Перегляд вихідного коду сторінки Вікі-стаття "Особистісно-орієнтовані технології навчання читання в початковій школі"

[[Файл:P1010059.JPG|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

Особистісно-орієнтовані технології ставлять сьогодні в центрі усієї шкільної освітньої системи особистість дитини,  забезпечення комфортних, безконфліктних умов її розвитку, реалізації природних потенціалів.

Особистісно-орієнтовний підхід у навчанні спирається на такі основні положення:

1.	Учень завжди є суб’єктом, а не об’єктом навчання.

2.	Основна мета навчання, окрім засвоєння учнем необхідних знань, умінь та навичок - розвиток особистості учня як суб’єкта діяльності і соціальних стосунків.
Виходячи з цього, найважливіші педагогічні прийоми в особистісно- орієнтованому навчанні: опора на суб’єктний досвід учня – постійна актуалізація в процесі навчання вже добутого учнем досвіду; тренінг суб’єктної діяльності – така побудова навчання на уроці, в темі, коли будь-яка діяльність учня набуває ознак усвідомленості, повноти, завершеності.

Які засоби допомагають втілити ідею особистісно-орієнтованого навчання?

1.	Використання різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності, що сприяє розкриттю суб’єктного досвіду учнів.

2.	Створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу.

3.	Стимулювання учнів до висловлювання,  використання  різних способів виконання завдань, без будь-якого остраху помилитися чи дати неправильну відповідь.

4.	Використання під час уроку дидактичного матеріалу, який дає змогу учневі вибирати найбільш значущі для нього вид та форму навчального змісту.

5.	Оцінювання діяльності учня не тільки за кінцевим результатом, а й за процесом його досягнення.

6.	Заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати способи роботи інших учнів під час уроку, вибирати й засвоювати більш раціональні.

7.	Створення педагогічних ситуацій спілкування на уроці, що дають змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення умов для природного самовиявлення учня.
Виділені загальна мета та засоби організації особистісно орієнтованого уроку мають бути конкретизовані вчителем залежно від призначення уроку, його тематичного змісту.

Щоб на уроці виникло співробітництво, діти мають усвідомити й прийняти мету навчальної діяльності. Необхідно чітко й переконливо інформувати учнів стосовно того, що й навіщо вони робитимуть на даному уроці, залучаючи до цього самих учнів. Важливо пояснити учням значення матеріалу, що вивчається, для практичної діяльності, для пізнання інших наук та побудови цілісної системи знань із даного предмета, які будуть необхідні надалі.

[[Файл:PA070382.JPG|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]


Для того, щоб дитина могла краще розкрити свої здібності, свій навчальний  потенціал і водночас почуватися комфортно на уроці, доцільно використовувати різнорівневе завдання. Диференційований підхід - основна складова особистісно орієнтованого навчання, тому, готуючись до уроку, вчитель повинен добирати індивідуальні завдання для кожної дитини (завдання підвищеної складності, творчі, випереджувальні вправи, вправи на кмітливість, уважність тощо ), планує роботу в парах, у групах.
 Заохочування, створення яскравих наочно-образних уявлень, навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, проблемної ситуації, спонукання до пошуку альтернативних рішень, виконання творчих завдань, створення ситуації взаємодопомоги – це прийоми психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів. Але результативність їх використання залежить від майстерності вчителя. Добираючи завдання до уроку, слід пам’ятати про те, що вони мають бути цікавими, різноманітними, посильними, а головне – у дитини завжди має бути вибір,  тому вчитель не „дає” завдання, а „пропонує”. Кожен учень є рівним партнером спілкування на уроці і заслуговує на те, щоб його думку і бажання враховували.