Відмінності між версіями «Вікі-стаття учнів "Борис Пастернак: символіст чи футурист"»

Версія за 12:13, 9 серпня 2013

Назва проекту

"Борис Пастернак: символіст чи футурист?"

Автори проекту

ІІІ група учнів 11 класу

Тема дослідження

Розкрити особливості пастернаківської поетики

Проблема дослідження

Визначити приналежність Бориса Пастернака до провідних тенденцій у мистецтві

Гіпотеза дослідження

Як поет, Борис Пастернак формувався під перехресним впливом символістів та футуристів.

Мета дослідження

Познайомитися з біографією та творчістю Бориса Пастернака, з'ясувати, як прагнення поета сягнути до серцевини та кореня речей вплинуло на творчість поета.

Результати дослідження

Основними особливостями поезії Пастеранка є: - щільне переплетення тем природи, кохання, мистецтва та їх філософське осмислення; - настрої зачудування буттям, радісного сприйняття світу, духовної відкритості природі, вираження стану емоційного потрясіння, «захоплення», «екстазу»

відтворення безперервного руху, динаміки життя, прагнення охопити світ у цілому.

Поет сам позначив своє коріння в символізмі. Публічно - та свідомо - у «Охоронній грамоті», у якій Пастернак, за його словами, намагався бути «не цікавим, а точним». Причому за різних причин. По-перше, у зв'язку з музикою і Скрябіним (утім, і музика, і Скрябін були частиною символістської самосвідомості). «Музика, прощання вже перепліталася в мене з Літературою. Глибина і принадність Білого Ікла і Блоку було неможливими, щоб не відкритися мені». Пастернак любив риторичні запитання і власні відповіді на них: «І яке це було мистецтво? Це було молоде мистецтво Скрябіна, Блоку, Коміссаржевської, Білого - передове й захоплююче». Звісно, на короткому відрізку часу, ближче до середини 1910-х років, позиція Пастернака стосовно символізму була інша. Уже пройшов колишнє зачарування символізмом, і ще настав певний час повернення до нього як до втілення принципово іншого стану культури сучасності. Л. Флейшман справедливо вважає: «...яким би кінцевим висновкам не спадало розглянути питання про «футуристичну» орієнтацію раннього Пастернака («Пастернак - футурист», «Пастернак - давно вже не футурист»), представляється явно дефектним підхід, у якому проблема ця висвітлюється, бо, коли б Пастернак у кризовій ситуації літературної боротьби 1913-1914 рр. від початку зайняв безальтернативну позицію». Один із провідних знавців Пастернака, безумовно, має рацію: в 1913-1914 роках позиція поета була абсолютно «профутуристична». Проте привертає увагу ще одна обставина. Уже 1914 року, продовжуючи брати участь у футуристичному наступі на «літературному фронті», Пастернак дистанціюється від футуристів, у крайньому разі від З. Боброва. У тому-таки листі від 1 липня 1914 року А. Л. Штиху Пастернак писав: «Ти знаєш історію передмови до «Близнеца»? Від мене вимагали власного. Я відмовив. Полемічні мотиви «Лірики" робили передмову у його очах чимось найістотнішим.(Ця традиція йшла від символізму.) Вірші вважав він якоюсь ілюстрацією до зв'язку з символістами («Сл<он> і Моська»). Щоправда, у тому ж листі висловлюється вже й не зовсім розчарування футуризмом узагалі.Узагалі формально він співвідносив себе з групою поміркованих футуристів "Центрифуги", у 20-х роках входив навіть у ЛІФ, але фактично не належав ні до тих, ні до інших. З ними поета пов'язувала лише спільна зорієнтованість на пошуки нової поетичної мови, а також дружба з В.Маяковським і М.Асеєвим, котрі входили до цих угруповань. Тотожності символізму й футуризму в 1913-1914 рр. немає,Пастернак мислить себе в іншому творчому вимірі.У перших поетичних збірках

"Близнюк у хмарах" та "Понад бар'єри"прослідковується пошук власного поетичного голосу й індивідуального стилю й віддається данина тодішній поетичній моді - символістській недомовленості та футуристському мовленнєвому епатажу.

Висновки

Корисні ресурси