Перегляд вихідного коду сторінки Особливості роботи з текстовими історичними джерелами при викладанні історії в загальноосвітніх навчальних закладах

Книгу, яку ви згодом отримаєте і за якою почнете працювати з учнями поки що не можна назвати підручником з історії у традиційному розумінні. Вона не є схожою на жодне з видань шкільної історичної літератури, які друкували у нашій державі упродовж останніх тринадцяти років. У ній відсутній авторський текст, до якого звикли користувачі шкільними підручниками з історії. Укладачами авторського тексту стануть самі учні. Вони зустрінуться з досить великим масивом історичних джерел, які допоможуть відтворити багатогранну картину життя першої половини ХХ століття. Практично вперше їм доведеться комплексно аналізувати різні погляди, враження, оцінки історичних фактів, що відійшли в минуле.       
Центральне місце у новому посібнику займуть текстові '''''історичні джерела''''', що підібрані згідно тем. Від того, наскільки грамотно учитель організує роботу з джерелами, залежатиме не лише кінцевий результат пізнання історичного процесу, але й ставлення до такого типу навчальної літератури, яка не дає прямих відповідей на запитання, а змушує їх шукати на ґрунті  різних джерел, порівнянь і зіставлень різних точок зору. Новий посібник дозволить по-новому розкрити роль історичного документа не лише як інформаційного джерела, але й джерела, що оцінює та констатує історичний факт, описує подію, розкриває її суть, аналізує, спонукає замислитеся над достовірністю інформації, формує ступінь довіри до джерела, ставить питання про авторство документа тощо.
Як з’ясувати час появи документа? Наскільки це важливо при аналізі документа? Питання “Коли з’явився документ? Коли документ був укладений, написаний? У який час створювався документ?” мають важливе значення при з’ясуванні достовірності (правдивості), первинності або вторинності історичного джерела.
Як правило всі офіційні документи (акти, грамоти, декларації, доповіді, доповідні записки, закони, заяви, інструкції, накази, ноти, постанови, проекти, протоколи, резолюції, рішення, ультиматуми, урядові телеграми, ухвали тощо) є результатом діяльності тих чи інших владних органів. Поява таких документів обов’язково датується. У такому випадку звертайте увагу на дату, яка може бути поставлена на початку, або вкінці документа. Наприклад, в кінці Третього Універсалу УЦР стоїть дата 7(20) листопада 1917 року; у секретній доповіді міністра іноземних справ Росії про цілі Антанти дата поставлена на початку документа – 14 вересня 1914 р.
Якщо дата в документі не вказується, потрібно провести невелике дослідження і з’ясувати її за допомогою додаткової інформації. '''Досліджуючи час написання документа, звертайте увагу на:''' 1) [[події, історичні факти, які згадуються у документі, вони можуть допомогти вийти на час написання документа;]] [[2) авторство документа: хто його створював, у які роки жив автор, у який період життя автора цей документ міг з’явитися;]] 3) [[орган, який його уклав: роки функціонування, діяльності;]] 4) [[джерело, в якому опублікований документ: газета, журнал, книга, інформаційний вісник і т.д.]]
 Важливим документом є спогади учасників історичних подій. Як правило вони можуть подаватися  у вигляді щоденників, інтерв’ю, листів, записок тощо. Переважна більшість авторів ставить дати на своїх записах. Наприклад, у своїх спогадах Олекса Кобець – боєць легіону українських січових стрільців, описує подію 27 серпня 1914 року; генерал М. М. Головін ділиться враженнями про події серпня 1915 року на південно-західному фронті; французький солдат датує лист до батька, написаний із Західного фронту, жовтнем 1914 року.
 Подія, яку пережив автор, або учасником якої був, може бути описана пізніше, через певний час. На це також потрібно звертати увагу. Чому? Оцінка пережитого, побаченого може бути іншою. В такому випадку втрачається вплив первинного сприйняття, в пам’яті “стираються” окремі деталі події, простежуються впливи офіційної точки зору на цю подію, політиків, навколишнього оточення тощо. Наприклад, емігрант, який пише листа до дядька у 1928 році, описує події Першої світової війни; донька Олексія Стаханова  – Віолета у 2003 р. в інтерв’ю згадує події 1935 року, пов’язані із встановленням її батьком всесоюзного трудового рекорду тощо.
 Досить часто вчителі та учні мають справу з документами, у яких подається оцінка тієї чи іншої події. Мова йде про інтерпретацію історичного факту, події. Дата появи таких документів є не менш важливою. Вона допомагає нам з’ясувати точку зору на ту чи іншу подію, яка формується в залежності від політичного режиму, наявності чи відсутності демократичних прав і свобод у суспільстві, ролі й становища особи в суспільстві, яка оцінює історичний факт тощо. Наприклад, оцінка приєднання українських земель до Польщі за Ризьким миром 1921 року, радянського, сучасного українського, польського істориків 20-х років  буде різною. Використовуючи таку оцінку обов’язково потрібно звертати увагу на час її появи, оскільки це допоможе дати пояснення, чому вона була саме такою, а не іншою.
Чому в роботі з документом важливо звертати увагу на його походження та з’ясовувати ступінь достовірності інформації?    
