Відмінності між версіями «Особи 6-8 клас»
(→8 клас) |
(→9 клас) |
||
(не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 147: | Рядок 147: | ||
'''Іван Брюховецький''' 1663-1668 гетьман Лівобережної України, обраний на Чорній раді, уклав Московські статті. Перший здійснив поїздку до Москви, отримав титул боярина. | '''Іван Брюховецький''' 1663-1668 гетьман Лівобережної України, обраний на Чорній раді, уклав Московські статті. Перший здійснив поїздку до Москви, отримав титул боярина. | ||
+ | |||
'''Дем’ян Многогрішний''' 1668-1672 Наказний гетьман 1668р., з 1669р. гетьман Лівобережної України підписав з Московією Глухівські статті. Створив наймане військо - компанійців. В наслідок змови проти Д.Многогрішного в 1672р. гетьмана відправлено до Москви, а згодом на заслання до Сибіру. | '''Дем’ян Многогрішний''' 1668-1672 Наказний гетьман 1668р., з 1669р. гетьман Лівобережної України підписав з Московією Глухівські статті. Створив наймане військо - компанійців. В наслідок змови проти Д.Многогрішного в 1672р. гетьмана відправлено до Москви, а згодом на заслання до Сибіру. | ||
Рядок 170: | Рядок 171: | ||
'''Феофан Прокопович''' у 1707-1708рр. уклав курс лекцій з арифметики та геометрії для Києво-Могилянської академії. В стінах цього закладу виступив з промовою перед студентами і професорами «Про заслуги й користь фізики». У 1705р. написав історичну драму «Володимир» присвячену гетьману Івану Мазепі. | '''Феофан Прокопович''' у 1707-1708рр. уклав курс лекцій з арифметики та геометрії для Києво-Могилянської академії. В стінах цього закладу виступив з промовою перед студентами і професорами «Про заслуги й користь фізики». У 1705р. написав історичну драму «Володимир» присвячену гетьману Івану Мазепі. | ||
+ | |||
+ | '''Дмитро Бортнянський'''. Композитор. Закінчив першу (1729р.) в Україні музичну школу в Глухові. Автор чотирьох десятків хорових концертів «Алкід», «Квінт Фабій», «Сокіл», «Син-суперник» | ||
+ | |||
+ | ==9 клас== | ||
+ | |||
+ | '''Іван Котляревський''' український письменник, поет, драматург, громадський діяч. Стояв біля джерел сучасного українського театру. Автор п‘єс «Москаль-чарівник» і «Наталка Полтавка». Поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою. Вважається засновником сучасної української літератури. | ||
+ | |||
+ | '''Василь Каразін''' винахідник, агроном і метеоролог, створив першу метеорологічну станцію, ініціатор відкриття Харківського університету 1805 р. | ||
+ | |||
+ | '''Олексій Павловський''' 1818 «Граматика малороссийського наречия» Друкована граматика живої української мови. | ||
+ | |||
+ | '''Микола Церетелев''' 1819 р. збірка «Опит собрания старинніх малороссийских песен». Грузинський князь, дослідник і видавець українських народних дум. Понад десять років збирав і досліджував український фольклор. | ||
+ | |||
+ | '''Іван Могильницький''' 1819 р. «Граматика язика словено-руського» Греко-католицький священик. Став засновником у 1816 р. у Перемишлі "Товариства священиків" (разом з Михайлом Левицьким), що стало початком відродження у Галичині. Створив першу граматику української мови в Галичині | ||
+ | |||
+ | '''Дмитро Бантиш-Каменський''' 1822, Москва 4 томи «История Молой России» Основа праці батька– архівіста. Перша наукова праця з історії України від найдавніших часів до 18 ст. Переконливо засвідчив багатовікову тяглість української історії, зробив наголос на періоді, коли Україна була автономною. | ||
+ | |||
+ | '''Михайло Максимович''' видання українських пісень 1827 р. Перший ректор Київського університету. У фольклорі вбачав поетичний вияв народних почуттів і прагнень і таким чином хотів ознайомити широкий загал з національним характером українців. | ||
