Відмінності між версіями «Учнівська вікі-стаття "Забезпечення прісною водою території України"»

Поточна версія на 15:16, 21 серпня 2012

Назва проекту

Світ води

Автори проекту

Карпенко Іван, Ковшар Марія

Тема дослідження

Роль внутрішніх вод для життєдіяльності країни

Проблема дослідження

Нестача питної води в південних областях України

Гіпотеза дослідження

Довести значення води для існування природного комплексу

Мета дослідження

Ознайомитися з особливостями вод території України

Результати дослідження

На півдні України вода є особливо цінним природним ресурсом, бо тут забезпеченість прісною водою в 2 рази менша, ніж в інших регіонах України. В 2000 році для забезпечення промислових, сільськогосподарських потреб, нужд населення з природних водойм області забрано 378 млн. м. куб. води., у тому числі з підземних горизонтів – 18 млн. м. куб. води.У порівнянні з 1990 роком споживання води знизилося в 3 рази. Нажаль, область майже не має підземних вод і відкритих водойм, котрі могли би задовольнити потреби населення в чистій питній воді. 5% питної води Миколаєва за бактеріологічним складом не відповідає нормативам. Так, в Арбузинському, Баштанському і Казанковському районах цей показник вищий середнього у 1,5 рази, а у Веселиновському – у 4-5 разів. Дуже серйозна проблема – стан води в ріці Інгулець, котра є важливим джерелом водопостачання області. З неї беруть воду жителі м. Снігурівки та сіл, розташованих вздовж русла річки, її водою заповнюється Жовтневе водосховище Миколаєва, котре як резервна водойма прісної води. В Інгулець уже багато років скидають високо мінералізовані шахтні води найбільшого гірничо переробного промислового комплексу України – Крив баса. Ці стоки містять дуже велику кількість солей, фенолів, важких металів, хлороогранічних сполук, а їх бактеріальне забруднення більш ніж у 20 разів перевищує норму, що є причиною найвищого в Україні рівня захворюваності жителів Снігурівського района вірусним гепатитом А. Під час відключення водогону Дніпро-Миколаїв у листопаді 2001 року жителі обласного центру теж відчули запах і смак води з Інгулця. На 1/3 порівняно з 1990 роком зросли викиди забруднених стічних вод – їх стало 98 млн.куб.м., з них зовсім без очистки скинуто майже 50%.У 2000 році до водойм області потрапило 50,2 тон нафтопродуктів, 21,2 тон сульфатів, 23,3 тони хлоридів, 39,8 тони синтетичних поверхнево активних речовин, 0,1 тони цинку, 25,7 тон заліза, 0,2 тони нітратів. Найбільша кількість забруднюючих речовин потрапляє до водоймищ з очисних споруд міських каналізацій. Тільки з очисних споруд “Миколаївводоканалу” скидається 46% забруднених стічних вод області. Зовсім без очистки стічні води потрапляють до річки Інгул в районі каналізаційної станції №5 міста, а саме в Бузький лиман неподалік морського торгового порту. Для приведення до нормального стану очисних споруд лише Миколаєва потрібні мільйони гривень. Не менш серйозним джерелом забруднення водойм є поверхневі стоки. Разом із дощовими та талими, паводковими водами до рік та лиманів потрапляють отрутохімікати і добрива з полів, нафтопродукти і багато іншого. Усе це веде до того, що вода в Миколаївських річках забруднена нафтопродуктами в 3-6 разів більше за норму, перевищені також норми вмісту в ній фенолів, нітратів, амонійного азоту, фосфору. У той же час, у воді дуже мала частка розчиненого кисню, котрий так потрібен живим організмам водного світу. Отож, якщо найближчим часом ситуація кардинально не зміниться, то скоро Миколаївські річки, лимани, та й навіть Чорне море перетворяться у звичайний колектор стічних вод.

Висновки

Сьогодні надзвичайно актуальною є проблема забезпечення прісною водою території України. Необхідно використати всі можливі ресурси для збереження прісних вод України.

Корисні ресурси

http://uk.wikipedia.org/wiki/ www.parta.com.ua