Відмінності між версіями «Психологічний супровід і впровадження змісту початкової освіти»

Поточна версія на 08:26, 15 червня 2015

План

1.Головні аспекти Державного стандарту початкової загальної освіти .

2.Психологічна готовність дитини до шкільного навчання .

3.Забезпечення наступності змісту дошкільної та початкової загальної освіти .

Головні аспекти Державного стандарту початкової загальної освіти

Початкова школа знаходиться на передових засадах реформування національної освіти. Чи цікавим буде навчання? Чи комфортно буде маленькому школяреві? Ці та інші питання непокоять кожного, хто пов’язаний зі школою, як державним інститутом.

Щоб навчальна діяльність була радістю, має бути така організація навчання, за якою дитина стає активним учасником процесу засвоєння знань, тоді пізнавальний інтерес і задоволення від процесу та результату навчання дає моральний, психологічний комфорт, розуміння особистого успіху. З цією метою міністерство освіти розпочало роботу по модернізації змісту початкової освіти. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2011р. було затверджено новий Державний стандарт початкової загальної освіти.

Результати навчальних досягнень учнів початкових класів зумовили необхідність поновити зміст Державного стандарту початкової загальної освіти та удосконалити Базовий навчальний план початкової загальної освіти.

У процесі розроблення нової редакції Державного стандарту початкової загальної освіти ретельно вивчено зарубіжний досвід та враховано кращі традиції вітчизняної освіти.

Результати навчальних досягнень учнів початкових класів зумовили необхідність поновити зміст Державного стандарту початкової загальної освіти та удосконалити Базовий навчальний план початкової загальної освіти.

Так, позитивними змінами нової редакції зазначеного документа є:

забезпечення наступності змісту дошкільної та початкової загальної освіти;

особистісно-орієнтований підхід в навчально-виховному процесі початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів;

формування ключових компетентностей учнів початкових класів, зокрема, загальнокультурної, громадянської, здоров’язбережувальної, інформаційно-комунікаційної;

розроблення єдиного змісту стандарту для усіх мов навчання;

використання здоров’язбережувальних технологій;

екологічна спрямованість освіти;

передбачено вивчення іноземної мови з 1 класу в усіх загальноосвітніх навчальних закладах;

посилено природничу складову стандарту, зокрема введено нову освітню галузь Природознавство, та Базовим навчальним планом передбачено на вивчення предмета по 2 тижневі години у 1-4 класах;

передбачено впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів;

в освітній галузі Технології виокремлено змістову лінію Ознайомлення з інформаційно-комунікаційними технологіями, тому Базовим навчальним планом передбачено по 2 тижневі години у 2-4 класах на зазначену освітню галузь.

Нова редакція Державного стандарту початкової загальної освіти зорієнтована на соціалізацію особистості молодшого школяра. У змісті кожної освітньої галузі передбачено діяльнісну лінію.

На варіативну складову відведено по 2 години у 1, 2, 3 та 4 класах.

Документ максимально зрозумілий для вчителя (за численними відгуками), отримав схвальні відгуки громадськості, погоджений у зацікавлених міністерствах та відомствах. Впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти розпочалося з 1 вересня 2012 року.

Одним зі шляхів оновлення змісту освіти й узгодження його із сучасними потребами, інтеграцією до європейського та світового освітніх просторів є орієнтація навчальних програм на набуття ключових компетентностей та на створення ефективних механізмів їх запровадження. Навчальні програми – це передовсім системні документи, які визначають цілі та завдання кожного предмету, його зміст, основні види навчальної діяльності, результати навчальної діяльності, форми контролю та оцінювання результатів навчання. Відтак, результати навчальної діяльності школярів у значній мірі спричинені якістю навчальних програм, особливо, коли йдеться про початкову школу.

Позитивною ознакою проектів нових навчальний програм є те, що в них задекларовано засади компетентісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. Так, у програмі з української мови для шкіл з українською мовою навчання окрім мовної та мовленнєвої змістової лінії розподіл змісту здійснюється за двома новими змістовими лініями – соціокультурною та діяльнісною. При цьому діяльнісна змістова лінія спрямована на формування в молодших школярів уміння вчитися, організовувати свою працю для досягнення результату, виконувати мисленнєві операції і практичні дії, володіти уміннями й навичками самоконтролю та самооцінки.

