Відмінності між версіями «Wiki-стаття на тему «Творчість Василя Симоненка»»
(→Результати дослідження) |
(→Висновки) |
||
Рядок 47: | Рядок 47: | ||
==Висновки== | ==Висновки== | ||
+ | Отже, ми зясували, що творчість В.Симоненка є важливою складовою при вивченні українського літературного процесу.Центральною в його творчостi слушно вважається патрiотична тема - любовi до України, її безталанного народу, висловленої з недвозначною вiдвертiстю (i в цьому - пряме продовження шевченкiвських традицiй), поєднана з iдеєю неповторностi людського "я". Вiдтак i основним лiтературним родом виступає лiрика. | ||
==Корисні ресурси== | ==Корисні ресурси== | ||
[[Категорія: Шаблони]] | [[Категорія: Шаблони]] |
Версія за 16:30, 22 січня 2014
Зміст
Назва проекту
ХТО СКАЗАВ, ЩО ВСЕ УЖЕ ВІДКРИТО? НАЩО Ж МИ НАРОДЖЕНІ ТОДІ?
Автори проекту
ГРУПА УЧНІ 7 КЛАСУ
Тема дослідження
"ТВОРЧІСТЬ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА"
Проблема дослідження
Чи важливо знати творчість українського поета Василя Симоненка на сучасному етапі?
Гіпотеза дослідження
Виховання любові до рідної матері та Батьківщини
Мета дослідження
Метою дослідження є твори письменника, їх ідейно-художній зміст
Результати дослідження
Нами був проведений аналіз довідкової літератури, інтернет-ресурсів. У результаті аналізу ми зясували, щотворчість В. Симоненка була самобутнім явищем в українській літературі. Його поезії відзначалися злободенною тематикою, непримиренністю до кривди, справжньою народністю і глибоким патріотизмом. Усіх їх об’єднує любов до своєї Батьківщини і народу, прагнення бачити свою Вітчизну вільною, незалежною, бо бачив, як у тенетах бюрократизму, фальші, лжепатріотизму партійних діячів гине Україна, знищується найперша і найголовніша її скарбниця — духовність. Поет не міг дивитися на це спокійно. Будучи винятково чесною, глибоко порядною людиною, для якої правда — найвища, він у своїх творах гнівно прикривав цих убогих духом підлабузників, недорікуватих демагогів, брехунів і бездарних господарників, що забули про честь і совість, «пробиваючись У крісла й чини».Уся творчість В. Симоненка була пройнята палкою синівською любов’ю до своєї матері-Вітчизни, до народу, якому довелося так багато перестраждати. Тематика лірики Симоненка — любов до рідної землі, показ краси 1 величі людської душі. За життя поета з’явилася тільки збірка «Тиша І грім» (1962), багато творів поширювалися в «самвидаві», тобто таємно. Збірки «Земне тяжіння» (1964), «Поезії» (1966), «Лебеді материнства» (1981), «Вино з троянд». (1965) видані після передчасної смерті поета.
Казки обожнюють усі — будь то дорослі її діти. Бо саме вони вселяють у наші душі пхання чарів та магії, відчуття, що добро .шжди перемагає зло. Казки живуть поряд і нашими мріями, вони розповсюджують тепло і поліпшують настрій. Вони вчать нас розпізнавати хороших людей, стерегтись поганих, прививавають нам якості людяної натури. Під виразне читання казок нашими матерями ми засинали, а у снах бачили Івасика-Телесика, жар-птицю, доброго та сміливого дядька, який переміг чорта. Ці милі герої живуть в наших душах, вони причаїлись десь у куточку, але швидко прибіжать, якщо ми покличемо їх.
У багатьох казках за оригінальною формою викладу, незвичайними героями, цікавими назвами, фантастичними подіями може ховатись глибокий зміст. Іноді цей прихований зміст ми не розуміємо або розуміємо не до кінця, та все одно він залишається і спливає тоді, коли цього потребує життя. Казки вчать жити, вони стають для нас чимось на зразок «теоретичного життєвого досвіду». Вірші Симоненка майже не друкувались, його «вирізали» з кожного журналу або газети, бо твори були насичені любов’ю до Батьківщини і пронизані українським патріотизмом. Та його творчість залишилась нам у спадок і сьогодні вчить нас бути людьми, цінувати радість життя, справжніх друзів, уболівати за долю своєї Батьківщини Патріотична лірика, любов до рідної України посідає визначальне місце в творчості Симоненка. І не даремно. В.Симоненко знайшов проникливі, яскраві образи, щоб передати силу любові до Батьківщини, до рідної української землі. Почуття патріотизму – найсвятіше почуття людини. Кожен з нас любить землю, де народився, виріс, мову, вперше почуту з уст матері, вулицю на якій зростав. Любить сильно, щиро. А от знайти слова, щоб виразити свою любов – важко, не збиваючись на загальні трафаретні. Василь Симоненко такі слова знайшов. Він зумів передати у “Лебедях материнства” й любов до рідної матері, й любов до прекрасної неньки нашої –України у простих, щирих словах. За формою це, власне, колискова пісня. Але здається, що створена не матір’ю, а батьком, хоч і має романтичну назву “Лебеді материнства”. У ній воєдино сплелися й материнська ніжність й чоловіча твердість. Головне в поезії – побажання синові вирости справжньою людиною, вірним сином України. У колисковій лесі Українки (“Місяць малесенький, промінь тихесенький…”) мати теж не тільки бажає синові вирости здоровим, бути щасливим, а й “битися з недолею”, коли прийде час. У “Лебедях материнства” поет у дусі народної творчості малює картину вечора, Коли “заглядає в шибка казка сивими очима, материнська добра ласка в неї за плечима”, коли танцюють лебеді в хаті на стіні, лопочуть “крилами і рожевим пір’ям”. Чуєш, як ненька відганяє від синової колиска досаду, просить, або тихі зорі опускалися синові під вії. Весь світ в очах у матері фантастичний. А далі починається своєрідна розмова поета з сином, про те, що він, підрісши, вирушить в життєву дорогу – з дорогою часто зв’язані зміни в людському житті: Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги Поет говорить про зустрічі, які чеають сина на життєвих шляхах, про майбутнє кохання, друзів, дружину. Все, все може вибрати людина, і шляхи, якими піде. Та завше з сином будуть “очі материнські і білява хата”: За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата. Епітет білява хата не тільки передає традиційний білий колір хати, а й наче олюднює її, створює таке враження, наче йдеться про живу істоту людину. Ніколи й ніде не забуваймо: щоб нас у житті не спіткало, може, доведеться і впасти на сухому полі, але “Прийдуть з України верби і тополі”. Завершується пісня рядками, які говорять, що можна вибирати друга, дружину “і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати”: Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Для неї жив і творив сам Симоненко.
Висновки
Отже, ми зясували, що творчість В.Симоненка є важливою складовою при вивченні українського літературного процесу.Центральною в його творчостi слушно вважається патрiотична тема - любовi до України, її безталанного народу, висловленої з недвозначною вiдвертiстю (i в цьому - пряме продовження шевченкiвських традицiй), поєднана з iдеєю неповторностi людського "я". Вiдтак i основним лiтературним родом виступає лiрика.