+ | |||
+ | '''Ізмаїл Срезневський''' 1833-1838 рр. 6 випусків «Запорожской старины» Дослідник української старовини. Студент, а згодом викладач Харківського університету. Разом з Г.Квіткою-Основ‘яненком став засновником гуртка «харківських романтиків». Провідник ідеї слов‘янської єдності (панславізму). | ||
+ | |||
+ | '''Григорій Квітка-Основ‘яненко''' основоположник художньої прози («Маруся»), п‘єси «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик», бурлескно-реалістична повість «Конотопська відьма». Співзасновник гуртка «харківських романтиків». | ||
+ | |||
+ | '''Микола Маркевич''' 3 збірки пісень («Малоросійські пісні» 1827, «Українські народні пісні» (1834), «Збірник українських пісень» 1849) | ||
+ | 5-томна «История Малороссии» 1842-1843 Головним джерелом історичних дослідження була «Історія Русів» та праці Д.Бантиш-Каменського. Розглядав роль козацької старшини, як еліти суспільства, яка відстоювала автономію козацької держави. | ||
+ | |||
+ | '''«Історія русів»''' кін. 18 ст. надрукована 1846 р. Події від найдавніших часів до 1769 р. Критика самодержавства й кріпосництва, оспівування незалежної Козацької держави. Україна правонаступниця Київської Русі. Вперше висунута ідея автономізму. | ||
+ | |||
+ | '''Микола Гоголь''' Збирав український фольклор, використав при написанні своїх творів. Популяризація українських традицій та звичаїв. | ||
+ | |||
+ | '''Петро Гулак-Артемовський''' поет, ректор Харківського університету, головного осередку національного відродження. Виходили журнали «Український вестник», «Украинский журнал». | ||
+ | Микола Костомаров «Богдан Хмельницький», «Руїна», «Мазепа і мазепинці» створив фундаментальні праці переважно з історії Київської Русі та Гетьманщини. Після збірки Максимовича став патріотом. | ||
+ | |||
+ | '''Маркіян Шашкевич''' Греко-католицький священик. Член «Руської трійці». У1836 р. підготував підручник для молодших школярів – «Читанку», написану живою українською мовою. | ||
+ | |||
+ | '''Андрій Бачинський''' мукачівський єпископ, ініціатор навчання буковинських студентів у створеній греко-католицькій семінарії у Львові. | ||
+ | |||
+ | '''Іоанникій Базилович''' «Короткий нарис фундації Федора Коріятовича» чернець Мукачівського монастиря, написав першу наукову працю з історії Закарпаття. | ||
+ | |||
+ | '''Михайло Лучкай''' «Історія карпатських русинів» та «Граматики слов‘янської мови» 1830 висловлювався за церковнослов‘янську мову в її карпатській редакції, як літературну мову закарпатських українців. |
Поточна версія на 18:25, 15 жовтня 2013
6-7 клас
Атей скіфський цар 4 ст. до н.е., об‘єднав племена у державу, друкував монети.
Аттіла цар гунів за якого гунський союз племен досяг найбільшої могутності серед. 5 ст. Після поразки в Каталаунській битві (451 p.) та смерті Аттіли (453 р.) гунський союз племен розпався.
Аскольд напівлегендарний київський князь, варязького походження («Повість минулих літ» Нестора), нашадок Києя (атохтонна теорія). здійснював походин на Візантію, прийняв хрещення. Вбитий Олегом у 882 році.
Олег (882-912) київський князь, утворення держави Київська Русь, здійснив у 907, 911 рр. походи на Візантію (прибив щит на ворота Константинополя), походи на Кавказ та Каспій(проти хозар) та проти угорців.
Ігор (912-945) перший з династії Рюриковичів, програв похід проти Візантії у 941 р, через використання «грецького вогню». 943 році другий вдалий похід. Вперше на кордонах Русі з‘являються печеніги. Загинув під час збору данини з древлян.