 Одна із проблем, яка виникає в процесі роботи над документом, стосується довіри до самого джерела. Чи можна довіряти документу? На скільки можна довіряти тій інформації, що є  в документі? Чи не є цей документ упередженим? Чи створювався документ спеціально: із певною метою, на чиєсь замовлення, щоб впливати на когось? Ці та ряд інших запитань є важливими при аналізі документа та визначення ступеня довіри до нього. Якщо інформація в документі буде максимально достовірною, то це, безумовно, впливатиме на формування нашої оцінки. І навпаки, коли ми знаємо, що документ насправді приховує інформацію, або подає її не повністю, або ж якісь деталі свідомо замовчуються, то наше відношення до такого джерела буде зовсім іншим. Наприклад, газета “Правда” від 9 липня 1931 р. подає інформацію про те як на правобережній Україні колгоспники активно “дружно, із піснями вийшли у поле” збирати врожай. Очевидним є те, що подібного бути не могло. Саме у цей час з ініціативи комуністичної партії і під її безпосереднім керівництвом починається масова насильницька колективізація. Чи могли селяни вийти у поле з радістю після того, як у них силоміць відібрали землю, як усуспільнили реманент, худобу, поставили перед вибором – або колгосп, або Сибір?  Радянський історик П. Ольшанський, оцінюючи Ризький мирний договір 1921 р., звертає виключно лише на його позитивні сторони і свідомо замовчує негативні. Користуючись таким джерелом, ми повинні враховувати це.
 Важливе місце у формуванні довіри до документа відіграють встановлення первинності  та упередженості джерела.  Первинні джерела, як правило, це ті, що подають інформацію з перших вуст, від очевидців та учасників подій. До первинних джерел належать і  офіційні документи, оскільки вони відображають зміст та характер діяльності тих чи інших владних органів. Наприклад, інформація з таємного повідомлення німецького генерального штабу від 1 грудня 1915 р. про плани щодо України; маніфест Головної Української Ради від 3 серпня 1914 р., лист ЦК КПУ до Виконкому Комінтерну про взаємовідносини УКП і КП(б)У від 27 серпня 1924 р.; стаття з конституції Польщі 1921 р.; звіт поліції Дубно від 9 липня 1922 р.; табель успішності за 1926 навчальний рік Богуславського Ростислава – учня приватної Рівненської гімназії – усе це первинні документи.
 Первинними документами не можуть бути джерела на зразок коментарів політиків, істориків, журналістів тощо. Текст підручника з історії, стаття в історичному чи суспільно-політичному виданні, наукова праця, коментар журналіста з приводу тієї чи іншої події, політичний огляд тощо – усе це вторинні джерела, оскільки вони здебільшого коментують, оцінюють історичні факти, події, явища.
Наприклад, коментар подій на Східному фронті у вересні 1914 р. відомим істориком Д. Дорошенком; газетне повідомлення про хід індустріалізації  у Радянській Україні; характеристика економічного розвитку західноукраїнських земель у 20-30 рр., що подає сучасний історик С. Кульчицький; опис Д. Неру територіальних змін, що відбулися в Європі після Першої світової війни тощо.
При з’ясуванні упередженості джерела, як правило, звертають увагу на те, із якою метою воно створювалося, в якому виданні опубліковане, коли з’явилося. Якщо історичний факт в джерелі не знайшов усебічної оцінки та аналізу, окремі деталі приховуються або замовчуються, звертається увага виключно на те, що є вигідним, що можна використовувати, за допомогою чого можна впливати й формувати певні настрої та оцінки – такі джерела, без сумніву, є упередженими. Наприклад, промова на комсомольському форумі колгоспниці Марії Демченко, яка дякує т. Сталіну за батьківську турботу і за те, що він навчає всіх працювати за стаханівським методом та захищає від ворогів, є упередженою. В умовах радянської тоталітарної системи подібні промови використовували як агітаційні засоби. Вони сприяли формуванню культу вождя, переконували народ у його значимості та приписували йому навіть ті риси, якими він не володів. Лист селянина в редакцію газети, де він аналізує, як і хто поповнює партійні ряди в 20-ті роки, чому в партійні лави добровільно не вступають справжні трудівники, не можна вважати упередженим, оскільки він базується на реальній оцінці ситуації, що склалася в СРСР.
Працюючи із джерелами, учні повинні знати й усвідомлювати, з якою метою вони створювалися, на кого були розраховані. Упередженим джерелам не можна повністю довіряти, оскільки вони несуть у собі значний відсоток суб’єктивності, оцінюють подію лише з однієї точки зору. Упереджені джерела обов’язково повинні використовуватися при викладанні шкільних курсів історії, оскільки саме з їхньою допомогою можна показати різницю в поглядах та оцінках однієї і тієї ж події.
У сучасних умовах, коли учителі та школярі мають можливість користуватися різними джерелами і отримувати з них різну інформацію навіть на одну й ту ж тему, постає питання не лише довіри до документа як історичного джерела, але й оцінки групи джерел і пошуку (виділення) у них інформації, що є історичним фактом і не залежить від того, як її оцінюють. За допомогою упереджених джерел можна навчити учнів виділяти матеріал, який є історичним фактом і не підлягає сумніву. Як правило така інформація буде присутня у будь-якому джерелі і не матиме оцінки.
Що слід розуміти під багатоперспективністю? Чому питання багатопереспективності має важливе значення при вивченні шкільних курсів історії?