Навчальна програма з літературного читання спрямована на формування читацької компетентності молодших школярів – базової складової комунікативної і пізнавальної компетентностей; передбачено ознайомлення учнів з дитячою літературою як мистецтвом слова, підготовка їх до систематичного вивчення курсу літератури в основній школі.

У навчальній програмі з математики ознак особисто орієнтованого навчання, спрямованого на особистісні досягнення учнів набув розділ програми – "Державні вимоги до навчальних досягнень школярів.

У навчальній програмі з основ здоров’я з метою формування здоров’язбережувальної компетентнтності зміст та вимоги до навчальних досягнень учнів сформовано на діяльнісній та ціннісній основі. Зміст навчального матеріалу наскрізних тем "Соціальна складова здоров’я" та "Психічна і духовна складова здоров’я" доповнено актуальними темами, спрямованими, зокрема, на спонукання учнів до самостійного прийняття рішень; практичні роботи спрямовані на моделювання поведінки учнів.

У процесі навчання учитель орієнтується на підручник, бо він конкретизує навчальну програму, показує, який зміст має бути вкладено до запрограмованих тем, як потрібно трактувати певні питання програми та орієнтує учнів щодо методики роботи. Він також потрібен під час підготовки учнями домашніх завдань, повторення матеріалу тощо.

Матеріал підручника необхідно доповнювати додатковою інформацією, бо його зміст надто конспективний і знання, отримані учнями тільки з нього, будуть обмеженими. Тому, крім підручника, слід використовувати додатковий матеріал.

Щоб педагогічний вплив на молодших школярів був ефективним, маємо подбати про такі умови навчально-виховної взаємодії:

гуманність навчально-виховної взаємодії;

цілісність і системність навчально-виховного процесу;

особистісну спрямованість навчання і виховання;

дієву співпрацю вчителів, які працюють у конкретному класі;

взаємну узгодженість вимог школи і батьків до виховання і розвитку дитини.

Для реалізації зазначених умов необхідно, щоб зміст, методи навчання, ритм уроку, режим дня і тижня, етика спілкування, робота з батьками, дизайн середовища – все працювало на дитячі потреби і вікові можливості, сприяло розвитку дитячих здібностей, не шкодило фізичному і психічному здоров’ю.

«Особистість виховує особистість – це азбука виховного процесу». Від того, як молодший школяр сприймає вчителя, залежить його ставлення до школи і до навчання. Ш.О. Амонашвілі привертає увагу до того, що навчаючи і виховуючи, вчитель залучає дітей до матеріальних і духовних цінностей минулих поколінь. Гуманний педагог, прилучаючи дітей до знань, одночасно передає їм свій характер, постає перед ними як зразок людяності.

Розвиток науки і техніки дав учителям та учням нові форми комунікацій, нові типи вирішення абстрактних і конкретних завдань, перетворюючи вчителя з авторитарного транслятора готових ідей у натхненника інтелектуального та творчого потенціалу учня. Майбутнє за системою навчання, що вкладалася б у схему “учень-технологія-учитель”, за якої викладач перетворюється на педагога-методолога, технолога, а учень стає активним учасником процесу навчання.

Новий Державний стандарт початкової загальної освіти покликаний підняти початкову освіту на якісно новий рівень. Він передбачає поетапне становлення дитячої особистості, її фізичний, пізнавальний, соціальний, естетичний розвиток.

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання

Найважливішим чинником психічного розвитку дитини дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання. По суті, її становлення свідчить про завершення періоду дошкільного дитинства.

У складному комплексі якостей, із яких складається така готовність, можна виділити такі складові: мотиваційну, розумову та емоційно-вольову.

Більшість дітей наприкінці дошкільного віку прагне стати школярами, пов'язуючи це бажання передусім із зовнішніми ознаками зміни свого соціального статусу (портфель, форма, власне робоче місце, нові друзі тощо). Однак справжня мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості, набуваючи характерних рис перших пізнавальних процесів: прагнення пізнавати нове, що несе в собі школа, бажання опанувати грамоту, читання тощо.

