Відмінності між версіями «Слово до читача»
Admin (обговорення • внесок) |
Admin (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
| − | {| | + | {| class="standard" |
|'''Крапки над І (за матеріалами «Артеківських діалогів 2008»)''' | |'''Крапки над І (за матеріалами «Артеківських діалогів 2008»)''' | ||
*Завтрашні конкуренти наших випускників шкіл сидять не тільки за сусідньою партою, а і в Південній Кореї, США чи у Новій Зеландії… Такими є реалії глобалізованого світу і якому національні системи шкільної освіти є складовими частинами світового освітнього простору. Тож головне завдання української школи полягає в тому, щоб допомогти нашій дитині набути певні конкурентні переваги на глобальному ринку праці. | *Завтрашні конкуренти наших випускників шкіл сидять не тільки за сусідньою партою, а і в Південній Кореї, США чи у Новій Зеландії… Такими є реалії глобалізованого світу і якому національні системи шкільної освіти є складовими частинами світового освітнього простору. Тож головне завдання української школи полягає в тому, щоб допомогти нашій дитині набути певні конкурентні переваги на глобальному ринку праці. | ||
*Навіть у еру Інтернету багато хто з нас умудряється жити за «залізною завісою» власних упереджень, обмеженості та невігластва. | *Навіть у еру Інтернету багато хто з нас умудряється жити за «залізною завісою» власних упереджень, обмеженості та невігластва. | ||
| − | + | '''Катерина Ющенко''' | |
|} | |} | ||
Версія за 12:18, 13 жовтня 2009
Пошук ефективної відповіді на виклики часу вимагає від нас окреслення шляхів модернізації освіти та об’єднання зусиль суспільства, спрямованих на практичну реалізацію ефективної політики розвитку людини. Це зрештою має привести до покращення якості життя українців, накопичення і примноження інтелектуального капіталу нашої країни. Тому важливим завданням усього нашого освітнього співтовариства є генерування освітньої політики, що розуміється не як галузева політика Міністерства освіти і науки України , а як загальнонаціональна суспільна стратегія. Лише публічний діалог у суспільстві з питань модернізації освіти може створити передумови для поширення, стимулювання та подальшої інституціоналізації стратегічного процесу вироблення освітньої політики та поширення пов’язаних з ним практик інтелектуальної та аналітичної роботи. Мова йде не тільки про діалог між владою і педагогічною громадою, а і про діалог усередині педагогічної громади. Діалог - це саме те, що нам вкрай потрібне і для проведення педагогізації влади, бізнесу, ЗМІ, спорту … На жаль, сьогодні діалог із стратегічних питань розвитку освіти у нас фактично відсутній. Започатковані Міжнародним благодійним фондом "Україна-3000" щорічні «Артеківські діалоги» частково надолужують цю прогалину.
Саме за ініціативою учасників «Артеківських діалогів 2008», і з’явилась Біла книга української освіти. У виступах представників педагогічної спільноти, які взяли участь у цьому форумі, пролунали як констатації щодо сьогоднішніх освітніх реалій, так і конкретні пропозиції щодо необхідних змін. Сподіваємось, що акумульована в одній книзі точка зору професіоналів стане новим поштовхом до змін на краще у сфері освіти.
Крапки над І (за матеріалами «Артеківських діалогів 2008»)
Катерина Ющенко |
Упродовж останніх років в Україні написано чимало матеріалів, які мають назву Біла Книга. Є Білі Книги з реформування місцевих органів влади, з політики у сфері безпеки на автомобільному транспорті, з питань забезпечення правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності в Україні(«Інтелектуальна власність в інноваційній економіці України»), з питань оборонної політики(видаються щорічно починаючи з 2006 року), з міграційної політики, з адаптації національного законодавства у галузі норм і стандартів до європейських вимог і навіть Біла книга кохання.