Ольга (945 – 964(969) впорядкування данини: «устав», «урок», «оброк», створення адміністративно-податкових одиниць – погостів +судова влада, започаткувала державні мисливські угіддя (податки з продажу хутра. меду, віску). Прийняла християнство. Стосунки з Візантією та німецьким імператором Оттоном І.
Святослав (964-972) похіди на Волську Булгарію, розгромив Хазарський каганат. Два болгарські походи (другий поразка під Аркадіополем), 968 напад печенігів на Київ, на шляху додому вбито. Поділив землі між синами (уділи).
Володимир Великий здійснив релігійну реформу (980 – культ Перуна, 988 – хрещення Русі). Побудував захисні «змієві вали», провів судову реформа «Устав земляний» (усні закони), друкував монету з зображенням тризуба, побудував Десятинну церкву. Приєднав Червенські землі (закінчення формування території Русі).
Ярослав Мудрий – 1019-1054 боровся з братами за київський стіл, правив разом з Мстиславом (поділ по Дніпру), розбив печенігів у 1036 р, побудував Софію Київську, уклав письмовий звід законів «Руська правда»/
Нестор літописець, чернець Києво-Печерського монастиря, автор «Повісті минулих літ».
Алімпій православний святий, іконописець, чернець Києво-Печерського монастиря.
Ілларіон перший митрополит слов'янського походження, письменник, автор «Слова про закон і благодать» - першої писемної пам‘ятки присвяченої діянням Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
Андрій Боголюбський володимиро-суздальський князь, у 1169 році зруйнував Київ та вивіз Вишгородську ікону Божої Матері, як символ духовного центру Київської Русі.
Іван Калита 1325—1340 московський князь почав збір Руських земель.
Ярославичі – триумвірат Ізяслав – Київ, Святослав – Чернігів, Всеволод – Переяслав. 1072 р. «Правда Ярославичів». 1068 р поразка від половців на р. Альті.
Володимир Мономах ініціатор Любецького з´їзду 1097 р. мета: вотчини, припинити усобиці, спільна боротьба проти половців, походи проти половців, «Статут (Устав) Володимира Мономаха», «Повчання дітям».
Ігор Святославович 1178 - 1202 новгород-сіверський князь згадується у «Слові о полку Ігоревім» його похід на половців 1185 р.
Ярослав Осмомисл 1153—1187 галицький князь, який об‘єднав всі галицькі землі, розквіт князівства. Згадується у «Слові о полку Ігоревім».
Батий (1227-1255) монгольський хан, онук Чингісхана, засновник Золотої Орди.
Роман Мстиславович (1199-1205) волинський князь, об‘єднав Галицько-Волинське князівство, поширив вплив на Київ, в літописі згадується, як «самодержавець всієї Руської землі».
Данило Галицький (1219-1264) відновив єдність Галицько-Волинського князівства, переміг тевтонців у битві під Дорогочином у 1238 р, та поляків і угорців під Ярославом у 1245 р. Боровся з монголо-татарами: брав участь у битві на Калці 1223р.; у 1253 р. коронований Папою у Дорогочині. Переніс столицю в Холм, заснував Львів.
Лев Данилович 1264-1301 переніс столицю до Львова, приєднав Закарпаття/
Юрій І Львович 1301-1308 втратив Закарпаття, перейшло до Угорщини створив окрему Галицьку церковну митрополію.
Юрій ІІ Болеслав 1308-1340 останній князь з династії Романовичів, оточив себе іноземцями та католиками.
Юрій Дрогобич навчався в Кракові, став доктором та ректором Болонського університету. Написав "Прогностик 1483 року" - твір про розташування небесних тіл. Був професором медицини та мав титул "королівського лікаря".
КазимірІІІ польський король (1333–1370), після смерті Юрія ІІ Болеслава перебрав титул «Король Русі», почав захоплення Галицько-Волинського князівства.
