Відмінності між версіями «Учнівська Вікі-стаття "Неписані закони людської душі"»
Ladaolg (обговорення • внесок) (→Результати дослідження) |
Ladaolg (обговорення • внесок) (→Результати дослідження) |
||
| Рядок 55: | Рядок 55: | ||
- всі позитивні якості переносить у доросле життя і намагається дотримуватися моральних принципів. | - всі позитивні якості переносить у доросле життя і намагається дотримуватися моральних принципів. | ||
| + | |||
| + | [[Файл:mihail2.jpg]] | ||
==Висновки== | ==Висновки== | ||
Поточна версія на 13:43, 9 вересня 2012
Зміст
Назва проекту
"Неписані закони людської душі"
Автори проекту
Ладиженська Ольга Володимирівна
Тема дослідження
Духовне багатство і краса людини.
Проблема дослідження
Дослідження духовного світу головного героя за твором М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять".
Гіпотеза дослідження
Якби Михайлик виріс у великому місті, він би по-іншому сприймав красу природи і духовну чистоту людини.
Мета дослідження
Дослідити духовний світ Михайлика у повісті М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять".
Результати дослідження
Михайло Панасович Стельмах створив надзвичайно оригінальний, самобутній твір «Гуси-лебеді летять», на сторінках якого відбилася його неповторна, яскрава особистість. Твір відображає і побут простих селян, їхні щоденні турботи, уподобання, звички. Але ці прості селяни були першовідкривачами краси життя дев’ятирічному хлопцю Михайлику, від імені якого ведеться розповідь. Саме завдяки їм, особливо завдяки діду Дем’яну, сувора дійсність переплітається для хлопчика з чарівною казкою-мрією про світле життя.
Поле, жито, колос, зерно, насіння — ось навколо чого обертаються думки селянина-трудівника. Батько, невтомний трудівник поля, уже з дитинства прищеплює синові любов до хліборобської праці та землі. Михайлик на все життя запам’ятав свій перший дотик до плуга, перший сніп, перший хліб.
Мати Михайлика відкрила йому таємницю краси навколишньої природи, привчила відноситися до насіння, як до чогось священного: «В її устах і душі насіння було святим словом». До того ж вона «нічого так не любила, як землю». Жінка відносилася до землі як до живої, розумної істоти. І так вважала не лише вона, так розуміли землю усі селяни, усі, хто працював на землі: «Мати вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, що вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею…»
Бабусю Михайлика частіше за все можна було побачити в саду, бо вона надзвичайно турбувалася, аби з ним все було гаразд: «Між яблунями снує бабуся і її тінь. Обличчя в бабусі зараз таке, наче вона молиться. Це тому, що вона дуже любить сад, доглядає і уболіває за ним…»
Усе це: ментальність свого народу, його поетичне, образне мислення, його історію — Михайло Стельмах зберіг у своїй пам’яті на довгі роки. Тому й згадує дорогих йому людей з любов’ю та ніжністю.
Головний герой твору Михайлик є духовно багатою людиною, тому що:
- він сприймає світ, як казку;
- із розумінням і повагою ставиться до людей;
- живе у гармонії з природою;
- є захисником усього живого;
- уміє дружити і бути вірним другом;
- всі позитивні якості переносить у доросле життя і намагається дотримуватися моральних принципів.
Висновки
Дитячий світ головного героя Михайлика є духовно багатим. Ці якості людини він проніс через усе життя.
