник ДЕ ( займенникового походження)вживається у говірці села нерозчленовано як у значенні « де» , так і в значенні « куди», наприклад : Де ти ідеш? Де ти був? Де вони підуть? В цілому морфологічна система говірки села Преображенки відзначається впорядкованістю відстояних у живому народному мовленні граматичних форм, а місцеві живомовні елементи зберігають риси мовлення , які сформувалися тут ще на початку ХІХ століття.

                   Вивчення фонетики і морфології в умовах місцевої говірки

Риси місцевої говірки, носіями якої є і учні, часто негативно впливають на орфографію наших школярів. Помилки діалектного характеру вже давно привертали до себе увагу вчених і вчителів – практиків. Проте спочатку не було чіткої класифікації помилок, що виникають під впливом місцевих говорів. перше у 1953 році О.В. Текучов у своєму дослідженні « Основи методики орфографії в умовах місцевого діалекту» чітко окреслив ці групи помилок такого характеру. Він вважає, що орфографічні помилки, які виникають під впливом місцевих говорів, поділяють на : А) фонетичні ( помилки, зумовлені звучанням слова, звукосполучення чи звука); Б) морфологічні ( помилки , спричинені особливостями граматичної будови діалекту; В) фонетико – граматичні ( помилки , спричинені як фонетичними так і морфологічними відмінностями в словах). Ознайомлення з мовленням школярів та їх письмовими роботами переконує в необхідності вироблення спеціального підходу до помилок та їх стійкості. У літературі були спроби виділити « первинні» ознаки, тобто риси говорів, які найбільш відмінні від форми літературної мови , і « вторинні» , які меншою мірою відрізняються від прийнятої норми. Первинними можна вважати такі особливості, які характерні щодо вживання діалектних фонем, невластивих фонемам літературної мови, що стоять у тих самих позиціях, наприклад : /х/ або /хв./ замість /ф/. приклади із живого народного мовлення: Мати вже пішла на хверму. Вона сьогодні у новій кохті. До вторинних можна віднести такі особливості говірки, які характеризуються лише комбінаторними чи позиційними варіантами фонем, невідповідних звукам літературної мови, вживаним у цих позиціях ( часткове оглушення дзвінких приголосних)Приклад із живого народного мовлення : Такий у вас поріх високий. Скіко рас тобі треба повторять! Мій діт усе уміє. Найлегше з мови усувати первинні діалектні риси говорів. Вони настільки відмінні від норм літературної, що учень легко помічає їх у своїй мові і намагається замінити літературним відповідником. Важче викорінювати з мови вторинні , малопомітні для мови мовця риси говірки. Тут уже мало використовувати лише заміну однієї фонеми іншою. Необхідне планомірне і тривале тренування у вимові звуків і звукосполучень. Первинні і вторинні риси говірки по – різному відбиваються у писемному мовленні учнів. Первинні трапляються переважно у роботах молодших школярів. Вторинні ознаки говірки , будучи менш помітними для учнів , не привертають до себе їх уваги і часто відбиваються на письмі. У письмових роботах учнів найбільше помилок фонетичного характеру, найменше морфологічних і лексичних. Фонетичні помилки є надзвичайно стійкими, вони часто спостерігаються і в роботах учнів старших класів.

                                                  Фонетичні помилки

1. Помилки на вживання слів з ненаголошеними голосними найчастіше зустрічаються в письмових роботах учнів : А) И замість Е Помилка цього типу дуже поширена як в усному так і в писемному мовленні учнів. Найчастіше вона зустрічається у таких позиціях: -у першому перед наголошеному складі ( Те(и) пер так рано тимніє. Скоро буде пирерва. Я видмедика малював). -у другому й третьому перед наголошеному складі  :пиримога, атестат) -у після наголошених складах:( матирі, ледви, до берига)

  Б)   Е замість И
Помилка зафіксована у таких позиціях :

- у першому перед наголошеному складі: прекметник, песьменник, сенонім, вдалені. Приклад із мовлення окремих учнів : Ми вже давно вивчили прекметник. Вдалені виднілося місто. - У другому й третьому перед наголошеному складі: сестематично, превезли. Приклади із живого мовлення : Він систематично спізнюється. - У після наголошеному складі : наполеглевий, житилі, високеми;

2. Помилки, допущені на позначення приголосних звуків :

А) передача на письмі м’якої вимови приголосних замість твердої:сахарю, майстрювати, наприклад:Я ще сахарю не вкидала. Діма любить щось майстрювати.