Ольгерд 1345—1377 великий князь литовський, внаслідок перемоги у битві на Синіх водах проти татар приєднав Чернігово-Сівещину, Київщину, Подіддя, Переяславщину, боровся за Волинь.
Любарт 1340-1384 володів Волинню, претендував на Галичину. Переніс столицю до Луцька, побудував замок Любарта.
Ядвіга 1384-1399 королева Польщі, за Кревською унією вийшла заміж за литовського князя Ягайла, у 1387 р. приєднала Галичину.
Вітовт 1392—1430 великий князь литовський, виступив проти Кревської унії, але пізніше уклав Городельську. Брав участь в Грюнвальдській битві. Ліквідував автономію руських князівств.
Сігізмунд 1432-1440 великий князь литовський, представляв інтереси католиків, боровся проти Свидригайла, переміг у Вількомирській битві 1435 р. Вбитий руським шляхтичем.
Свидригайло (1430-32, князь Руський до 1440, Волинський до 1452) боровся за права православного населення з Вітовтом та Сигізмундом. Відновив удільний устрій Руських земель.
Михайло Глинський український магнат, очолив повстання за відновлення автономії руських земель у 1508 р.
8 клас
Костянтин Іванович Острозький один із найвидатніших полководців 16 століття, провів 35 битв, із них програв тільки дві. приймав участь на посаді литовського гетьмана (очільника війська) у війнах з проти кримських татар, нападаючи на них коли ті поверталися із здобиччю, завдяки цьому відбулося заселення Київщини та Поділля. Також брав участь у походах на Московське князівство, переміг у битві під Оршею (1514).
Василь-Костянтин Острозький - «некоронований король Русі» , приймав участь в обговоренні Люблінської та Берестейської уній, де захищав права православних. Був претендентом на польський і московський престоли (вів родословну від Рюриковичів).Розбудував Острозький замок. Створив у 1576 р Острозьку слов'яно-греко-латинську академію. Надруковано перший повний текст Біблії церковнослов’янською мовою 1581 р. - «Острозька Біблія». Під час повстання Криштофа Косинського у 1591—1593 рр., у вирішальній битві під П’яткою військо Островського нанесло нищівної поразки повсталим, виступив проти повстання Северина Наливайка у 1594—1596 рр.
Швайпольт Фіоль у 1491 р. видав кирилицею у краківській друкарні "Осьмигласник", "Тріодь цвітна", "Часословець".
Стефан Баторій 1576—1586 король Польщі, збільшив козацький реєстр до 600 чол., надав територію навколо м. Трахтемирова, створив 6 полків, надав клейноди.
Гійом де Боплан французький інженер і військовий картограф, з початку 1630-х до 1648 р. перебував на польській службі, приймав участь у будівництві Кодака, склав першу карту України.
Сулейман І 1520-1566 султан Османської імперії в період її найвищого розквіту. Дружиною Сулеймана I була Роксолана.
Станіслав Оріховський (1513-1566) письменник полеміст, прихильник ідей М.Лютера, завзято виступав на захист народної мови і руського обряду. Одним з перших висунув ідею єдності слов'янських народів. Підтримував унію.
Іов Борецький (1560-1631) ректор Львівської братської школи, засновник Київського братства та братської школи, київський митрополит після відновлення православної ієрархії у 1620 р.
Галшка Гулевичівна українська шляхтичка, подарувала землі для Київського братства, на якій зараз знаходиться Києво-Могилянська академія.
Іван Підкова козацький ватажок. Здійснював походи на Молдавію та проголосив себе молдавським володарем 1577 — 1578. За вимогою султана був схоплений та страчений за наказом С.Баторія.
Дмитро Вишневецький (Байда) – черкаський і канівський староста, засновник першої Запорізької (Хортицької) Січі. Походи на Кри (Аслам-Керман, Очаків) і турецькі фортеці. Після зруйнування Хортицької січі, перенесена на о. Тамаківка. Перейшов на службу до Московського царя: походи на Крим та в Молдаві. «Пісня про Байду».
