Відмінності між версіями «Учнівська Вікі-стаття "Якою повинна бути вихована людина?"»

Версія за 15:47, 10 вересня 2012

Назва проекту

"Культура мовлення"

Автори проекту

Ніколенко Лілія Анатоліївна

Тема дослідження

Культура мовлення сучасної людини

Проблема дослідження

У статті розглядається питання культури мови сучасної молоді, впливу культури мови на загальну культуру і поведінку людини.

Гіпотеза дослідження

Без культури мовлення не може існувати цивілізованого суспільства. Мова - показник культури людини.

Мета дослідження

Культуру спілкування, культуру поведінки людина не отримує в спадок – її треба навчатися. Багато засвоюється вдома від батьків, у дитячому садку, у школі. Однак для дорослого життя, для спілкування в ділових колах, у стосунках вищого рівня цього не вистачає. Тому кожен, хто хоче бути корисним людям і самому собі, бути шанованим у суспільстві, мати імідж культурної людини, з якою приємно мати справи, повинен постійно працювати над собою.

Результати дослідження

Культура людини – це сукупність її внутрішніх та зовнішніх проявів, якостей, і зокрема, уміння встановлювати зворотний зв’язок з людьми, партнерами, тобто мистецтво професійного спілкування, яке є запорукою повної реалізації власних інтересів. Лайливі, брутальні слова вживають без особливої на те причини, просто так – для заповнення пауз між словами, аби «прикрасити» мовлення.Як стверджують психолінгвісти, поряд з алкогольною, нікотиновою, наркотичною залежністю існує вульгарномовна залежність, яка виліковується надто складно, бо пов’язана з мислетворчим процесом. Відомий російський науковець А. Сідерський у роботі «Третье открытие силы» зазначає: «Энергия бранных слов – липкая и вязкая. Она оседает внутри человека склизкими комьями, скапливается в его энергетической структуре и склеивает её элементы, лишая их присущей им подвижности. Говоря проще – когда человек произносит непристойные слова – он просто тупеет» (цитату подано мовою оригіналу) В українському суспільстві також виникає здорове занепокоєння таким ненормальним становищем у спілкувальній культурі нації. Фахівці з проблем спілкування стверджують, що лихослів’я, вульгарне ображення пов’язані з владністю, агресивністю, підкоренням, бажанням домінувати над іншими. Життя у словесному смороді – це негідне людини життя. Бруднослів’я – це суспільна хвороба. А будь-яку хворобу, у тому числі й спілкувальну, треба лікувати.

Основою мовленнєвої культури кожної людини є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними i стилiстичними засобами мови. Та цим поняття мовної культури не вичерпується. Мовлення мaє бути не тiльки правильним, а й лексично багатим, синтаксично рiзноманiтним. Щоб цього досягти, слiд вслухатися в живе мовлення, користуватися словниками, вдумливо читати політичну, художню, наукову літературу, звертаючи при цьому увагу на вживання окремих слiв, на особливо влучні висловлювання, на побудову речень. Особливої уваги потребує вживання в мовному середовищі учнів слiв-паразитiв, сленгу та жаргонiзмiв. Окремо потрібно сказати про суржик, який став рiдним не лише простим людям, а й для інтелігентних, проник на телебачення, до газет. І вже зовсiм недопустимо культурнiй i вихованiй людинi вживати у спiлкуваннi нецензурнi слова, лайку. На жаль, ми досить часто чуємо це в молодiжнiй аудиторiї.

Висновки

Корисні ресурси

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/dlgum/2010_9/Artcl_09.pdf