Б) передача на письмі глухої вимови дзвінких приголосних: - помилки,що відбивають оглушення приголосних , найчастіше трапляються у префіксах на межі префіксів і коренів: с-під моста, росписка, беспека : приклади речень( с –під моста та в воду; моя росписка залишилася у нього) В)вживання /хв./ замість /ф/: похварбований, хверма. Приклади живого мовлення говірки: Забір був похварбований. А хверма зразу ж за селом.

Г) відсутність подвоєння : Доповідю, читаня, списуваня. Приклади із живого мовлення носіїв говірки : Потім з доповідю виступив директор. У цьому класі процвітає списуваня.

Морфологічні помилки У роботах учнів середніх , а інколи , на жаль , і старших класів допускають і морфологічні помилки. Іменник А) Найтиповіші помилки, що зустрічаються в словах – іменниках, це написання закінчень – ОМ замість –ЕМ в орудному відмінку однини ІІ відміни: товаришом, плечом. Приклад із живого мовлення носіїв говірки села Преображенки: Моїм товаришом був Олег. Хлопець з плачом летів у клас. Ця помилка пояснюється впливом відмінкових форм слів з твердою основою. Б) закінчення –ОЮ замість –ЕЮ в орудному відмінку однини іменників мякої і мішаної групи І відміни : кашою , грушою, та інші. Приклад із учительської практики: Під грушою сиділа стара Кайдашиха. Козаки смакували гарячою кашою. Ця помилка пояснюється впливом відмінкової форми твердої групи на м’яку та мішану . В) закінчення – ІВ замість нульового закінчення в родовому відмінку множини іменників І відміни : хатів, грушів, та інші. Приклад із практики роботи : Цих хатів тоді ще не було. Було сім грушів коло хати. Таке написання пояснюється впливом відмінкових форм іменників ІІ відміни. Прикметник

Аналізуючи учнівські роботи у зошитах помічаю і помилки у словах – прикметниках. А) Більш помітні помилки, пов’язані із змішуванням твердої і м’якої груп прикметників. Внаслідок цього зафіксовано такі написання : Дорожній – дорожний, справжній – справжний та інші випадки. Випадки із практики роботи : Хлопці зробили справжний концерт. Знову поставили дорожний знак. Б) Закінчення –И замість –І в присвійних прикметниках у називному відмінку множини : братови товариші, батькови слова. Приклад із практики: Батькови слова він сприйняв близько до серця. Братови товариші впізнали мене.

Дієслово Найбільша кількість помилок морфологічного характеру припадає на написання дієслів. Найтиповішими є помилки: А) Закінчення – ЮТЬ замість – ЯТЬ у дієсловах ІІ дієвідміни в 3 – й особі множини: колють, косють. Приклади із практики роботи : Комбайни уже косють пшениці. Хлопці уже колють дрова. Такі помилки трапляються внаслідок зміщування у говірці закінчень 3 –ї особи множини І і ІІ дієвідмін. Б) Відбиття на письмі відсутності чергування приголосних/ Д/,/Т/,/ /З/,/ С/,/ДЖ/,/ Ч/,/Ш/ у другій особі однини: косю, крутю,, ходю і т. п Приклад із живого народного мовлення :

 Я ходю у секцію волейболу. Влітку я сам косю суданку.

В) Закінчення – А замість – АЄ у дієсловах 3- ї особи однини теперішнього часу І дієвідміни :біга, чита, співа і т.п. Приклади із практики роботи: Біга він дуже швидко. Вона дума прийти в школу. У цій формі дієслова зазнали стягнення. Г) Закінчення – Е замість –ИТЬ у дієсловах 3-ї особи теперішнього часу ІІ дієвідміни: броде. Веде, просе, іде та ін. Приклади із практики : Вона ніколи не просе пробачення. Ходе квочка коло кілочка, воде діточок коло квіточок.

                                             Дієприслівник

Помилки в учнівських роботах у написанні дієприслівників зустрічаються при вживанні форм на –А, -Я замість – АЧИ, -ЯЧИ : лежа, стоя, ходя та ін. Приклади із практики роботи: Хто ж читає лежа? Стоя в черзі я почула новини. Саме такі форми вживання дієприслівника поширені у фольклорних творах. Прислівник Помилки пояснюються вживанням прислівників займенникового походження: тогді, нігде, тудою, відкіля, завсігди та ін. Приклади із практики роботи : Нігде правди діти. Тудою краще не ходити. Прислівник ДЕ( займенникового походження) вживається у говірці села Преображенки нерозчленовано як у значенні «де» , так і в значенні « куди», наприклад : Де ти йдеш? Де ти був?

