Відмінності між версіями «Вікі-стаття учнів з теми "Історія виникнення чаю"»

Версія за 10:22, 16 червня 2012

Назва проекту

Чай, чай виручай

Автори проекту

Учні 5 класу

Група "Дослідники"

Тема дослідження

Історія виникнення чаю

Проблема дослідження

Який чай пили у стародавньому Китаї

Мета дослідження

Ознайомитися з істоорію виникнення чаю. Визначити який чай пили у стародавньому Китаї.

Результати дослідження

2737 р. до н.е. – 2697 р. до н.е., Китай. Відкриття корисних властивостей чайного листя (за іншим даними – 5800 років тому, тобто приблизно в 3700 році до н.е., нам більше подобається перша цифра). За однією з легенд воно приписується легендарному Другому Імператору, Шен Нунгу (Shen Nung), відомому також під іменем Божественний Цілитель, що правив саме в ці роки. За легендою він прийшов у цей світ, щоб подарувати людям лікарські трави, просо і навчити землеробству.

770 р. до н.е., Китай. Перша відома письмова згадка про чай. Чжоу-Гун у своїй книзі "Эр’я" пише про чай як про один із продуктів споживання.

519 р. до н.е., кордон Індії та Китаю. За легендою саме в цей час (правда, є ще дата – 543 н.е.; але це було надзвичайно давно, тому не так важливо – приміт. авторів) із Заходу в Китай прийшов рудобородий варвар (він же Бодхідхарма), сів напроти стіни й почав медитувати. У якийсь момент він задрімав, а прокинувшись, розсердився на себе, вирвав свої вії й кинув їх на землю. От із цих - вій і виріс чайний кущ. А буддійським ченцям рекомендувалося пити чай під час медитацій і церемоній, щоб не спати.

222 р. н. е., Китай. Чай згадується в переписці аристократів як замінник вина.

265 р. н. е. – 420 н.е., Китай. Епоха Цзінь. У письмових джерелах згадуються чайні крамниці чадянь і колективні чаювання.

300 р. н. е. – 400 р. н. е., Китай. Відбувається одна з найважливіших подій в історії чаю. Багатий життєвий досвід показує, що найкращий чай виходить із наймолодших листів. У зв'язку із цим до різноманітних назв напою додалося ще одне – "ча", що значить "молодий листок". Саме від цього слова й відбулася, наприклад, російська назва напою. І не тільки російська.

350 р. н.е., Китай. Істориками виявлений опис вживання чаю в одній з найдавніших Китайських енциклопедій (автор: Kuo P'o).

400-600 р. н.е., Китай. Істориками зафіксоване зростання письмових згадувань про вживання чаю. У їжу використовувалися переважно листки дикоростучого чаю, також зафіксовані перші спроби культивації чаю. Найчастіше, чай використовується як ліки або як ритуальний напій буддійських і даоських ченців, але також застосовується і як харчовий напій. У ті часи був прийнятий наступний спосіб готування: чайні листки м'яли у своєрідні коржі, які злегка присмажувалися (крім цього, коржі часто сушили у вигляді плиток або цеглинок). Після цього корж (або його частину) клали в керамічний горщик і заливали окропом; після цього додавали сіль, цибулю, спеції, імбир. Виходив свого роду чайний суп, рецепт якого залежно від регіону міг бути досить різним.

479 р. н.е., Китай, Монголія. Чай починають вживати на півночі Китаю. У літописі зафіксовані факти обміну чаю на інші товари на північному і західному кордоні Китаю. Фактично, так почався рух чаю по знаменитому Шовковому Шляху.

500 р. н.е. – 600 р. н.е., Китай, Тибет. Приблизно в цей час чай поширюється на північному заході Китаю та у Тибеті . Так виглядає сучасний японський порошковий церемоніальний чай Мат - Ча – далекий нащадок китайського порошкового чаю.

618 н.е – 906 н.е., Китай. У часи династії Етан популярність здобуває порошковий чай. Готування й вживання подібного чаю стає модним заняттям у знаті й аристократів. Починається жвава чайна торгівля по Шовковому Шляхові з Індією, Туреччиною й регіонами нинішньої Середньої Азії. Слід зазначити, що в той час у воду для чаю обов'язково додавали сіль, так що за смаком напій принципово відрізнявся від сучасного чаю.

700-ті рр. н.е., Китай. Чай згадується в медичних трактатах. Вказується на перевагу застосування окропу перед сирою й холодною водою, даються конкретні медичні поради з використання чаю для запобігання хвороб.

