Перегляд вихідного коду сторінки Учнівська вікі-стаття «Доба героїчних походів козаків »






==Назва проекту==
Доба героїчних походів козаків
==Автори проекту==
Група учнів 8  класу
==Тема дослідження==
Петро Конашевич - Сагайдачний
==Проблема дослідження==
Яка роль особистості Петра Конашевича-Сагайдачного в процесі становлення української нації?
==Гіпотеза дослідження==
Який прошарок населення, крім козацтва, зміг би захистити інтереси українського населення в 16-17 ст.?
==Мета дослідження==
Визначити роль особистості в історії
==Результати дослідження==
Ознайомившись з додатковою літературою, ми відкрили для себе одну з найвидатніших постатей української історії козацької доби, а саме Петра Конашевича – Сагайдачного. Роки життя – бл.1582 – 1622.
Український полководець та політичний діяч, гетьман Війська Запорозького. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних братств.

Сагайдачний – воїн-оборонець.

Передовсім Петро Сагайдачний постає перед нами відважним полководцем та неперевершеним тактиком, генієм військової думки того часу
     На Запоріжжі, у цій «школі життя», Сагайдачний швидко здобуває високий авторитет,  згодом очолює січове товариство - стає кошовим отаманом, а потім гетьманом Війська Запорозького.
     Розташована на межі християнського і мусульманського світів Січ стала природним заслоном проти татарських і турецьких набігів. Сагайдачний же почав не лише захищатися, а й організовувати походи на Крим і Туреччину.
     Він реформує козацьке військо, на базі окремих загонів організовує регулярне військо з суворою дисципліною, розробляє стратегію та тактику антитурецької боротьби.
     Сагайдачний запровадив у війську багато нововведень, зокрема легку й маневрену артилерію та добре озброєну і навчену піхоту.

     Знамениті морські походи під началом Сагайдачного, коли козацькі чайки з'являлися раптово у стін Стамбула та "скурювали мушкетним димом столицю турецького султана",- як писав сучасник, викликали справжній жах у ворога.
     І що найважливіше - козацький десант звільняв православних полонених, що томилися в тяжкій турецько-татарській неволі.
Успішні морські походи 1616-1618 рр. на чолі із Сагайдачним стали прикладом сучасного військового мистецтва та посилили впевненість козаків у своїх силах. Продумана тактика і стратегія вкупі із майже міфічною хоробрістю та відчайдушністю стали дійсно непереможними.

Согайдачний – політик та дипломат.

"Політик великий і справний", як називали його сучасники, не йшов на відкриту політичну конфронтацію з Річчю Посполитою, а використовував дипломатію для утвердження і проведення своєї лінії.
      Сагайдачний боровся за розширення козацького реєстру та намагався легалізувати й офіційно визнати козацьку військову та політичну організацію, розширити козацькі права, вивести польські війська з України, встановити релігійне рівноправ'я та визнати вищу православну ієрархію.
      Вперше за Сагайдачного козацтво формує свою політичну програму, в якій виходить за вузько станові інтереси. Утворюється спілка козацтва, міщанства й духовенства.
      Саме в цей час відбувається активне формування національної української спільноти з її чітко вираженими географічними кордонами. 
     В цьому Сагайдачному також належить визначальна роль, адже саме він залучив Київ в орбіту майбутньої нової Української козацької держави. 
У середовищі козацької спільноти завершується формування погляду на себе як на "політичний народ", рівноправний зі шляхтою, котрий виступає легітимізованим виразником і захисником прав та свобод "нашої руської нації".
     Формується погляд на український народ як на самодостатню політичну спільноту. При цьому козацтво починає визнаватися нарівні із шляхтою.
      Утверджується концепція руського народу як третього (рівноправного із польським і литовським) народу Речі Посполитої.

 Сагайдачний – захисник православ’я.

