Відмінності між версіями «Wiki-стаття "Цікаві факти з життя Л. Українки"»

Матеріал з Iteach WIKI
Перейти до: Навігація, пошук
(Висновки)
(Корисні ресурси)
 
(не показано одну проміжну версію цього учасника)
Рядок 88: Рядок 88:
  
 
==Корисні ресурси==
 
==Корисні ресурси==
 +
http://myslenedrevo.com.ua/studies/lesja/index.html
 +
 +
http://volodymirec.libr.rv.ua/VirtYkrajinka.html
 +
 +
http://ukrlit39.jimdo.com/%D0%BA%D0%BE%D1%85%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B2-%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%96-%D0%BB%D0%B5%D1%81%D1%96-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%BA%D0%B8/

Поточна версія на 18:58, 14 лютого 2013


Назва проекту

У імені її всі барви України

Автори проекту

ІІІ група 8 класу

Тема дослідження

Цікаві факти з життя Лесі Українки

Проблема дослідження

Чи все ми знаємо про Лесю Українку?

Гіпотеза дослідження

Невідоме особисте життя Лесі Українки

Мета дослідження

Дослідити та проаналізувати маловідомі факти з життя Лесі Українки

Результати дослідження

ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ ЛЕСІ УКРАЇНКИ 25 лютого виповнюється 140 років з дня народження Лесі Українки, видатної української письменниці.

Леся Українка. Фото 1901 року. «Лесин рояль»

Леся Українка дуже рано виявила нестримний потяг до музики. І мати, Олена Пчілка, придбала рояль, на якому з п’ятилітнього віку й почала вчитися грати дівчинка. Його потім у родині так і назвали «Лесин рояль».

Але люта хворість часто припиняла навчання. Застудивши ноги й руки зимовим хрещенським днем, дев’ятирічна Леся захворіла на туберкульоз кісток, що прикував її до ліжка. Іноді місяцями лежала вона з загіпсованими руками й ногою. І ось одного разу її тітка, Олександра Антонівна , яка вчила дівчинку грі на фортепіано, помітила, що Леся, лежачи в ліжку, досить упевнено вибиває вільною від гіпсу ніжкою такт.

- Що ти робиш, Лесю? – запитала здивовано тітка.

- Граю… на роялі, - тихо відповіла дівчинка.

Очевидно, голова її була повна звуків, якими жила вона тоді.

Була зразком виняткової мужності

Ще зовсім малою, боячись хижих звірів, вона бігала місячної ночі в сусідній ліс, бажаючи побачити там оту мавку, про яку розповідала їй колись у ранньому дитинстві мати, і ніжний образ якої відтворила пізніше в поетичній «Лісовій пісні».

«Треба нищити хижаків»

Лесин батько якось привіз з полювання малу кізочку, що відбилася від матері. 12-літня Леся взяла кізку під свою опіку і незабаром так приручила до себе, що та бігала за нею, мов собачка.

Підрісши, кізка вискочила з садиби в сусідній ліс і там її розірвали вовки. Довідавшись про це, Леся спочатку гірко плакала, а потім, блиснувши очима, скрикнула:

- О, я б сама задавила того вовка враз! - А ти ж, Лесю, зауважив їй хтось, була завжди проти полювання та й взагалі проти вбивства звірів. - Ні, ні, треба нищити хижаків, щоб вони не змогли нищити отакеньких, слабших за себе! – палко вигукнула дівчинка.

Мислила музичними образами

Леся Українка часто мислила музичними образами. «Хмарки пливли і пливли крізь місяці одна за одною ПІЦИКАТО. В саду стояла така співоча тиша, ніби грали ПІАНІСИМО в найніжнішому АДАЖІО». А в одному з листів з Італії вона писала: «Вчора тут вибухнула суто вогнегірська гроза, громи народжувалися КРЕЩЕНДО».

Процес творчості був пов’язаний з музикою Дуже часто, пишучи вірші чи поеми, поетеса схоплювалася від столика до фортепіано, сідала за нього й починала імпровізацію - музичний супровід для віршів, одночасно стиха виголошуючи їх і граючи на роялі.

Лариса Петрівна не тільки на самоті, але іноді і в тісному колі найближчих приятелів сідала за рояль і, декламуючи вірші, імпровізувала до них акомпанемент.

Так працювала, що в неї підвищувалася температура

З юних років Лесі Українці легко й невимушено давалося віршування, хоч іноді, як сама поетеса писала до своїх рідних та близьких друзів, вона так глибоко й ретельно опрацьовувала твори, що в неї аж підвищувалася температура, і Леся Українка стомлювалася до того, що лежала нерухомо.

Особливо багато праці доклала Лариса Петрівна на найулюбленішу річ – «Лісову пісню». В одному з листів вона писала, що, коли скінчила цей твір, у неї підвищилася температура до 38 градусів, і вона зовсім знесилилась.

«Замовте ходулі та й витайте собі на здоров’ячко»

Одного разу після літературного диспута якийсь пан-віршомаз почав доводити, що лише та поезія вічна, яка «витає над нами і не забруднює свої одежі в болоті життя».

Леся спалахнула, а потім скептичним поглядом зміряла новоспеченого захисника «мистецтва для мистецтва» з ніг до голови і тихо сказала:

- А ви, пане, замовте ходулі та й витайте собі на здоров’ячко над «болотом». Може, і не замочите своє вбраннячко.

Замовк панок, немов води у рот набрав.

Уміла осаджувати декого однією-двома фразами Якось багата колись поміщиця графиня спитала її:

-Чому це ви, Ларисо Петрівно, вживаєте майже завжди мужицьку мову?

- А ось ви, графиня, всміхнувшись, відповіла Леся Українка, - не боїтесь вживати мужицький хліб, і цей хліб не отруює вас?

Іншого разу якийсь панок, що був дуже низенького росту (навіть значно нижчого за Лесю Українку) сказав їй:

- Ви, значить, малороска? - Так, пане, мені теж іноді здається, що я менша за вас зростом. Але, очевидно, ми обоє помиляємось, - пожартувала Лариса Петрівна.

Висновки

Провівши дослідження та проаналізувавши факти з життя та творчості Лесі Українки можна зробити висновок, що життя та творчість поетеси досліджені неповністю, ще багато цікавого та невідомого широкому читачу

Корисні ресурси

http://myslenedrevo.com.ua/studies/lesja/index.html

http://volodymirec.libr.rv.ua/VirtYkrajinka.html

http://ukrlit39.jimdo.com/%D0%BA%D0%BE%D1%85%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B2-%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%96-%D0%BB%D0%B5%D1%81%D1%96-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%BA%D0%B8/