710 р. н.е. – 794 р. н.е., Японія. Правління Нарской династії. За деяким даними саме в цей час на землях деяких буддійських храмів з'явилися чайні плантації.

780 н.е., Китай. Поет Лу Ю написав першу книгу про чай. Ця книга отримала надзвичайну популярність. Ще при житті Лу Ю знайшов любов і заступництво Імператора, його вважали в Китаї мало не святим. У книзі були вперше описані сорти чаю, його вирощування та приготування, ритуал чаювання. У цьому ж році було введено перший податок на чай.

801 р. (802, 805) н.е., Китай, Японія. У Японії стає відомо про чай як про ліки. Буддійський чернець Сайчо (Сайхо, Saіcho) проводить у китайських храмах три роки, вивчаючи способи вживання чаю, після чого вивозить насіння чаю в Японію.

828 р. н.е., Корея. У Кореї починають пити й вирощувати чай.

879 р. н.е., Китай. Арабський мандрівник Абу-Зейд ель Гасан у своїх записах відзначає, що починаючи із цього року, податки на чай – основне джерело доходів у Кантоні .

960-1280 р. н.е., Китай. Династія Сун. Чай п'ють і вирощують повсюди. Порошковий чай з аристократичного напою стає масовим. Саме в епоху Сун починається розквіт виробництва китайської глиняної кераміки. Це темні товстостінні глиняні чашки, вкриті темно-синьою (зеленою), чорною й коричневою глазур'ю, які красиво контрастували з яскравою піною збитого порошку зеленого чаю. У цей же час із процесу готування чаю виключається сіль.

1191 р. н.е., Японія. Чернець Ейсай Меян (Eіsaі Myoan), один із основоположників Дзен-буддизму в Японії (школа Ріндзай), повертається з подорожі в Китай з насінням чаю, яке він посадив у своєму храмі неподалік від Кіото. Для свого часу Ейсай був новатором, він багато експериментував з різними способами заварювання чаю, трохи видозмінив китайський спосіб заварювання порошкового чаю, і заклав тим самим основи японської чайної церемонії. Крім цього, Ейсай першим став використовувати чай у релігійних містичних ритуалах і ввів термін «Шлях Чаю» («ча до»).

1206-1368 р. н.е., Китай. Династія Юань. Територія Китаю більш ніж на сторіччя окупована Чингіз-ханом і Кубла-ханом. Більшість чайних плантацій знищена, чай знову стає елітним напоєм, масова культура вживання чаю втрачається. Що характерно, Марко Поло під час своєї подорожі в Китай навіть не спробував чай.

1211 р. (1214) н.е., Японія. Ейсай написав невеликий трактат про чай, де виклав основи чайної церемонії, а також відомості про цілющі властивості чаю. Трактат значно сприяв популярності цього напою в Японії.

1368-1644 р. н.е., Китай. Династія Мін. У Китаї настає чайний ренесанс, відроджується масове вживання чаю. Стає популярним новий метод заварювання – в окроп занурюються цілі листки. Готування порошкового чаю стає непопулярним, мистецтво його заварювання поступово втрачається. Отриманий у результаті використання нового способу настій набагато світліший за порошковий чай. Звідси виникає потреба в новому чайному посуді. З'являється і стає модною кераміка з Ісіна (Юйсіна, Yіxіng) – тонкостінні чашки й запарники з білої порцеляни або зі світлої глини. У цей же час з'явилися й стали популярними заварювальні чайники.

1101-1125 р. н.е., Китай. Імператор Хуі Цунг (Цзя Цзун, Huі Tsung) зібрав і описав кращі способи готування порошкового чаю. Аматор чаю й заступник чайного виробництва, він влаштовував чайні турніри, у яких учасники оцінювали та дізнавалися про різні сорти чаю. Легенда говорить, що він став настільки одержимим фанатиком чаю, що не помітив татаро-монголів, які й зруйнували його імперію. Під час його царювання виробництво чаю в Китаї збільшилося в кілька разів, процвітала чайна торгівля.

1422-1502 р. н.е., Японія. Японський дзенський настоятель Мурата Секо розробляє чайну церемонію в її класичному виді. Церемонія одержує назву «Ча-Но-Ю» або «Тя-Но-Ю» («Cha No Yu»), що перекладається як "Гаряча вода для чаю". Точніше, він почав протестувати проти церемонії «ринка» (чаювання у ванній) і почав уводити в чайну церемонію принципи простоти у всьому.

1484 р. н.е., Японія. Чайна церемонія була офіційно визнана сегуном Йошимасою і набула популярності серед аристократів.

