Відмінності між версіями «Українознавчий компонент на уроках зарубіжної літератури»

Версія за 15:37, 19 червня 2017

Завдання: показати зв`язки між національними культурами, використати їх для розуміння й усвідомлення літератури як естетичного явища, цілісного за своєю суттю. Аспекти: - Особисті контакти зарубіжних письменників з Україною.

- Українські фольклорні, історичні національні мотиви в творчості зарубіжних письменників.

- Здобутки української перекладацької школи.

- Засвоєння традицій в галузі жанрів, образів, створених визначними митцями світової літератури.

- Проведення інтегрованих уроків: світова література – українська література; світова література – українознавство.

Переваги використання: - Взаємопов`язане вивчення світової та української літератур вдосконалює процес надання літературної освіти учням.

- Міжпредметні зв`язки двох навчальних дисциплін ґрунтуються на здобутках компаративістики та загальній методиці вивчення літератур.

- Учні вчаться розв`язувати проблемні і дослідницькі завдання, порівнювати літературні явища, помічати типологічні та генетичні зв`язки, аналізувати переклад. - У практичній діяльності переважають прийоми порівняння творів, завдання проблемного, евристичного характеру, краєзнавча робота та ін. - Сприяє формуванню гуманістичного світогляду учнів, уявлення про багатобарвний світ навколо нас, виховує шанобливе ставлення до загальнолюдських цінностей, національну гідність та повагу до інших народів.

