Відмінності між версіями «Інноваційні підходи до виховання школярів в умовах загальносвітньої школи»

Версія за 16:17, 19 лютого 2015

Інноваційні підходи до виховання школярів в умовах загальносвітньої школи

Інноваційна діяльність заступника директора з виховної роботи

Інноваційна діяльність ЗДВР пов’язана з проведенням контролюючо-діагностичної та прогностичної роботи і , на їх основі, виконання наступних функцій : пропагандистської ( постійного інформування про новини науки та ППД серед учителів, батьків, дітей) , агітаційної ( агітації окремих учителів про перехід на інноваційні технології, ураховуючи можливості учителів), відновлюючої (відновлення того, що забули вчителі після закінчення ВНЗ ) , компенсаторної (забезпечення педагогів корисною інформацією, яку вони не одержали в процесі профільної підготовки) та моделюючої ( упровадження педагогічної та психологічної науки та ППД у практику роботи школи).

Виховання, як зазначав ще у свій час Г.Сковорода , є умовою людського буття . Оскільки кожна людина прагне прожити радісне, щасливе життя, тому і виховання повинно приносити задоволення. Процеси перебудови у сучасній школі зумовлені утвердженням нової гуманістичної парадигми виховання, у якій суб'єктом і метою виступає дитина. Організація її «саморуху» від нижчих до найвищих рівнів розвитку вимагають пошуку нових форм і засобів виховної роботи, які, «не ламаючи природи дитини», забезпечували б її соціалізацію та засвоєння нею загальнолюдських і національних цінностей. Впровадження інноваційних технологій у сферу освіти сприяє розв'язанню проблеми щодо їх якісного впливу на зміст, методи та організаційні форми виховання, які, у свою чергу, створюють умови для процесу оновлення в галузі підготовки майбутніх учителів.

Інновації, як відомо - це певні нововведення в певній конкретній галузі науки, а інновація педагогічна - це процес становлення, поширення й використання нових засобів, методів і форм (нововведень) для розвитку тих педагогічних проблем, які досі розв'язували по-іншому. Інноваційну спрямованість педагогічної діяльності зумовлюють соціально-економічні перетворення, які вимагають відповідного оновлення освітньої політики, прагнення вчителів до освоєння та застосування педагогічних новинок, конкуренція загальноосвітніх закладів .