Біла книга української освіти, яку ви тримаєте в руках, вже власною назвою обумовлює свої основні завдання: дати характеристику реальному стану справ у освіті та окреслити напрямки руху до нової освіти України. Причому, увазі читачів пропонується реалістичний погляд на ситуацію в освіті саме з позиції педагогів-практиків, професійний погляд представників педагогічної спільноти щодо шляхів подальшого розвитку освітньої сфери країни. Цей матеріал не є "Білою книгою" з чорною ознакою. Його автори зосереджувались не на констатації існування тих чи інших проблем, не на фіксації негараздів освітньої сфери. Головною метою було окреслення простої і зрозумілої програми дій, реалізація якої призведе до появи нової якості освіти.
Біла книга дає розуміння того, які зміни, на думку представників педагогічної громадськості, є найбільш необхідними і яким чином необхідно впроваджувати ці зміни в освітню систему нашої країни з тим, щоб її розвиток був успішним. Мета Білої книги: не тільки допомогти Міністерству освіти і науки та місцевим управлінням освіти ознайомити громадськість країни з варіантами освітньої політики та можливостями, якими варто скористатися для вирішення проблем цієї надзвичайно важливої сфери, а і виявити думку зацікавлених сторін щодо кожного з таких варіантів чи кожної з таких можливостей. Сподіваємось, що Біла книга сприятиме підвищенню ролі публічних дискусій у процесі вироблення адекватної реаліям часу освітньої політики, стане одним із інструментів проведення реформування освітньої сфери у відкритий спосіб із урахуванням думки професіоналів.
Авторський колектив Білої книги зміг подолати ілюзію, що можна подолати кризу в українській освіті на базі застарілих уявлень про неї.
Тільки та система освіти може займати лідерські позиції у світі, яка:
- вчить дітей «як думати», а не «що думати»;
- забезпечує їм «рівні можливості», а не рівність;
- допомагає опанувати ще не існуючі знання, а не змушує зазубрювати «вчорашні» знання тощо.
Має залишитись у минулому суто радянське уявлення про шляхи виходу з кризи: потрібно лише усім разом почати краще працювати! Якщо ми не визначимо нові пріоритети, нові орієнтири руху, це буде Сізіфова праця.
Хвороби вітчизняної шкільної освіти є в принципі виліковними. Про це свідчить досвіт санації(оздоровлення) систем шкільної освіти у постсоціалістичних країнах, де вже ж таки вдалось утвердити чесну гру, відновити довіру між усіма учасниками освітнього процесу…
Оздоровлюючи нашу освіту, ми неодмінно повинні подбати про те, щоб ліки, які ми починаємо застосовувати, не виявились небезпечнішими за хворобу. Криза в шкільній освіті(а вона є глобальним явищем!) є багатогранною і вона вимагає багатогранного розуміння. Тож нам аж ніяк не можна піддаватись спокусі дати прості відповіді на складні питання. Такі відповіді завжди неправильні. Потрібні серйозні інтелектуальні надзусилля, а не лише рефлексивне мислення, заради осягнення усієї складності ситуації та напрямків руху до нової освіти України.
Авторів Білої книги об’єднує оптимістичне бачення нашого освітнього майбутнього: немає проблем як чинників, які заважають рухатись уперед. Є нові можливості, які відкриваються на шляху до вирішення нових завдань! Саме такий підхід націлює на дію, а не на пошук причин власної бездіяльності.
Підсумовуючи сказане, ще раз повторимо давню мудрість: дорогу здолає той, хто йде. З огляду на Світову економічну кризу нам важко точно сказати, які реальні зрушення відбудуться в українській освіті цього року чи якою буде наша освіта через рік, але можна точно спрогнозувати якою вона буде через 10-20 років. Це буде модернова європейська освіта з передовими управлінськими технологіями та реально діючою інноваційною моделлю розвитку. Від нашого спільного поступу до нової якості освіти залежатиме пришвидшення чи сповільнення процесу побудови бажаної версії майбутнього української школи.
