Відмінності між версіями «Моральне виховання у початковій школі»

Поточна версія на 16:07, 19 лютого 2015

Зміст Введення 1. Сутність і природа морального виховання, поняття морального виховання в педагогіці. 2. Особливості та умови морального виховання молодших школярів 3. Прийоми педагогічної роботи з формування духовно-моральних якостей у дітей молодшого шкільного віку 4. Виховна робота по моральному вихованню 5. Краєзнавство - одна з форм виховання духовно-моральної особистості 5.1 Робота з батьками

"У вихованні людини важливо домагатися, щоб моральні і моральні істини були не просто зрозумілі, а й стали б метою життя кожної людини, предметом власних прагнень та особистого щастя". (Азбука морального виховання: Посібник для вчителя.

Питання морального розвитку, виховання, вдосконалення людини хвилювали суспільство завжди і у всі часи. Особливо зараз, коли все частіше можна зустріти жорстокість і насильство, проблема морального виховання стає все більш актуальною. Хто як не вчитель, який має можливість впливу на виховання дитини має приділити цій проблемі найважливішу роль у своїй діяльності. Моральне виховання - процес, спрямований на формування і розвиток цілісної особистості дитини, і передбачає становлення його до Батьківщини, суспільства, колективу, людей, до праці, своїх обов'язків і до самого себе. Завдання морального виховання полягає в тому, щоб соціально необхідні вимоги суспільства педагоги перетворили у внутрішні стимули особистості кожної дитини, такі, як обов'язок, честь, совість, гідність. (Бабанський Ю. К. Педагогіка. / Ю. К. Бабанський .- М.: Просвещение, -1998 - 479с.) Для реалізації необхідна програма морального виховання школярів, вона дуже велика й охоплює коло різних моральних відносин, у яких чітко виявляються моральні якості.

Основою виховання, визначальною моральний розвиток, є формування гуманістичних відносин дітей, не залежно від змісту, методів, форм виховної роботи. У вихованні будь-якого морального гатунку застосовуються різні засоби виховання. У загальній системі морального виховання важливе місце займає група засобів, спрямованих на формування моральних суджень, оцінок, понять, на виховання моральних переконань. До цієї групи відносяться етичні бесіди, лекції, диспути з етичних проблем. Знання моральних норм є передумова моральної поведінки, але одних знань не достатньо. Критерієм морального виховання можуть бути тільки реальні вчинки дітей, їх спонукальні мотиви. Бажання, готовність і здатність свідомо дотримуватися норм моралі можуть бути виховані тільки в процесі тривалої практики самої дитини, тільки вправляючись у моральних вчинках.

Слово вчителя - свого роду інструмент впливу на виховання особистості дитини. Саме через розмови з педагогом, духовний розвиток дитини, самоосвіта, радість досягнення цілей, благородну працю відкривають людині очі на самого себе. Якщо дитина цього не переживе, то йому буде чужа справжня людська чуйність сприйняття.

Досліджувана проблема знайшла відображення у фундаментальних працях А.М. Архангельського, Н.М. Болдирєва, Н.К. Крупської, А.С. Макаренко, І.Ф. Харламова та ін, в яких виявляється сутність основних понять теорії морального виховання. Ряд дослідників висвітлює в своїх роботах проблеми підготовки майбутніх вчителів до морального виховання школярів (М. М. Гей, А. А. Горонідзе, А. А. Калюжний, Т. Ф. Лисенко та ін) Проблемою дослідження є створення педагогічних умов для морального виховання школярів у процесі навчальної діяльності. У зв'язку з цим, метою дослідження є теоретичне обгрунтування можливості морального виховання в процесі навчальної діяльності, та розробка методики і програми морального виховання в процесі виховної діяльності. Об'єкт дослідження - навчальна діяльність школярів. Предмет дослідження - моральне виховання школярів у навчальній та виховній діяльності. Приступаючи до дослідження, автор висуває таку гіпотезу: моральне виховання школярів буде здійснено у навчальній діяльності в тому випадку, якщо: а) учні діють цілеспрямовано при виконанні навчальних завдань; б) їх дії набувають усвідомлений характер; в) використовують набутий досвід для вирішення поставлених учителем завдань. Відповідно до проблемою, метою, об'єктом і предметом дослідження поставлені такі завдання: 1. Дати аналіз стану проблеми морального виховання школярів у теоретичній літературі. 2. Виявити умови морального виховання у навчальній та виховує діяльності школярів. 3.Опісать досвід морального виховання молодших школярів. Новизна дослідження та практична значущість полягають в тому, що педагогічні умови забезпечують ефективність навчальної діяльності школярів, сприяють розкриттю і розвитку духовно-моральних якостей школярів, а саме, відповідальність, доброзичливість, самостійність. Базою дослідження є МОУСОШ № 4г. Алейськ, 2 «А» клас.