Інновації - це зміни всередині системи. У педагогічній інтерпретації і в найзагальнішому сенсі інновації означають нововведення в педагогічній системі, що поліпшують розвиток (перебіг) і результати освітнього процесу. 
Нововведення (інновації) не виникають самі собою, а є результатом наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного досвіду. Інноваційний процес у вихованні розпочинається з етапу вивчення об'єкта чи явища виховного процесу. Головною рушійною силою інноваційної виховної діяльності є вчитель, оскільки суб'єктивний чинник є вирішальним і під час впровадження і поширення нововведень. Педагог-новатор є носієм конкретних нововведень, їх творцем, модифікатором. Він має широкі можливості і необмежене поле діяльності, оскільки на практиці переконується в ефективності наявних технологій виховання і може коригувати їх, проводити докладну структуризацію досліджень виховного процесу, створювати нові форми та методи. Основна умова такої діяльності — інноваційний потенціал педагога, тому сьогодні школі потрібен вчитель з яскраво вираженими творчими здібностями, здатний до організації своєї професійної діяльності на інноваційному рівні.
Будь-яка творча діяльність вчителя може бути мистецтвом або технологією. Мистецтво засноване на інтуїції, технологія - на закономірностях науки. З мистецтва все починається, технологією - закінчується, щоб потім все почалося спочатку. Інноваційна діяльність - це метод пізнання, за допомогою якого у природних або штучно створених умовах, що контролюються і керуються, досліджується освітнє явище, прогнозується новий спосіб розв'язання педагогічного завдання або проблеми. Цілеспрямування інноваційної діяльності обумовлюється: об'єктивними потребами суспільства в оновленні роботи закладу; соціальним замовленням, виявленим органами управління освіти в результаті наукового прогнозу; реальними умовами і можливостями в даний період її розвитку; інтересами керівників, педагогів - тих, хто буде організовувати і проводити інноваційну діяльність .
Під час впровадження інноваційних виховних технологій вчителю необхідно створити такі умови, щоб кожна дитина почувала себе там комфортно, незалежно від її індивідуальних психофізіологічних особливостей, здібностей і нахилів. У центр уваги необхідно поставити фізичне, психічне й моральне здоров'я учнів.
Використовуючи знання з психології необхідно створити умови для того, щоб у дитини виникло внутрішнє бажання творити себе, а це, як відомо, показник найвищого рівня виховання.
Важливою ознакою інноваційного виховного середовища є наявність системи використання перспективних педагогічних технологій для забезпечення якісної освіти школярів. В арсеналі нинішніх педагогів є безліч нових форм методів, технологій виховання, але в їх основі особистісно- орієнтований підхід до вихованця. До найбільш розповсюджених належать такі: технологія виховання духовної культури школяра, педагогічне умовляння, технологія інтегрованого виховання, розвивальне виховання, технологія виховання успішної особистості, технологія роботи вчителя-вихователя з однією дитиною, технологія тьюторської підтримки та супроводу дитини, технологія нейролінгвістичного програмування, технологія «Педагогічна підтримка», технологія рефлексивного самовиховання, інтерактивні технології виховання, нові інформаційні технології та ін. Ігровими технологіями є казкотерапія, психокорекційне малювання, технологія «Виховувати, граючи - грати, виховуючи», технологія «Нова цивілізація», технологія виховання рольовими іграми тощо. Серед трудових виділяємо технологію «Трудові справи для школи і рідного міста », серед природоохоронних «Школу природи», «Екологічну школу». Дозвіллевими технологіями вважаємо технологію «Школа, відкрита соціуму», « Школа життєтворчості», технологію міжвікового виховання та ін. До гуртків за інтересами, нахилами, здібностями належить технологія виховання та розвитку дітей за інтересами.
В основу сучасних технологій покладено особистісно-орієнтований підхід, який зумовлений пріоритетом особистості дитини, її гармонійного розвитку в умовах існуючої освітньої системи й передбачає трансформацію виховання у сферу самоствердження особистості. Особистісно-орієнтоване виховання - це виховання, метою якого є процес психолого-педагогічної допомоги дитині в становленні її суб'єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні ..
В основі запропонованого підходу до розуміння та організації особистісно- орієнтованого виховання лежить принцип індивідуалізації, реалізація якого здійснюється через індивідуальне виховання. За формулюванням Г.Селевка, це така організація педагогічного процесу, при якій: 1) вихователь взаємодіє тільки з однією дитиною (на рівні «особистість» - «особистість»); 2) дитина сприймає вплив тільки однієї особистості із всіх оточуючих її людей; 3) школяр самостійно взаємодіє тільки з педагогічним засобами (книжка, комп'ютер тощо). Вчений наголошує, що ці моделі можуть існувати як окремо, так і разом .
 Кожна інновація проходить апробацію, тобто масову перевірку доцільності їх застосування в освіті. Однак інноваційна діяльність завжди пов'язана із ризиком, це діяльність зі заздалегідь невідомим результатом. Причинами невдач є : частина задумів не здійснюється через несприятливі умови (кадрові, матеріальні, морально-психологічні тощо); деякі передбачення виявляються помилковими. Шляхи забезпечення ефективності інноваційної діяльності: ретельна підготовка і добре науково-методичне забезпечення інноваційної діяльності. передбачення у програмі роботи резервного часу, щоб у випадку невдачі виправити ситуацію традиційними методами, тобто вивчення наслідків інноваційної діяльності доцільно здійснювати не наприкінці навчального року, а до його завершення, щоб мати можливість компенсувати недоліки у межах поточного навчального року .
Таким чином, використання інноваційних технологій виховання забезпечить формування гармонійної особистості молодшого школяра. Однак це складний процес, який вимагає від педагога творчої, науково-пошукової діяльності.