Відмінності між версіями «Батьківська вітальня»

Матеріал з Iteach WIKI
Перейти до: Навігація, пошук
 
Рядок 46: Рядок 46:
  
 
Третя стадія стресу - спостерігаються «пасивні» негативні емоції  — депресія і апатія. У дитини з'являється  плаксивість, почуття безвиході й безпорадності
 
Третя стадія стресу - спостерігаються «пасивні» негативні емоції  — депресія і апатія. У дитини з'являється  плаксивість, почуття безвиході й безпорадності
 
+
Четверта стадія - стресу проявляється різними захворюваннями. Це вже психосоматика. У дитячому віці наслідками  неконтрольованого стресу можуть бути неврози,  хронічні головні болі, гастрити, виразкові коліти,  астма, нейродерміт, мимовільне сечовипускання, заікання.  
Четверта стадія - стресу проявляється різними захворюваннями. Це вже психосоматика.
+
+
У дитячому віці наслідками  неконтрольованого стресу можуть бути неврози,  хронічні головні болі, гастрити, виразкові коліти,  астма, нейродерміт, мимовільне сечовипускання, заікання.  
+
  
 
Існують 3 варіанти реакції на стрес, що дісталися нам з генетичною пам'ятю: бий, біжи, замри. У дітей, як у тварин, частіше спрацьовують два механізми на стрес: бий та біжи. Ці механізми виступають психологічним захистом дитини, як зворотна реакція на стресову ситуацію. Тому дітям після кожної стресової ситуації треба дати можливість побігати, виплеснути адреналін.  
 
Існують 3 варіанти реакції на стрес, що дісталися нам з генетичною пам'ятю: бий, біжи, замри. У дітей, як у тварин, частіше спрацьовують два механізми на стрес: бий та біжи. Ці механізми виступають психологічним захистом дитини, як зворотна реакція на стресову ситуацію. Тому дітям після кожної стресової ситуації треба дати можливість побігати, виплеснути адреналін.  

Поточна версія на 09:47, 20 жовтня 2017

Батьківська вітальня

«Як допомогти дитині подолати стрес»

1. Вправа «Біг асоціацій» Учасники по колу називають предмет, який асоціюється зі словом стрес

2. Інформаційне повідомлення «Стрес та його наслідки». Коло явищ, що спричиняють травматичні стресові порушення достатньо широке та охоплює безліч ситуацій, коли виникає погроза життю, фізичному здоров’ю, або образу «Я».

Коли в сім’ї або в школі є травмована дитина, вчителі або батьки часто не знають як себе з нею вести та яку допомогу надати, батьки таких дітей частіш за все також являються травмовані. А доросла людина, яка не в змозі допомогти в першу чергу собі, тим більше не здатна надати відповідну допомогу своїй дитині. Завдані стихійні лиха, катастрофи та міжнаціональні війни, зріст насилля з очивидністью показали яка важлива готовність батьків та педагогів до надання допомоги дітям-найбільш вразливим до складних життєвих ситуацій і адаптації в сучасному навколишньому середовищі. З якою би важкою життєвою ситуацією не стикнувся людський організм її можна подолати двома способами, або двома основними типами реакцій: активною (за допомогою опору та боротьби), або пасивною (уникання, або готовність терпіти її). Природа передбачила безліч способів за допомогою яких накази “боротися ”, або “терпіти ” передаються нашим клітинам на фізіологічному рівні. Протягом століть було висунуто багато теорій та гіпотез що до досягнення миру та щастя на шляху політичного та технічного прогресу за допомогою високого рівня життя, слідуванню законів та суворого дотримування заповідей того чи іншого вождя, або пророка. Та історія доводила знову і знову що жоден з цих засобів не можна вважати ефективним та надійним. Знання та врахування психологічних особливостей людини що перенесла травматичний стрес, підвищення власної компетенції в даному питані допоможе знизити ризик важких наслідків до мінімуму.