1. Сутність і природа моральності Моральне виховання особистості дитини - одна з найважливіших завдань школи. І це закономірно, бо в житті нашого суспільства все більше зростає роль моральних начал, розширюється сфера дії морального чинника. Моральне виховання є процесом, спрямованим на цілісне формування і розвиток особистості дитини, і передбачає становлення її відносин до Батьківщини, суспільству, людям, до праці, своїх обов'язків і до самого себе. У процесі морального виховання школа формує у молодшого школяра почуття патріотизму, товариства, активне ставлення до дійсності, глибока повага до людей праці. Завдання морального виховання полягає в тому, щоб соціально необхідні вимоги суспільства педагоги перетворили у внутрішні стимули особистості кожної дитини, такі, як обов'язок, честь, совість, гідність. Стрижнем виховання, що визначає моральний розвиток, є формування гуманістичних відносин і взаємин дітей. Незалежно від змісту, методів і форм виховної роботи та відповідних конкретних цілей перед вчителем завжди має стояти завдання організації моральних стосунків дітей. Власний моральний досвід створює умови для ефективно засвоєння досвіду інших людей, який передається дітям у процесі морального освіти. Накопичуючи власний моральний досвід, дитина може помилитися, неправильно поступити. Вихователь повинен допомогти йому усвідомити і пережити помилковість, аморальність його вчинку; зрозуміло, треба допомогти йому не лише виправити поведінку, але і вплинути на спрямованість мотивів, що викликали ту чи іншу дію. Моральне виховання молодшого школяра відбувається головним чином і насамперед у процесі навчання. Вчення дитини тільки при поверхневому підході може здатися справою суто індивідуальним. Насправді урок - місце різноманітних колективних дій і переживань, накопичення досвіду моральних взаємин. На уроках діти привчаються до самостійної роботи, для успішного здійснення якої необхідно співвідносити свої зусилля з зусиллями інших, навчитися слухати і розуміти своїх товаришів, зіставляти свої знання зі знаннями інших, відстоювати думку, допомагати і приймати допомогу. На уроках діти можуть переживати разом гостре почуття радості від самого процесу отримання нових знань, засмучення від невдач, помилок. У виховному відношенні всі предмети, які вивчаються в школі, однаково важливі. Система морального освіти будується концентрично, тобто у кожному класі діти знайомляться з основними моральними поняттями. Але від класу до класу збільшується обсяг знань, поглиблюється усвідомлення моральних понять і уявлень. Вже в 1-му класі вчитель поступово вводить поняття про доброзичливість і справедливість, про товаристві і дружбу, про колективізм і особистої відповідальності за спільну справу. Само собою зрозуміло, що робота над вихованням даних якостей у дітей здійснюється комплексно протягом всіх чотирьох років навчання. Щоб розвинути моральну свідомість школярів, вчитель допомагає їм осмислити як їх власний досвід, так і досвід інших (приклад товаришів, батьків та дорослих, приклади з літератури). З молодшими школярами необхідно проводити систематичні бесіди на етичні теми. (Чепіков В. Т. Виховання моральних якостей молодших школярів / Учеб.-метод. Посібник / В. Т. Чепіков. - Гродно: ГрГУ, 2001. - 189 с.)

У моральному вихованні молодших школярів визначальне значення має особистий приклад вчителя, його ставлення до дітей. Навіть у дрібницях, в манерах діти намагаються наслідувати свого вчителя. Якщо для відносин між вчителем і учнями характерні душевність, чуйність, дбайливість, такими ж будуть відносини учнів між собою. Вчителю слід уникати загальних оцінок особистості кожного учня. Школяра можна хвалити або засуджувати за його вчинок, але не слід оцінку конкретного факту переносити на його особистість в цілому і говорити, що він взагалі хороший або, навпаки, у всьому поганий. Домашня обстановка і відносини в родині дуже впливають на моральний розвиток школяра. Ось чому важливо вчити батьків вихованню дітей. За моральним розвитком дитини потрібно ознайомитися так само ретельно, як і за його успіхами в читанні, листі, математики. Моральне виховання - процес формування моральних якостей, рис характеру, навичок і звичок поведінки. Основна базова категорія морального виховання - поняття морального почуття (постійного емоційного відчуття, переживання, реальних моральних відносин і взаємодій).