Михайло Дорошенко - гетьман реєстрових козаків, брав участь у повстанні Марка Жмайла 1625 р. Уклав Куруківську угоду. Воювавз з татарами та турками під час одного з боїв поблизу Бахчисарая загинув. Згадується у пісні “Ой на горі, тай женці жнуть…”.
Криштоф Косинський - керівник козацько-селянського повстання 1591-1593 рр. Здобув Білу Церкву (помста), приєдналися міщани та селяни. Взяли Трипілля, Богуслав, Переяслав, Волинь, Поділля (підтримка місцевих жителів). 1593 р. битва під П‘яткою з ополченням магнатів і шляхти.
Северин Наливайко - керівник козацько-селянського повстання 1594-1596 рр. 1594 р. поверталися з походу. Приєдналися до них реєстрові козаки (Григорій Лобода) Пройшли Поділля, Волинь, Полісся, Білорусь. Притік селян та міщан. Мета створити республіку. Повстанці перемогли під Білою Церквою. В урочищі Солониця поляки оточили табір повстанців. Протиріччя між реєстровцями (Лобота та Шаула) та Наливайком, призвели до поразки.
Самійло Кішка - 1600-1602 козацький гетьман очолював походи в Молдавію, Семиграддя, Ліфляндію. Змальований у думі "Самійло Кішка", де він врятував невільників з турецької галери.
Петро Конашевич-Сагайдачний - гетьман України 1616-1622, очолив походи на Туреччину. Здобули фортеці на Чорному морі: Перекоп, Ізмаїл, Кілію, Акерман,Трапезунд, Синоп, Кафу (1616), Стамбул. Впорядкував козацьке військо, підтримував православну церкву та культуру (1615 р. вступив разом з усіма козаками до Київськоо братства, за його сприяння 1620 р. відновлена православна ієрархія). 1621 р. під час Хотинської битви, зупинив просування турків у Європу, підням міжнародний авторитет козацтва.
Марко Жмайло керівник козацько-селянського повстання 1625 р. Битва біля м.Кирилова біля Курукового озера. Війська запорізького та польських військ (С.Конецпольський). Розкол серед козаків, переговори (Михайло Дорошенко). Підписана Куруківська уода.
Тарас Трясило керівник козацько-селянське повстання 1630 р. 15 травня під Переяславом бій «Тарасова ніч» розгромили військо С.Конецпольського, повністю винищив його охорону — «Золоту роту». Підписана Переяславська угода.
Пало Павлюк (Бут) - керівник повстання 1637 р. Битва під Кумейками (біля Черкас) і Боровицею (біля Чигирина) поразка козаків. Переговори, посередник Адам Кисіль. Павлюк страчений.
Яків Острянини - керівник повстання 1638 р. Повстання тривало на Лівобережжі. Розбили поляків під Голтвою. Оточення Я.Острянина. Поразка козаків під Лубнами й Жовниром, перехід кордону Московської держави. Перша хвиля колонізації Слобощанщини.
Іван Вишенський письменник-полеміст, основоположник жанру сатири в українській літературі.
Лаврентій Зизаній – український вчений, автор «Граматики словенської» і «Лексиси» (перший словник, теорія віршування).
Мелентій Смотрицький письменник полеміст, виступав проти унії, пізніше підтримав. Автор підручник старослов'янської мови «Граматика словенська» (1619 p.).
Герасим Смотрицький перший ректор Острозької Академії, редактор «Острозької Біблій», полеміст, автор «Ключ царства небесного» (1587) та «Календаря римського нового».
Михайло Рогоза київський митрополит, після 1596 перший митрополит греко-католицької церкви.
Іпатій Потій Київський і Галицький митрополит, визначний письменник-полеміст, який палко обстоював унію. Один із ініціаторів Берестейської унії 1596 р. Після смерті митрополита М.Рогози (1599) став Київським греко-католицьким митрополитом.