Поняття про стрес в психологічній науці

Слово «stress» перекладається як «напруження» і як в медицині так і в повсякденні явно розуміється що це напруження нашого організму, або якоїсь з його частин та аж ніяк не електричне напруження. Як відмічено в Великій радянській енциклопедії:стрес в фізіології, психології та медицині це стан психічного напруження що виникає у людини при діяльності в важких умовах. Травматичний стрес — особлива форма загальної стресової реакції. Коли стрес перевантажує психологічні, фізіологічні адаптаційні можливості людини і знищує її захист, він стає травматичним, тобто викликає психологічну тривогу. Травматичний стрес це свого роду результат особливої взаємодії людини та оточуючого її світу, нормальна реакція на ненормальні обставини. Останнє досить важливо, так як дорослі та діти, які перенесли травматичний стрес іноді можуть здаватися неадекватними, божевільними хоча такими не є. Події що відбуваються раптово і тривають декілька хвилин, а іноді годин позначаються як травматичні події типу 1. Сюди відносяться природні і раптові стихійні лиха, а також навмисні сплановані викликані людською діяльністю події. Природні такі як пожежі, повені, землетруси та раптові: дорожньо-транспортні події, вибухи, аварії. Рукотворні такі як зґвалтування, взяття заручників, озброєні напади. Довготривалі травматичні події (травматичні події типу 2) зазвичай викликаються повторюючимися і постійними подіями як наприклад природні і технологічні лиха так як природні і рукотворні токсичні викиди та ядерні аварії. Не дивлячись на неоднорідність травматичних подій особи які прямо або частково приймали в них участь набувають початкові форми психопатології, об’єднанні хронічним посттравматичним стресом. Стрес викликає взаємодію між мозком, нервовою та ендокринною системами. Щоб зрозуміти як стрес впливає на здоров’я дітей і чому ефективні методи «тіло»та «дух» необхідно знати як реагує на стрес наш організм.Таким самим чином стрес впливає і на дітей. Ті хто переніс стрес більш чутливі до вищезазначених хвороб. Вони гірше себе ведуть або вчаться, порушується сон, ймовірніші шкіряні захворювання, інфекції. Наприклад було встановлено що стрес часто стає джерелом бактеріальних захворювань горла у дітей. Більш того спадкові соматичні хвороби-астма, алергії та діабет можуть виникнути в наслідок перенесеного в дитинстві стресу. Внаслідок існує ймовірність що діти які переносили стрес через деякий час перетворяться в підвладних стресу дорослих, тому що ми переносимо свій досвід з дитинства в доросле життя. Тому корні багатьох захворювань можуть лежати в дитинстві. Засновник клініки психосоматичних захворювань доктор Рід Московіц каже: «пост стресові захворювання можуть бути в будь-якому віці. Фізіологічні наслідки перенесеного напруження формуються роками і десятиліттями. Чим раніше ми навчимось справлятись з їх першопричинами, тим більш здоровими та енергійними будемо в зрілому віці». Існують наукові свідчення того що наприклад утворення бляшок в коронарних артеріях починається вже в ранньому віці, тобто серцеві захворювання починають розвиватись в дитинстві та прогресують все життя. Тому вивчення дітьми методів переривання стресу може надати серйозного впливу на стан їх здоров’я та продовжуваність життя. Почуття і реакції на стрес – це природні реакції, їх не слід боятися і стримувати. Їх треба прийняти і пережити. Це нормальні реакції на ненормальні обставини. Травмована дитина надчутлива. Для такої дитини важливо щоб дорослий був поряд. Любий дорослий, спокійний і впевнений в собі, при цьому не важливо розмовляти з дитиною, можна просто бути поруч.Якщо дитина знаходиться в тривозі, то мислити вона не може, може тільки реагувати. І тільки після зняття фізичної болі і процесу «замирання» починається процес «осмислення». В цей момент потрібно формувати позитивні спогади. Створити «міф пам’яті» або «внутрішню кишеньку» в якій закріпити позитивні моменти (намагання, шляхетні наміри, хоч трохи позитивний результат і т.д.)Результативність роботи психолога рідко видно зразу. Робота з травмою созвучна з лозунгом Монтессорі: «Допоможи мені це зробити самому».