Для того, щоб наші уявлення про ту чи іншу подію були більш-менш повними і достовірними, ми повинні залучати для пізнання історичного процесу різні джерела як за змістом так й за їх видами (візуальні, статистичні, картографічні, текстові тощо). Однак подібний підхід щодо залучення різних джерел, не вичерпує можливості історичного пізнання. Дуже важливим, як на наш погляд є і те, як учні зможуть оцінити ту чи іншу подію з точки зору конкретного “історичного героя”. Психологи таке явище називають емпатією. Емпатія – пасивно-споглядальне розуміння ставлень, почуттів, психічних станів іншої особи. Історична емпатія дозволить нам проаналізувати подію з точки зору її оцінки різними соціальними, етнічними, політичними, творчими, релігійними, віковими групами населення. Початок Першої світової війни знайде різну оцінку в офіцера і солдата, які попали на фронт; у дружини й батька солдата, що залишилися вдома; у держаного діяча й власника військового заводу; у європейців і американців тощо.
У посібнику ми використовуємо текстові джерела, в яких є різні оцінки щодо одних й тих подій. Прикладом може бути оцінка входження українських земель до Польщі згідно Ризької угоди. Школярі мають нагоду ознайомитися, що про це сказав польський, радянський, американський, український історики, сучасник подій і порівняти, як кожен із них прокоментував факт входження українських земель до Польщі.
Працюючи з подібними блоками документів, варто звертати увагу на те, що поява кожного з них зумовлена певним комплексом причин: політичних, економічних, соціальних, етнічних тощо. Учитель повинен навчити учнів шукати вихід на ці причини, ставлячи перед ними запитання: Чому особа саме так оцінила цю подію? Що суттєво могло вплинути на формування її оцінки – політичні вподобання, національна приналежність, сповідування певних ідей тощо? Можна наводити десятки документів, у яких домінуватимуть ті чи інші оцінки. Однак, щоб учні “не потонули” у “інформаційному” морі, звертайте їхню увагу, як правило, на певні групи точок зору, шукайте у них спільне та відмінне. Вони також будуть проявом багатоперспективності. Учні повинні зрозуміти й усвідомити, що не може бути єдиної оцінки якоїсь події. Більше того їх потрібно готувати  й до того, що з часом можуть з’явитися нові точки зору на ту чи іншу подію, оскільки в оббіг будуть введені додаткові документи, про які ми нічого не знали раніше. Багатоперспективний підхід дозволить учням критично осмислювати минуле і шукати відповіді на запитання не в одному, а в багатьох джерелах.
Як аналізувати історичний документ за окремими схемами (заповнення анкети)?

