Відмінності між версіями «Створення оптимальних умов для інтелектуального розвитку кожної дитини як особистості, виявлення та розвитку її здібностей»

Версія за 15:19, 19 лютого 2015

Обдаровані діти – це цілий світ, особливий світ дитинства. Це дуже цінна, але досить тендітна частина нашого суспільства. А.Вєліканова

Освіта – найвеличніше з усіх земних благ, але тільки тоді, коли вона найвищої якості, інакше вона абсолютно даремна. Р. Кіплін

Якщо ви ставитесь до дитини як до ідеальної особистості – ви підносите її на ту висоту, на якій ви хотіли б її побачити. Йоган Вольфганг Гете

Гасло: Діти тим талановитіші, чим більше можливостей бути талановитими й розумними ми їм надамо.

У Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті наголошено, що система загальної середньої освіти повинна забезпечувати підтримку обдарованих дітей і молоді, різносторонній розвиток у них творчих обдарувань, формування навичок самоосвіти і самореалізації особистості. Аналіз нормативних документів у сфері освіти засвідчує, що проблема обдарованості з кожним роком стає все актуальнішою.

У великих містах, обласних і навіть районних центрах функціонує мережа спеціалізованих навчальних закладів для обдарованих дітей. Проте навчатися в них усі обдаровані діти можливості не мають. Насамперед це стосується школярів сільської місцевості. Тому вчителям сільської загальноосвітньої школи дуже важливо своєчасно виявляти таких дітей, зорієнтовувати навчально-виховний процес на перетворення обдарованої особистості у справжній суб’єкт освітнього процесу. Вчителеві необхідно, використовуючи різні види діяльності з метою розвитку творчих здібностей школярів, враховувати психологічні і фізичні особливості учнів, формувати і підтримувати у них позитивну мотивацію, залучати їх до активної діяльності, навчати самовихованню і самооцінюванню. Численні дослідження, проведені як у нашій країні, так і за кордоном, свідчать про те, що "завжди народжується однакова кількість обдарованих, надзвичайно обдарованих і геніальних людей" [5, с.57]. Соціологи стверджують, що генії народжуються в епоху історичних зрушень. Відомо, для прикладу, що "французька революція кінця ХVІІІ ст. докорінно змінила європейське життя, бо у світі з’явилися Наполеон, Гете, Ротшильд, Бальзак, Бетховен, Гегель…" [6, с.35]. Учені підрахували, що за всю історію розвитку людства було не більше, ніж 400 геніїв. Підраховано також імовірність народження здібних людей: у 10% людей спостерігаються здібності вищі від середніх, 2% можна віднести до талантів, а лише 0,05% – до геніїв.

Науковці різних країн працюють над проблемою обдарованості: біологи намагаються виділити ген обдарованості, психологи і соціологи створюють тести для визначення яскравих здібностей дітей. Адже проблема дитячої обдарованості є проблемою культурного та інтелектуального потенціалу будь-якої нації.

Велика відповідальність за вирішення цих проблем в умовах сільського навчального закладу  покладена  на  шкільного  практичного психолога. 

Типи обдарованих учнів (за стилем поведінки): Найкращий учень: усі його люблять, роблить те, що йому кажуть; любить подобатися. Бунтівник: сперечається, з ним важко спілкуватися, часто в нього виникає стан емоційно-вольового напруження, коли щось загрожує досягненню його мети. Підпільник: знає, що за обдарованість не платять, а навпаки вимагають, тому прагне не вистрибувати, а бути як всі. Втікач: випадає з шкільної системи, не може підлаштуватися до вимог викладача. Двобічний: відстає або має вади фізичні, його розглядають як слабкого, не помічають обдарованості. Цілеспрямований: незалежний, знає собі ціну, знає, чого хоче. Найкращий тип для розробки індивідуальної програми. Учителеві сільської масової школи доводиться перебувати у двоякій ситуації: він розуміє, що нестандартна (обдарована) дитина потребує на уроці спеціальних і складних завдань, запитань, пояснень, і, водночас, йому (учителеві) потрібно не залишити поза увагою решту учнів із достатнім та середнім рівнями знань. Тому цілком зрозуміло, що педагогу у класі, в якому є обдарована дитина, потрібно враховувати цей фактор у власній педагогічній діяльності, зокрема обов’язково використовувати види роботи, завдання тощо саме для такого учня.