Особливості переживання стресу у дітей У дитини розвивається травма коли:

 нема досвіду

 не зрозуміло

 нікуди дітися

Тому дітям слід все пояснювати, попереджати, промовляти всі маніпуляції 3.Тож що спричиняє стрес насамперед у дітей. Часто стреси пов’язані з розставанням, відвідуванням перукаря, або лікаря. Відношення дитини до цих подій в першу чергу пов’язано з тим, як їх переживає дорослий — діти заражаються переживанням батьків. Розповсюдженою причиною стресу є також розлучення батьків. Світ малюка складається з двох половинок: маминої та батькової. І коли ці половинки роз’єднуються дитина переносить іноді справжні фізичні страждання, дорослі мають про це пам’ятати. У дитини починає боліти голова, сняться страшні сни. Іноді вона шукає для себе небезпечні ситуації що можуть закінчитись травмою. У дітей різного віку переважаючі причини стресу також різні. Це пов’язано з тим що в різному віці у дитини різні «зони психічної чутливості» які найбільш вразливі і найбільш підвладні стресу. Батькам зазвичай такі тонкощі невідомі тому іноді важко відрізнити дитячий стрес від виснаження, хворобливості які супроводжують нормальні процеси росту та розвитку дитини. Діти в таких сім’ях страждають від стресу більше ніж їх батьки, так як структура сім’ї являється важливими аспектом в розвитку дитини. Стрес-це механізм захисту внутрішнього світу дитини. Будь яка зміна життя може привести до

 Розлука з мамою і близькими

 Перегляд телевізійних програм

 Події в сім’ї(народження братика чи сестрички, розлучення, смерть близьких родичів, домашнього улюбленця та т.п.) Сім'я та взаємини в ній є причиною 80% стресів у дітей. Саме батьки можуть навчити дитину справлятися із проблемами або, навпаки, посилити їх, а іноді навіть стати причиною стресу.Агресія дитини — це спосіб донести щось важливе, і дуже добре, якщо вони це помічають і починають реагувати. Однак нерідко дорослі карають дітей, відмахуються від них, не дають стресу виплеснутися, але ж сильна емоція обов'язково повинна бути завершена, інакше напруга йде всередину. І дуже важливо допомогти дитині впоратися зі стресом саме зараз, щоб у кінцевому підсумку стрес не проявився у вигляді хвороби.

Як розпізнати стрес у дітей?

Перша стадія – перезбудження, хвилювання, підвищений емоційний стан

Друга стадія стресу — заперечення, агресія: не хочу, не буду, не піду.

Третя стадія стресу - спостерігаються «пасивні» негативні емоції — депресія і апатія. У дитини з'являється плаксивість, почуття безвиході й безпорадності Четверта стадія - стресу проявляється різними захворюваннями. Це вже психосоматика. У дитячому віці наслідками неконтрольованого стресу можуть бути неврози, хронічні головні болі, гастрити, виразкові коліти, астма, нейродерміт, мимовільне сечовипускання, заікання.

Існують 3 варіанти реакції на стрес, що дісталися нам з генетичною пам'ятю: бий, біжи, замри. У дітей, як у тварин, частіше спрацьовують два механізми на стрес: бий та біжи. Ці механізми виступають психологічним захистом дитини, як зворотна реакція на стресову ситуацію. Тому дітям після кожної стресової ситуації треба дати можливість побігати, виплеснути адреналін. Травмовані діти висловлюють свої, пов'язані з пережитим почуття через поведінку. Спектр посттравматичних симптомів у дітей включає в собі зміни на фізіологічному, емоційному і поведінковому рівнях.