Висновки Говірка села Преображенка дуже близька до літературної мови, формування якої відбувалося на базі полтавського діалекту. Але і при значній спорідненості з літературною мовою мовлення даної говірки має певні місцеві риси. Формування своєрідної степової говірки тісно пов’язане з історичним минулим краю. Як і інші степові говори , говірка села Преображенки формувалася у складних умовах взаємодії, змішування та інтеграції різних говорів української мови при кількісній і якісній перевазі середньонаддніпрянських, зокрема полтавських. Фонетичні та морфологічні ознаки говірки села Преображенки в цілому відповідають типу південно – східних говорів. Виразно виявляються явища на полтавській діалектній основі, властиві даній говірці. В усному і писемному мовленні учнів порівняно мало порушень синтаксичного плану. Щоб зменшити кількість помилок діалектичного характеру , кожному вчителеві – словеснику потрібно розпочинати педагогічну роботу із знайомства з місцевою говіркою , визначення функціональної активності її елементів у мові родини і самих учнів для правильної орієнтації навчальної роботи. При плануванні програмового матеріалу у 5,6,7, класах варто використовувати говірковий матеріал на практичних роботах, щоб приводити його до норм граматики української літературної норми.

Додаток

Укладення словника діалектних слів Збір зразків розповідей старожилів села Преображенки Запис фольклорних матеріалів

 Словник

№п\п Діалектне слово Слово сучасної української мови 1 банити Мити

2 басейна басейн

3 ботики Ботинки

4 бурак буряк

5 вагани корито

6 Верхача (прислівник) верхи

7 вздріти зустріти

8 видіти бачити

9 вікони ікони

10 Ворок( ворочок) Торбинка для віджимання сиру

11 Впізнитися (дієслово) спізнитися

12 Впікся( дієслово) опікся

13 вузвар узвар

14 Галасати(дієслово) кричати

15 гамазин магазин

16 громаки Саморобні санчата

17 Дамно( прислівник) давно

18 двойчатка Вила з двома ріжками

19 дєтка Звертання до молодої людини

20 дікалон одеколон

21 Живо( прислівник) швидко

22 забір огорожа

23 Завсігда( прислівник) завжди

24 загашник Глухий кут, затишне місце

25 зажарка засмажка

26 Звиняй(дієслово наказової форми) пробачай

27 зводні плітки

28 зрослий дорослий

29 индик індик

30 иржа іржа

31 ізвість вапно

32 Іміти(дієслово) мати

33 імня Ім»я

34 кабиця Плита на дворі

35 какаво какао

36 каклети котлети

37 калідор коридор

38 канпот компот

39 канпрес компрес

40 карасін керосин

41 кватиря квартира

42 Кип»яток окріп

43 кладова комора

44 клубника полуниця

45 Козинячий( прикметник) козячий

46 Кой- де( прислівник) подекуди

47 Кой –хто(займенник) дехто

48 Кой-шо ( займенник) дещо

49 конбаїн комбайн

50 Конечно( прислівник) звичайно

51 колодізь криниця

52 кольцо обручка

53 копистка Дерев»яна мішалка

54 кохвайка фуфайка

55 кохов кава

56 крашанки яйця

57 кузува кузов

58 кукургуз кукурудза

59 Ладно ( прислівник) гаразд

60 лежма лежачи

61 лісапет велосипед

62 Мать( вставне слово) мабуть

63 Мазати (дієслово0 бвлити

64 монисто намисто

65 мнясо М»ясо

66 мняч М»яч

67 наборг післяплата

68 навстоячки стоячи

69 нарочно навмисне

70 нашморк нежить

71 Никиполь(власна назва) Нікополь (назва міста)

72 Николи( прислівник0 ніколи

73 ночви корито

74 обрикоса абрикос

75 обува взуття 76 Одказати(дієслово) відмовити

77 окація акація

78 оцарок Загорожа для порося

79 пакіл кілочок

80 патарафія фотографія

81 патрет портрет

82 пачпорт паспорт

83 Пащекувати(дієслово) говорити

84 пензія пенсія

85 Петрати( дієслово) розбиратися

86 радіво радіо

87 Ранче(прислівник) раніше

88 роззява розгуба

89 свайба весілля

90 сімня Сім»я

91 сквозник протяг

92 Скіко (числівник) скільки

93 совик савок

94 Строчно( прислівник) терміново

95 сурго сорго

96 Тамечки( прислівник) там

97 Тутечки( прислівник) тут

98 Такечки( прислівник0 так

99 Тилько( прислівник) тільки

100 трахтор трактор

101 хвамілія прізвище

102 хверма ферма

103 Хорий ( прикметник) хворий

104 хвельшер фельдшер

105 цибатий Високий, міцний

106 шарафан сарафан

107 шуп Савкова лопата

108 Яритися ( дієслово) червоніти

Корисні ресурси