Відмінності між версіями «Приклад учнівської роботи з теми "Терні між зірок"»
Seryj (обговорення • внесок) (→Штучні супутники) |
Seryj (обговорення • внесок) (→Штучні супутники Землі та космічне сміття) |
||
Рядок 55: | Рядок 55: | ||
На решту космічних держав доводиться 474 орбітальні космічні | На решту космічних держав доводиться 474 орбітальні космічні | ||
об'єкти, з яких — 386 діючих і недіючих супутників, 88 ступенів ракет-носіїв, розгінних блоків і фрагментів космічної техніки. | об'єкти, з яких — 386 діючих і недіючих супутників, 88 ступенів ракет-носіїв, розгінних блоків і фрагментів космічної техніки. | ||
+ | |||
+ | '''Методи боротьби із космічним сміттям''' | ||
+ | |||
+ | Зважаючи на сучасний рівень засміченості навколоземного простору, слід застосувати концепції прямого і | ||
+ | непрямого захисту. Захист від частинок розміром 0,1-1 см може здійснюватися шляхом застосування | ||
+ | екранних конструкцій. Захист від частинок розміром більше 1 см може здійснюватися шляхом вживання спе�ціальних заходів при проектуванні | ||
+ | космічних апаратів, а саме: розта�шуванні життєво важливих систем в так званих мертвих зонах щодо напряму удару потоком сміття. Що стосується | ||
+ | екранних конструкцій, то вони бувають різного типу: це і прості однокульові виносні екрани, що розміщуються перед корпусом апарата, і складні багатокульові конструкції з металу і кераміки. Саме такий захист передбачений для орбітального модуля ЄКА “Columbus”, пристикованого до МКС. Орієнтуючи | ||
+ | космічний корабель, космонавти можуть використовувати і його як | ||
+ | екранний захист (така практика застосовувалася на ОКС “Мир”). Для кораблів серії “шатл” орбітальний | ||
+ | ступінь орієнтується таким чином, щоб його хвостова частина була повернена в напрямі руху. Разом із тим, роботи у відкритому космосі від* | ||
+ | буваються так, щоб космонавти були захищені корпусом станції. | ||
+ | Одним із найважливіших заходів зі зменшення засміченості є інфор�мування про небезпеки, пов'язані із забрудненістю, і про численні джерела | ||
+ | утворення космічного сміття. Економічно виправданим є застосування заходів зі зменшення забруднення на ранніх стадіях конструювання КА. | ||
+ | Проблема зіткнень і вибухів пов'язана із неконтрольованими запусками. Для її вирішення треба встановити конт* | ||
+ | роль за матеріалами, технологіями виробництва і запуску. Щоб уникнути зіткнень КА, результатом якого є | ||
+ | поява габаритних шматків космічного сміття, доцільно використовувати прогнозовані розрахунки для встанов* | ||
+ | лення безпечних стартових вікон запуску, що виключають перетин траєкторії польоту космічного апарата з іншими супутниками і пілотованими космічними кораблями. | ||
===Цікаво або їжа для розуму=== | ===Цікаво або їжа для розуму=== |
Версія за 20:46, 6 червня 2012
Зміст
Вступ
Зоряне небо завжди манить своєю чарівністю, загадковістю та недосяжністю. Але не все так сумно як здається...
Дивлячись в ту зоряну далечінь можна помітити "падаючі зірки" та інші об'єкти. Що ж ми знаємо про них? Так звичайно ми можемо сформулювати загальні означення, показати фото, але...
У Сонячній системі, окрім Сонця і восьми великих планет, є так звані малі тіла. Це малі планети або астероїди, комети, метеорні тіла або метеороїди і міжпланетний пил. У наш час доводиться говорити і про космічне сміття - сукупність штучних об'єктів та їхніх фрагментів у космосі, які не функціонують, але здатні пошкодити або навіть зруйнувати штучний супутник чи міжпланетні станції.
І нам цікаво знати
Чи дійсно падають зірки?
Щоб дати відповідь на це питання ми повинні з'ясувати
- Що літає між зірок?
- Чи дійсно Земля в центрі подій?
- Яка загроза з космосу?
Метеорити
Метеори́т (від грец. μετέωρος, «підвішений у повітрі») — тверде тіло небесного походження, що впало на поверхню Землі з космосу.
Астероїди
Астеро́їд або мала́ плане́та — невелике небесне тіло діаметром від 50 м до 544 км, що складається зі скельних порід або заліза та нікелю, та які мають орбіту навколо Сонця.
Комети
Коме́та — мале тіло Сонячної системи, яке обертається навколо Сонця і має так звану кому (атмосферу) і/або хвіст. Кома і хвіст комети — це наслідки випаровування ядра комети під дією сонячного випромінювання.
