Відмінності між версіями «Мій урок»
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
Людині властиво прагнення до прекрасного, а що може бути необыкновеннее і зачаровує красот, створених самим єством Землі – густих лісів, дзвінких річок, запашних лугів? У віршах про природу поети виливають своє захоплення так само легко і природно, як розпускається під сонцем запашний квітка. Завдяки силі художніх засобів у римованих рядках вдається найбільш точно і повно описати красу навколишнього світу. <br /> | Людині властиво прагнення до прекрасного, а що може бути необыкновеннее і зачаровує красот, створених самим єством Землі – густих лісів, дзвінких річок, запашних лугів? У віршах про природу поети виливають своє захоплення так само легко і природно, як розпускається під сонцем запашний квітка. Завдяки силі художніх засобів у римованих рядках вдається найбільш точно і повно описати красу навколишнього світу. <br /> | ||
За допомогою художніх творів автори прагнуть закарбувати мінливі стани природи. Хвилину тому светившее яскраве сонце через мить змінюється лютою бурею, а ще через деякий час світило знову відвойовує небосхил, знаменуючи свою перемогу різнобарв'ям веселки.<br /> | За допомогою художніх творів автори прагнуть закарбувати мінливі стани природи. Хвилину тому светившее яскраве сонце через мить змінюється лютою бурею, а ще через деякий час світило знову відвойовує небосхил, знаменуючи свою перемогу різнобарв'ям веселки.<br /> | ||
| − | Вірші про природу – це вічне про вічне <br /> | + | '''Вірші про природу – це вічне про вічне''' <br /> |
З моменту зародження людства люди відчували страх перед могутністю стихії. Людині було нічого протиставити її грізною люті, тому блискавки, бурі, ураганний вітер почали обожнювати. Через тисячоліття механізми цих явищ були повністю вивчені, деяким з них люди навіть навчилися протистояти. Однак ірраціональний страх, романтичне захоплення нікуди не зникли. У віршах про природу людство схиляється перед єством Землі, робить ще одну спробу осмислити її колосальний розмах і осягнути неосяжне. <br /> | З моменту зародження людства люди відчували страх перед могутністю стихії. Людині було нічого протиставити її грізною люті, тому блискавки, бурі, ураганний вітер почали обожнювати. Через тисячоліття механізми цих явищ були повністю вивчені, деяким з них люди навіть навчилися протистояти. Однак ірраціональний страх, романтичне захоплення нікуди не зникли. У віршах про природу людство схиляється перед єством Землі, робить ще одну спробу осмислити її колосальний розмах і осягнути неосяжне. <br /> | ||
У світлі глобальної індустріалізації суспільства художні твори про навколишній світі набувають нового змісту. Дивлячись на могутні гори, густі ліси й безмежні океани, здається, що все це вічно, на відміну від людини, життя якого – не більш ніж піщинка. Але саме людство здатне знищити, або зберегти планету. Вірші про природу покликані застерегти людей від безглуздого її знищення і бездумного споживання. <br /> | У світлі глобальної індустріалізації суспільства художні твори про навколишній світі набувають нового змісту. Дивлячись на могутні гори, густі ліси й безмежні океани, здається, що все це вічно, на відміну від людини, життя якого – не більш ніж піщинка. Але саме людство здатне знищити, або зберегти планету. Вірші про природу покликані застерегти людей від безглуздого її знищення і бездумного споживання. <br /> | ||
| Рядок 33: | Рядок 33: | ||
6.Чи можемо ми «почути» живопис?<br /> | 6.Чи можемо ми «почути» живопис?<br /> | ||
7.Де ми можемо вживати такі слова , як «гама фарб» і палітра?<br /> | 7.Де ми можемо вживати такі слова , як «гама фарб» і палітра?<br /> | ||
| + | |||
| + | '''Серед краси'''<br /> | ||
| + | Маленький хлопчик в човен сів,<br /> | ||
| + | махнув весельцем — і поплив.<br /> | ||
| + | Світало. Сонечко вставало.<br /> | ||
| + | Ховався ранішній туман.<br /> | ||
| + | В росі сріблився сизий лан,<br /> | ||
| + | і на верхів'ях лісу сонце грало.<br /> | ||
| + | Спинився хлопчик. Ось краса!<br /> | ||
| + | Цвітуть хмарками небеса,<br /> | ||
| + | літають зграями качки,<br /> | ||
| + | щебечуть весело пташки.<br /> | ||
| + | Десь чути чайки ніжний плач.<br /> | ||
| + | Тут перепілка, там — деркач.<br /> | ||
| + | А он в зеленому ліску кує зозуля: ку-ку-ку!<br /> | ||
| + | Олександр Олесь<br /> | ||
| + | Прочитай вірш мовчки.<br /> | ||
| + | Яка краса відкрилась хлопчику? Що він побачив, що почув?<br /> | ||
| + | Читаючи вголос, передай замилування красою літнього ранку.<br /> | ||
Поточна версія на 15:34, 19 жовтня 2017
Дата:
Тема: Поетичні строки про природу. Музичні твори присвячені природі. Любов до природи – любов до себе.
