|
|
| Рядок 30: |
Рядок 30: |
| | Ми бачимо, що причиної даної небезпечної ситуації для вашого життя є порушення правила безпеки: Не можна без дорослих та їхнього дозволу ходити в незнайомі місця та розмовляти з незнайомими людьми. | | Ми бачимо, що причиної даної небезпечної ситуації для вашого життя є порушення правила безпеки: Не можна без дорослих та їхнього дозволу ходити в незнайомі місця та розмовляти з незнайомими людьми. |
| | | | |
| − | Давай прочитаємо казку "Червона шапочка":
| + | На прикладі казки "Червона шапочка": |
| | | | |
| − | [[Imgpreview_(10).jpg|200px|thumb|left|]]Жила собі на світі маленька славна дівчинка. І така вже була вона мила, що всі її любили, хто на неї тільки гляне. А найдужче любила її бабуся — вже, бувало, й не знала, що дитині дати. От якось подарувала їй бабуся червону оксамитову шапочку. Та шапочка була так дівчинці до лиця, що іншої вона й носити не хотіла. Через те й прозвали дівчинку Червона Шапочка. | + | [[Imgpreview_(10).jpg|200px|thumb|left|]][http://deti-online.com/audioskazki/skazki-sharlja-perro-mp3/krasnaja-shapochka/] |
| − | Одного разу мати каже до неї:
| + | |
| − | — Іди-но, доню, сюди. Ось тобі пиріг, пляшка вина, віднеси бабусі, вона вже старенька, нездужає, то нехай трохи підживиться. Рушай зараз, поки сонечко ще не припікає. Іди тихенько, спокійненько, а дороги не звертай, — бо ще впадеш та розіб’єш пляшку, тоді з чим прийдеш до бабусі? А як увійдеш до хати, то по кутках не роздивляйся, а перше привітайся чемненько.
| + | |
| − | — Я, мамо, все зроблю так, як ти велиш, — сказала Червона Шапочка, попрощалася з матір’ю і пішла.
| + | |
| − | А бабуся жила в лісі, за півгодини ходи від села. І щойно Червона Шапочка увійшла в ліс, так і зустріла вовка. Вона й не знала, що то за клятий звір, а тому зовсім не злякалася його.
| + | |
| − | — Добридень, Червона Шапочко, — сказав вовк.
| + | |
| − | — Красно дякую, вовче, добридень і тобі.
| + | |
| − | — А куди це ти чимчикуєш так рано, Червона Шапочко?
| + | |
| − | — До бабусі.
| + | |
| − | — А що ти несеш у фартушку?
| + | |
| − | — Пиріг і вино. Вчора мама напекла пирогів, то нехай і старенька недужа бабуся трохи поласує та підживиться.
| + | |
| − | — А де ж твоя бабуся живе?
| + | |
| − | — Трохи далі в лісі, з чверть годинки ходи звідсіль. Там під трьома великими дубами стоїть її хатка, а кругом хатки ліщина. Та ти, мабуть, сам знаєш де, — мовила Червона Шапочка.
| + | |
| − | А вовк собі й подумав: добрий обідець був би з цього дівчатка. Воно, певне, смачніше ніж стара бабуся. Але треба добре поміркувати, щоб обох запопасти. Він трохи пройшовся поруч із Червоною Шапочкою, а тоді й каже:
| + | |
| − | — Червона Шапочко, а подивись-но, які гарні квіточки ростуть навколо. Чому ти й не глянеш на них? І невже ти не чуєш, як гарно співають пташечки? Все йдеш та йдеш, ніби до школи поспішаєш. А в лісі так любо гратися!
| + | |
| − | Глянула Червона Шапочка і справді побачила, що навкруги вся земля вкрита прегарними квітами, а по них танцюють сонячні зайчики. От вона й подумала: «А добре було б принести бабусі й свіжих квіточок, вона ще дужче зрадіє. Ще ж рано, я не забарюся».
| + | |
| − | І вона побігла з дороги в ліс нарвати квітів. Зірве одну квітку, а там далі ще краща, і біжить, біжить, та все далі в ліс.