1502-1555 р. н.е., Японія. Роки життя ще одного японського чайного майстра Сео Танеко (Дзео Такено – іноді його й так називають). Він колекціонував чайне начиння й продовжував розвивати ідеї простоти й дешевизни чаювання ("природність безладдя", "краса щоденності").

1516 р. н.е., Португалія. Португальці відкривають морський шлях у Китай. Вважається , що вже з 1517 року чай зрідка вживається як екзотичний напій при португальському королівському дворі .

1557 р. н.е., Португалія, Китай. Відкрите португальське торгове представництво в Макао.

1559 р. н.е., Венеція. Секретар венеціанської Великої ради Джанбаттіста Рамузіо у творі "Походи й подорожі" подав відомості про чай, отримані від перського купця Хаджі Мухаммеда. Відомості ці в основному стосуються медичного використання чаю.

1560 р. н.е., Португалія. Місіонер Гаспер да Круз, після повернення з Китаю, опублікував першу в Португалії статтю про чай.

1565 р. н.е., Італія. Місіонер Луїс Алмейда в листі з Японії на батьківщину пише, що "японці дуже люблять настій рослини, який вони називають чіа".

1567 р. н.е., Росія. Козачі отамани Петров і Ялишев побували в Китаї, спробували й описали місцевий напій – чай. Але із собою його не привезли. В принципі, козаки довідалися про чай ще раніше – у процесі підкорення Сибірського ханства. Наприклад, до цього часу вони вже були знайомі з бурятським плитковим чаєм.

1585 р. н.е., Японія. Уславлений чайний майстер Сен Рікю створює знамениту золоту чайну кімнату (огон тясіцу), що стала класикою чайної церемонії.

1591 р. н.е., Японія. Робить ритуальне самогубство (seppuku) Сен Рікю, знаменитий майстер чайної церемонії (школа вабі-тя), який найбільш чітко формалізував її. Майже всі сучасні японські школи чайної церемонії опираються на принципи Рікю.

1597 р. н.е., Англія. Одне з перших згадувань про чай в англійській культурі. Історики виявили англійський переклад дорожніх нотаток голландського мандрівника Ван Лін-Шутена (Jan Hugo van Lіn-Schooten). У цих нотатках вперше згадується назва чаю (chaa) і способи його заварювання в Китаї.

1607 р. н.е., Китай, Ява. Голландці вперше закупили чай у Макао й доставили його на Яву (не зовсім ясно, навіщо, але це перший випадок, коли чай потрапив у руки європейців).

1610 р. н.е., Голландія. Голландські торговці вперше привозять чай у Європу. Зелений, до речі.

1618 р. н.е., Росія. Китайські посли підносять цареві Михайлові Федоровичу Романову кілька ящиків чудового чаю.

1636 р. н.е., Франція. Французи вперше довідались (від голландців) про чай і пробують його. Але любові з першого погляду не вийшло.

1637 р. н.е., Голландія. Починаючи із цього року голландська Ост-Індська компанія (не плутати з однойменною англійською) починає возити в Європу китайський і японський чай з кожним своїм кораблем.

1638 р. н.е., Росія. Посол Василь Старков привозить цареві в подарунок 64 кг. чаю від одного з монгольських ханів. Саме цікаве, що чай йому майже нав'язали. А при дворі сподобався.

1640 р. н.е., Голландія. Чай поступово починає вживати нідерландська аристократія.

1644-1911 рр. н.е., Китай. Часи правління династії Цін, що проводить ізоляціоністську політику, у тому числі й відносно чаю. Усіма чайними справами заправляє Імператорське чайне керування, яке, крім усього іншого, намагається класифікувати чай. Нічого корисного із цього не виходить.

1650 р. н.е., Німеччина.Цього року чай добрався й до німців.

1657 р. н.е., Англія. Торговельний кавовий будинок Гарвея (Garway's Coffee House) відкриває постійну торгівлю чаєм в Лондоні. Ост-Індська торговельна компанія відкриває лондонський чайний аукціон (існуючий і понині). З перших же днів існування аукціону розвертається найжорстокіша цінова конкуренція між британськими й голландськими постачальниками чаю. Англійцям вдається перехопити чайну ініціативу в голландців, зокрема, за рахунок широкої реклами. Наприклад, чай рекламувався як унікальний лікувальний засіб від апоплексії, катарального запалення, сонливості, епілепсії, жовчних кольок, летаргії, мігрені, паралічу, і запаморочення.

1658 р. н.е., Англія. Триває широка реклама чаю. Типове оголошення в газеті того часу Mercurіous Polіtіcus: "Це чудовий китайський напій, що рекомендується лікарями, названий китайцями Tcha, іншими націями Tay, а також відомий як Tea. Купуйте його в кавовій крамниці "Голова султана!".

