Відмінності між версіями «Вікістаття "Новий ідеал людини"»

Поточна версія на 09:04, 17 серпня 2012

Назва проекту

Новий ідеал людини

Автори проекту

група "Філософи"

Тема дослідження

Вплив ідей гуманізму на формування нового образу ідеальної людини

Проблема дослідження

Визначення якостей, які відповідно до ідей гуманізму, мають стати пріоритетними для особистості

Гіпотеза дослідження

У період Відродження відбувається формування нового ідеалу людини, в основі якого мудрість як найвище благо.

Мета дослідження

Дослідивши та проаналізувавши основні ідеї гуманізму, визначити найважливіші якості "нової людини"

Результати дослідження

У гуманістичному середовищі виник новий ідеал особистості, породжений світськими та класичними прагненнями цього світогляду. Згаданий ідеал було розвинуто в гуманістичній літературі. Головним принципом всієї гуманістичної етики Ренесансу було вчення про високе призначення людини, про її гідність – dignitas. Гуманісти вважали, що людина, наділена розумом та безсмертною душею, володіє чеснотами та безмежними творчими можливостями, вільна у своїх вчинках та помислах, поставлена в центр світобудови самою природою. Це вчення ґрунтувалося на поглядах античної філософії, а також частково на середньовічній теологічній доктрині про те, що людина була створена за образом та подобою Бога. (Власне ж гуманістичне вчення було спрямоване проти християнського аскетизму з його фіксованим місцем людини в ієрархії). Одним з античних джерел цієї ідеї був діалог Цицерона «Про закони».

Шляхетність (італ. virtú, лат. virtus) була головною визначальною категорією гуманістичного ідеалу особистості. Людина, наділена такою шляхетністю, називалася uomo virtuoso. Але це поняття, що традиційно перекладається українською як чеснота, шляхетність, було ще ширше: воно охоплювало ціле коло моральних норм та уявлень, до того ж, протягом XV століття набувало нових відтінків. На відміну від християнства, для якого чесноти були теологічними (віра, надія, милосердя), гуманісти спиралися на засади античної етики (стоїки, Аристотель, Цицерон).

У «Нікомаховій етиці» Аристотель розвинув думку, яку згодом повторив Цицероном, про те, що чесноти поділяються на два роди: моральні (мужність, щедрість, великодушність, справедливість, дружність) та розумові (мудрість, розсудливість, здатність до науки та мистецтва).

За Аристотелем чесноти розуміються як розумне самообмеження пристрастей та потреб, як гармонія людського буття. Натомість Цицерон сформулював думку про те, що шляхетність — то вроджена властивість людини, яку та вдосконалює у своїх життєвих справах, бо людина, мовляв, «не що інше, як природа, що досягла, досконалості та була доведена до своєї вищого ступеню».

Для всіх гуманістів першої половини XV століття virtú була універсальною категорією, яка визначала найважливіші властивості людської особистості, характер та спосіб життя. Спочатку ідеал uomo virtuoso відрізнявся сильними рисами релігійно-морального стоїцизму, але потім він був пом'якшений ідеями про неподільності душі й тіла, потреб духовних та земних, життя споглядального та активного. Для ранніх гуманістів досконала людина — uomo completo утворюється через залучення до studia humanitatis.

Давид Мікелянджело

Саме розум скеровує людину до істинної шляхетності та мудрості. Перший обов'язок людини — розвиток розуму шляхом невтомного пізнання та корисної діяльності.Роздуми гуманістів можна коротко звести до наступного. Природа, тобто Бог, вклала в людину елемент небесний та божественний, незрівнянно прекрасний та благородний, ніж будь-що смертне. Вона дала їй талант, здатність до навчання, розум – властивості божественні, завдяки яким людина може досліджувати, розрізняти та пізнавати, чого треба уникати та чому слідувати для того, щоб зберегти саму себе. До цих великих та безцінних дарів Бог вклав ще в душу людини поміркованість, стриманість проти пристрастей та надмірних бажань, а також сором, скромність та прагнення заслужити похвалу. Крім того, Бог запровадив в людей потребу в твердому взаємному зв'язку, яка підтримує співжиття, правосуддя, справедливість, щедрість та любов, а всім цим людина може заслужити у людей подяку та похвалу, а у свого творця – благовоління та милосердя. Бог вклав ще в груди людини здатність витримувати будь-яку працю, кожне нещастя, кожен удар долі, долати всілякі труднощі, перемагати скорботу, не боятися смерті. Він дав людині міць, стійкість, твердість, силу, презирство до нікчемних дрібниць… Тому будь переконаний, що людина народжується не для того, щоб скніти в сумному існуванні в бездіяльності, але щоб працювати над великою та грандіозною справою. Цим вона може, по-перше, догодити Богові та вшанувати його і, по-друге, набути для самої себе найдосконаліших чеснот та повного щастя. Роздуми на цю тему були улюбленим предметом гуманістів (Петрарка; Манетті, Фічино, Піко делла Мірандола).

Усі міркування вчених-гуманістів були пройняті однією головною ідеєю – схилянням перед розумом та його творчої міццю. Розум – це безцінний дар природи, який відрізняє людину від усього сущого, робить її богоподібною. Для гуманіста мудрість була вищим благом, доступним людям, і тому своїм найважливішим завданням вони вважали пропаганду класичної літератури. В мудрості та пізнанні, вірили вони, людина знаходить справжнє щастя – і в цьому полягала її справжня шляхетність. На відміну від середньовічного та феодального ідеалу особистості (релігійного та станового), новий, гуманістичний ідеал мав чітко виражену світську та соціальну орієнтацію. Гуманісти, спираючись на спадок античності, відкидають значення походження в оцінці гідності людини, яке тепер залежить від її індивідуальних якостей.

Висновки

Дослідивши та проаналізувавши основні засади ідей гуманізму щодо найважливіших людських цінностей, ми дійшли наступних висновків. Головною ідеєю є схиляння перед розумом та його творчою міццю. Адже саме розум вирізняє людину з-поміж усього сущого, робить її богоподібною. Для гуманіста мудрість була вищим благом, доступним людям, і тому своїм найважливішим завданням вони вважали пропаганду класичної літератури. В мудрості та пізнанні - справжнє щастя і шляхетність. На відміну від середньовічного та феодального ідеалу особистості (релігійного та станового), новий, гуманістичний ідеал, мав чітко виражену світську та соціальну орієнтацію.

Корисні ресурси

1. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC_%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%B8_%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F
2. http://litopys.org.ua/lytv/lyt.htm
3. http://osvita.ua/vnz/reports/philosophy/13165/
4. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B3%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC
5. http://vseslova.com.ua/word/%D0%93%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC-28417u