3. Вправа «Аркуш по колу» Матеріал: 4 аркуші, фломастери Інструкція: об'єднайтеся в 4 групи, визначте симптоми, які відбуваються з дітьми, що пережили стрес на певному рівні та передати аркуш іншим групам,для ознайомлення та доповнення. І так доти, доки аркуш не повернеться назад

Висновок: до загальних посттравматичних симптомів належать: На фізіологічному рівні: порушення сну, розлади шлунково-кишкового тракту, головні болі, загострення хронічних хвороб,тремтіння, тіки.

На емоційному рівні:дратівливість, страх, фобії, депресії, плаксивість

На поведінковому рівні:впертість, агресія, порушення соціальних навичок

На когнітивному рівні: погіршується концентрація уваги, порушується пам'ять.

4.Вправа «Дерева і лосі» Мета: зняття емоційної напруги Учасники розраховуються на перший і другий номери. Перші номери – «Дерева». Стали у коло, уявили себе деревами, укорінилися, гілки потяглися вгору до сонечка, гойдаються на вітру. Другі номера будуть «Лосі».Лосі гуляли, гуляли, раптом побачили дерева, захотіли почухати бочки, спинки, рога Потім помінятися рогами.

5. Вправа «Мудра скриня» Учасники по черзі витягують поради і пояснюють як вони їх розуміють. Поради, які написані на промінчиках, прикріплюють на хмаринку, закриваючи слово «СТРЕС» Висновок: ми не можемо зробити так, щоб стрес зник, ми можемо тільки полегшити його наслідки для дитини, зігрівши її цими сонячними промінчиками.

1.Вирішуйте проблеми спільно

Якщо ви бачите, що дитині важко, що у неї проблеми, поговоріть з нею про це, вислухайте і запропонуйте посильну допомогу. Не соромтеся привертати до проблем вашої дитини тих людей, яких вона вважає авторитетними або тих, хто професійно працює з дітьми.

2.Компенсуйте емоційні навантаження При стресі дітей все навантаження лягає на психіку, тому, щоб в організмі не було дисбалансу, необхідне фізичне навантаження. До того ж заняття спортом допомагають виробленню ендорфінів – гормонів щастя, що допоможе нейтралізувати стрес.

3.Дотримуйтеся режиму. Під час серйозних випробувань психіки, необхідно, щоб всі інші сфери життя були впорядковані. Хаос в голові і емоціях потрібно заповнювати суворим режимом дня. Тому харчування, сон, навчання і відпочинок повинні бути збалансованими. Неприпустимо під впливом дитячого стресу відмовлятися від обіду, відпочинку, сну або пропускати заняття.

4. Не затягуйте з лікуванням. Іноді дитячий стрес робить дуже серйозний вплив на дитячий організм. Можуть початися соматичні розлади на тлі душевних переживань. Не варто займатися самолікуванням і відтягувати візит до педіатра і психолога.

5.Навіюйте впевненість. Дитині потрібна підтримка дорослих і впевненість, що гарні часи не за горами. Поговоріть з дитиною про те, що життя не буває тільки добрим чи поганим, що неприємності завжди змінюються радощами.

6.Приймайте участь в ігровій діяльності дитини, малюванні.

7.Не забувайте торкатись дитини, обіймати її - такий контакт дуже важливий , особливо в такий період.

8. Вправа «Продовж речення» Учасники по колу продовжують речення «Наша зустріч …»

Список використаних джерел: 1. Захаров А. И. «Как предупредить отклонения в поведении ребенка». - М. , 1993.

2.Черепанова Е. М. «Психологичесский стресс: помоги себе и ребёнку. » М. , 1997

3. Колодзин Б. «Как жить после психической травмы». -М, 1992.

4. Василюк Ф. «Пережить горе». // «О человеческом в человеке». - М. , 1991.

5. Эберлейн Г. «Страхи здоровых детей». - М, 1981 . 5. Китаев- Смык Л. А. «Психология стресса». - М. , 1983.

7. Селье Г. На уровне целого организма. – М. , 1972.

8. Возрастная и педагогическая психология» /Под ред. А. В. Петровского. - М. , 1979.