Сагайдачний надав козацькому руху інтелектуальної глибини, міцно пов'язавши його із захистом православ'я, яке після Брестської Унії 1596 року було оголошено поза законом. 
       Одразу ж після Брестського собору 1596 р. Петро Сагайдачний зайняв позицію неприйняття унії. 
       З усім двадцятитисячним Військом Запорозьким він вступив до Київського (Богоявленського) братства - важливого культурного центру України, яке виступало проти Унії.
       Маніфестаційний вступ усього війська до братства, яким запорожці продемонстрували солідарність із його програмою, а також те, що беруть його під свій захист, був виявом величезної політичної ваги, який сприяв популярності організації в широких народних масах, високо підніс авторитет братства, а водночас оберігав його від репресій. 
      Не можна не згадати ще один акт, а саме висвячення під захистом козацької шаблі православним Київським митрополитом Іова Борецького і єпископів - що відновило знищену унією православну ієрархію. 
      Це відбулося з ініціативи Петра Сагайдачного і означало без перебільшення, порятунок православної церкви від духовного та морального занепаду.
      Очевидно, гетьман чудово усвідомлював важливість опертя козацької шаблі на ідею та віру.

Сагайдачний – меценат і покровитель освіти та культури.

    Петро Сагайдачний навчався в Острозькій школі - центрі тогочасної української вченості інтелектуального й духовного життя. Згодом він потрапляє до Львівської братської школи, де зустрічається з Іовом Борецьким, з яким підтримував зв'язки до кінця свого життя.
      Дружба з Іовом Борецьким пізніше переросла в політичний союз, який відіграв вагому роль в українському релігійному і політичному житті.
      За сприяння Сагайдачного було засновано школу при Київському братстві, що згодом розвинулась у Києво-Могилянську академію.  
      Впродовж усього життя він допомагав освітнім та культурним центрам матеріально, за заповітом залишивши  майже все своє майно й гроші Київській, Львівській і Луцькій школах.

Смерть Петра Конашевича.

 Деякі вчені стверджують , що турки застрелили його ще в 1621 році під Хотином . За літописами похований Петро Сагайдачний все ж 1622 року при церкві школи Слов'янської на Подолі з почестями і в будинку братства церковного . Причиною смерті вважають поранення отримане у Хотинській битві ..
     Життя Сагайдачного була повне несподіванок і сюрпризів долі , але все ж вважають , що незліченні багатства залишилися після його смерті .. На жаль документальних джерел про те , кому дісталися скарби Сагайдачного після його смерті не виявлено. 

 Описи особистості Сагайдачного сучасниками.
 
" В сучаснім громадянстві славили Сагайдачного як дуже розважного, глибокого політика, що вмів поставити козаччину на службу загальнонародним справам і зробив з козацького війська опору національного українського життя... Сагайдачний відкрив тим нову добу в історії українського життя".   М. Грушевський.

     Історик запорозького козацтва Д. І. Яворницький зазначав: "Дивна сміливість, швидкість і руйнівна сила всіх цих козацьких походів на Крим і Туреччину перевершують будь-які описи. Вони можуть бути пояснені тільки тим, що на чолі козаків стояв такий геніальний проводир, яким був Петро Конашевич Сагайдачний".

Фрегат, названий на честь гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.

[[Файл:Файл:1.png]]

==Висновки==
З вище поданої інформації про життя та діяльність Петра Конашевича-Сагайдачного можемо зробити висновок, що він був надзвичайно колоритною та помітною постаттю в історії нашого народу. Сагайдачний був надзвичайно талановитим полководцем і на диво освідченню людиною. Його діяльність мала величезне значення для формування національної свідомості українців. Петро Конашевич – один з найвизначніших осіб української історії доби козачини.

==Корисні ресурси==

1.   http://uateka.com/uk/article/personality/cossack/313
2.   http://www.sich.in.ua/index.php?module=articles&act=show&c=4&id=30
3.   http://www.istpravda.com.ua/digest/2010/12/22/10263/