Моральна свідомість - активний процес відображення дитиною своїх моральних відносин, станів. Суб'єктивною рушійною силою розвитку моральної свідомості є моральне мислення-процес постійного накопичення і осмислення моральних фактів, відносин, ситуацій, їх аналіз, оцінка, прийняття етичних рішень, здійснення відповідальних виборів. Моральні переживання, муки совісті породжуються єдністю чуттєвих станів, відображених у свідомості, і їх осмисленням, оцінкою, моральним мисленням. Моральність особистості складається із суб'єктивно освоєних моральних принципів, якими вона керується в системі відносин і постійно пульсуючого морального мислення. Моральні почуття, свідомість і мислення - основа і стимул прояви моральної волі. Моральність людини проявляється у свідомому дотриманні моральним принципам і в звичних формах моральної поведінки. Моральне виховання - активний життєвий процес відносин, взаємодій, діяльності, спілкування та подолання протиріч. Це - процес постійних і систематичних рішень, виборів вольових дій на користь моральних норм, процес самовизначення і самоврядування відповідно до них.

Результатом морального виховання є моральна вихованість. Вона матеріалізується в суспільно цінні властивості і якості особистості, проявляється у відносинах, діяльності, спілкуванні. Моральне виховання ефективно тоді коли його наслідком стає моральне самовиховання (цілеспрямоване вплив індивіда на самого себе з метою вироблення бажаних рис характеру) і самовдосконалення (процес поглиблення загального морального стану особистості, піднесення всього способу життя, підняття його на щабель вищої якості) школярів.

Специфіка процесу морального виховання: • Обумовлена його змістом - суспільною мораллю, необхідністю впровадження норм громадського моральної свідомості в індивідуальну свідомість та поведінку кожного школяра; • Своєрідність його цілей, змісту, прояви моральної вихованості чи невихованості, організації та діагностики; • Включеність у процес розумового, трудового, цивільного, естетичного, фізичного, економічного, правового, екологічного, антиалкогольного виховання. Розвиток моральності (здатності виносити моральні судження) тісно пов'язане з когнітивним розвитком. (Богданова О.С., Петрова В. І. Методика виховної роботи у початкових класах / О. С. Богданова, В. І. Петрова. - М.: Просвещение, 1980. - 207 с.) Рівні моральності (на Кольберга) мають наступну градацію: 1. Преднравственний рівень (до 10 років) включає стадії: на першій стадії дитина оцінює вчинок як поганий або хороший відповідно до правил, засвоєними їм від дорослих, схильний судити про вчинки за важливістю їх наслідків, а не за намірами людини ("гетерономна мораль") , судження виносяться в залежності від того винагороди або покарання, яке може спричинити за собою цей вчинок.

На другій стадії судження про вчинок виноситься відповідно до тієї користю, яку з нього можна отримати, і дитина починає судити про вчинки по зумовив їх намірам, розуміючи, що наміри важливіше результатів зробленого вчинку ("автономна мораль"). Стосовно до початковій школі повинен бути досягнутий рівень, коли дитина вступає морально не тільки на людях, а й наодинці з самим собою. Дуже важливо навчати дітей радіти радістю інших, вчить їх співпереживати. У цьому віці дитина здатна оцінювати свою поведінку, спираючись на моральні норми, які прийняті ним. Завдання вчителя - поступово привчати дітей до такого аналізу своїх вчинків. 2. Конвенціональний рівень (з 10 до 13 років) - орієнтація на принципи інших людей і на закони. На третій стадії судження грунтується на тому, чи отримає вчинок схвалення інших людей чи ні. На четвертій стадії судження виноситься відповідно до встановленого порядку та офіційними законами суспільства. 3. Постконвекціональний рівень (з 13 років) - людина судить про поведінку, виходячи з власних критеріїв. На п'ятій стадії виправдання вчинку грунтується на повазі прав людини або визнання демократичного прийнятого рішення. На шостій стадії вчинок кваліфікується як правильний, якщо він продиктований совістю - незалежно від його законності або думки інших людей. Кольберг відзначає, що багато людей так ніколи і не переходять четверту стадію, а шостий стадії досягає менше 10% людей у віці 16 років і старше.

