Wiki-сторінка учнів
Зміст
Назва проекту
Дистанційне навчання
Автори проекту
Учні 10 класу
Тема дослідження
Дистанційне навчання
Проблема дослідження
Визначити
• як дистанційне навчання допоможе учням поглибити свої знання з профільних предметів
• веб-ресурси дистанційного навчання
• переваги та недоліки дистанційного навчання
• типи дистанційного навчання
Гіпотеза дослідження
У наш час Інтернет-технологій багато аспектів нашого життя переноситься в мережу, прискорюючи тим самим темпи розвитку інформаційного суспільства і долаючи географічні бар’єри. Не стає виключенням і освіта. Інтернет дає змогу розширити їх, зробити заочне навчання справді повноцінним та всеохоплюючим. В умовах економічних відносин і жорсткої конкуренції на ринку праці особливе значення мають знання, навички та досвід. Фахівець XXI століття - це людина, яка вільно володіє сучасними інформаційними технологіями, постійно підвищує і вдосконалює свій професійний рівень. Придбання нових знань і навичок, практично корисних і застосовуваних у роботі в епоху інформаційного суспільства значно розширює можливості самореалізації і сприяє кар'єрному росту.
Мета дослідження
• Систематизувати і узагальнити знання, уміння й навички учнів по темі, використовувати глобальну мережу для навчання з профільних предметів та самоосвіти;
• Сформувати поняття дистанційного навчання;
• Розвивати логічне мислення;
Результати дослідження
Наслідком процесу інформатизації суспільства та освіти є поява дистанційного навчання як найбільш перспективної, гуманістичної, інтегральної форми освіти, орієнтованої на індивідуалізацію навчання. Передумовами розвитку дистанційного навчання є: бурхливий розвиток інформаційних технологій; неперервне зниження вартості послуг на підключення та використання глобальної мережі Інтернет, її ресурсів і сервісів; суттєве поглиблення процесів упровадження інформаційних технологій в освітню практику; значне поширення засобів комп’ютерної техніки серед населення. Альтернативною формою отримання знань, що набуває зараз широкого розповсюдження в Україні і в країнах СНД, є дистанційне навчання. Дистанційне навчання – нова організація освітнього процесу, що ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів навчання , так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах самостійного навчання, призначена для широких верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання, стану здоров’я. Дистанційне навчання дає змогу впроваджувати інтерактивні технології викладення матеріалу, здобувати повноцінну освіту, підвищувати кваліфікацію співробітників у територіально розподілених місцях. Процес навчання може відбуватися будь-де і будь-коли, єдина умова – доступ до мережі Інтернет. Також дистанційне навчання визначають як "технологію отримання знань за допомогою телекомунікаційних засобів, коли взаємодія того, кого навчають і викладача проходить на відстані". У дистанційному навчанні змінюється роль і вимоги до викладачів. Уроки складають лише невелику частку, процес навчання орієнтує учнів на творчий пошук інформації, вміння самостійно набувати необхідні знання і застосовувати їх у вирішенні практичних завдань з використанням сучасних технологій. Викладачі дистанційних курсів повинні мати універсальну підготовку – володіти сучасними педагогічними та інформаційними технологіями, бути психологічно готовим до роботи з учнями у новому навчально-пізнавальному середовищі. Завдяки таким засобам дистанційного навчання, як дискусійні форуми, електронні обговорення засвоєного матеріалу, списки розсилання, створюється нове навчальне середовище, в якому учні почувають себе невід’ємною частиною колективу, що посилює мотивацію до навчання. Викладачі повинні володіти методами створення і підтримки такого навчального середовища, розробляти стратегії проведення цієї взаємодії між учасниками навчального процесу, підвищувати творчу активність і власну кваліфікацію.
Переваги дистанційного навчання і що потрібно для нього.
Переваги дистанційного навчання:
По-перше,навчання проходить за схемою "24x7" або "anywhere-anytime". Тобто, той хто навчається, може сам обирати час і місце навчання (з дому, з роботи і т.д.).
По-друге, індивідуальний підхід до кожного. Викладач дистанційної форми виступає більше у ролі помічника, наставника, радника, саме тому за кордоном він називається tutor (тьютор). Крім індивідуальної роботи, в системах дистанційного навчання часто організується робота у невеликих групах. Робота у групах може мати суттєвий вплив на засвоєння навчального матеріалу.
По-третє, обмежена тривалість при високій якості навчання. Найбільш популярним є навчання за програмами, що мають чітке спрямування. Тобто ті, хто навчаються, отримують тільки ті знання і навички, які є необхідними для виконання їхньої роботи. При цьому основна увага в процесі навчання приділяється практичному застосуванню отриманих знань і розгляду реальних прикладів. Зазвичай тьютори мають великий досвід практичної роботи у своїй галузі.
Необхідні умови для дистанційного навчання:
По-перше, доступ до комп'ютера.