Штучні супутники Землі та космічне сміття
Визначимося з термінами
Шту́чний супу́тник — об'єкт поміщений на орбіту Землі чи іншого небесного тіла зусиллям людини. Інколи називається просто супутник, однак в такому випадку слід відрізняти від природніх супутників таких як Місяць.
Космічне сміття — некеровані об'єкти антропогенного походження, що літають навколо Землі та в меншій мірі інших планет і Сонця.
За 50 років космічної ери на навколоземні орбіти і в далекий космос було виведено близько 21 тис. об'єктів загальною масою понад 5 000 т. Значна більшість із них згодом або:
- увійшли у земну атмосферу та згоріли, або впали на Землю,
- покинули навколоземний космічний простір,
- залишилися на навколоземній орбіті.
На сьогодні на навколоземних орбітах зареєстровано понад 10 000 космічних об'єктів. Це досить великі за розмірами об'єкти (більше 10 см), що занесені в каталоги, серед яких діючі супутники становлять незначну частину. Об'єктів, що мають значно менші розміри (близько 1 см) у близькому космосі налічується сотні тисяч. Загалом, серед космічних об'єктів техногенного походження лише 6% є такими, що функціонують. Решта — це космічне сміття, що вже зараз являє собою реальну загрозу діяльності людини в космосі. З часом ця загроза зростатиме.
Очевидно, що космічне сміття може бути небезпечним і для функціонування Міжнародної космічної станції (МКС), на борту якої весь час перебувають астронавти та космонавти. Засобами контролю космічного простору виявлено близько 2000 об'єктів (фрагменти ракет-носіїв, космічних апаратів тощо), які можуть бути небезпечними для МКС в разі зіткнення. Відносні швидкості таких зіткнень деколи можуть досягати 15 км/с. МКС має змогу виконати маневри, щоб унеможливити такі зіткнення. На щастя, зіткнень з масивними об'єктами ще не було.
Наприкінці 2007 року Каталог космічного сміття містив 12351 об'єктів. За даними НАСА, найбільше штучних об'єктів (4310) мають радянське і російське походження. З них — 1361 супутник (з них близько 100 діючих), а 2949 об'єктів — ступені ракет*носіїв, розгінні блоки і їхні фрагменти. Друге місце після Росії за кількістю космічного сміття посідає США. На їхньому рахунку — 4188 об'єктів: 3115 ступенів ракет*носіїв та інших фрагментів космічної техніки, а також 1073 космічних апаратів (з яких діючих понад 400). Третє місце належить Китаю — 2631 штучний об'єкт: 2568 ступенів ракет і фрагментів космічної техніки, 63 діючих і недіючих космічних апа* ратів. На рахунку Франції 362 космічні об'єкти, Японії — 172, Індіі — 141, Європейського космічного агентства — 73. На решту космічних держав доводиться 474 орбітальні космічні об'єкти, з яких — 386 діючих і недіючих супутників, 88 ступенів ракет-носіїв, розгінних блоків і фрагментів космічної техніки.
Методи боротьби із космічним сміттям
Зважаючи на сучасний рівень засміченості навколоземного простору, слід застосувати концепції прямого і непрямого захисту. Захист від частинок розміром 0,1-1 см може здійснюватися шляхом застосування екранних конструкцій. Захист від частинок розміром більше 1 см може здійснюватися шляхом вживання спе�ціальних заходів при проектуванні космічних апаратів, а саме: розта�шуванні життєво важливих систем в так званих мертвих зонах щодо напряму удару потоком сміття. Що стосується екранних конструкцій, то вони бувають різного типу: це і прості однокульові виносні екрани, що розміщуються перед корпусом апарата, і складні багатокульові конструкції з металу і кераміки. Саме такий захист передбачений для орбітального модуля ЄКА “Columbus”, пристикованого до МКС. Орієнтуючи космічний корабель, космонавти можуть використовувати і його як екранний захист (така практика застосовувалася на ОКС “Мир”). Для кораблів серії “шатл” орбітальний ступінь орієнтується таким чином, щоб його хвостова частина була повернена в напрямі руху. Разом із тим, роботи у відкритому космосі від* буваються так, щоб космонавти були захищені корпусом станції. Одним із найважливіших заходів зі зменшення засміченості є інфор�мування про небезпеки, пов'язані із забрудненістю, і про численні джерела утворення космічного сміття. Економічно виправданим є застосування заходів зі зменшення забруднення на ранніх стадіях конструювання КА. Проблема зіткнень і вибухів пов'язана із неконтрольованими запусками. Для її вирішення треба встановити конт* роль за матеріалами, технологіями виробництва і запуску. Щоб уникнути зіткнень КА, результатом якого є поява габаритних шматків космічного сміття, доцільно використовувати прогнозовані розрахунки для встанов* лення безпечних стартових вікон запуску, що виключають перетин траєкторії польоту космічного апарата з іншими супутниками і пілотованими космічними кораблями.
Цікаво або їжа для розуму
Блог спостереження за зоряним небом
[[]]