2. Особливості та умови морального виховання молодших школярів Вчені в галузі педагогіки виявили, що в різні вікові періоди існують неоднакові можливості для морального виховання. Дитина, підліток і юнак, по-різному ставляться до різних засобів виховання. Знання обліку досягнутого людиною в той чи інший період життя допомагає проектувати у вихованні його подальше зростання. Моральний розвиток дитини посідає провідне місце у формуванні всебічно розвиненої особистості. Працюючи над проблемами моральної вихованості молодших школярів, слід враховувати їх вікові та психологічні особливості: 1) Схильність до гри. У разі ігрових відносин дитина добровільно вправляється, освоює нормативне поведінку. В іграх, більш ніж де-небудь, потрібно від дитини вміння дотримуватися правил. Порушення їх діти з особливою гостротою помічають і безкомпромісно висловили осуд порушника. Якщо дитина не підкориться думку більшості, то йому доведеться вислухати багато неприємних слів, а може, і вийти з гри. Так дитина навчається рахуватися з іншими, отримує уроки справедливості, чесності, правдивості. Гра вимагає від її учасників вміння діяти за правилами. «Який дитина в грі, такий багато в чому він буде в роботі, коли виросте» - говорив А. С. Макаренко.

2) Неможливість довго займатися монотонною діяльністю. Як стверджують психологи, діти 6-7-річного віку не можуть утримувати свою увагу на одному якому-небудь предметі більше 7-10 хвилин. Далі діти починають відволікатися, перемикати свою увагу на інші предмети, тому необхідна часта зміна видів діяльності під час занять.

3) Недостатня чіткість моральних уявлень у зв'язку з невеликим досвідом. Враховуючи вік дітей, норми моральної поведінки можна розбити на 3 рівні: 4) Може існувати протиріччя між знанням, як треба, і практичне застосування (це стосується етикету, правил хорошого тону, спілкування). Так, обговорюючи майбутню поїздку в музей, нагадуємо, як вести себе в транспорті. Раптом діти кажуть: -А я бачив, як Серьожа в автобусі сидів, а його бабуся стояла біля нього. - Серьожа в парах ходити не вміє: то штовхається, то на ноги настає, то відстає. - Сьогодні він мало не збив з ніг вчительку з іншого класу ... - Це правда? - Дивується вчитель. -Так, але я так більше не буду! - Щиро запевняє хлопчик. Не завжди знання моральних норм і правил поведінки відповідає реальним діям дитини. Особливо часто це трапляється в ситуаціях, де відбувається розбіжність етичних норм і особистих бажань дитини. 5) Нерівномірність застосування ввічливого спілкування з дорослими і однолітками (у побуті та вдома, в школі і на вулиці). Звернемося до досвіду великих педагогів. В. О. Сухомлинський говорив: «У практичній роботі з морального виховання наш педагогічний колектив бачить перш за все формування загальнолюдських норм моральності.» (Мар'єнко І. С. Моральне становлення особистості школяра / І. С. Мар'єнко.-М.: Педагогіка, 1985 . - 368 с.) У молодшому віці, коли душа дуже податлива до емоційних впливів, ми розкриваємо перед дітьми загальнолюдські норми моральності, вчимо їх азбуки моралі: o Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на оточуючих тебе людей. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки запитанням до самого себе: не робиш ти зла, незручності людям? Роби все так, щоб людям, що оточують, тебе було добре.

o Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди роблять тобі щастя дитинства. Плати їм за це добром. • Всі блага і радощі життя створюються працею. Без праці не можна чесно жити. o Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним. Допомагай товаришу в біді. Не чини людям зла. Поважай і шануй матір і батька - вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею. o Будь небайдужий до зла. Борися проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, йде на зло іншим людям, обкрадає суспільство. Така азбука моральної культури, оволодіваючи якою діти осягають сутність добра і зла, честі і безчестя, справедливості і несправедливості. "Серед основних завдань, які ставить сучасне суспільство перед народною освітою, виділяється актуальне завдання виховання активної свідомої творчої особистості. Включаючись в навчальну діяльність, молодші школярі вчаться діяти цілеспрямовано й при виконанні навчальних завдань, і при визначенні способів своєї поведінки. Їх дії набувають усвідомлений характер. Все частіше при вирішенні різних розумових і моральних проблем учні використовують набутий досвід.