Якщо така пізнавальна активність не сформована, дітей приваблюють різноманітні сторонні мотиви, пов'язані зі сприйманням школи як місця для розваг, що спричинює неспроможність дитини взяти на себе обов'язки учня. Навчання в сучасній школі потребує також розумової готовності дітей. Вони мають прийти до школи з досить широким колом знань і вмінь, а головне — з розвиненим сприйманням і мисленням (вони повинні здійснювати операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації тощо), які дають змогу систематично спостерігати за предметами та явищами, виокремлювати в них суттєві особливості, міркувати і робити умовисновки).

Крім того, діти мають володіти початковими навчальними вміннями (концентрувати увагу не на результаті, а на процесі навчальних завдань). Велику роль відіграє емоційно-вольова готовність, зокрема вміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спрямувати її на розв'язання навчальних задач тощо.

Навчання у школі має бути для цього джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у свої силах. Важливо, щоб ці позитивні емоції пов'язувались із самою навчальною діяльністю, її процесом та першими результатами. Дані досліджень з учителями початкових класів та вихователями дошкільних установ, дають змогу робити висновки про те, що частина дітей у класі не готова до навчальної діяльності.

Особливо часто виявляється недостатня сформованість окремих компонентів психологічної готовності. Отже, батькам доцільно було б долучитися до процесу підготовки дитини до навчання.

Так, у шестирічних дітей ще зберігаються притаманні дошкільному вікові особливості мислення: у них домінує мимовільна пам'ять, унаслідок чого запам'ятовується не те, що потрібно, а те, що цікаво; специфіка уваги уможливлює продуктивне виконання певної роботи не більше як упродовж 15—20 хв; особливості мислення зумовлюють прагнення вивчати все передусім у наочно-образному та наочно-дієвому аспектах. Пізнавальні мотиви в цьому віці ситуативні та нестійкі, під час навчальних занять вони з'являються і підтримуються лише зусиллям учителів.

Оцінювання навчальної роботи сприймається як оцінювання якостей особистості, а тому негативне ставлення до дитини як із боку батьків, так і з боку вчителів можуть спричинили тривожність, дискомфорт, апатію, а головне — небажання ходити до школи. Вчасна похвала допоможе дитині зняти емоційне напруження та краще пройти процес адаптації до шкільних умов. У деяких шестиліток він може тривати впродовж місяця. Мета досягається набагато успішніше в разі ігрової мотивації. Формування вольових якостей дуже пов'язане з вихованням мотиву досягнення мети та методів навчально-виховної роботи.

Характер у цьому віці тільки формується. Через недостатню сформованість вольових процесів спостерігається імпульсивність поведінки, вередливість, упертість. У поведінці дітей чітко виявляються особливості їхнього темпераменту, зумовлені властивостями нервової системи, однак більшість молодших школярів чуйні, допитливі та безпосередні у вираженні своїх почуттів і ставленні до оточуючих.

Навчальна діяльність у сучасній школі потребує від учнів високого рівня розумової активності, що виявляється через розвиток когнітивних процесів (сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, уваги, уяви).

Представляємо вправи, які сприятимуть розвитку пізнавальних процесів дошкільнят. Вони пропонуються батькам для успішної підготовки дитини до школи.

Вправи для розвитку точності сприймання

Батькам пропонується упродовж кількох секунд продемонструвати дітям картку чи малюнок, на якому зображено вісім листочків жовтого і зеленого кольору, і поставити наступні запитання перед дитиною:

Яких листочків більше — жовтих чи зелених?

Усього листочків більше чи менше п'яти?

Батьки упродовж кількох секунд, демонструють дитині картку чи малюнок, на якому зображено 12 кульок трьох кольорів. Кульки однакові за розміром. Перед дитиною ставиться завдання відповісти на запитання:

Яких кольорів кульки?

Яких найбільше?

Яких найменше?

Вправа для тренування обсягу зорового сприймання

На аркуші паперу батькам пропонується написати склади слів. Дитина розглядає їх упродовж хвилини. Батьки ставлять перед дитиною завдання: скласти найкоротше слово з поданих складів; скласти якомога більше слів, що означають назви рослин, тварин.

Орієнтовні набори складів: рак, мак, лев, сом, дуб, пес, кіт, ми-ша, жа-ба, ко-ро-ва, ро-маш-ка.