Йосиф-Вельямін Рутський митрополит греко-католицької церкви, шукав способів порозумітися з православними, заснував Василіанський чернечий орден.
Іван Сулима кошовий отаман у 1635 р зруйнував Кодак. 1639 році відбудовано.
Єлисей Плетенецький архімандрит Києво-Печерської лаври, засновник Лаврської друкарні 1615 (1616 «Часослов»).
Па́мво Бери́нда (працював у Львівській друкарні та школі, з 1619 у Лавру, Найвизначніша праця— друкований український словник «Лексикон словенський» (1627).
Іван Федорович першодрукар надрукував у Львові у 1574 р. Апостол і перший український друкований підручник для навчання грамоти - "Буквар", а у 1581 р. Острозьку Біблію.
Петро Могила київський митрополит домігся визнання православної ієрархії у «Статтях для заспокоєння руського народу» у1632 р., провів релігійну реформу, уклав «Требник», заснував Київський колегіум.
"Іван Виговський" гетьман України 1658-1659. Уклав Гадяцький договір з Річчю Посполитою - українські землі Руське князівство. 1659 Конотопська битва.
Іван Сірко. Неодноразовий кошовий отаман Запорозької Січі. Провів понад 60 битв проти військ Османської імперії, Кримського ханства та ногайських орд і жодного разу не зазнав поразки. В 1672р. Сірка було ув’язнено й відправлено до Сибіру. За його звільнення клопотався польський король Ян III Собеський. Першим в історії військового мистецтва переправився через Сиваш (Гниле море). Російський художник І.Рєпін у своєму творі «Запорожці пишуть листа турецькому султану» зобразив Івана Сірка в центрі картини.
Григорій Сковорода. Філософ, гуманіст,просвітитель, поет, педагог. Працював викладачем етики та поетики в Харківському та Переяславському колегіумах. На його думку людина може стати щасливою пізнавши самого себе, а також слід займатись у житті тим, що людині природно відповідає. Автор творів «Сад божественних пісень», збірник байок «Басни харковскія ». пісню Сковороди «Всякому городу нрав і права» використав І.Котляревський у п’єсі «Наталка Полтавка». Йому належить вислів: «Світ ловив мене , але не спіймав».
Юрій Хмельницький - гетьман України 1659-1663. Уклав Переяславські статті (1659, Росія), Слободищенський трактат (1660, Річ Посполита), здійснив Чигиринські походи (1677, 1678). У 1667р. султан Магомет IV вручив йому булаву з титулом «князя Сарматії та України, володаря Війська Запорозького»
Павло Тетеря - При Б.Хмельницькому брав участь у підписанні українсько-російського договору. Перший гетьман Правобережної України 1663-1665. Взяв участь у поході польського короля
Іван Брюховецький 1663-1668 гетьман Лівобережної України, обраний на Чорній раді, уклав Московські статті. Перший здійснив поїздку до Москви, отримав титул боярина.
Дем’ян Многогрішний 1668-1672 Наказний гетьман 1668р., з 1669р. гетьман Лівобережної України підписав з Московією Глухівські статті. Створив наймане військо - компанійців. В наслідок змови проти Д.Многогрішного в 1672р. гетьмана відправлено до Москви, а згодом на заслання до Сибіру.
Іван Самойлович 1672-1687 Гетьман Лівобережної України з 1672р. підписав з Московією Конотопські статті. Після Бучацького договору здійснив похід на Правобережжя, в 1674р. Івана Самойловича проголосили на козацькій раді в Переяславі гетьманом обох боків Дніпра.. був ініціатором так зв. «Великого згону» 1678р. - примусове переселення на лівий берег Дніпра. Формуючи козацьку аристократію започаткував бунчукове товариство (до складу якого входили сини козацької старшини). Був фундатором численних соборів і церков (Троїцький собор Густинського монастиря під Прилуками).
