Відмінності між версіями «Виховний проект «Формування моральної свідомості, моральних уявлень і моральних понять в учнівському колективі»»

                                        Ідея, якій служить учитель, полягає
                                                       в насадженні моральності в роді людському.
                                                      Їй віддається він усією душею, вона володіє
ним неподільно. Вона не засіла йому в голову 
                                                       як надуманий принцип, але перейшла в його
                                                       плоть і кров. Не він нею володіє, а вона ним.

А. Дістєрвег

1.1 Однією з найгостріших проблем українського суспільства на сучасному етапі його розвитку є падіння рівня моралі, утрата духовних орієнтацій, нездатність людей до самопізнання, відсутність потреби у самовдосконаленні, саморозвитку. Тому в сучасних умовах державотворення в Україні зростає роль гуманістичного виховання підростаючого покоління. Велика роль у цьому процесі належить учителю, адже школа й учителі повинні формувати особистість відповідно до вимог сьогодення: "Учительська професія — це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється". Зовнішній розвиток людства повинен супроводжуватися духовним розвитком, свого роду, моральним відродженням, яке стає підґрунтям для розвитку людства. Г. Сковорода говорив: “Що може бути шкідливіше за людину, котра володіє знаннями найскладніших наук, але не має доброго серця?”

         Мислителі різних віків трактували поняття моральності по-різному. Ще в давній Греції в своїх працях Арістотель про моральну людину писав: “Морально прекрасною називають людину досконалої гідності…Адже про моральну красу говорять з приводу доброти: морально прекрасним називають справедливу, мужню, благородну і взагалі володіючу всіма добротами людину.” 
          А Ніцше вважав: “Бути моральним, етичним – означає бути покірним давно встановленому закону чи звичаю”. “Мораль – це перевага людини перед природою”. У науковій літературі вказується, що мораль з’явилась на початку розвитку суспільства. Мораль виступає як регулятор взаємовідносин людей. Керуючись моральними нормами, особистість тим самим спонукає до життєдіяльності суспільства. 
          А що ж говорити про дітей? Ще В.О. Сухомлинський говорив про те, що необхідно займатись моральним вихованням дитини, навчати “умінню відчувати людину”. 

Василь Олександрович говорив: “Ніхто не вчить маленьку людину: “Будь байдужим до людей, ламай дерева, попирай красу, вище за все став своє особисте”. Усе діло в одній, у дуже важливій закономірності морального виховання. Якщо людину вчать добру – учать уміло, розумно, вимогливо, у результаті буде добро. Учать злу (дуже рідко, але буває й так), у результаті буде зло. Не вчать ні добру, ні злу – усе одно буде зло, тому що і людиною її треба зробити ”. Тому важливе завдання школи автор проекту вбачає у формуванні стійких моральних переконань учнів. У школі повинні жити ці переконання - у взаємовідносинах між учнями й педагогами, в їхніх вчинках, прагненнях, радощах і прикрощах. Моральний розвиток є складним життям переконань - їх народженням, зміцненням, вираженням у вчинках. Ці питання постають перед учителем протягом усього життя, навчальної діяльності. Вони потребують негайнго втілення в життя провідних ідей. Так ось, Провідною ідеєю проекту є формування в учнівському колективі гармонійно розвиненої особистості з позитивними моральними якостями. Таким чином, актуальність представленого проекту обумовлена утвердженням принципів загальнолюдської моралі: - правди - справедливості - патріотизму - доброти - працелюбності та інших доброчинностей на національному грунті.

Мета проекту: - формування в учнів основ загальнолюдської і народної моралі: совісності, порядності, тактовності, співчуття, милосердя, доброти, чесності, гуманності, толерантності та інших доброчинностей; - виховання поваги до батьків, духовної єдності поколінь; - виховання почуття власної гідності: честі, свободи, рівності,

     працелюбності,       самодисципліни; 

- готовність будувати своє життя за принципами гуманізму; - подвижництво у подоланні страху, насильства, жорстокості, помсти; - виховання культури поведінки. 1.2 Очікувані результати - зовнішня регуляція та внутрішня саморегуляція в моральній поведінці особистості - перебудовання людської особистісті відповідно до моральних цінностей - формування в індивідуума наступних моральних якостей як своєрідного механізму поєднання моральної свідомості й поведінки особистості: 1. Світоглядна переконаність, цілеспрямованість, обов'язок, відповідальність, гуманізм, патріотизм, інтернаціоналізм, які у сукупності забезпечують громадянську спрямованість. 2. Ініціативність, енергійність, наполегливість, самостійність, обов'язковість тощо. 3. Витримка, стриманість, ввічливість, володіння собою. 4. Діловитість, навички і звички у поведінці, уміння її організовувати, моральний досвід особистості. 5. Здатність до самооцінки, самокритичність, вимогливість з себе, справедливе ставлення до інших.