Перегляд вихідного коду сторінки Cтаттю "Світ української міфології".


==Назва проекту==

Світ української міфології (за творчістю Ігоря-Богдана Антонича)

=Автори проекту=
Група учнів 11 класу "Пошуковці"

==Тема дослідження==
Світ укаїнськох міфології у віршах Ігоря-Богдана  Антонича.

==Проблема дослідження==
Як знання про минуле допомагає у сьогоденні?

==Гіпотеза дослідження==
Це допомагає зрозуміти сутність людини?

==Мета дослідження==
Метою дослідження є показ творчості Ігоря-Богдана Антонича через призму української міфології, щоб спонукати учнів розуміти й бачити прекрасне.

==Результати дослідження==
Як відомо, Антонич народився на Лемківщині, у прадавньому краю язичеських вірувань, де земля, небо, ліси зберігають "казкові" звичаї і традиції, а люди, пам'ятаючи їх, живуть за законами добра, краси й справедливості, у гармонії й єдності з природою. Про що сам поет писав: "Антонич така сама частина природи, як трава, вільхи, зозулі, лисиці тощо, частина органічно зв'язана з загальним біологічним ростом". Тому у житті його найбільше приваблювали взаємини людини й природи. "А до світогляду митця ставився досить скептично, — зауважує Павлина Дунай у своїй розповіді "Поетичний космос Богдана-Ігоря Антонича". Для нього "далеко важливіші: творча індивідуальність, світовідчування, світосприйняття...", бо, за словами поета, "світогляд належить до царини розуму, це вартість інтелектуальна, це завжди якась система думок, "поглядів", якась більш або менш оформлена система розуміння дійсності. У той час, як велика творчість родилась завжди у великих емоціях" (2, с.1).

А ще в житті й побуті лемків органічно з'єдналися поганські традиції з християнськими обрядами. І для Б.-І. Антонича таке соціальне оточення було природним. "Він всотував його так само невимушено, як дихав гірським повітрям". Зростаючи серед буйства природи, захоплюючись розкішшю довколишнього світу, він і себе зараховує до всього живого й "біопоетичного", урівнює в правах:

Росте Антонич, і росте трава, і зеленіють кучеряві вільхи.

Тому й природу сприймає олюднено й персоніфіковано, свідченням чого стане його поезія.

Окрім цього, його єство всотувало духовну велич рідного народу, що творилася (формувалася) природним поєднанням "поганських капищ і храмом Божим". Таким чином, рідна земля і природа, багатий духовний світ горян виплекали людину, особистість, поета, "над неабияким інтелектом якого панували чуття. Причому настільки загострені, що могли передавитися фізично. У поезії це виявилося у формі екстатичного (виражаючи екстаз — найвищий ступінь захоплення) самовираження.

А ще він володів здатністю через міфи, які добре знав завдяки елітарній освіті, проникати в прадавні часові пласти, відчувати їх й духовно жити серед них. Час у нього набуває рис вічності, і своє особисте життя він сприймає як ілюстрацію до еволюції всього живого

==Висновки==
1.у поезії Ігоря-Богдана Антонича "оживає" неповторний світ української поеїії.
2.Вірші допомагають подивитися на сьогодення через призму минулого.
3.Поезія Антонича має своєрідну побудову і несе відбиток української минувшини.

==Корисні ресурси==

Біловус Н.Творчість Богдана-Ігоря Антонича на уроках україкської літератури( до 100-річчя від дня народження поета)/Н.Білоус/вИвчення української мови та літератури.-2009.-№24-с.15-24.