Мета: виховувати любов до природи, розвивати почуття прекрасного, вчити переживати та усвідомлювати відтінки настрою через порівняння музичної,поетичної та кольрової палітри.
Обладнання: ілюстрації, аудіозаписи, роздатковий матеріал.
Хід уроку
Яскраві, образні, наповнені тихим смутком або захопленням вірші про природу, нікого не залишать байдужими. Ця тема вічна, і навіть самий раціональний прозаїк ні-ні, та й затримається поглядом на ніжних пелюстках квітів, покритих блискучими краплями роси.
Людині властиво прагнення до прекрасного, а що може бути необыкновеннее і зачаровує красот, створених самим єством Землі – густих лісів, дзвінких річок, запашних лугів? У віршах про природу поети виливають своє захоплення так само легко і природно, як розпускається під сонцем запашний квітка. Завдяки силі художніх засобів у римованих рядках вдається найбільш точно і повно описати красу навколишнього світу.
За допомогою художніх творів автори прагнуть закарбувати мінливі стани природи. Хвилину тому светившее яскраве сонце через мить змінюється лютою бурею, а ще через деякий час світило знову відвойовує небосхил, знаменуючи свою перемогу різнобарв'ям веселки.
Вірші про природу – це вічне про вічне
З моменту зародження людства люди відчували страх перед могутністю стихії. Людині було нічого протиставити її грізною люті, тому блискавки, бурі, ураганний вітер почали обожнювати. Через тисячоліття механізми цих явищ були повністю вивчені, деяким з них люди навіть навчилися протистояти. Однак ірраціональний страх, романтичне захоплення нікуди не зникли. У віршах про природу людство схиляється перед єством Землі, робить ще одну спробу осмислити її колосальний розмах і осягнути неосяжне.
У світлі глобальної індустріалізації суспільства художні твори про навколишній світі набувають нового змісту. Дивлячись на могутні гори, густі ліси й безмежні океани, здається, що все це вічно, на відміну від людини, життя якого – не більш ніж піщинка. Але саме людство здатне знищити, або зберегти планету. Вірші про природу покликані застерегти людей від безглуздого її знищення і бездумного споживання.
Яскраві образні, навіяні спокоєм і міццю природних пейзажів римовані рядки, здатні змусити людину на мить зупинитися, щоб захопитися красою лісів і річок, яку ми в постійній життєвої гонці вже перестали помічати. З давніх часів люди звертаються до цій вічній темі, чимало прекрасних віршів про природу є і у фонді вітчизняної класики. Незважаючи на це, її ніколи не можна вважати повністю розкритою і вичерпала себе, а незвичайна краса Землі, як і раніше, продовжує дарувати натхнення вже сучасним поетам.
Все навколо зеленіє...
Все навколо зеленіє, річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє і з травою гомонить.
Як тут всидіти у хаті,
коли все живе, цвіте,
скрізь дзвенять пташки крилаті,
сяє сонце золоте...
«Швидше, мамо, черевички!
Глянь, як весело в саду!
Ти не бійся — до кринички
я і сам не підійду».
Олександр Олесь
Прочитай вірш радісно, із захопленням, передаючи нетерпіння дитини.
Добери з вірша пари слів, що римуються: зеленіє — віє; черевички — ... , шумить — ...
Запитання
1.З якими видами візуальних мистецтв може бути пов’язана музика?
2.Пригадати відомі музичні твори,які пов’язані з природою?Їх автори.
3.Чи можемо ми ,,побачити” музику?
4.Чи можуть живописні образи викликати в нашій уяві цілі музичні картини?
5.Чи можемо ми в музиці вживати такі слова як «палітра фарб», «фарби музики»?
6.Чи можемо ми «почути» живопис?
7.Де ми можемо вживати такі слова , як «гама фарб» і палітра?
Серед краси
Маленький хлопчик в човен сів,
махнув весельцем — і поплив.
Світало. Сонечко вставало.
Ховався ранішній туман.
В росі сріблився сизий лан,
і на верхів'ях лісу сонце грало.
Спинився хлопчик. Ось краса!
Цвітуть хмарками небеса,
літають зграями качки,
щебечуть весело пташки.
Десь чути чайки ніжний плач.
Тут перепілка, там — деркач.
А он в зеленому ліску кує зозуля: ку-ку-ку!
Олександр Олесь
Прочитай вірш мовчки.
Яка краса відкрилась хлопчику? Що він побачив, що почув?
Читаючи вголос, передай замилування красою літнього ранку.