1661 р. н.е., Тайвань. Жителі Тайваню почали пити дикоростучий чай.

1662 р. н.е., Англія. Чарльз Другий бере за жінку принцесу Катарину Браганзьку з Португалії. У вигляді весільного подарунка вона подарувала йому місто Бомбей і звичку пити чай. Незабаром обоє сталі відомі як жагучі аматори чаю, що створили сприятливі умови для його ввозу та торгівлі. Вважається, що саме завдяки Катарині європейці прилучилися саме до вживання чорного чаю (завозився переважно чорний Оранж Пеко). Популярність чаю серед аристократії призводить до значного зменшення вживання спиртного.

1664 р. н.е., Англія. Купці Ост-Індської компанії підносять у дарунок Чарльзу ІІ два фунти чаю. Його Величність зраділа подарунку .

1665 р. н.е., Росія. Заслаблого животом Олексія Михайловича успішно лікує настоєм чаю придворний лікар Самійло Каллінс.

1666 р. н.е., Англія, Голландія. Основними і єдиними постачальниками чаю в Англію є голландці.

1669 р. н.е., Англія. Історично зафіксована цифра 150 фунтів. Саме стільки чаю було доставлено морським шляхом в Англію й успішно продане. Це стало можливим після того, як англійська Ост-Індська компанія домоглася дозволу вивозити чай з Гуанчжоу, потіснивши голландську Ост-Індську компанію.

1669 р. н.е., Америка. Чай починають пити в Масачусетсі.

1674 р. н.е., Росія. У Москву з Пекіна завезена велика партія чаю. Чаю багато, він не особливо відомий і досить дешевий.

1674-1676 р. н.е., Голландія. Голландський учений і мандрівник Вільгельм Райн (Dr. Wіlhelm ten Rhyne), що проживає в Японії, вперше дає науковий ботанічний опис чайного куща. В книзі була й замальовка з натури листів, квітів і плодів камелії китайської. Його книга про екзотичні рослини на латині ("Exotіcarum plantarum centurіa prіma") вперше видається в Данцигові в 1678 р.

1679 р. н.е., Росія. Був укладений перший торговельний договір з Китаєм (завдяки активним діям російського посла в Китаї – грека Сапфарія) на поставки в Росію "сушеної китайської травички". Чай доставляли з північного Китаю (там він називається " ча-і", або " ча-е", звідси й російське "чай") по Кяхтинському тракту . Шлях був довгий і небезпечний, тому чай у Росії був досить дорогий . Багато в чому регулярному вживанню чаю (втім, як і горілки), сприяв Петро І, із часів якого чай подавався в кожному трактирі .

1684 р. н.е., Англія. Розповсюджена ціна на чай – менше ніж 1 шилінг за фунт, але ввізне мито все зростає і незабаром становить 5 шилінгів за фунт. Це робить чай занадто дорогим для більшості англійців і приводить до процвітання контрабандної торгівлі. Навіть за підрахунками, англійці вживали в 1,5 - 2 рази більше контрабандного чаю, ніж ввезеного легально.

1689 р. н.е., Росія. Прибуття чайного каравану з Китаю, що складається з 300 навантажених тюками з чаєм верблюдів. Довжина чайного шляху – 11 000 верст, сам шлях займає шістнадцять місяців.

1690 р. н.е., Америка. Перший зареєстрований продаж чаю в Бостоні. Два торговці: Харріс і Вернон придбали у влади ліцензію на торгівлю напоєм.

1693 р. н.е., Англія. Споживання чаю досягло 2,7 кг на душу населення. Це дуже багато насправді . У Росії й зараз не більше півтора кілограми споживають, а в Англії – 2,5. Тому цифра викликає деякі сумніви.

1697 р. н.е., Тайвань. Документально зафіксовані перші культурні плантації чаю в селищі Формоза (округ Нанту ). Відомо, що основна частина першого Тайванського чаю вивозилася голландськими купцями в Персію.

1701 р. н.е., Англія. Споживання чаю перевищило 30 тонн.

1702 р. н.е., Америка. У Плімуті почали робити литі чайники із заліза.

1704 р. н.е., Америка. Чай уперше завезений у Нову Англію. Або у 1710? Коротше кажучи, є різні цифри – приміт. авторів).

1705 р. н.е., Англія. Щорічне вживання чаю в Англії зросло приблизно до 800 000 фунтів.

1706 р. н.е., Англія. В Англії заснована фірма Твайнінг (Twіnіngs Tea), що радує нас і понині.