Відмінності між версіями «Семинютіна Марина Вікторівна»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
| − | == Про мене ==Семинютіна Марина Вікторівна народилася 2 травня 1971 року у м. | + | == Про мене == |
| − | старе поліно, щоб запалити; | + | |
| − | стара книга щоб прочитати; | + | Семинютіна Марина Вікторівна народилася 2 травня 1971 року у м. Міусинськ, бібліотекарем Міусинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 19 працюю з 2001 року. Мені часто хочеться виявити подароване мені долею земне призначення: можливо це гордість за професію, можливо щастя за межами бібліотеки, але робота не мерило людської сили і глибини. Ця мудрість приходить до нас з роками. І ми розуміємо, що для щастя людині потрібно лише декілька речей: |
| − | + | *старе поліно, щоб запалити; | |
| + | *стара книга щоб прочитати; | ||
| + | *старе кохання, щоб жити. | ||
| + | |||
Такими речами для мене є моя улюблена професія – бібліотекар. | Такими речами для мене є моя улюблена професія – бібліотекар. | ||
| + | |||
Я допомагаю дітям оволодіти наукою добра, розкрити чарівний світ книги, зрозуміти, що таке щастя і стати щасливими. Прагну щоб дитина полюбила через книгу рідне материнське слово, щоб воно стало очима, які бачать красу, збагатило душу, запульсувало джерельцем думки, з’єднало покоління, бо через посередництво слова і книги дитина стає сином свого народу. | Я допомагаю дітям оволодіти наукою добра, розкрити чарівний світ книги, зрозуміти, що таке щастя і стати щасливими. Прагну щоб дитина полюбила через книгу рідне материнське слово, щоб воно стало очима, які бачать красу, збагатило душу, запульсувало джерельцем думки, з’єднало покоління, бо через посередництво слова і книги дитина стає сином свого народу. | ||
Версія за 11:38, 11 січня 2013
Про мене
Семинютіна Марина Вікторівна народилася 2 травня 1971 року у м. Міусинськ, бібліотекарем Міусинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 19 працюю з 2001 року. Мені часто хочеться виявити подароване мені долею земне призначення: можливо це гордість за професію, можливо щастя за межами бібліотеки, але робота не мерило людської сили і глибини. Ця мудрість приходить до нас з роками. І ми розуміємо, що для щастя людині потрібно лише декілька речей:
- старе поліно, щоб запалити;
- стара книга щоб прочитати;
- старе кохання, щоб жити.
Такими речами для мене є моя улюблена професія – бібліотекар.
Я допомагаю дітям оволодіти наукою добра, розкрити чарівний світ книги, зрозуміти, що таке щастя і стати щасливими. Прагну щоб дитина полюбила через книгу рідне материнське слово, щоб воно стало очима, які бачать красу, збагатило душу, запульсувало джерельцем думки, з’єднало покоління, бо через посередництво слова і книги дитина стає сином свого народу.