Необхідний перехід до іншої сторони питання, висунутого в гіпотезі про структуру навчальної діяльності - до питання про значущість єдності всіх трьох компонентів навчальної діяльності (мотиваційного, змістового, операційного) становлення учнів початкових класів як суб'єкта навчальної діяльності. Причому, суть значимості цієї єдності можна розглядати у двох аспектах. Перше - це можливість розвитку кожного з них на основі двох інших. Так, формування мотиваційної сфери учня вимагає достатнього розвитку і змістовної, і операційної боку, оскільки і свідомість своїх можливостей і виникнення відносини (почуттів), відповідних «сигналів» можливе лише в тому випадку, якщо вона володіє певним змістом, на основі якого виникає потреба , і комплексом прийомів, - способів задоволення цих потреб. Таким чином, учень стає активним учасником процесу навчання, тобто суб'єктом навчальної діяльності, тільки тоді, коли він володіє певним змістом, тобто знає, що робити і для чого. Вибір того, як робити, визначаться і його знаннями, і його рівнем оволодіння операційними структурами, і мотивами даної діяльності.

Другий аспект, що розкриває сутність значимості єдності даних компонентів, є наступне: на сьогоднішній день процес навчання в початковій школі значною мірою спрямований на засвоєння знань і прийомів, способів навчальної роботи, тобто упор робиться на змістовний і частково операційні компоненти. При цьому передбачається, що в ході цього процесу відбувається і розумовий розвиток, і моральне. У певної своєї частини це положення вірно, але при цілеспрямованому формуванні змістовних елементів, в якій - то ступеня «стихійне» розвиток операційної та мотиваційної сторін неминуче відстає, що, природно, починає гальмувати і процес засвоєння знань, не дає в повній мірі використовувати закладені в навчальної діяльності можливості для розумового і морального розвитку учнів. Проблема морального розвитку молодшого школяра в процесі навчання взаємозалежна з трьома факторами, які визначає Т.В. Морозова. (. Етичне виховання молодших школярів: Навчально-методичний посібник для вчителів початкових класів. / Укл. А. К. Лопаткіна. - Омськ: Омськ. Держ. Ун-т, 2004. - 103 с) По-перше, прийшовши до школи, дитина переходить від «життєвого» засвоєння навколишньої дійсності, у тому числі і морально-етичних норм, що існують у суспільстві, до його наукового і цілеспрямованому вивченню. Це відбувається на уроках читання, російської мови, природознавства і т.д. Значення такого ж цілеспрямованого навчання має і оціночна діяльність вчителя в процесі уроків, його розмови, позакласна робота т. п.

По-друге, під час навчальної роботи школярі включені в реальну колективну діяльність, де також йде засвоєння моральних норм, що регулюють взаємини учнів між собою і взаємини учнів з учителем. І третій фактор: у процесі обговорення становища в сучасній школі все частіше звучить теза про те, що навчання в школі - це, перш за все, формування моральної особистості. У зв'язку з цим пропонується збільшити питому вагу гуманітарних наук в загальному обсязі шкільної програми. Навчальна діяльність має всі можливості, що дозволяють розвивати в учнів моральні якості особистості в процесі вивчення будь-якого предмета. Формування моральності відбувається в школі на всіх уроках. І в цьому відношенні немає головних і неголовних предметів. Виховує не тільки зміст, методи і організація навчання, вчитель, його особистість, знання, переконання, а й та атмосфера, яка складається на уроці, стиль відносин педагога і дітей, дітей між собою. Виховує себе і сам учень, перетворюючись з об'єкта в суб'єкт виховання.

Для морального виховання важливо організувати вчення як колективну діяльність, пронизану високоморальними відносинами. Навчальна діяльність стає колективною працею, якщо пізнавальна завдання ставиться перед дітьми як загальна, для її розв'язання потрібен колективний пошук. У початкових класах потрібні спеціальні прийоми, щоб діти змогли усвідомити навчальне завдання і як загальну, і як ставиться особисто до них. Своєрідною школою морального виховання є екскурсії в природу. Вони проводяться з учнями різних вікових груп. Такі екскурсії дають можливість вчителю виховувати у школярів відчуття господаря Батьківщини, дбайливого ставлення до її надбань-природі. Знання школярів про моральні норми, отримані на уроках, власні життєві спостереження нерідко бувають розрізненими і неповними. Тому потрібна спеціальна робота, пов'язана з узагальненням отриманих знань. Форми роботи різні: в початкових класах це може бути розповідь вчителя, етична бесіда.

