Відмінності між версіями «Wiki-стаття "Історія листування наших пращурів"»

Версія за 10:57, 29 грудня 2011

Назва проекту

Історія листування наших предків

Автори проекту

ІІІ група 10 класу

Тема дослідження

Листування Київської Русі

Проблема дослідження

Яким чином спілкувалися люди у Київській Русі?

Гіпотеза дослідження

У період Київської Руси засоби були примітивними

Мета дослідження

Дослідити та проаналізувати засоби зв'язку Київської Русі

Результати дослідження

Історія пошти на території сучасної України веде свій початок з часів Київської Русі і налічує більше тисячі років, коли в 885 році з’явилася перша згадка про вісника листоношу, який доставляв письмові повідомлення Київському князю Олегу.

Поштові марки стали використовуватися в обігу з середини XIX століття; первинно це були австрійські і російські, а впродовж більшої частини XX століття – радянські марки. Київській Русі в X столітті існував «повоз» – обов’язок населення надавати коней «від стану до стану» для княжих гінців і слуг.

У XIII столітті з’явилися перші поштові станції, а до XV-XVI століттям поштовий зв’язок встановився по всій Русі. Подальший розвиток поштової служби на території України пов’язаний з формуванням російської держави із столицею в Москві (українські міста були сполучені з нею ямами), а потім в Санкт-Петербурзі.

В Києві пошта бере початок з березня 1669 року, коли гетьман Лівобережної України Демьян Багатогрішний підписав з московським урядом угоду, так звані «Глуховськіє договірні статті». Одна із статей даної угоди передбачала «влаштовувати в малоруських містах пошаную по московському зразку». Через п’ять років почали приймати листи від населення, мали поштовий двір на Подолі, стайню на 40 коней. Проте поштова справа просувалася поволі і в кінці XVII століття зовсім прийшла до занепаду. У 1725 році Катерина I видала Указ про установу поштового двору на Подолі, підлеглого міському магістрату.

У 1765 році при організації Державної кінної пошти на Лівобережній Україні в Києві обирали поштмейстера і двох листонош. На початку 1769 року Київську пошту передали у ведення Московського поштамту.

21 серпня (3 вересня) 1775 року почтдіректор Борис Пестель написав лист в Київську губернську канцелярію, якому повідомлялося про указ Колегії закордонних справ щодо установи в Києві поштової контори.

У 1782 році контора була перетворена в губернський поштамт, який з часом перевели в Печерську фортецю, де знаходилися Присутствені місця, а потім знову повернули на Поділ.

В середині XVIII століття в Російській імперії при оплаті поштових послуг стягувалося по грошу (Ѕ копійки) із золотника ( 4,3 г) за 100 верст ( 106,7 км.), так що лист від Москви ка Києва (852 верст) оплачувався у розмірі 4,52 копійки із золотника.

Епістолографія — листування приватного характеру, що в кращих своїх зразках має історико-культурне значення. У добу Литовської Держави активно вводилося у листи кліше князівських грамот, називався титул, ім'я адресата, двома-трьома словами-означеннями давалася його характеристика (часто панегірична).

Протягом другої половини XVI — першої половини XVII ст. епістолографія розквітає у зв'язку з появою полемічної літератури. Це була епоха відкритого, стилізованого листа. В епоху бароко лист повернувся до звичайної форми — «закритих листів». Листи культурних діячів середньовіччя писалися києворуською, польською, латинською і давньоукраїнською мовами. Історія листування в Україні українською мовою до XIX ст. зберегла лише поодинокі факти. Серед них найпромовистішими є любовні листи Івана Мазепи до Мотрі Кочубеївни.

У XX ст. Епістолографія звужує сферу свого функціонування саме у сенсі практичного призначення. її значною мірою заміняє мережа аудіовізуального зв'язку (телефони, факси, телевізори, електронна пошта та ін.).

У ході дослідження наші однокласники розробили опитувальник та провели Опитування щодо користування послугами зв'язку та електронною поштою. Результати показали

Висновки

Корисні ресурси