| + | |
| − | А вовк тим часом не гаявся — подався просто до бабусиної хатки. Прибіг та й постукав у двері.
| + | |
| − | — А хто там?
| + | |
| − | — Це я, Червона Шапочка, принесла тобі пиріг і вино, відчини.
| + | |
| − | — Натисни клямку, — гукнула бабуся, — я слаба, нездужаю встати.
| + | |
| − | Вовк натиснув клямку, двері відчинились, і він, не промовивши й слова, стрибнув до бабусі та враз проковтнув її.
| + | |
| − | Потім натяг на себе її вбрання, посадив на голову чепець, умостився в бабусиній постелі й закрив ліжко запоною.
| + | |
| − | А Червона Шапочка все бігала за квітками. Коли вже нарвала стільки, що насилу могла піднести, згадала знову про бабусю і подалася до неї. Дівчинка здивувалася, що двері розчинені навстіж, а коли ввійшла до хати, то їй стало аж моторошно, і вона подумала: «Чого це мені так страшно сьогодні? Раніш я з такою охотою гостювала в бабусі!»
| + | |
| − | Дівчинка голосно гукнула:
| + | |
| − | — Доброго ранку!
| + | |
| − | Але ніхто не обізвався.
| + | |
| − | Тоді вона підійшла до ліжка і розсунула запону.
| + | |
| − | А там у ліжку лежить бабуся, але якась чудна, і чепець її насунувся аж на обличчя.
| + | |
| − | — Ой, бабусю, чого це в тебе такі великі вуха?
| + | |
| − | — А щоб краще тебе чути!
| + | |
| − | — Ой, бабусю, а чого це в тебе такі великі очі?
| + | |
| − | — Щоб тебе краще бачити!
| + | |
| − | — Ой, бабусю, а чого це в тебе такі великі руки?
| + | |
| − | — Щоб краще тебе схопити!
| + | |
| − | — Бабусю, а чого це в тебе такий страшенно великий рот?
| + | |
| − | — Щоб краще тебе зжерти!
| + | |
| − | Тільки-но вовк це сказав, як прожогом схопився з постелі й проковтнув бідну Червону Шапочку.
| + | |
| − | Наситившись, вовк знову ліг у ліжко, заснув і почав так гучно хропти, що далеко було чути.
| + | |
| − | А саме на ту пору йшов повз хату мисливець та й подумав:
| + | |
| − | «Щось стара так гучно хропе, піду гляну, чи не трапилось чого з нею».
| + | |
| − | Він зайшов до світлиці, глянув на ліжко — а там лежить вовк.
| + | |
| − | — А, старий лиходію, то ось де ти! — сказав мисливець. — Давненько я тебе шукаю!
| + | |
| − | Хотів був застрелити його з рушниці, та подумав, що вовк міг ковтнути бабусю живцем, то, може, якось пощастить її врятувати, і не вистрелив, а взяв ножиці й почав пороти черево сонному вовкові.
| + | |
| − | Розпоров трохи і бачить, щось там ясніє червоне — оксамитова шапочка!
| + | |
| − | Розпоров ще далі — аж звідтіль вискочила дівчинка й скрикнула:
| + | |
| − | — Ох, як же я злякалася! Як було темно у вовка в череві!
| + | |
| − | А потім вийшла й стара бабуся. Вона вже ледве дихала. А Червона Шапочка принесла каміння, вони напхали його вовкові в черево і зашили. Тим часом вовк прокинувся й хотів чкурнути навтікача, та каміння було таке важке, що він стрибнув, упав додолу і здох.
| + | |
| − | Усі троє дуже зраділи. Мисливець оббілував вовка і поніс шкуру додому. Бабусі з’їла пиріг, випила вина, що принесла Червона Шапочка, і додалося старенькій сили, а Червона Шапочка подумала: «Доки житиму, не буду більше звертати з дороги і бігати в лісі, коли мама не дозволяє».