 Отже, обдарована дитина вимагає до себе особливої уваги не через власні примхи, а завдяки своїм особливостям.  Учителеві варто знати і те, що в такого учня, як стверджують психологи, іноді появляється неприязнь до школи,  яка помилково приймається за вияв лінощів, його поведінка стає незрозумілою для оточуючих, зокрема і батьків, які скаржаться класному керівникові на вираження непослуху зі сторони їхнього розумного сина чи доньки. Варто пам’ятати, що це виникає через те, що такому школяреві сумно і нецікаво на звичайних уроках, бо його  енергія й ерудиція не знаходять свого вияву й уваги. Крім того, такі діти бувають сумними і в колі своїх ровесників.
Звичайно, батьки обдарованої дитини повинні створити  вдома такі умови, в яких би розвивалися творчі здібності  їхньої дитини, а можливо – віддати  свого сина чи доньку на навчання до спеціалізованого навчального закладу.

Створення умов для розвитку й реалізації творчого та інтелектуального потенціалу учасників навчально-виховного процесу На рівні сім’ї: • Створення стимулюючої духовної та морально-психологічної атмосфери; • Інтеграція зусиль зі школою; • Оволодіння необхідним обсягом психолого-педагогічних знань, умінь і навичок щодо навчання та підтримки школяра. На рівні діяльності педагога: • Стимулювання інтелектуального і творчого пошуку, вміння бачити проблеми та шляхи їх розв’язання; • Пріоритет відносин співробітництва, співтворчості; • Модернізація форм, методів навчання та виховання. На рівні діяльності адміністрації навчальних закладів: • Підбір педагогічних кадрів відповідного рівня, здатних сприяти творчій праці учнів, вивчення їх педагогічної майстерності; • Забезпечення умов для самостійної діяльності педагогів, підвищення їх загальнокультурного та професійного рівня.

         Психологи наголошують, що в обдарованої дитини є, на жаль, цілий комплекс недоліків, про які також варто пам’ятати і батькам, і вихователям. До них належать такі: зверхнє ставлення до ровесників, невміння слухати, монополізація бесіди, намагання зупинити розповідь співбесідника, звичка виправдовувати себе, насміхання, висміювання інших, втрата інтересу до стандартного викладу матеріалу, стрибкоподібні інтереси і навіть поганий почерк. Зрозуміло, що знати і розуміти особистісні особливості обдарованої дитини – дуже важливо.
       Бути обдарованим – непросто. Адже особистість обдарованої дитини несе на собі явні свідчення її незвичайності. Обдаровані діти дуже чутливі, тому їх потрібно оберігати від надмірних стресових ситуацій, але робити це потрібно дуже обережно, щоб не притупити сприйняття дитиною навколишнього світу, не позбавити її радощів самостійного пізнання.
      Говорячи про обдаровану дитину мовою психологів, не можна обійтись без таких  визначень: задатки, схильності, здібності (загальні, спеціальні, творчі), обдарованість, творча обдарованість, талант і геніальність.  

Як в умовах сільської масової школи виростити й підняти до істотних наукових висот обдаровану дитину? Все починається зі шкільних уроків, із психолого-педагогічних учительських спостережень за здібними учнями з метою виявлення обдарованості, перших навчальних занять, скажімо, ще в п’ятому класі, під час яких учителю доводиться бути приємно здивованим, коли учорашній учень початкової школи впевнено відповідає на найбільш складне для певного віку запитання. Поступово, крок за кроком, в учителя-предметника складається система різноманітних форм і методів роботи у процесі викладання предмета для розвитку обдарованої дитини.

