Відмінності між версіями «Дивовижний симетричний світ природи»

Версія за 13:22, 31 травня 2012

Асиметрія в природі

Симетрія в біології - це закономірне розташування подібних (однакових) частин тіла або форм живого організму, сукупності живих організмів щодо центру чи осі симетрії.

Асиметрія - відсутність симетрії. Іноді цей термін використовується для опису організмів, позбавлених симетрії первинно, на противагу дисиметрії - вторинної втрати симетрії або окремих її елементів.

Поняття симетрії і асиметрії альтернативні. Чим більше симетричний організм, тим менше він асиметричний і навпаки. Будова тіла багатьох багатоклітинних організмів відбиває певні форми симетрії, радіальну або білатеральну. Невелика кількість організмів повністю асиметричні. При цьому слід розрізняти мінливість форми (наприклад в амеби) від відсутності симетрії. У природі і, зокрема, в живій природі симетрія не абсолютна і завжди містить деяку ступінь асиметрії. Наприклад, симетричні листя рослин при додаванні навпіл в точності не збігаються.

Елементи симетрії

Серед елементів симетрії розрізняють наступні:

• площину симетрії - площина, що ділить об'єкт на дві рівні (дзеркально симетричні) половини;
• вісь симетрії - пряма лінія, при повороті навколо якої на деяких кут, менший 360^о, об'єкт співпадає сам з собою;
• центр симетрії - крапка. ділить навпіл все прямі лінії, що з'єднують подібні точки об'єкта.

Зазвичай через центр симетрії проходять осі симетрії, а через вісь симетрії - площини симетрії. однак існують тіла й фігури, у яких при наявності центру симетрії немає ні осей, ні площин симетрії, а при наявності осі симетрії відсутні площині симетрії (див. нижче).

Крім цих геометричних елементів симетрії, розрізняють біологічні:

• антімери - симетрично повторюються навколо головної осі монаксоно гетерополярность форм ділянки тіла;
• радіус - площину симетрія антімера;
• интеррадиус - площина, що проходить між сусідніми антімерамі;
• метамери - повторювані ділянки, розташовані вздовж поздовжньої (зазвичай передньо-задньої) осі тіла організму.

Типи симетрій

У біологічних об'єктів зустрічаються такі типи симетрії:

• Сферична симетрія - симетричність щодо обертань в тривимірному просторі на довільні кути.
• Аксіальна симетрія (радіальна симетрія, симетрія обертання невизначеного порядку) - симетричність щодо поворотів на довільний кут навколо якої-небудь осі.
  • Симетрія обертання n-го порядку - симетричність щодо поворот ів на кут 360 ° / n навколо якої-небудь осі.
• Двостороння (білатеральна) симетрія - симетричність відносно площини симетрії (симетрія дзеркального відображення).
• Трансляційна симетрія - симетричність щодо зрушень простору в якомусь напрямі на деяку відстань (її окремий випадок у тварин - метамерія (біологія)).
• Тріаксіальная асиметрія - відсутність симетрії по всіх трьох просторових осях.

Прояв симетрії в живій і неживій природі

Краса в природі не створюється, а лише фіксується, виражається. Розглянемо прояв симетрії з «глобального», а саме з нашої планети Земля.

Те, що Земля - ​​куля, стало відомо освіченим людям ще в давнину. Земля в уявленні більшості начитаних людей до епохи Коперника була центром світобудови. Тому прямі, що проходять через центр Землі, вони вважали центром симетрії Всесвіту. Тому навіть макет Землі - глобус має вісь симетрії (див. рис. 4).

· Далі я розглянула прояв симетрії в живій природі. Майже всі живі істоти побудовані за законами симетрії, недарма в перекладі з грецького слово «симетрія» означає «відповідність».

Серед квітів, наприклад, спостерігається поворотна симетрія. Багато квіти можна повернути так, що кожна пелюстка займе положення сусіднього, квітка сполучиться з самим собою. Мінімальний кут такого повороту для різних кольорів неоднаковий. Для ірису він дорівнює 120 ° (див. рис. 5), для дзвоника - 72 ° (див. рис. 6), для нарциса - 60 ° (див. рис. 7). У розташуванні листя на стеблах рослин спостерігається гвинтова симетрія. Розташовуючись гвинтом по стебла, листя як би розкидаються в різні боки і не затуляють один одного від світла (див. рис. 8), хоча самі листя теж мають вісь симетрії (див. рис. 9). Розглядаючи загальний план будови якої-небудь тварини, ми помічаємо зазвичай відому правильність в розташуванні частин тіла або органів, які повторюються навколо деякої осі або займають одне і те ж положення по відношенню до деякої площини. Цю правильність називають симетрією тіла. Явища симетрії настільки широко поширені у тваринному світі, що дуже важко вказати групу, до якої ніякої симетрії тіла підмітити можна. Симетрією володіють і маленькі комахи, і великі тварини (см.ріс. 10,11, 12).

· Серед нескінченного розмаїття форм неживої природи в достатку зустрічаються такі досконалі образи, чий вид незмінно привертає нашу увагу. Спостерігаючи за красою природи, можна помітити, що при відображенні предметів в калюжах, озерах проявляється дзеркальна симетрія.

Бачите? Це ж гола дзеркальність!

Дурна, дурна природа, ні про що вона не дбає так завзято,

як про рівновагу (див. рис. 13).

(Венедикт Єрофєєв)

У світ неживої природи чарівність симетрії вносять кристали (см.ріс.14). Кожна сніжинка-це маленький кристал замерзлої води. Форма сніжинок може бути дуже різноманітною, але всі вони володіють поворотною симетрією і, крім того, дзеркальною симетрією (див. рис. 15).

А що таке кристал? Тверде тіло, що має природну форму багатогранника. Сіль, лід, пісок і т.д. складаються з кристалів. Перш за все ромеев-Деліль підкреслював правильну геометричну форму кристалів виходячи із закону сталості кутів між їх гранями. Він писав: «До розряду кристалів стали відносити всі тіла мінерального царства, для яких знаходили фігуру геометричного багатогранника ...» Правильна форма кристалів виникає з двох причин. По-перше, кристали складаються з елементарних частинок - молекул, які самі мають правильну форму. По-друге, «такі молекули мають чудове властивість з'єднуватися між собою в симетричному порядку».

Чому ж такі красиві і привабливі кристали? Їх фізичні і хімічні властивості визначаються їх геометричним будовою. У кристалографії (науці про кристалах) існує навіть розділ, який називається «Геометрична кристалографія». У 1867 році генерал від артилерії, професор Михайлівській академії в Петербурзі А.В. Гадолин строго математично вивів всі поєднання елементів симетрії, що характеризують кристалічні многогранники. Наприклад, гранат потрапляє в першу, так звану кубічну систему, все кристали якої мають ті ж елементи симетрії, що і куб

(Форму куба мають, наприклад, кристали кухонної солі). Всього існує 32 види симетрій ідеальних форм кристала.

Легко уявити, яка б панувала на Землі плутанина, якби симетрія в природі була порушена!