Характерною віковою особливістю в шестирічному віці є нерозвинута увага. У них домінує мимовільна увага, спрямована на нові, яскраві, несподівані та захоплюючі об'єкти. Слабкість гальмівних процесів у цьому віці зумовлює і таку рису уваги дітей, як її нестійкість. Виконуючи певні види вправ, можна досягнути її стійкості.

Вправа для розвитку обсягу і переключення уваги

Батьки пропонують дитині уважно оглянути кімнату і знайти шість предметів: які містять геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник, прямокутник); які мають певне забарвлення (червоне, зелене тощо); які виготовлені з матеріалів (дерево, пластмаса, скло, метал).

Вправа для розширення і звуження уваги

Гуляючи, батьки можуть запропонувати дитині уважно роздивитися вітрину магазину (продуктового, канцелярського, промислового). Потім пропонується перелічити побачені у вітрині предмети. Батько говорить слово «вітрина», а дитина відтворює побачену річ і так по черзі. Потім вправа проходить у зворотному порядку: від найменшої деталі перейти до цілого.

Вправи на розвиток пам'яті

Пам'ять шестиліток розвивається передусім у напрямі посилення її довільності, зростання можливостей свідомого управління нею та збільшення обсягу смислової, словесно-логічної пам'яті.

У цьому віці відбувається виражена зміна співвідношення мимовільного і довільного запам'ятовування в бік зростання ролі останнього. Дослідні дані свідчать, що за вмілого керівництва їхньою навчальною діяльністю діти вже можуть виділяти у зрозумілому для них матеріалі опорні думки, пов'язувати їх між собою і завдяки цьому успішно запам'ятовувати. Розвивається при цьому також і здатність довільного відтворення матеріалу. Поліпшити пам'ять шестиліток можна, використовуючи певний набір вправ.

Вправа на розвиток слухової вербальної пам'яті

Батькам пропонується зачитати дитині список із 12 не пов'язаних між собою слів:

Гора, голка, троянда, кішка, годинник, пальто, книга, вікно, пилка, правда, нога, ваза.

Дитина записує або відтворює усно те, що запам'ятала.

Вправу можна модифікувати, запропонувавши дитині 12 слів, які мають різне емоційне забарвлення: канікули, радість, вікно, дерево, парта, війна, крейда, сміх, горе, бійка, сонце, кров.

Батьки визначають кількість відтворених слів та їх емоційне забарвлення, що може бути додатковою інформацією про емоційний стан дитини.

Вправа на розвиток асоціативної пам 'яті

Батьки зачитують дитині 12 слів і просять її уявити собі образ, пов'язаний із кожним словом. Завдання дитини — створити в уяві деякий ланцюжок подій, де кожен наступний образ, пов'язаний зі словом, мав би зв'язок із попереднім. Бажано, щоб утворилось оповідання чи маленька історія.

Набори слів: дерево, верблюд, повітря, квітка, майданчик, краватка, кіно, справедливість, директор, камінь, ключ, терези.

Вправи на розвиток мислення

Саме в цей період здійснюється перехід від наочно-образного, конкретного мислення, притаманного дошкільнятам, до понятійного, науково-теоретичного мислення.

Конкретність мислення шестиліток виявляється передусім у тому, що під час розв'язання мислиннєвої задачі вони виходять з означених словами конкретних предметів, їх зображень або уявлень (котики, зайчики, цукерки, а не 1,2, 3).Їм легше проаналізувати конкретний факт та зробити з нього певні висновки, ніж навести приклад до загального положення. Використовуючи дані вправи, можна розвинути операції аналізу і синтезу, абстрагування й узагальнення у співвідношеннях конкретно-образних і абстрактно-словесних компонентів, виробляти гнучкість мислення.

Вправа на розвиток кмітливості та ерудованості дитини

Батьки дають дитині завдання:

назвати три слова, що починаються з букв м, г, д;

назвати чотири тварини на букву с;

назвати чотири ягоди на букву к;

назвати п'ять міст на букву р;

назвати три квітки на гчи на м;

назвати чотири держави на букву а;

назвати шість імен на букву в.

Вправа на розвиток творчого мислення

Батьки пропонують дитині три слова, не пов'язані між собою за змістом. Наприклад, озеро, олівець, ведмідь або весна, дерево, вікно. Дітям потрібно скласти якнайбільше речень із цими словами.

