Відмінності між версіями «Cтаттю»
(→Результати дослідження) |
(→Висновки) |
||
Рядок 37: | Рядок 37: | ||
==Висновки== | ==Висновки== | ||
+ | 1.у поезії Ігоря-Богдана Антонича "оживає" неповторний світ української поеїії. | ||
+ | 2.Вірші допомагають подивитися на сьогодення через призму минулого. | ||
+ | 3.Поезія Антонича має своєрідну побудову і несевідбиток украхнської минувшини. | ||
==Корисні ресурси== | ==Корисні ресурси== | ||
[[Категорія: Шаблони]] | [[Категорія: Шаблони]] |
Версія за 10:33, 22 серпня 2013
Зміст
Назва проекту
Світ української міфології (за творчістю Ігоря-Богдана Антонича)
Автори проекту
Група учнів 11 класу "Пошуковці"
Тема дослідження
Світ укаїнськох міфології у віршах Ігоря-Богдана Антонича.
Проблема дослідження
Як знання про минуле допомагає у сьогоденні?
Гіпотеза дослідження
Це допомагає зрозуміти сутність людини.
Мета дослідження
Метою дослідження є показ творчості Ігоря-Богдана Антонича через призму української міфології, щоб спонукати учнів розуміти й бачити прекрасне.
Результати дослідження
Як відомо, Антонич народився на Лемківщині, у прадавньому краю язичеських вірувань, де земля, небо, ліси зберігають "казкові" звичаї і традиції, а люди, пам'ятаючи їх, живуть за законами добра, краси й справедливості, у гармонії й єдності з природою. Про що сам поет писав: "Антонич така сама частина природи, як трава, вільхи, зозулі, лисиці тощо, частина органічно зв'язана з загальним біологічним ростом". Тому у житті його найбільше приваблювали взаємини людини й природи. "А до світогляду митця ставився досить скептично, — зауважує Павлина Дунай у своїй розповіді "Поетичний космос Богдана-Ігоря Антонича". Для нього "далеко важливіші: творча індивідуальність, світовідчування, світосприйняття...", бо, за словами поета, "світогляд належить до царини розуму, це вартість інтелектуальна, це завжди якась система думок, "поглядів", якась більш або менш оформлена система розуміння дійсності. У той час, як велика творчість родилась завжди у великих емоціях" (2, с.1).
А ще в житті й побуті лемків органічно з'єдналися поганські традиції з християнськими обрядами. І для Б.-І. Антонича таке соціальне оточення було природним. "Він всотував його так само невимушено, як дихав гірським повітрям". Зростаючи серед буйства природи, захоплюючись розкішшю довколишнього світу, він і себе зараховує до всього живого й "біопоетичного", урівнює в правах:
Росте Антонич, і росте трава, і зеленіють кучеряві вільхи.
Тому й природу сприймає олюднено й персоніфіковано, свідченням чого стане його поезія.
Окрім цього, його єство всотувало духовну велич рідного народу, що творилася (формувалася) природним поєднанням "поганських капищ і храмом Божим". Таким чином, рідна земля і природа, багатий духовний світ горян виплекали людину, особистість, поета, "над неабияким інтелектом якого панували чуття. Причому настільки загострені, що могли передавитися фізично. У поезії це виявилося у формі екстатичного (виражаючи екстаз — найвищий ступінь захоплення) самовираження.
А ще він володів здатністю через міфи, які добре знав завдяки елітарній освіті, проникати в прадавні часові пласти, відчувати їх й духовно жити серед них. Час у нього набуває рис вічності, і своє особисте життя він сприймає як ілюстрацію до еволюції всього живого
Висновки
1.у поезії Ігоря-Богдана Антонича "оживає" неповторний світ української поеїії. 2.Вірші допомагають подивитися на сьогодення через призму минулого. 3.Поезія Антонича має своєрідну побудову і несевідбиток украхнської минувшини.