       Безперечно, вагоме значення у системі роботи з формування обдарованої дитини має особистісно зорієнтований урок, на якому учитель створює умови для самореалізації, самоактуалізації учня, витримує єдність методичних компонентів (інтерактивних методик, методу проектів, діалогізації навчального процесу,  застосовуючи індивідуальні, групові, парні форми роботи), що забезпечує мотивацію навчальної діяльності учнів, дає змогу визначити і виразити  кожному із них власні потенційні можливості. 
      Для цього на уроках використовуємо проблемний метод  як активне  навчання, бо "саме він вчить думати логічно, науково, активізує роботу думки, формує не просто знання, а знання-переконання, які є основою для формування наукового світогляду, формує в учнів елементарні навички пошукової дослідницької діяльності". Отже, урок є ключовим компонентом у діяльності  учителя, спрямованій на творчий розвиток здібного учня, бо саме на уроці відбувається все найголовніше: здійснюється навчання, у процесі якого виявляються й розвиваються здібності дитини, виховується ціннісний ідеал, формується  прагнення до самостійного пошуку.
       Варто пам’ятати, що саме на уроках обдарована дитина отримує важливу самоосвітню компетенцію, яка виховує внутрішню дисципліну, відсутність страху перед аудиторією, будь-якою роботою, вміння самоорганізуватися, планувати свою діяльність, обирати власні способи вирішення проблем і давати об’єктивну самооцінку своїм здобуткам. На навчальних заняттях відбувається і перше виявлення творчого потенціалу обдарованої дитини, з'являється  зацікавленість предметом, що потім приведе її до відповідної наукової діяльності. Саме на уроках та готуючись до них учні проводять перші міні-дослідження, набувають перші навички самоконтролю на основі введення учителем у структуру заняття ситуацій самооцінювання і взаємооцінювання. Та й індивідуалізовані домашні завдання стимулюють такого школяра  до роботи з різними джерелами інформації. Слушною є думка О.В.Заболотного про те, що учитель, готуючись до уроків, "повинен прагнути підбирати такі запитання, які можуть викликати протилежні думки,  й відповідь на які не лежить на поверхні, а народжується під час дискусії».
     На основі зазначеного вище можна зробити висновок, що обдарована дитина, зокрема і майбутній юний науковець, у загальноосвітній школі  формується і розвивається саме завдяки шкільній буденній праці на уроках.  І найкраще його знає, розуміє й відчуває вчитель-предметник, який і стає науковим керівником  науково-дослідницької роботи учня – члена МАН. За умови такого співробітництва зникає проблема у підготовці школяра до предметної контрольної роботи, адже саме педагог, який навчає, досконало знає сильні й слабкі сторони свого учня, тому й може своєчасно допомогти йому подолати ті чи інші прогалини у знаннях. Таку ситуацію психологи вважають найкомфортнішою, по-перше, тому, що учитель і учень знаходять  взаєморозуміння  (у них виникає взаємне бажання провести спільне дослідження), по-друге, у такому випадку учень має необмежену довіру до свого вчителя, відчуваючи його підтримку, захист,  наставництво, по-третє, дитина не боїться помилитися, експериментує, досліджує, тому що впевнена: її робота буде адекватно сприйнята педагогом.

Обов’язково у практиці урочної діяльності вчителя повинні плануватися і максимально використовуватися ситуації активної участі школярів, під час яких вони би вчилися вільно розмірковувати, робити припущення, установлювати очевидність або безглуздість прочитаного, сказаного чи почутого, відчувати відповідальність за власні переконання. Постійне застосування технологій розвитку критичного мислення на уроках сприяє формуванню навичок критичного мислення і мовлення учнів, розвитку їхніх творчих здібностей, уміння будувати власні судження на наукових доказах тощо. Заслуговує на увагу і ефективне застосування технології "Створення ситуації успіху", в основі якої – "особистісно зорієнтований підхід до процесу навчання і виховання". За визначенням психологів, ситуація успіху – це суб’єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища. Завдання учителя полягає в тому, щоб надати кожному зі своїх вихованців можливість пережити радість досягнення, усвідомити свої можливості, повірити в себе.