Вправи на розвиток мовлення

На початок шкільного періоду дитина вже володіє певним словниковим запасом і мовною граматикою. Новим у формуванні мовлення є свідоме вживання різних форм слова, оволодіння граматикою письма, збільшення кількості слів і речень у письмових роботах, зростання швидкості письма і його якості. Засвоєнню письма повинно передувати оволодіння читанням, успіхи в якому залежать від батьків, які повинні зацікавлювати дитину дитячими книжками, стимулюючи запам'ятовувати малюнки і літери, які відповідають їм. Користуючись певними вправами, можна розвивати у дитини як мовлення, так і письмо.

Вправа для розвитку логічного мислення

Для проведення цієї вправи потрібен набір листівок. Батьки кладуть перед дитиною декілька листівок зворотним боком. За бажанням дитина бере одну з них і починає свою розповідь у вигляді казки чи гумористичною оповідання, але обов'язково включаючи те, що зображено на листівці. Потім естафета передається іншому членові родини. Той, хто продовжує розповідь, обов'язково має включати зображення на своїй листівці. Ця вправа сприяє розвитку логічного мислення.

Вправа на розвиток мовної активності

Батьки пропонують дитині набір слів: театр, кіно, магазин, мандрівка в іншу країну, що можуть бути використані для складання невеликих оповідань. Отримавши тему, дитина повинна розкрити її таким чином, щоб повністю було розкрито зміст вибраного слова.

Вправи на розвиток уяви

Уява в шестирічному віці надзвичайно бурхлива, яскрава, з характерними рисами некерованості. У процесі учіння вона поступово розвивається, зокрема вдосконалюється відтворююча уява, стаючи дедалі реалістичнішою та керованішою.

Інтенсивно формується творча уява на базі минулого досвіду, з'являються нові образи, від простого довільного комбінування уявлень діти поступово переходять до логічно обґрунтованої побудови нових образів. Завдяки певним вправам можна досягти зростання швидкості утворення образів, фантазій та виховати в дітей вимогливість до витворів власної уяви. Пропонується кілька вправ для розвитку творчої уяви.

Вправа на розвиток випереджального відображення реальності

Дитині зачитується початок речення, наприклад: «Я пішла(ов) до ванної кімнати вмиватися, відкрила(в) кран і тут раптом...» Завдання дитини — скласти якомога більше варіантів її закінчення. Варіанти повинні містити в собі описи незвичайних, іноді фантастичних подій. Ця вправа розвиває здатність швидко і легко породжувати найнесподіваніші образи фантазій і сміливо поєднувати їх із повсякденними подіями. Особливо важливо, готуючи шестиліток до школи, звернути увагу на рівень розвитку пізнавальних психічних процесів (сприймання, увага, мислення, мовлення, пам'ять, уява), які допоможуть дитині під час формування навчальної діяльності, яка стає провідною і набуває характерних особливостей. Своєрідність навчальної діяльності полягає в тому, що її зміст в основному становлять наукові поняття та зумовлені ними узагальнені способи розв'язання завдань, а її основна мета та головний результат полягає у засвоєнні наукових знань та відповідних їм умінь.

Через це розвиток когнітивної сфери шестиліток потребує інтенсивного удосконалення.

Дані наукових досліджень свідчать, що інтелектуальний розвиток дитини відбувається в роки вікового дозрівання. За результатами зарубіжних досліджень, удосконалення пізнавальних процесів здійснюється більше ніж на 25% до шести років, на 50% — до восьми років, на 75% — до 12 років від загального розвитку, що вказує на велике значення ролі дитинства в інтелектуальному розвитку дитини. Психологи вважають, що на етапі розумового становлення особистості школяра батькам слід акцентувати увагу на розвитку пізнавальних процесів дитини та вдосконалювати їх за допомогою спеціальних вправ.

Забезпечення наступності змісту дошкільної та початкової загальної освіти

«Школа не повинна вносити різкого перелому в життя дитини. Нехай, ставши учнем, дитина продовжує робити сьогодні те, що робила вчора. Нехай нове появляється в житті поступово і не збентежує лавиною переживань». В.О.Сухомлинський

Кілька років мають тісний зв’язок між собою загальноосвітня школа № 6 та ДНЗ № 3, №47. Педагогічні колективи здавна прийшли до висновку, що працювати окремо просто неможливо. Проблема наступності між початковою ланкою та старшими групами дитячого садка завжди була для нас актуальною. Ми віднесли її до числа найважливіших.