Матеріал до вступного уроку за творчістю М. Гоголя. Огляд життєвого і творчого шляху письменника можна організувати у формі заочної екскурсії. На попередньому уроці учні отримують домашнє завдання по групах: дослідити кілька літературознавчих та краєзнавчих джерел і підготувати інформацію на задану тему. Кожна група обирає екскурсовода, демонстраційний матеріал та коментар до нього. Заочна екскурсія по місцям М. Гоголя. 1 сторінка «М. В. Гоголь на Полтавщині» На березі живописної річки Псел розкинулося село Великі Сорочинці. Мати Гоголя, Марія Іванівна, приїхала сюди з родового села Василівки (Яновщини ). Саме тут 20 березня (1 квітня) народився майбутній письменник. У Великих Сорочинцях в 1925 році було відкрито літературно – меморіальний музей М. В. Гоголя. В роки Вітчизняної війни музей зруйнували фашисти. Відбудовано музей у 1951 році. Перша життєва дорога – від`їзд на навчання до Полтавського училища. Атмосферу цього училища Гоголь відтворив у повісті «Іван Федорович Шпонька та його тітка». Лише рік провчився Гоголь у Полтаві. Потім навчався у вчителя Сорочинського,щоб вступити до Ніжинської гімназії.Гоголь любив Полтаву. Розповідаючи про гоголівські місця на Полтавщині, потрібно згадати про село Кибинці, де знаходився домашній театр Д. П. Трощинського, в якому ставились п`єси Василя Опанасовича – батька Миколи Гоголя. Слушним буде вважати, що саме тут у письменника зародилася любов до театру. В дитячі, а особливо в юнацькі роки він побував у багатьох живописних місцях Полтавщини: в Диканьці, Яреськах, Миргороді, Пирятині. На Полтавщині шанують пам`ять свого великого земляка: у місті збудовано пам`ятник письменнику, його іменем названо драматичний театр, одна з головних вулиць міста. Повсюди дорогами Полтавщини зустрічаємо ім`я Гоголя: село Гоголево, станція Гоголево. 2сторінка «М. В. Гоголь і Чернігівщина» Чимало сторінок життя та творчості Гоголя з Чернігівщиною, яка пишалася своїм земляком і вихованцем. Саме тут, у Ніжині, він навчався протягом семи років (1821 – 1828р.р.). Саме тут почало формуватись його світосприйняття, естетичні смаки, талант генія літератури. З Ніжиним пов`язані перші літературні спроби Гоголя. Під впливом творів О. Пушкіна, К. Рилєєва, В. Кюхельбекера формувалася громадянська позиція письменника. Велику роль вжитті Гоголя ніжинського періоду відігравав театр. Він сам був його засновником, артистом, декоратором. Перебувачи у невеликих містечках поблизу Ніжина, письменник спостерігав за життям кустарів, селян, деяких знав особисто. Він гарно володів народною мовою, любив ходити на ніжинські базари, ярмарки. У Ніжині шанують пам`ять про М. В. Гоголя. В 1881 році було відкрито перший пам`ятник, споруджений на кошти мешканців міста, студентів та професорів Ніжинського історико – філологічного інституту. Його іменем названо центральну вулицю, площу, педагогічний інститут та середню школу. 3 сторінка «М. В. Гоголь у Києві» Перший раз Гоголь побував в Києві в 1827 році під час канікул у Ніжинській гімназії. Місто полонило його своєю природою, пам`ятками давнини, особливо підкорило 18-річного юнака Дніпро.Любов до Києва поєдналась у Гоголя з любов`ю до української землі. Саме в Києві він мріяв оселитися, написати історію України, викладати в університеті, видати збірник українських пісень. Але Гоголю не дали дозволу на викладання в університеті.В останній раз письменник відвідує Київ, коли повертався з-за кордону, у 1848 році. За спогадами сучасників, найчастіше його можна було зустріти на Андріївському узвозі, біля церкви Растреллі, де Гоголь милувався Подолом та Дніпром. Через все життя проніс письменник любов до Києва, часто звертаючись до нього в своїх творах «Вій», «Страшна помста», «Тарас Бульба». 4 сторінка «М. В. Гоголь в Одесі» В останні роки свого життя М. В. Гоголь двічі відвідав Одесу. Про перебування письменника в цьому місті збереглося багато згадок. Найбільш цікаві вспомини актора Одеського театру О. О. Чижевича. Гоголь відвідував репетиції, спектаклі цього театру, при цьому робив свої зауваження акторам, вимагаючи від них «природності та життєвої правдивості», читав акторам свої твори. Він часто бував в будинку у князя В. М. Репіна на куті Херсонської та Торгівельної вулиць. Саме тут Гоголь працював над другим томом «Мертвих душ». Покидаючи місто, він мріяв повернутися. Але бажання не здійснилося – через рік письменник пішов з життя. Завдання дослідницького характеру. 1. Дослідити, чи є спільні риси між повістями та українськими народними казками. (До казок їх наближає передмова пасічника Рудого Панька. М.Гоголь створив її за законами усного мовлення, що надає твору фольклорної безпосередності й простоти. Трапляються в повістях і казкові елементи: викрадення місяця, політ на чорті. Автор використовує характерні для українського народу звертання: «Моє серденько!», «Моя червона калинонька!». Характерне чітке протиставлення добра і зла. Добро перемагає зло з допомогою чарівних сил. М.Гоголь використовує мандрівний сюжет: знущання мачухи над пасербицею.) 2. З`ясуйте, які фольклорні та літературні джерела використовує М. Гоголь у повістях. Як епіграфи до «Сорочинської ярмарки» взято уривки з українських комедій, казок, прислів’ їв. В повісті «Вечір напередодні Івана Купала» М.Гоголь вживає велику кількість українських фразеологізмів «Москаля везти» (брехати ), «провозить попа в решеті» (обманути на сповіді). Ці засоби не тільки передають національний колорит, а й створюють атмосферу тонкого гумору та іронії). 3. Для того, щоб передати специфічні національні ознаки певного народу, автори вживають екзотизми – назви національних реалій, які в перекладі залишаються незмінними. Знайдіть їх у тексті. Ось деякі приклади таких екзотизмів: козак, сотник – назви соціального стану; голова, писар – посади; наймичка, знахар, бондар ,пасічник, чумаки – рід занять; колядки, щедрівки – українські обряди і пісні; жупан, кунтуш, плахта, свитка, хустка, сукня, черевики, кожух, запаска – елементи одягу; галушки, кавун, пампушка, цибуля, юшка – страви; бандура, кобза – музичні інструменти. 4. М. Гоголь поетично описує картини української природи. Захоплюючи рядки про красу Дніпра, української ночі, степу стануть чудовою ілюстрацією для ознайомлення із художніми засобами опису. Зачитайте ці рядки. 5.Які обряди українського народу зображено у «Вечорах…»? (Святвечір з колядками, ніч на Івана Купала. Ці свята мають чарівну, містичну ауру, яка переноситься в сюжет творів. Віриться, що в такі особливі дні може статися щось надзвичайне…). 6. Які елементи українського народного костюма змальовує М. Гоголь? З якою метою? (Описи костюма багатьох селян – чоловіка, молодої жінки, парубка, - допомагають створити неповторний колорит повістей, передати індивідуальність персонажів, перенести нас у час описуваних подій).