     Доречно і методично виправдано на уроках приділяти максимум уваги самостійності учнів та їхній творчій активності, використовуючи спеціальні прийоми розвитку творчого мислення. Цьому сприяють вправи на знаходження оригінальних варіантів виконання завдань, проведення дослідницької роботи з тієї чи іншої міні-теми. Розвитку творчої обдарованості сприяє також створення проблемних ситуацій, знаходження оригінальних суджень. Учителеві необхідно вибудовувати навчальний процес у такий спосіб, щоб учні заглиблювалися у атмосферу пошуку, вирішували поставлені проблеми на основі порівняння та зіставлення.        

Завдання вчителя щодо створення умов для формування та розвитку обдарованої особистості в школі • виявлення та сприяння розвитку інтелектуально обдарованих школярів; • формування готовності до свідомого вибору майбутньої професії, стимулювання школярів до навчання у вищих навчальних закладах; • сприяння самовираженню учнів у різних видах діяльності, задоволенню їх потреб, інтересів та стимулювання творчого самовдосконалення; • формування покоління майбутніх науковців та практиків, творчих, ініціативних, підприємливих, для різних галузей суспільного життя; • підвищення інтересу до поглибленого вивчення базових дисциплін, виявлення рівня сформованості вмінь дослідницької роботи через гуртки, факультативи, олімпіади, МАН • виховання компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір та приймати відповідальні рішення.

     Висновки. Обдаровані діти – майбутнє кожної нації. Юна наукова еліта України – це її гордість, честь і світова слава та велич, це розумовий потенціал Української держави, який прокладатиме дорогу українському суспільству до вершин світового прогресу. Тому сучасна школа несе і постійно повинна нести величезну відповідальність перед суспільством за створення оптимальних умов для інтелектуального, творчого і соціального розвитку кожного свого вихованця, а, отже, в діяльності кожного навчального закладу системи загальної середньої освіти повинні забезпечуватись психолого-педагогічні і методичні фактори оптимального та ефективного формування і розвитку обдарованих школярів. 

Список використаної літератури 1. Вєліканова А. Обдаровані діти – хто вони? / А.Вєліканова // Психолог. – 2006. – №42. – С. 18-21. 2. Єфімова І. Педагогічна технологія "Створення ситуації успіху" та інтерактивні методи перевірки знань / І.Єфімова // Українська мова та література в школі. – 2009. – №20. – С.22. 3. Заболотний О.В. Як знаходити знання. Організація науково-пошукової дослідницької діяльності учнівської молоді / О.В.Заболотний // Українська мова й література в середніх школах, ліцеях, гімназіях, колегіумах. – 2003.– №2. – С.94-106. 4. Іванова Л.І. Школа та шкільний учитель в системі Малої академії наук / Л.І.Іванова // Завучу. Усе для роботи. – 2009. – №7. – С.13-16. 5. Комісарова С. Робота з обдарованими дітьми / С.Комісарова, Д.Ведмеденко, М. Білогірна // Психолог. – 2006. – №25-28. – С.57-81. 6. Лоткова І.В. Плекаймо обдарованість / І.В.Лоткова // Завучу. Усе для роботи. – 2009. – №11-12. 7. Нижник Г. Авторська корекційно-розвивальна програма для обдарованих дітей / Г.Нижник, Н.Барабаш, О.Куравський // Психолог. – 2006. №25-28. 8. Остапчук В. Обдаровані діти. Які вони? / В.Остапчук // Шкільний світ. – 2009. – №19. – С.9-10. 9. Сорич І. Організація роботи із обдарованими дітьми у навчальних закладах / І.Сорич // Психолог. – 2006. – №25-28. 10. Таїна обдарованості : практико-зорієнтований збірник на допомогу тим, хто працює із обдарованими дітьми / укладач Заболотний О.В.; за заг. ред. Клокар Н.І. – Біла Церква: КОІПОПК, 2005. – 160 с. 11. Тімченко С. Формування комунікативних компетентностей учнів за допомогою технології розвитку критичного мислення / С.Тімченко // Українська мова та література в школі. – 2009. – №11. – С.23-25. 12. Циганкова Е. Як тобі живеться, вундеркінде? / Е.Циганкова // Психолог. – 2003. – №18-19. – С.35.