Великий енциклопедичний словник трактує термін «наступність» як зв’язок між явищами в процесі розвитку в природі, суспільстві й пізнанні, коли нове, замінюючи старе, зберігає в собі деякі його елементи. У суспільстві означає передачу й засвоєння соціальних та культурних цінностей від покоління до покоління.

Одним із факторів, які забезпечують ефективність освіти, являється неперервність і наступність у навчанні. Під наступністю розуміється неперервність на межах різних етапів або форм навчання (дитячий садок – школа, школа – ВНЗ, ВНЗ – післядипломна освіта), тобто в кінцевому результаті – єдина організація цих етапів або форм в рамках цілісної системи освіти.

Наступність між дошкільним вихованням і шкільним навчанням дітей завжди належала до числа найважливіших педагогічних проблем. Чому проблема наступності знову піднімається у Державному стандарті початкової загальної освіти? Чому не зникають претензії з боку школи на адресу дошкільних закладів, а з боку працівників дитячих садків – до вчителя початкової школи? Це обумовлено не тільки важливістю даної проблеми і необхідністю її коректувати у відповідності до соціальної ситуації. Ми давно зрозуміли, що головна причина такого положення в тому, що вона вирішувалась «співпрацюючими» паралельно. Дошкільна ланка і початкова ланка школи являли собою дві сторони, які були розмежовані, і кожна сторона розв’язувала свої проблеми самостійно.

Якщо аналізувати стан розв’язання цієї проблеми, то потрібно підкреслити, що найменше всього взаємодія між дошкільними працівниками і вчителями молодшої школи спостерігається в цілях навчання. Сьогодні технології навчання досягнули такого рівня, що будь-які знання можна було б дати дитині, незалежно від її віку. Тому на сьогоднішній день практичних працівників дошкільних закладів і початкової школи хвилюють не стільки проблема цілей і змісту навчання (чому вчити? і навіщо вчити?), скільки методів і засобів (як вчити?). На цьому виникли протиріччя між ведучими лініями навчання і виховання дітей вказаного віку, які визначають успішність всього подальшого гармонічного розвитку дитини і фактичної орієнтації на штучну акселерацію, пришвидшене навчання, поспішне «оминання» окремих стадій дитячого розвитку.

Розроблені зараз шляхи розв’язання проблеми наступності не завжди відповідають науковим теоріям про самоцінність кожного періоду розвитку дитини, а процес виховання і навчання не орієнтується на вікові особливості і можливості дітей. Більше того, розуміння вікового періоду розвитку ставиться у залежність від організаційних сторін системи навчання.

У системі навчання існує тенденція: старша ланка диктує свої вимоги до попередньої. З цієї точки зору всім здається, що ВНЗ вказує школі, якого випускника їй готувати, старша школа дає свої вимоги основній, та в свою чергу до початкової… У свою чергу, початкова школа стала прискіпливіше встановлювати вимоги вступання дошкільників у школу.

Науковці пропонують розглядати наступність між дошкільною та початковою ланками освіти як зв’язок і злагодженість кожного компонента освіти (мети, завдань, змісту, методів, засобів, форм організації), які забезпечують ефективний послідовний розвиток дитини, її успішне виховання і навчання.

Всю роботу з дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку ми будуємо, керуючись принципом «не нашкодь» і спрямовуємо її на збереження здоров’я, емоціонального благополуччя, розвиток індивідуальності кожної дитини. В дошкільному віці особливу увагу треба приділяти формуванню психологічної готовності до школи, розвитку сприйняття, уяви, художньо-творчій уяві дітей.

Для оновлення змісту та гуманізації цілей дошкільної освіти є належне підґрунтя: ціла когорта корифеїв – психологів і педагогів, вітчизняних і зарубіжних фахівців, науковців і практиків, великих просвітників-гуманістів, які лишили нам безцінний спадок. Це, насамперед, Л.С.Виготський, Л.А.Венгер, Д.Б.Ельконін, О.В.Запорожець, В.О.Сухомлинський, К.Д.Ушинський.

