Відмінності між версіями «Інклюзивне навчання в нашому місті»

Поточна версія на 16:30, 12 лютого 2015

[[Коли ми почнемо називати речі своїми іменами , коли ми визнаємо, що люди з особливими потребами, найперше є людьми, то побачимо, що у них значно більше спільного з усіма ніж відмінного]].'''

На жаль, на сьогодні спостерігається тенденція до зростання кількості дітей, які потребують соціальної адаптації, корекційно-реабілітаційної допомоги. Так по місту Синельниковому на обліку знаходиться 625 дітей з особливими освітніми потребами, серед них діти з порушенням мовлення, порушенням зору, слуху, опорнорухового апарату, діти з труднощами поведінки, гіперактивні, ліворукі, також до цієї категорії належать і обдаровані діти.

Набуло чинності ряд нормативно-правових документів, які активізували відкриття навчально-реабілітаційних центрів. Розвитку інклюзивної освіти сприяла Конвенція «про права інвалідів». Але на даний момент відсутні чіткі механізми практичної реалізації цих законів.

Оскільки інклюзивна освіта зараз лише розпочинає впроваджуватися у системі надання освітніх послуг на теренах України, виникають не тільки фінансові, але й соціально-психологічні труднощі реалізації державних проектів, насамперед через недостатню обізнаність батьків, діти яких мають особливі освітні потреби, відсутність фахівців, які б могли кваліфіковано надавати допомогу при навчанні та вихованні даної категорії дітей та професійно вести інформаційно-роз'яснювальну роботу серед громадськості. Створення моделі закладу інклюзивної освіти є актуальним у розвитку освітньої системи України в цілому. Його мета полягає у реалізації прав дітей з особливими потребами на освіту за місцем проживання, їх соціалізація та інтеграція в суспільство, залучення сім'ї до участі у навчально-виховному процесі.

Чого слід чекати від створення дієвої системи інклюзивної освіти ? ну по-перше: Дітям з особливими освітніми потребами це дасть можливість менш болісно вливатися в суспільство. Також система інклюзивної освіти передбачає значного підвищення професійного рівня вчителів, розробку нових методик навчання саме дітей з різним станом здоровя. Інклюзивна освіта повинна створити нову культуру суспільства, нове усвідомлення його цінностей. Оновлена медична база школи надасть можливість покращити самопочуття, працездатність дітей з особливими потребам.

Дітям, які мешкають у віддалених районах та мають бажання поглибити свої знання з певних предметів матимуть змогу зробити це завдяки дистанційному навчанню, яке також передбачено запровадити в рамках створення інклюзивної освіти. Які основні компоненти слід врахувати для якісної реалізації системи інклюзивної освіти міста Синельникового та яке повинно бути ресурсне обгрунтування для фактичної реалізації даного поекту? Урахування матеріально-технічних, інформаційних та соціокультурних ресурсів міста можливе тільки через створення відповідної матеріально-технічної бази.

Кадрове забезпечення необхідно здійснити через підготовку та перепідготовку педагогічних кадрів. Фінансове забезпечення може здійснитися через реалізацію програми розвитку освіти міста, благодійні кошти спонсорів та інвестиційні надходження, при отриманні міжнародних грантів. Підтримка батьківської громадськості у реалізації проекту може здійснюватись через участь батьків у розробці індивідуальних планів, через анкетування, проведення семінарів-практикумів. Організація та проведення батьківських зборів , угода закладу освіти з батьківською громадськістю також є дієвою. Тож розглянемо приблизну модель систему інклюзивної освіти міста. Її компоненти взаємопов'язані між собою, і діяльність даної моделі може бути лише за умови тісної злагодженої співпраці. Ця модель надає захищене право кожній дитині, незалежно від стану її фізичного психічного або соціального здоров'я, розвиватися та здобувати знання за місцем проживання у колективі будь-якого загальноосвітнього закладу із забезпеченням усіх необхідних для цього умов. Діти, що не здатні відвідувати школу можуть отримувати освіту за допомогою новітніх технологій — через систему дистанційного навчання.

Фактори функціонування моделі інклюзивної освіти Командний підхід виражається у злагодженій співпраці адміністрації закладу, вчителів, вихователів, відповідних фахівців, батьків та учнів). Задоволення індивідуальних потреб дітей, Співпраця з батьками, створення сприятливої атмосфери в дитячому колективі. Розглянемо структуру взаємодії учасників інклюзивого навчання Це батьки, вчителі, асистенти вчителів, психологи, соціальні педагоги, лікарі, реабілітологи, логопеди, дефектологи, керівники гуртків і секцій. Як бачимо, у центрі самої структури є діти з особливостями у розвитку.

Основні етапи реалізації заходів щодо впровадженню моделі інклюзивної освіти.

І етап

1.Формування громадського комітету зі створення школи інклюзивної освіти.

2.Формування волонтерських груп для :

3.Висвітлення інформації про створення моделі уЗМІ та мережі Інтернет.

4.Створення мережі функціонування ЗНЗ із забезпеченням освітніх послуг через інклюзивне навчання.

ІІ етап 1.Підготовка та препідготовка фахівців через відвідування спеціальних семінарів, курсів, тренінгів

2.Складання індивідуальних адаптованих програм для дітей з особливими освітніми потребами.

3.Створення навчально-методичної бази для практичного використання (навчально-методичної літератури, навчальних посібників, електронних підручників, Інтернет-ресурсів, тощо)

4.Організація дієвої системи дистанційного навчання для таких дітей

5.Реалізація заходів профільного навчання та профорієнтаційної роботи з метою їх подальшого працевлаштування та адаптації у соціумі.

ІІІ етап

1.Створення робочих місць вчителя і учня.

2.Виконання будівельно-технічних робіт по створенню спеціальних умов для навчання й медико-педагогічної реабілітації хворих дітей.

3.Придбання меблів, обладнання приміщень (стільці, жалюзі, ковролін)

4.Придбання спеціального автобуса для транспортування дітей-інвалідів

5.Обладнання багатофункціонального спортивного майданчика.

ІУ етап 1.Створення банку інтерактивних уроків з використанням ІКТ

2.Презентація школи

3.Випуск рекламної продукції щодо діяльності школи інклюзивної освіти .

4.Систематизація матеріалів та напрацювань щодо запровадження інклюзивної освіти в системі роботи закладів.

У етап

1.Здійснення заходів з популяризації інклюзивної освіти

2.Проведення семінарів з обміну досвідом на базі школи, де здійснюється інклюзивне навчання.

3.Узагальнення досвіду роботи відповідно до створеної моделі інклюзивної освіти , аналіз її

оптимального запровадження.

Ключові принципи інклюзивного підходу полягають в тому що школи мають бути відкритими для всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних , інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. До їх числа належать діти з проблемами у розвитку та обдаровані діти, безпритульні і працюючі діти. Школам необхідно знаходити шляхи, які б забезпечували успішне навчання всіх дітей. Ми впевнені , що процеси інтеграції дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітні навчальні заклади набудуть значного поширення і стануть успішними за умови зміни ставлення в суспільстві до таких дітей та до ідеї інклюзії, покращення матеріального забезпечення системи освіти , здійснення необхідної фахової підготовки майбутніх педагогів і проведення їх масової перепідготовки.