Відмінності між версіями «"Образ України в поезії Євгена Маланюка"»
(→Гіпотеза дослідження) |
(→Корисні ресурси) |
||
| (не показано 7 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
==Мета дослідження== | ==Мета дослідження== | ||
| + | |||
| + | Визначити основні мотиви поезій Є. Маланюка. | ||
| + | Удосконалювати навички аналізу поетичного твору. | ||
| + | Мати власну точку зору на проблеми, що аналізуються. | ||
| + | Поглибити свої знання з теорії літератури. | ||
| + | Провести культорологічну паралель між поняттями "Елпада" та "Україна" | ||
==Результати дослідження== | ==Результати дослідження== | ||
| + | |||
| + | У ході дослідження ми готували повідомлення й обговорювали їх у групі, редагували, добирали необхідний матеріал. Аналізуючи поезіїї "Знаю, медом сонця, ой Ладо...", "Псалми степу", "Під чужим небом",ми дослідили, як розкривається образ України у творах поета.Для поета, який народився і виріс серед безмежжя херсонських степів, образ рідної Вітчизни постає як символ степової Еллади.Змальовуючи його, Євген Маланюк виражає широку гаму почуттів: від захвату й болю за втраченим раєм рідної домівки, рідної землі («О моя степова Елладо, ти й тепер антично-ясна… А мені ти — фата-моргана на пісках емігрантських Сахар…») до обурення («Куди ж поділа, степова Елладо, варязьку сталь і візантійську мідь?») і навіть гіркої зневіри («…Коли ж, коли ж знайдеш державну бронзу, проклятий кран. Елладо степова?!»). У них рядках — синівські почуття справжнього патріота, який вболіває за Вітчизну, її розвиток, за народ. | ||
| + | Євген Маланюк віддає перевагу слову «Еллада», а не «Україна». Це пояснюється його поглядами на процеси розбудови держави, її роль і місце в цивілізованому світі. Поет вважає, що Україна географічно й політично розташована на перехресті доріг із «варяг у греки», а її історія сягає скіфських часів. І коли він називає Україну Елладою, то має на увазі «соняшну» Елладу, в якій панують гармонія, краса, порядок, добро. Проте лагідному образу Вітчизни протистоїть інший — образ державницького Риму. Поетове серце тягнулось до України-Еллади, але його розум був на боці України-Риму. | ||
==Висновки== | ==Висновки== | ||
| + | |||
| + | Провівши дослідницьку роботу, ми прийшли до висновку, що Євген Маланюк вірить у свій народ, його творчі сили, здатність збудувати омріяну віками незалежну державу. Водночас він бачить його негативні риси: байдужість, пасивність, нарікання на нещасливу долю, риси «тюхтія-хохла», виплекані роками довгої неволі. | ||
==Корисні ресурси== | ==Корисні ресурси== | ||
| − | + | http://www.refine.org.ua/pageid-2714-2.html | |
| + | |||
| + | http://www.ukrlit.vn.ua/info/ask/snjfm.html | ||
| + | |||
| + | http://www.br.com.ua/referats/s1399/27398.htm | ||
Поточна версія на 19:46, 4 листопада 2013
Зміст
Назва проекту
"Празька школа" українських поетів"
Автори проекту
Учні 11 класу
Тема дослідження
поезії Євгена Маланюка
Проблема дослідження
Проблемою нашого дослідження є аналіз поезій Євгена Маланюка "Знаю медом сонця, ой Ладо...", "Під чужим небом", "Псалми степу"; визначення причин двоякого ставлення автора до України, визначення художніх особливостей поезій.
Гіпотеза дослідження
Головний образ поезій Євгена Маланюка - Україна. Прочитавши вірші, ми припускаємо, що автор має подвійне ставлення до України. З одного боку він захоплюється красою своєї Батьківщини, сумує від розлуки з нею, а з іншого - обурюється її рабським становищем і навіть зневажає.
Мета дослідження
Визначити основні мотиви поезій Є. Маланюка. Удосконалювати навички аналізу поетичного твору. Мати власну точку зору на проблеми, що аналізуються. Поглибити свої знання з теорії літератури. Провести культорологічну паралель між поняттями "Елпада" та "Україна"
Результати дослідження
У ході дослідження ми готували повідомлення й обговорювали їх у групі, редагували, добирали необхідний матеріал. Аналізуючи поезіїї "Знаю, медом сонця, ой Ладо...", "Псалми степу", "Під чужим небом",ми дослідили, як розкривається образ України у творах поета.Для поета, який народився і виріс серед безмежжя херсонських степів, образ рідної Вітчизни постає як символ степової Еллади.Змальовуючи його, Євген Маланюк виражає широку гаму почуттів: від захвату й болю за втраченим раєм рідної домівки, рідної землі («О моя степова Елладо, ти й тепер антично-ясна… А мені ти — фата-моргана на пісках емігрантських Сахар…») до обурення («Куди ж поділа, степова Елладо, варязьку сталь і візантійську мідь?») і навіть гіркої зневіри («…Коли ж, коли ж знайдеш державну бронзу, проклятий кран. Елладо степова?!»). У них рядках — синівські почуття справжнього патріота, який вболіває за Вітчизну, її розвиток, за народ. Євген Маланюк віддає перевагу слову «Еллада», а не «Україна». Це пояснюється його поглядами на процеси розбудови держави, її роль і місце в цивілізованому світі. Поет вважає, що Україна географічно й політично розташована на перехресті доріг із «варяг у греки», а її історія сягає скіфських часів. І коли він називає Україну Елладою, то має на увазі «соняшну» Елладу, в якій панують гармонія, краса, порядок, добро. Проте лагідному образу Вітчизни протистоїть інший — образ державницького Риму. Поетове серце тягнулось до України-Еллади, але його розум був на боці України-Риму.
Висновки
Провівши дослідницьку роботу, ми прийшли до висновку, що Євген Маланюк вірить у свій народ, його творчі сили, здатність збудувати омріяну віками незалежну державу. Водночас він бачить його негативні риси: байдужість, пасивність, нарікання на нещасливу долю, риси «тюхтія-хохла», виплекані роками довгої неволі.
Корисні ресурси
http://www.refine.org.ua/pageid-2714-2.html