Що становить сутність цього спадку – його основну думку? Маленьку істоту, що лише починає свій життєвий шлях, необхідно вправляти у двох основних галузях знань – у пізнанні своєї індивідуальності (власних потреб, цілей, ідеалів, особливостей, можливостей тощо) та умов життя, від яких вона залежить і на які сама впливає. За цією логікою основне завдання батьків і педагогів – створення сприятливих умов для відкриття та освоєння дошкільником двох основних життєвих реалій – власного «Я» та навколишнього світу.

Саме на розв’язання цих основних завдань спрямовано зміст Державного стандарту початкової загальної освіти.

Виконуючи завдання наступності між дошкільною та початковою ланками, педагоги повинні продовжити розвиток молодшого школяра в цьому напрямку.

У дошкільному закладі забезпечується зв’язок вихованців і педагогів дитячого садка і школи. Для цього використовуються екскурсії до школи, відвідування уроків, спільні з першокласниками розваги, а молодших школярів запрошують у дитячий садок для зустрічі з випускниками старшої (підготовчої) групи. Побутує також практика взаємовідвідування вихованцями дитячого садка і учнями початкових класів свят у дошкільному закладі та початковій школі (свято знань, посвята у школярі, свято букваря, випуску з дитячого садка).

Особливо важливою для майбутніх учнів є фігура першого вчителя, якого вони сприймають як надзвичайну людину. Він повинен розуміти дітей, виявляти душевну турботу про них, зацікавленість у їхніх успіхах; повинен створювати оптимістичний настрій, дружелюбну доброзичливу атмосферу.

У дитячому садку розвивається практика попереднього знайомства з майбутнім учителем, а також ознайомлення педагога з роботою випускної групи, вивчення індивідуальних особливостей дітей, участь у їхніх справах.

Взаємозв’язок педагогів дошкільного закладу і школи здійснюється на інформаційному (семінари-практикуми з обговоренням програм і планів навчально-виховної роботи, створення дидактичного матеріалу) і на діяльнісному (обмін новаторськими методиками, досвідом організації навчальної діяльності старших дошкільників і молодших школярів, взаємне консультування) рівнях. Усі ми усвідомлюємо, що підготовка дітей до школи, яка є одним з головних завдань дошкільної освіти, має спрямовуватися на всебічний розвиток особистості.

При переході з дитячого садка до школи дитина знайомиться з правилами поведінки у даному соціумі, вчиться жити за його законами. Школа повинна не тільки допомогти засвоїти дитині правила поведінки, але й збудувати власну позицію, визначити своє ставлення до життєвих цінностей. Учитель повинен знати про дитину якомога більше.

Тому для вчителів і вихователів ДНЗ обов’язковою є координація дій щодо вихованців.

Склався певний алгоритм роботи:

засідання методичних об’єднань;

відвідування уроків у школі та заняття в дитячому садку;

робота консультаційного пункту;

загальні батьківські збори;

робота Школи майбутнього першокласника;

підготовка рекомендацій для батьків;

підготовка посібників для майбутніх учнів;

рекомендації практичного психолога .

У перший раз, як правило, діти йдуть із задоволенням до школи. Але підтримувати ці відчуття дуже важко. Інтенсивна навчальна програма, вимоги вчителів та батьків, утома – вже це може визвати у першокласника страх перед школою. Тому профілактика шкільної дезадаптації є головною метою учителів та соціально-психологічнгої служби школи. Соціально-психологічна служба є важливою складовою роботи навчального закладу. Ця робота спрямована на вивчення рівня загального та інтелектуального розвитку дитини у групі однолітків, своєчасне вирішення навчально-виховних задач, враховуючи різні умови оточуючого середовища, умови підготовки до школи та умови навчання.

З цією метою організовується «Школа майбутніх першокласників». Спільна робота вчителів, соціально-психологічної служби, керівників гуртків малювання, музики та батьків виявляє і забезпечує оптимальні умови для повноцінного фізичного, психологічного та духовного розвитку дитини. Значну увагу ми приділяємо формуванню психологічної готовності дитини до шкільного навчання, що включає інтелектуальну та фізичну готовність.

Сучасний першокласник – шестирічна дитина. Підготовка до школи, подолання відставання у розвитку окремих систем, їїх (дитини) оздоровлення перед школою – це запорука успішної адаптації учня на першому етапі.

