Перегляд вихідного коду сторінки Творчість дітеЙ ЗШ № 5

У свій час К. Чуковський писав, що для дітей вірші, поезія взагалі - не ласощі, а найбільш поживна, здорова, вітамінна їжа. Дитині, писав він у своїй книзі про дітей, ще немає і дванадцяти місяців, вона ще не володіє активною мовою, а подивіться, з яким задоволенням слухає вона безсмертні "Ладушки", "Сороку-ворону" та інші шедеври народної творчості.

Уже на першому році життя художнє слово робить свій вплив на малу дитину, яка ще не говорить.

До оволодіння активною мовою дитина може робити виразні рухи, які свідчать, що вона розуміє почуте. <...>

Дітей в ранньому віці часто лякають страшними фантастичними образами. В одній сім'ї дворічному Толику часто нагадували про бабая. Хлопчику казали, що бабай страшний, його слід боятися. Це негативно вплинуло на малюка. Він став часто лякатися, тремтів від незначного шуму. Отже, на дитину треба впливати обережно. Інакше фантастичний світ може паралізувати активність дитини, зробити її боязкою та нерішучою.

Уявні образи, які виникають на основі прочитаних книжок, бачених картинок, допомагають дитині розібратись в явищах дійсності, подіях, свідками яких вони стають.

При сприйманні оповідань, казок можна помітити дві протилежні тенденції Одна з них полягає в тому, що дитина намагається внести корективи в авторський текст, покарати несправедливих, захистити слабих і т. д. А друга тенденція, на нашу думку, більш значна, виявляється в тому, що казкові образи сходять зі сторінок книг у життя і допомагають дитині якось розібратись в життєвих незрозумілих ситуаціях, визначити для себе, де добро, а де зло. На цьому слід спинитись тому, що "переселення" казкових героїв дуже істотно впливає на дитяче світосприймання.

Порівняння реальних людей, предметів з героями книжок або порівняння казкових героїв з реальними - поширене явище. <...>

<,..> образи дійових осіб, які виникли у дитини після читання казок, оповідань, не зникають безслідно, а продовжують своє існування в її уяві І є істотною опорою в пізнавальній діяльності. Вони не тільки вступають між собою в певні взаємозв'язки, як в цьому переконує нас останній приклад, а відіграють життєво важливу функцію, стають еталоном, за допомогою якого дитина прагне розібратися в невідомому.

<...> Подібні тенденції виразно видно у дітей перед дошкільного, дошкільного і молодшого шкільного віку. Хто спостерігав їх, мав нагоду не раз переконатися в цьому. Боротьба проти несправедливості заповнює уяву дітей, що особливо яскраво проявляється в процесі сприймання ними казок, літературних, драматичних творів, опер тощо.

Діти усвідомлюють переживання інших і в першу чергу близьких людей, ровесників, навіть малознайомих. Вони чутливі до біди інших. Наприклад, своєрідна боротьба зі злом у малечі ґрунтується на уявленні болю козенят, яких переслідує вовк. Діти ставлять себе (за допомогою уяви) на місце іншого. Виникає співпереживання. Чим менша дитина, тим більше вона схильна сприймати гру на сцені як дійсність. <...>