Відмінності між версіями «Обговорення користувача:Sasha123»
(→Проблема дослідження) |
(→Гіпотеза дослідження) |
||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
==Гіпотеза дослідження== | ==Гіпотеза дослідження== | ||
| + | Газу в Україні вистачить на сотні років | ||
| + | У 50-ті роки вже минулого XX століття Україна була чи не найбільшим у світі постачальником газу. За рішенням совєцького (московського) керівництва від 25.02.1956 р., у рекордно короткі терміни було побудовано магістральні газопроводи з Дашавського газового родовища на Прикарпатті до Мінська і Ленінграда з відгалуженням на Вільнюс і Ригу, а також з української Шебелінки на Курськ, Брянськ, Орел, Москву. | ||
| + | Тоді видобуток газу в Україні зростав небаченими темпами (млрд кубічних метрів на рік): 1950 р. — 1,5; 1960 р. — 14,3; 1970 р. — 60,9. | ||
| + | Розробка газових промислів здійснювалася поспіхом і не оглядаючись. В експлуатацію вводилися лише великі, легкодосяжні родовища. Пік видобутку газу припав на 1973–1977 рр., коли щороку в Україні видобувалося понад 68 млрд кубометрів газу, тобто майже вчетверо більше, ніж споживалося на той час в УРСР, яка працювала на всю промисловість СССР. | ||
| + | Далі — гірше. У 80-х роках, за ініціативою Газпрому ссср, значну кількість підприємств в Україні — машинобудування, будівельних матеріалів, хімічної промисловості, металургії, електростанцій — було переведено на газ і їх частка в обсязі споживання досягає 64,6%. В результаті на початку 90-х років обсяг споживання збільшується вчетверо й Україна виходить на друге місце в світі за кількістю споживання газу на одного мешканця країни, а за обсягом імпорту — на перше місце. | ||
| + | Хижацьке використання Москвою українських ресурсів і затягування України в енергетичну залежність від Росії супроводжувалося потужним інформаційно-пропагандистським пресом, із застосуванням авторитетних «світил» науки, особливо з ядерної фізики. | ||
==Мета дослідження== | ==Мета дослідження== | ||
Версія за 11:57, 13 січня 2014
Зміст
Назва проекту
Газ
Автори проекту
Романюк Олександр
Тема дослідження
Використання газу
Проблема дослідження
Дослідження газу в Україні
Гіпотеза дослідження
Газу в Україні вистачить на сотні років У 50-ті роки вже минулого XX століття Україна була чи не найбільшим у світі постачальником газу. За рішенням совєцького (московського) керівництва від 25.02.1956 р., у рекордно короткі терміни було побудовано магістральні газопроводи з Дашавського газового родовища на Прикарпатті до Мінська і Ленінграда з відгалуженням на Вільнюс і Ригу, а також з української Шебелінки на Курськ, Брянськ, Орел, Москву. Тоді видобуток газу в Україні зростав небаченими темпами (млрд кубічних метрів на рік): 1950 р. — 1,5; 1960 р. — 14,3; 1970 р. — 60,9. Розробка газових промислів здійснювалася поспіхом і не оглядаючись. В експлуатацію вводилися лише великі, легкодосяжні родовища. Пік видобутку газу припав на 1973–1977 рр., коли щороку в Україні видобувалося понад 68 млрд кубометрів газу, тобто майже вчетверо більше, ніж споживалося на той час в УРСР, яка працювала на всю промисловість СССР. Далі — гірше. У 80-х роках, за ініціативою Газпрому ссср, значну кількість підприємств в Україні — машинобудування, будівельних матеріалів, хімічної промисловості, металургії, електростанцій — було переведено на газ і їх частка в обсязі споживання досягає 64,6%. В результаті на початку 90-х років обсяг споживання збільшується вчетверо й Україна виходить на друге місце в світі за кількістю споживання газу на одного мешканця країни, а за обсягом імпорту — на перше місце. Хижацьке використання Москвою українських ресурсів і затягування України в енергетичну залежність від Росії супроводжувалося потужним інформаційно-пропагандистським пресом, із застосуванням авторитетних «світил» науки, особливо з ядерної фізики.