З метою виявлення адаптованості першокласників у школі проводиться комплекс заходів, який включає:

анкетування батьків;

психодіагностику першокласників;

вивчення мотиваційної сфери першокласників;

соціометричні дослідження;

оцінку інтелектуального розвитку дітей із порушенням шкільної адаптації;

виявлення дітей із проблемами у фізичному розвитку.

Анкетування батьків проводиться на батьківських зборах у листопаді, коли головними стають питання адаптації дітей до школи у першому класі, причини виникнення труднощів у навчанні та засоби їх подолання, чому дитина не бажає вчитися.

Після проходження анкетувань, текстових досліджень, психодіагностики кожен із батьків може отримати консультацію психолога, рекомендації щодо розвитку пізнавальної сфери дитини. Результати також доводяться до відома вчителів, які працюють із дітьми, з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Ми намагаємось збагатити поняття наступності новими змістовними компонентами:

емоційний компонент сприяє урахуванню специфіки емоційної сфери особистості дитини, забезпеченню емоційної комфортності, пріоритету позитивних емоцій, побудові процесу навчання на оптимістичній гіпотезі;

комунікативний компонент сприяє урахуванню особливостей спілкування дітей старшого дошкільного й молодшого шкільного віку, забезпеченню безпосереднього й конкретного спілкування. Педагогічні колективи ЗОШ та ДНЗ роблять все можливе для того, щоб створити гідні умови перебування дітей в наших закладах.

Виходячи з усього вище сказаного варто відзначити, що діти, які саме у 1 класі нормально ввійшли у шкільне життя, успішно виконували завдання вчителя, переживали задоволення від своїх успіхів, як правило, успішно навчаються не тільки в початковій, а й в основній та старшій школі.

У своїй роботі використовуємо принципи української етнопедагогіки:

Вчи не страшкою, а ласкою (гуманне ставлення до дитини).

Не бурчи, а навчи (педагогічна компетентність).

Путню річ і дурень зрозуміє (доступність).

Із самого початку думай, який буде кінець (послідовність та наступність).

Не все одразу, а потроху та помалу, то буде користі чимало (послідовність та наступність).

Хто собою керувати не вміє, той і іншого на розум не наставить (вимогливість до вчителя та вихователя).

Учи народ, учись у народу (народність).

Гни дерево, поки молоде, вчи дитя, поки мале (природо відповідність).

Вчений, а кобили не запряже (зв’язок навчання з практикою).

Ніщо не дійде до голови, як не побуває в серці (емоційність).

Краще раз побачити, ніж тричі почути (наочність).

Краще приклад, ніж наука (наочність).

Завдання початкової освіти:

запалити в дитячому серці вогник допитливості;

збагачувати знання школярів про природу, суспільне життя, трудову діяльність людей;

формувати мовленнєві вміння;

розвивати інтерес до читання;

розширювати коло читання молодшого школяра, його начитаність;

розвивати увагу, пам’ять, спостережливість, творчі здібності;

пробуджувати інтерес до читання, робити його цікавим, пізнавальним, розвивальним;

забезпечити повноцінне сприйняття художніх і навчально-пізнавальних текстів в їх специфіці;

навчити працювати з навчальною і дитячою книгою;

виховувати національну самосвідомість, духовність.

Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному та політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері освіти та виховання, мета якої – формувати конкретно здібну, творчу особистість, яка спроможна до самовизначення, до самореалізації та самовдосконалення.

Так, серед багатьох сучасних проблем загальноосвітньої школи найважливішою є проблема підготовки громадян нашої держави з високим рівнем знань, на базі яких формується їх свідомість і загальна культура. У Державному стандарті початкової загальної освіти сформовані нові стратегічні цілі й тенденції оновлення змісту навчання і виховання підростаючого покоління. Головною метою визначено створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, формування покоління, здатного навчатися, створювати і розвивати цінності.

Першого вересня шестирічна дитина вперше переступає поріг школи, з якою попрощається тільки в юнацтві. Попереду 11 довгих і важких років навчання. Як важливо, щоб ці роки для кожної дитини були роками радощів незалежно від того, які здібності і індивідуальні можливості вона має.

Інтернет-ресурси:

http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/17911/

http://www.nachalka.com.ua/publ/

http://ippo.dn.ua/oblasni-zahodi/show/254/