По-друге, вихід до мережі Internet. Якщо такої можливості немає, можлива кейсова форма: коли студенту видається так званий "кейс", що містить усі необхідні навчальні матеріали і посібники.
По-третє, бажання навчатися і вміння працювати самостійно. Це дуже важливо, тому що саме від цих двох рис залежить ефективність всього навчального процесу.
Недоліки дистанційного навчання навчання на сучасному етапі:
обмеженість прямого контакту з викладачем і колегами-слухачами;
відсутність розвитку уміння чути й розуміти партнера, проявляти толерантність і делікатність у стосунках;
недостатній рівень володіння комп’ютерною технікою, навичками роботи в Інтернеті, використання інтерактивних технологій навчання;
не сформованість навичок самоосвіти, саморозвитку, саморегуляції, рефлексії;
складність у розробці навчальних програм, підручників, посібників, недостатня варіативність;
непідготовленість вчителів до упровадження дистанційного навчання
Типи дистанційного навчання
Для сучасного розвитку дистанційного навчання учнів виділяють такі типи, які відрізняються між собою за ступенем дистанційності, індивідуалізації і продуктивності: 1-й тип: Школа — Інтернет. Дистанційне навчання вирішує завдання очного навчання. Учні навчаються очно в традиційній школі і разом зі своїм очним учителем взаємодіють з віддаленою від них інформацією, різними освітніми об'єктами, іноді з учнями з інших шкіл і фахівцями в досліджуваних галузях. Основний навчальний процес відбувається в очній школі. Використовується доступ до Інтернету, його інформаційні і телекомунікаційні можливості. Комунікації з віддаленими учнями і вчителями носять епізодичний характер. Мережа розширює можливість доступу до масивів інформації. Головну роль у цьому типі навчання відіграє шкільний освітній сервер, на якому розміщуються навчальні матеріали школярів і вчителів, посилання на інші матеріали з мережі. Критерії оцінювання результатів дистанційного навчання даного типу практично не відрізняються від тих, що використовуються при очному навчанні.
2-й тип: Школа — Інтернет — Школа. Дистанційне навчання доповнює очне навчання і впливає на нього більш інтенсивно. Воно охоплює учнів і вчителів двох і більше очних шкіл, які знаходяться в одному чи кількох містах (країнах), що беруть участь у загальних дистанційних навчальних проектах. Навчання відбувається у формі дистанційних освітніх проектів. Організаторами проектів виступають школи чи центри дистанційного навчання, вищі навчальні заклади, установи додаткової освіти.Цей тип освіти — додатковий до базового, але іноді проекти дозволяють вивчити окремі теми і розділи основних навчальних дисциплін, що є скоріше виключенням, ніж правилом. Комунікації з віддаленими учнями і вчителями носять організований, але не систематичний характер. Успішніше, як у першому типі навчання, формуються навички роботи учнів і вчителів з відкритими освітніми системами, але в основному за рахунок перевантаження очного навчального процесу, оскільки його обсяг і критерії оцінювання результатів навчання дітей очною школою, як правило, не змінюються.Підсилюється продуктивність освіти, оскільки результатом дистанційного проекту є створення його учасниками визначеної продукції — текстів, малюнків, досліджень, творчих робіт. Для дистанційного навчання даного типу достатньо наявності електронної пошти. Інші Інтернет-технології розширюють можливості учасників дистанційних проектів, але не змінюють сутності цього типу навчання як додаткового до очного. Центр ваги навчання зберігається за очним освітнім процесом, колективні і групові форми занять переважають над індивідуальними.
3-й тип: Учень — Інтернет — Учитель. Дистанційне навчання частково замінює очне навчання. Учні навчаються очно в традиційній школі, але, крім очних вчителів, з ними епізодично чи постійно працює віддалений від них учитель. Заняття проводяться за допомогою електронної пошти, чата, веб-ресурсів і мають за мету поглиблене вивчання деякого предмета чи теми, підготовку до вступу до вищих навчальних закладів та ін. Форми занять — дистанційні курси, семінари, консультації. Продуктивність навчання залежить від педагогічної позиції вчителя і використовуваних програм. Кількість і якість дистанційних комунікацій учнів і віддалених вчителів збільшується. Роль очного вчителя виконує локальний координатор — учитель, що бере на себе частину організації навчального процесу, виконуючи вказівки та рекомендації віддаленого вчителя. Дистанційне навчання цього типу стає не тільки додатковим до очного, а й частково вносить зміни до нього. У деяких випадках (наприклад, коли в очній школі немає потрібного вчителя) віддалений вчитель проводить заняття з окремих предметів, які входять до базового компонента шкільної освіти. Такі програми, як NetMeeting, CU-SeeMe, iVisit, дозволяють забезпечити відео- і аудіозв'язок, який наближає дистанційні форми навчання до очного. Результати дистанційного навчання школа вносить у підсумкову атестацію дітей. Кваліфіковані дистанційні вчителі ведуть заняття як з учнями своєї школи, так і з віддаленими від них учнями з інших шкіл і міст, тобтонавчальний клас складається як з очних, так і з дистанційних учнів. Подібні форми використання телекомунікаційних технологій особливо потрібні сільській школі, де бракує кваліфікованих кадрів.
