Перегляд вихідного коду сторінки Профорієнтаціїне виховання

I.	Актуальність проблеми

На сучасному етапі розвитку України ситуація на ринку праці поступово стабілізується та відзначається позитивною динамікою. Підвищення економічної активності

 населення, сприяння його зайнятості, боротьба з бідністю, посилення соціального захисту від безробіття, створення конкурентних переваг робочої сили шляхом державного

 регулювання ринку праці входять в число національних пріоритетів і стратегічних завдань Президента і Уряду України. Необхідними умовами виконання цих завдань є 

підвищення професійних якостей робочої сили та формування соціально відповідального ставлення до вибору професії учнівської молоді.

Професійна орієнтація виступає як один із пріоритетних напрямків у формуванні кадрової політики держави та досягненні продуктивної зайнятості населення. За своїм 

призначенням професійна орієнтація є складовою загальнонаціональної системи прогнозування розвитку професійного потенціалу країни, важливим економічним резервом.
 
Проте за даними державної служби зайнятості в Київській області спостерігається збільшення дисбалансу між попитом і пропозицією робочої сили у професійно-

кваліфікаційному і кількісному вимірах. Має місце перенасиченість ринку праці спеціалістами економічного та юридичного напрямів. У той же час існує потреба у 

спеціалістах інженерно - технічних напрямів , а також кваліфікованих робітниках, зокрема операторах верстатів з програмним керуванням, токарях, фрезерувальниках,

 електромонтерах, електрозварниках, лаборантів з обслуговування комп’ютерної техніки та інші.

Така ситуація на ринку праці обумовлена рядом чинників, серед яких:
 

1)	відсутність єдиної стратегії кадрової політики та профорієнтаційної роботи в області за цілями, змістом, технологією, організацією та визначеним кінцевим результатом;

2)	відсутність системи прогнозування потреб у фахівцях різних галузей, співставлення напрямів і перспектив соціально-економічного розвитку області, потреб ринку праці та індивідуальних запитів випускників навчальних закладів;

3)	відсутність координації й співпраці всіх соціальних інститутів, навчальних закладів, організацій, установ та окремих учасників профорієнтаційного процесу в межах області, а саме: дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних навчальних закладів, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, центрів зайнятості, закладів охорони здоров’я, служб у справах сім’ї та молоді, засобів масової інформації, батьків та інших
; 
4)	відсутність наступності, цілеспрямованості та безперервності профорієнтаційної роботи у навчальних закладах;

5)	стихійність, неконтрольованість та епізодичність формування професійного самовизначення учнівської молоді;
 
6)	спрямованість профорієнтаційної роботи на вибір профілю навчання у старшій школі;

7)	 використання застарілих технологій проведення профорієнтаційної роботи;

8)	недостатній рівень підготовленості педагогічних працівників до проведення профорієнтації;

9)	спрямованість професійної орієнтації учнів у загальноосвітніх навчальних закладах не на потреби економіки, а на ажіотажний попит на певні спеціальності та одержання лише вищої освіти.
 
Така ситуація  призводить до того, що після закінчення навчання у закладі професійної освіти молодим спеціалістам не гарантується працевлаштування і значна частина випускників стають безробітними. Також істотно погіршується ситуація із забезпеченням підприємств та організацій кваліфікованою робочою силою.

Професійна дезорієнтація школярів сприяє формуванню невпевненості у власному професійному майбутньому. У той же час професійно-кваліфікаційний дисбаланс на ринку праці загрожує гальмуванням ринкових перетворень в економіці країни та області.
 
Зміна пріоритетів, перехід до ринкових відносин, виникнення ринку праці вимагають нової концепції профорієнтації, як невід’ємної ланки системи відтворення трудових ресурсів.

Саме системна, комплексна і цілеспрямована профорієнтаційна робота із залученням роботодавців, навчальних закладів, державної служби зайнятості є найбільш дієвим засобом запобігання молодіжному безробіттю та формування у молоді мотивації до праці, усвідомленого вибору професій, що сприяє адаптації у суспільстві та самореалізації у житті.