Етичні бесіди сприяють придбанню підростаючим поколінням моральних знань, виробленню в школярів етичних уявлень і понять, вихованню інтересу до моральних проблем, прагненню до оціночної моральної діяльності. Головне призначення етичної бесіди - допомогти школярам розібратися в складних питаннях моралі, сформувати у хлопців тверду моральну позицію, допомогти кожному школяру усвідомити свій особистий моральний досвід поведінки, прищепити вихованцям уміння виробляти моральні погляди. У процесі етичних бесід необхідно, щоб хлопці активно брали участь в обговоренні моральних проблем, самі підходили до певних висновків, вчилися відстоювати особисту думку, переконувати своїх товаришів. Етична бесіда будується на аналізі та обговоренні конкретних фактів і подій з повсякденного життя хлопців, прикладів з художньої літератури, періодичної преси, кінофільмів. Підсумком розмови є яскраве, переконливе слово вчителя, який робить висновок з обговорюваного питання, дає практичні рекомендації дітям. У етичних бесідах головна роль належить вчителю, і він повинен добре володіти словом

Виховний процес будується таким чином, що в ньому передбачаються ситуації, в яких школяр ставиться перед необхідністю самостійного морального вибору. Моральні ситуації для школярів різного віку в жодному разі не повинні бути представлені або виглядати як навчальні, або контролюючі, інакше їх виховне значення може бути зведене нанівець.

3. Прийоми педагогічної роботи з формування духовно-моральних якостей у дітей молодшого шкільного віку Питання духовно-морального виховання дітей є однією з ключових проблем, що стоять перед кожним батьком, суспільством і державою в цілому. У суспільстві склалася негативна ситуація в питанні духовно-морального виховання молодого покоління. Характерними причинами даної ситуації були: відсутність чітких позитивних життєвих орієнтирів для молодого покоління, різке погіршення морально-етичної обстановки в суспільстві, спад культурно-дозвільної роботи з дітьми та молоддю; різке зниження фізичної підготовки молоді, підміна фізичного виховання та турботи про здоровий фізичний розвиток дітей . Вітчизняні педагоги, вивчаючи все краще, що було напрацьовано до революції і після, намагаються виховати фізично здорову душу, наповнену духовною енергією, інтелектуально розвинену особистість. Використовувані в школі навчальні авторські програми і розробки уроків, позакласних заходів становлять особливу цінність, оскільки містять крупиці досвіду роботи вчителів з формування інтересу учнів до справжніх цінностей рідної країни. У моральному вихованні учнів початкових класах досить актуальним є формування гуманних відносин між дітьми, виховання у них дієвих моральних почуттів. У цьому плані в школі з дітьми проводиться чимало різних заходів: бесіди на етичні теми, читання художньої літератури, обговорення позитивних і негативних вчинків дітей. Однак, щоб вся ця система виховних заходів була ефективною, необхідно, щоб кожне вплив педагога мало силу формуючого.

Виховний процес планується і будується у взаємозв'язку духовного і світського напрямків, а позакласна діяльність є логічним продовженням розпочатої на уроці роботи. Провідним напрямком є духовне виховання, причому при розробці планів, змісту виховної роботи враховується вік учнів, простежується послідовність у розвитку особистості дитини. Патріотичне виховання є частиною духовного виховання. Класні години, свята присвячені "Дню Перемоги", літературні вечори, "Дні духовності і культури" припускають зустрічі з цікавими людьми. Величезна роль у моральному становленні особистості молодшого школяра належить вчителю, його методичного майстерності. Методика роботи з казками в початкових класах зумовлена якісною неоднорідністю цього жанру. Вчителю при керівництві читанням казок необхідно, спираючись на специфіку казкового жанру, цілеспрямовано формувати в учнів оптимальний обсяг умінь, які концентрують увагу дітей на головному в "казковому світі", вміння виділити при читанні і розповіданні подібні за ідейним змістом епізоди з одним і тим же героєм і визначати їх емоційний характер для розвитку у дітей здатності до співпереживання, емоційної і образної пам'яті. Дуже багато потрібно ще зробити початковій школі, щоб виховувати в дітях моральне почуття, вести їх до справжньої духовності. Звернемося до практичної сторони дослідження.

Узагальнюючий урок у 2-му класі на вільну тему "Десять заповідей". Діти при гадали все, що читали про це за три роки: з напівзабутих оповідань навчальної книги і позакласного читання в них знову виникли образи друзів дитинства. Учні готувалися до нього протягом тижня, і загальна розмова переконав їх, що десять заповідей можна розділити на три умовні групи. Чому про десять заповідей можна сказати, що вони становлять "кістяк" моральності християнина, його конституцію? . Багато цікавого про минуле вони дізнаються від старих людей, багато чому корисному в житті, першим трудовим навичкам навчаються у дідусів і бабусь, останні ж допомагають дітям пізнати таємниці природи. Бабусі долучають дітей до витоків народної поезії і вчать їх рідної мови. А головне - вони, ці прожили довге важке життя люди, вчать дітей доброті. Доброта і любов старших до дітей вчать і дітей бути добрими, чуйними, уважними до інших людей. Будь-яке суспільство зацікавлене в збереженні і передачі накопиченого досвіду, інакше неможливо не тільки його розвиток, але і саме існування. Збереження цього досвіду багато в чому залежить від системи виховання та освіти, яка, у свою чергу, формується з урахуванням особливостей світогляду і соціально-культурного розвитку суспільства.