Практика роботи з історичними документами показує, що іноді окремі з них потребують певної схеми аналізу. Це стосується в першу чергу первинних документів, які мають приховану інформацію. В таких випадках для розкриття змісту текстового документа радимо використовувати окремі схеми. Подібні схеми (план аналізу, відповідь на запитання, заповнення анкети) дозволяють здійснити більш детальний аналіз документа. Однією з таких схем є анкета, яка укладається на основі тексту документа і пропонується учням для заповнення після того, як вони ознайомляться з ним. Подібні завдання краще виконувати з використанням групових форм роботи, оскільки вони є складними і потребують колективних зусиль. Для прикладу подаємо лист, за змістом якого укладено анкету.
Документ. Лист племінника до дядька.
                                                                                                      26 серпня 1928 р
Дорогий дядьку!
Декілька місяців тому отримав лист від тата. Він цікавиться чи листуюся я з Вами. Вибачте, що так довго не писав. Як ви живете? В якому стані ваші справи щодо поверненням у Росію? Я вирішив залишитися у Франції ще на деякий час. Становище у Франції, в порівнянні з минулорічним,  набагато краще і скаржитися немає чого. Я заробляю на цей час до 800 франків. Вирішив одружитися. Справа лише в часі. Дівчина, про яку йдеться – італійка. Щоправда, вона бідна, але поведінка бездоганна. Дуже працьовита. Велика розумниця. Дивовижно талановита і напрочуд гарна. Зірка Сан-Ремберта – так її тут величають. Дядьку, не думайте, що я перебільшую її якості. Мені вже більше тридцяти років. Я досить багато бачив жінок і знаю їх добре. Мої наміри одружитися на цій дівчині – не тимчасове захоплення, а цілком природне рішення для дорослого чоловіка. Я добре розумію, що сімейне життя має багато недоліків, однак я усвідомлюю, що бути самотнім, особливо коли тобі за сорок і коли задоволення втрачають свої принади, не дуже приємно. Напевно, ви відчуваєте це по собі. Сподіваюся, що через декілька місяців я вже буду одруженим чоловіком. Спробую надіслати вам свою фотокартку і моєї майбутньої дружини. Упевнений, що навіть за фотокарткою вона справить на вас враження. Що стосується мене, то, не зважаючи на те, що мені скоро буде тридцять два роки, ніхто більше двадцяти п’яти мені не дає. Це є свідченням того, що я добре зберіг своє здоров’я і маю гарний вигляд, незважаючи на війну, революцію і свої поранення. Стосовно повернення до Росії можу лише повторити Ваші слова: ми зайві люди в Росії (...). Не хочу цим сказати, що я втратив надію на повернення додому. Навпаки, відчуваю, що швидко настане той момент повернення на батьківщину, але за більш сприятливих умов, ніж зараз. Я не очікую великих подій, але сподіваюся на серйозні зміни. Надто вже втратила свій престиж радянська влада в очах населення. Почитайте лише радянські газети, якщо маєте таку можливість і вам стане зрозумілим навіть розчарування самих більшовиків у більшовизмі. П’янство й злочинність серед комуністів – типовий приклад утоми й розчарувань. Вибачте, дорогий дядьку, що пишу занадто багато. Мені хочеться поділитися з вами своїми враженнями, як із близькою людиною. Пишіть. Буду радий. Бажаю вам усього найкращого.

Ваня
(Рівненський краєзнавчий музей. 16430/8. Переклад із російської на українську – Мисан В.)        

За згаданим джерелом учням можна запропонувати заповнити анкету, попередньо підібравши такі запитання, які б допомогли отримати максимальну інформацію про автора листа, його вподобання, стосунки з родиною, плани тощо. Наприклад.
Ім’я..............................................................................................................................
Вік...............................................................................................................................
Соціальний стан (за походженням)........................................................................
Соціальний стан (на даний час)..............................................................................
Місце народження...................................................................................................
Місце проживання.....................................................................................................
Освіта..........................................................................................................................
У яких подіях брав участь........................................................................................
Наскільки добре дбає про себе, розуміється в подіях, людях і дає їм оцінку.....
.....................................................................................................................................
У який спосіб підтримує стосунки з родиною......................................................
Плани на майбутнє....................................................................................................
З яких причин опинився у Франції (версії)............................................................