4-й тип: Учень — Інтернет — Центр. Дистанційне навчання прирівнюється до очного навчання. Дистанційне навчання в даному випадку є засобом індивідуалізації освіти. Завдання телекомунікаційних технологій — підсилити особистісну орієнтацію навчання, надати учням вибір у формах, темпах і рівні їхньої загальноосвітньої підготовки. Не завжди очна школа готова запропонувати своїм учням такі можливості. І тоді учні (один чи кілька), необов'язково з однієї очної школи, навчаються в дистанційному центрі, який має додаткові можливості для розкриття творчого потенціалу учнів і врахування їх індивідуальних особливостей. Змінюється роль і місце основних освітніх компонентів традиційної освіти: цілей, змісту, форм, критеріїв оцінювання навчання. Робота учнів у віртуальних класах відбувається при віддаленості один від іншого практично всіх суб'єктів освіти. Для організації дистанційного навчання такого типу потрібно потужне устаткування, спеціально розроблені освітні сервери, дороге програмне забезпечення типу ClassPoint, Web-city, Learning Space, Прометей, що дозволяє здійснювати і адмініструвати навчальні процеси. Навчання в даному випадку відбувається значною мірою дистанційно, індивідуалізовано і творчо. Варіант цього типу навчання — повне дистанційне навчання, наприклад дітей, які перебувають в лікарнях, колоніях, мають індивідуальні особливості, через які вони не можуть відвідувати школу. Цей тип навчання найбільш інтенсивно розвивається у вищих навчальних закладах, особливо на платній основі. Для загальноосвітніх шкіл, що практично не мають досвіду заочного навчання, складно прийняти повністю модель базового дистанційного навчання. Розвиток технологій цього типу навчання можливий за певних умов, наприклад у рамках програм дистанційної допомоги обдарованим учням, хворим дітям, неповнолітнім злочинцям тощо.
5-й тип: Учень — Інтернет —... Дистанційне навчання виконує функції розподіленого в просторі і часі навчання. Учень навчається не в одній очній чи дистанційній школі, а одночасно в кількох. Комплексна навчальна програма учня складається так, що різні навчальні предмети вивчаються ним у різних установах чи у різних вчителів. Координуючу роль у цьому випадку відіграє очний чи дистанційний навчальний заклад чи батьки учня. Дистанційне навчання такого типу можна назвати розподіленим. Воно дозволяє гнучко враховувати особистісні особливості і цілі учня, вибудовувати його індивідуальну освітню траєкторію в кожній освітній галузі чи навчальному предметі. Школа як форма надання освітніх послуг у цьому випадку максимально наближається до індивідуальних потреб кожного учня і трансформується в персональний освітній центр,що включає індивідуальні налагодження, власну базу даних, що постійно поновлюється, з основних і додаткових навчальних дисциплін, інтерактивні навчальні програми, зв'язані з освітніми ресурсами мережі Інтернет.
Наведені п'ять типів дистанційного навчання не виключають інших можливих типів, а також їх комбінації. Відповідно до типів дистанційного навчання встановлюються цілі, зміст, організаційна структура, форми і методи навчання, система діагностики і оцінювання результатів, тобто будується дидактична система.
Кожний з виділених типів має свої особливості організації як за змістом так і за формою, однак для кожного з них повинна існувати система, що визначається такими складовими:
навчальний заклад як організаційна структура дистанційного навчання;
інформаційні ресурси — бази даних навчально-довідкових матеріалів;
технічні і програмні засоби забезпечення технології ДН;
викладачі дистанційного навчання або комп'ютерних навчальних програм (тьюторів);
учні.
Висновки
Стрімкий розвиток мережевих інформаційних технологій, окрім помітного зниження тимчасових і просторових бар'єрів в розповсюдженні інформації, відкрив нові перспективи у сфері освіти.
Можна з упевненістю стверджувати, що в сучасному світі має місце тенденція злиття освітніх і інформаційних технологій і формування на цій основі принципово нових інтегрованих технологій навчання, заснованих, зокрема, на Інтернет-технологіях.
З використанням Інтернет-технологій з'явилася можливість необмеженого і дуже дешевого тиражування учбової інформації, швидкої і адресної її доставки. Навчання при цьому стає інтерактивним, зростає значення самостійної роботи тих, що навчаються, серйозно посилюється інтенсивність учбового процесу і т.д.
Працюючи над даним проектом, учні опрацювали значний обсяг інформації щодо дистанційного навчання, визначили переваги та недоліки дистанційного навчання, систематизували свої знання з вмінням працювати в глобальній мережі інтернет. Школярі створювали і обговорювали мультимедійну презентацію, інформаційний бюлетень, інтерактивні сайти.