4. Виховна робота по моральному вихованню У моральному вихованні учнів початкових класах досить актуальним є формування гуманних відносин між дітьми, виховання у них дієвих моральних почуттів. У цьому плані в школі з дітьми проводиться чимало різних заходів: бесіди на етичні теми, читання художньої літератури, обговорення позитивних і негативних вчинків дітей. Однак, щоб вся ця система виховних заходів була ефективною, необхідно, щоб кожне вплив педагога мало силу формуючого. Важливим механізмом, що забезпечує успішне входження дитини в шкільне життя, є психологічна готовність, яка включає певний рівень інтелектуального і особистісного розвитку дитини, в тому числі і комунікативні компоненти готовності до шкільного навчання. Необхідною умовою формування моральної сфери дитини стає організація спільної діяльності дітей, сприяє розвитку спілкування і взаємин дітей один з одним, у процесі яких дитина засвоює соціально-історичний досвід, отримує уявлення про іншу людину і про саму себе, про своїх можливостях і здібностях. Виховний процес планується і будується у взаємозв'язку духовного і світського напрямків, а позакласна діяльність є логічним продовженням розпочатої на уроці роботи. Провідним напрямком є духовне виховання, причому при розробці планів, змісту виховної роботи враховується вік учнів, простежується послідовність у розвитку особистості дитини. Патріотичне виховання є частиною духовного виховання. Класні години, свята присвячені "Дню Перемоги", літературні вечори, "Дні духовності і культури" припускають зустрічі з цікавими людьми. У даній школі розроблена авторська програма по моральному вихованню.

5. Краєзнавство - одна з форм виховання духовно-моральної особистості Вчителі не випадково звернулися до проблеми використання краєзнавства на уроці та в позаурочній діяльності. Аналізуючи роботу з природознавства, розвитку усного та писемного мовлення на уроках читання і російської мови, тобто викладання основних предметів, вони прийшли до висновку, що учні мало знають про малу батьківщину, рідний край, не знайомі в достатній мірі з його минулим і сьогоденням. Але навіть наявний невеликий обсяг матеріалу носить абстрактний характер. Неконкретність призводить до складнощів сприйняття і розуміння даного матеріалу. Щоб підвищити пізнавальний інтерес до історії краю, його минулого, сьогодення й майбутнього, до природи рідного краю, учителі школи звернулася до аналізу даної проблеми та пошуку шляхів її вирішення. Для чого ж слід вивчати свій край? Що вивчати? Як викладати краєзнавчий матеріал? Не менш важливим етапом роботи з краєзнавства є цілеспрямована позакласна та позашкільна виховна робота. Велике значення має зв'язок з соціосредой (батьками, установами міста, здатними допомогти в освоєнні соціальної, культурної, природного середовища рідного краю). Така організація краєзнавчої роботи сприяє усвідомленню свого місця в навколишньому світі ("Я - моє місто"), значення Алтайського краю в історії та культурі Росії ("Я - моє місто, мій край, моя Вітчизна"). Вона не дозволяє повернутися на позиції місництва при вивченні краю і в той же час сприяє формуванню громадянськості.

Для чого ж вивчається свій край у початковій школі? Проаналізуємо більш докладно. Саме в початковій школі закладаються основи пізнавального інтересу до вивчення міста як навколишнього дитини мікроклімату, створюються умови для формування моральних почуттів. Дитина на доступному для нього рівні усвідомлює важливість і цінність особисто для нього навколишнього мікроклімату; у звичному оточенні він відкриває нові сторони, навчається грамотно з ним взаємодіяти і т.д. Краєзнавство передбачає комплексне вивчення рідного краю. Широке поле діяльності представляє вивчення предмета "природознавство". Тут, необхідно систематизувати та розширювати уявлення учнів про свій край, природні умови та ресурси, про особливості взаємодії людини і природи. Основними напрямками є геологічна будова, кліматичні умови, рослинний і тваринний світ ... Розуміючи, що тільки на основі знань можна переконати учнів у необхідності дбайливо ставитися до природи, вибираю різноманітні форми і методи ознайомлення: екскурсії, бесіди, творчі роботи, зустрічі з людьми різні професій і т.п.