| + | |
| − | А то ще розказують, якось, коли Червона Шапочка знову принесла бабусі пирога, здибав її дорогою інший вовк, заговорив з нею і хотів, щоб вона звернула в ліс. Але Червона Шапочка була тепер обережна, не послухалася його і пішла далі своєю дорогою, а потім розповіла бабусі, як зустрів її вовк, навіть сказав їй «добридень», але так злісно блимнув очиськами, що коли б це не на битій дорозі, то напевне з’їв би її.
| + | |
| − | — Ну, то йди замкни добре двері, — сказала бабуся, — щоб часом він знову не прийшов.
| + | |
| − | Тільки-но вони замкнули двері, як прийшов вовк і гукає:
| + | |
| − | — Відчини, бабусю, я Червона Шапочка, принесла тобі пирога.
| + | |
| − | Та вони мовчать, дверей не відчиняють. Покрутився сірий коло хати, обійшов її кілька разів, потім стрибнув на стріху і став чекати, поки Червона Шапочка ввечері вертатиметься додому: тоді він її наздожене поночі і з’їсть.
| + | |
| − | Але бабуся здогадалася, що в нього на думці.
| + | |
| − | А під стріхою стояв великий кам’яний кадіб.
| + | |
| − | От бабуся й каже дитині:
| + | |
| − | — Червона Шапочко, вилий у кадіб ту воду, що в ній я вчора варила ковбасу.
| + | |
| − | Червона Шапочка доти носила воду, поки великий-великий кадіб став ущерть повний. Запах ковбаси залоскотав вовкові в носі, він став принюхуватись і поглядати вниз, аж нарешті так витяг шию, що не втримався, гепнув із хати просто в кадіб і втопився.
| + | |
| − | А Червона Шапочка весело пішла додому, і дорогою більш ніхто її не зупиняв.
| + | |
| | | | |
| | Ми можемо впевнено сказати, що Червона шапочка та її бабуся потрапили в небезпечну ситуацію, бо Червона шапочка порушила основне з правил безпеки: Не можна спілкуватися з незнайомими людьми, все їм розповідати про себе. | | Ми можемо впевнено сказати, що Червона шапочка та її бабуся потрапили в небезпечну ситуацію, бо Червона шапочка порушила основне з правил безпеки: Не можна спілкуватися з незнайомими людьми, все їм розповідати про себе. |
Ми вважаємо, що люди потрапляють в різноманітні ситуації, які можуть зашкодити нашому здоров'ю та життю, бо вони не уважні, не допримуються правил безпеки (правила користування електричними приладами, правила користування технікою; правила поводження на вулиці та вдома,в школі і т. д.).
Читаючи казки ми вчимося. Наша група вирішила дослідити причини виникненя небезпечних ситуацій на прикладах казок.
Давайте переглянемо казку "Вовк і семеро козенят".
В цій казці козенята відкрили двері Вовку, коли мами Кози не було вдома, і він їх забрав. Мама Коза діток потім врятувала. Всі ми знаємо, що в усіх казках гарне закінчення, а от у житті може бути навпаки. Бо не перевилися ще люди, котрі користуються дитячою довірливостю, проникають у квартири, коли немає дорослих. Вони грабують нажите людьми майно, виносять з хати дорогі речі, а дітей можуть викрасти, зв'язати, поглумитися над ними, нанести тілесні ушкодження.
З козенятами трапилося лихо, бо вони порушили правило : Невідчиняти дверей незнайомим людям. Навіть і знайомим не треба відчиняти, якщо мама наказала нікого в хату не пускати. Добре зачиняти двері квартири (будинку) і завжди перевіряти, як закрили. Будь пильним і тоді ти уникниш лиха.
Ми бачимо, що причиної даної небезпечної ситуації для вашого життя є порушення правила безпеки: Не можна без дорослих та їхнього дозволу ходити в незнайомі місця та розмовляти з незнайомими людьми.
Ми можемо впевнено сказати, що Червона шапочка та її бабуся потрапили в небезпечну ситуацію, бо Червона шапочка порушила основне з правил безпеки: Не можна спілкуватися з незнайомими людьми, все їм розповідати про себе.
.jpg&action=edit&redlink=1){kind=link}