Дмитро Дорошенко «сонце руїни», 1665 р гетьман Правобережної України. 1668 – став гетьманом обох берегів України. 1672 Бучацький мирний договір (тур-пол) «Україна держава», 1676 передав булаву Самойловичу.
Іван Мазепа 1687-1709 гетьман України. Уклав Коломацькі статті, 1701 p. I. Мазепа видав указ про дводенну панщину для селян, 1700-1704 повстання Семена Палія на Правобережжі, придушив та об’єднав Україну. 1700-1721 Північні війна між Росією і Швецією. 1708 р перейшов на бік Карла ХІІ. Покровитель культури, під його керівництвом було споруджено 12 храмів, реставровано багато памятокчасів Київської Русі. "Мазепинське бароко".
Пилип Орлик. гетьман обраний за межами України. Автор документа «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького» (першої Конституції на українських землях .1710р.) В 1711р. при допомозі Туреччини здійснив похід на Правобережну Україну. Після невдалого походу перебрався спочатку до Швеції, потім до Німеччини, а згодом до Франції. З 1722р. змушений був переїхати до Туреччини де і прожив останніх 20 років.
Іван Скоропадський 1708-1722 Після антимосковського повстання Мазепи стає гетьманом. При гетьманові призначався царський резидент Ізмайлов, який мав «явні і таємні статті» згідно яких йому надавалось право здійснювати контроль за гетьманом та урядом України. В цих статтях землі Війська Запорозького називались Малоросійським краєм. В 1722р. царським указом на українських землях розпочала свою діяльність Малоросійська колегія на чолі з бригадиром Вельяміновим. Цей крок російського імператора змусив І.Скоропадського передати усю повноту влади наказному гетьману П.Полуботку.
Павло Полуботок. Наказний гетьман здійснив реформу суду (Генеральний суд стає колегіальним, установив порядок подання апеляцій); звертався зі скаргами в Сенат на порушення Малоросійською колегією українських законів і традицій. У 1723р. представники старшинської опозиції в козацькому таборі на р.Коломак склали - Коломацькі чолобитні, коли ці чолобитні отримав Петро І, то наказав ув’язнити Полуботка. В 1724р. Павло Полуботок помер у Петропавлівській фортеці.
Данило Апостол 1727-1734 Після скасування І Малоросійської колегії гетьманом стає Д. Апостол. Діяльність гетьмана визначалась «Рішительними пунктами» 1728р. з метою врегулювання земельних справ протягом 1729-1731рр. провів генеральне слідство про маєтності; зумів домогтися скасування багатьох обмежень та утисків української торгівлі; уперше встановив бюджет державних видатків. За сприяння гетьмана у 1728р. Кодифікаційна комісія розпочала створювати звід законів «Права за якими судиться малоросійський народ» (1743р.)
Кирило Розумовський 1750-1764 У 1750р. російська імператриця Єлизавета затвердила на гетьманство Кирила Розумовського, однак лише у 1751р. гетьман прибуває до Глухова де старшинська рада обирає його гетьманом. До складу гетьманщини відходить Запорозька Січ і Київ. Протягом 1760-1763рр. провадилась судова реформа, наслідком якої Гетьманщина мала перетворитись з військової на цивільну державу. Гетьман провадив реформи в армії та освіті; почав розбудовувати Батурин, де планував відкрити університет. В 1763р. імператриця Катерина II отримала прохання старшини закріпити гетьманство за родом Розумовських. Це було однією з причин ліквідації гетьманства (1764р.)
Феофан Прокопович у 1707-1708рр. уклав курс лекцій з арифметики та геометрії для Києво-Могилянської академії. В стінах цього закладу виступив з промовою перед студентами і професорами «Про заслуги й користь фізики». У 1705р. написав історичну драму «Володимир» присвячену гетьману Івану Мазепі.