5.1 Робота з батьками Сучасні батьки вже звикли до особистої безвідповідальності, яку в нас виховали протягом останніх десятиліть. Але не можна давати згоду на цю руйнівну роботу. У кінці кожного навчального року вчителі підводять підсумки, чи було цікаво жити хлопцям у школі. Для цього запропонували дітям анкету. Перший запитання було таке: "Які наші спільні справи тобі здалися цікавими і найбільше запам'яталися? Хлопці перерахували багато заходів, проведених за рік, а ті хлопці, які прийшли знову, написали: "Я дізналася, що в школі можна не нудьгувати, а жити цікаво і весело". На питання "Чому навчили тебе наші справи?" Діти написали, що вони навчилися любити Батьківщину, своє місто, навчилися охороняти природу, сумлінно працювати, дізналися ціну чесності та доброти, ввічливості, навчилися допомагати один одному і не залишати товариша в біді.

Весь рік вчитель спостерігає, як діти ведуть себе під час спільних справ, будь-яких подій в класі, на перервах і після уроків. Спостереження показали, що у хлопців склалися товариські відносини, вони вміють швидко домовитися, рідко сваряться, хоча і сперечаються з діловим питань. Загальне доручення виконують дружно, бачать, кому потрібна допомога, активно допомагають один одному, слухаються старосту і вожатих. Дитячий колектив живе згідно уроків хороших манер (Додаток 2). Дуже важливо виховувати в дітях доброту, щедрість душі, впевненість у собі, вміння насолоджуватися навколишнім світом. Це підготує хлопців до вступу у "доросле" життя, з її нормами і вимогами, прищепить їм оптимістичне сприйняття життя, зробить їх колективістами, які прагнуть зробити нашу землю ще краще. Якісна освіта - це, перш за все, становлення людини, надання їм себе, свого образу, неповторної індивідуальності, духовності, творчого початку. Якісно утворити людини - означає допомогти йому жити в мирі та злагоді з людьми, Богом, природою, культурою, цивілізацією.

Висновок Проблему морального виховання досліджували і філософи, і психологи, і педагоги - вчені. Але і зараз вона актуальна. На основі результатів дослідження нами зроблено такі висновки. Ефективність морального виховання школярів можлива при створенні педагогічних умов: мотиваційної, змістовної, операційної.

Дослідна робота в МОУ СЗШ № 4 г . Алейськ, показала необхідність проведення занять по моральному вихованню з молодшими школярами. Хоча в дослідному 2 «А» класі теоретичні знання переважають над практичними вміннями, все ж роботу з формування моральності треба продовжувати, щоб теоретичні знання увійшли в зону «актуального розвитку» (з теорії розвитку Вигодський). Програма «Моральне виховання школярів у навчальній діяльності» може призвести до підвищення рівня виховної підготовки учнів у школі, забезпечуючи розвиток моральних якостей особистості в навчальній діяльності. Вплив на людину, з метою формування у нього духовно-моральних якостей - тема, яку вивчають учені вже кілька тисяч років. За цей час вже було більш-менш сформовано поняття про мораль і моральній поведінці людини. Питання залишався в тому, як сформувати моральну поведінку людини. Значення і функція початкової школи в системі неперервної освіти визначається не тільки наступністю її з іншими ланками освіти, а й неповторною цінністю цієї ступіні становлення і розвитку особистості дитини. Психологи встановили, що саме молодший шкільний вік характеризується підвищеною сприйнятливістю до засвоєння моральних правил і норм. Це дозволяє своєчасно закласти моральний фундамент розвитку особистості. Стрижнем виховання, що визначає моральний розвиток особистості в молодшому шкільному віці, є формування гуманістичного відношення і взаємини дітей, опора на почуття, емоційну чуйність.

Педагогічний зміст роботи по моральному становленню особистості молодшого школяра полягає в тому, щоб допомагати йому просуватися від елементарних навичок поведінки до більш високого рівня, де потрібно самостійність ухвалення рішення і моральний вибір. Успішність даного виду діяльності у формуванні моральних якостей школяра залежить від грамотності педагога, розмаїтості застосовуваних їм методів і емоційному відгуку дітей. Крім педагогічного впливу на формування моральних якостей особистості впливають багато чинників: соціальне середовище, різні види діяльності, провідні типи спілкування, статево-рольові відмінності дітей, при цьому кожен вік вносить свій внесок у формування моральної свідомості особистості; соціальна обстановка, що склалася в нашій країні, накладає відбиток на формування особистості.