Працюючи в такий спосіб із документом важливо, привертати увагу учнів на окремі деталі, які допоможуть скласти більш-менш повне уявлення про його авторів. Наприклад, коли визначатимемо соціальний стан за походженням, то безпосередньої прямої відповіді, яка б вказувала на станову приналежність, ми не знайдемо. Однак інша інформація допоможе учням зрозуміти, що лист пише людина, яка походить із знатного стану (дворян, купців, промисловців). Чому? Лист написаний гарною, вишикуваною мовою. Так могла писати лише людина, яка мала можливість отримати належну освіту. Освіта в Російській імперії була платною. Іван пише лист із Франції. Очевидним є те, що він емігрував, покинув територію Росії. Напевно, його погляди й переконання протилежні тим, які  утверджували більшовики. Зверніть увагу, що на момент написання листа він є робітником, тобто не належить до знатних прошарків французького суспільства. Розповідаючи про свою дівчину, він уживає термін “бідна”. Це є також ще одним доказом, який допомагає з’ясувати його станову приналежністью.

У посібнику ви зустрінете чимало листів, спогадів, аналіз яких можна здійснювати у вищезгаданий спосіб – за допомогою анкети. Наприклад, Віолета Стаханова - донька відомого в радянські часи новатора Олексія Стаханова, подає інтерв’ю про свого батька. Ці спогади також можна розглядати за допомогою вищезгаданої схеми.

1. Яку біографічну інформацію ми можемо отримати про О. Стаханова (рік народження, місце народження, походження, освіта, сімейний стан)?..........................................................................................................................
2. Що спонукало до встановлення рекорду?...........................................................
3. Що свідчить про те, що цей рекорд планувався?...............................................
4. Суть рекорду (його виконавці, технологія, результат)......................................
5. Якими були наслідки рекорду?
- для країни.................................................................................................................
- для тих, хто допомагав Стаханову.........................................................................
- для О. Стаханова.....................................................................................................
6. Чи могло змінитися ставлення шахтарів до О. Стаханова після встановлення рекорду? Як саме?.............................................................................
7. Чи вплинув сам факт рекорду на поведінку та мораль легендарного шахтаря?.....................................................................................................................

Аналізуючи вищезгадане джерело, застосовуйте до нього і прийом історичної емпатії та запропонуйте учням побувати в ролі “Стаханова”, “колег із сусідніх шахт”, “колег трудового колективу”, “сусідів, що проживають поруч у новому будинку, до якого переселився Стаханов”, “сусідів із колишньої квартири, де проживав Стаханов” тощо. Це дозволить учням зрозуміти, що стаханівський рекорд, поведінка рекордсмена, його стиль життя і т. д. будуть у різний спосіб оцінений різними категоріями людей. В основі цієї оцінки переважатиме власне враження, ставлення тощо
Які висновки можна зробити на завершення?

Перераховані прийоми й способи навчальної роботи з текстовими джерелами не вичерпують всього того переліку, що може бути використаний у сучасній школі. Очевидним є той факт, що сьогодні варто відійти від однобокого традиційного тлумачення текстових джерел і особливо тих, які мають відношення до оцінки історичних подій і процесів. Якщо ми прагнемо сформувати громадянина демократичного суспільства, то ми повинні навчити його сприймати історичний процес як багатовимірне явище. Оцінка історичного факту матиме завжди різні інтерпретації. Учень повинен навчитись розуміти ці оцінки і пояснювати їх. Він має усвідомлювати також, що з часом ці оцінки можуть змінитися, оскільки з’явиться якась додаткова інформація, будуть переглянуті критерії, відбудуться серйозні зміни в суспільній свідомості, політиці, моралі тощо. Чим більше джерел ілюструватимуть те чи інше явище, тим більше інформації отримуватиме учень про саме явище, про складність історичного процесу, тим частіше перед ними виникатиме питання про власний шлях розв’язання даної проблеми, тим ретельніше він  шукатиме власний вихід із складної ситуації.


[[Категорія:Історія]]