Дмитро Бортнянський. Композитор. Закінчив першу (1729р.) в Україні музичну школу в Глухові. Автор чотирьох десятків хорових концертів «Алкід», «Квінт Фабій», «Сокіл», «Син-суперник»
9 клас
Іван Котляревський український письменник, поет, драматург, громадський діяч. Стояв біля джерел сучасного українського театру. Автор п‘єс «Москаль-чарівник» і «Наталка Полтавка». Поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою. Вважається засновником сучасної української літератури.
Василь Каразін винахідник, агроном і метеоролог, створив першу метеорологічну станцію, ініціатор відкриття Харківського університету 1805 р.
Олексій Павловський 1818 «Граматика малороссийського наречия» Друкована граматика живої української мови.
Микола Церетелев 1819 р. збірка «Опит собрания старинніх малороссийских песен». Грузинський князь, дослідник і видавець українських народних дум. Понад десять років збирав і досліджував український фольклор.
Іван Могильницький 1819 р. «Граматика язика словено-руського» Греко-католицький священик. Став засновником у 1816 р. у Перемишлі "Товариства священиків" (разом з Михайлом Левицьким), що стало початком відродження у Галичині. Створив першу граматику української мови в Галичині
Дмитро Бантиш-Каменський 1822, Москва 4 томи «История Молой России» Основа праці батька– архівіста. Перша наукова праця з історії України від найдавніших часів до 18 ст. Переконливо засвідчив багатовікову тяглість української історії, зробив наголос на періоді, коли Україна була автономною.
Михайло Максимович видання українських пісень 1827 р. Перший ректор Київського університету. У фольклорі вбачав поетичний вияв народних почуттів і прагнень і таким чином хотів ознайомити широкий загал з національним характером українців.
Ізмаїл Срезневський 1833-1838 рр. 6 випусків «Запорожской старины» Дослідник української старовини. Студент, а згодом викладач Харківського університету. Разом з Г.Квіткою-Основ‘яненком став засновником гуртка «харківських романтиків». Провідник ідеї слов‘янської єдності (панславізму).
Григорій Квітка-Основ‘яненко основоположник художньої прози («Маруся»), п‘єси «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик», бурлескно-реалістична повість «Конотопська відьма». Співзасновник гуртка «харківських романтиків».
Микола Маркевич 3 збірки пісень («Малоросійські пісні» 1827, «Українські народні пісні» (1834), «Збірник українських пісень» 1849) 5-томна «История Малороссии» 1842-1843 Головним джерелом історичних дослідження була «Історія Русів» та праці Д.Бантиш-Каменського. Розглядав роль козацької старшини, як еліти суспільства, яка відстоювала автономію козацької держави.
«Історія русів» кін. 18 ст. надрукована 1846 р. Події від найдавніших часів до 1769 р. Критика самодержавства й кріпосництва, оспівування незалежної Козацької держави. Україна правонаступниця Київської Русі. Вперше висунута ідея автономізму.
Микола Гоголь Збирав український фольклор, використав при написанні своїх творів. Популяризація українських традицій та звичаїв.
Петро Гулак-Артемовський поет, ректор Харківського університету, головного осередку національного відродження. Виходили журнали «Український вестник», «Украинский журнал». Микола Костомаров «Богдан Хмельницький», «Руїна», «Мазепа і мазепинці» створив фундаментальні праці переважно з історії Київської Русі та Гетьманщини. Після збірки Максимовича став патріотом.
Маркіян Шашкевич Греко-католицький священик. Член «Руської трійці». У1836 р. підготував підручник для молодших школярів – «Читанку», написану живою українською мовою.
Андрій Бачинський мукачівський єпископ, ініціатор навчання буковинських студентів у створеній греко-католицькій семінарії у Львові.
Іоанникій Базилович «Короткий нарис фундації Федора Коріятовича» чернець Мукачівського монастиря, написав першу наукову працю з історії Закарпаття.
Михайло Лучкай «Історія карпатських русинів» та «Граматики слов‘янської мови» 1830 висловлювався за церковнослов‘янську мову в її карпатській редакції, як літературну мову закарпатських українців.