2.1 Дошкільна освіта
Вектор перший: від погляду на дошкільну освіту як «неперспективну» до визнання цінності та неповторності дошкільного віку
Так є(у чому суть проблеми)
Традиційно декларується принцип "діти – наше майбутнє". Формально суспільство ніби погоджується із тим, що виховувати дитину слід з колиски. Але якими є насправді умови для виховання дітей дошкільного віку?
- Відбувається скорочення кафедр, які готують педагогів із дошкільної освіти, та звуження спеціальності педагога-дошкільника за рахунок суміжних. Наприклад, на спеціальність "дошкільна освіта – психолог " або "дошкільна освіта – іноземна мова " набір студентів повний, а на спеціальність "дошкільна освіта " абітурієнтів мало. Це пов'язано з тим, що випускник спеціальності "дошкільна освіта " ніде, крім дитячого садочка працювати не може ( в той час, як у ДНЗ працюють педагоги із початкової освіти, філологи, перекладачі тощо).
- Низький рівень забезпечення вкрай необхідної матеріальної бази ДНЗ (методичного, дидактичного, ігрового обладнання),наповнюваність якої здійснюється в основному за кошти батьків. У багатьох ДНЗ методичне та дидактичне обладнання виготовляється руками педагогів, як і 20 років тому. Про можливості використання сучасних інформаційних технологій в дошкільній освіті можна лише мріяти.
- Переважна більшість педагогів, які працюють в приватних дошкільних закладах, не мають спеціальної дошкільної (а часто – і педагогічної!) освіти. Тому потерпають творчі колективи приватних ДНЗ від часто необґрунтованих перевірок фінансових органів, санітарно-епідеміологічної станції, прокуратури, пожежної охорони тощо.
- Нових приміщень ДНЗ будується недостатньо. У той же час багато приміщень колишніх дитсадочків зайнято не за призначенням. Як наслідок – черги батьків, щоб віддати дитину до садочка.
- Існує проблема кадрів. Молоді педагоги скоріше йдуть працювати гувернантками, ніж в ДНЗ: соціальний статус і зарплатня вищі. Цьому сприяють і ЗМІ, які змальовують роботу в сім'ї у позитивній тональності, а роботу дошкільних закладів взагалі та роботу вихователя , зокрема, часто створюють негативне тло.
Чому так (у чому полягають причини існування цієї проблеми)
У суспільстві створюється негативний образ "злої тьоті " в дитячому садочку. У той же час заохочується індивідуальне виховання ( в приватних садочках, в сім'ї за участі гувернантки). Такий перехід від колективного ( в ДНЗ) до індивідуального виховання спостерігається відтоді, як рухнув СРСР. Змінилась педагогічна парадигма, що і стало причиною зміну статусу дошкілля в суспільстві. Немає "золотої середини " у підходах до виховання дітей, порушено баланс колективних і індивідуальних форм навчання і виховання дошкільників.
Період від народження до вступу до школи є,за визнанням фахівців усього світу,віком найстрімкішого фізичного і психічного розвитку дитини,першочергового формування фізичних і психічних якостей,необхідних людині упродовж усього подальшого життя. Дитинство—це час,коли закладаються всі наші майбутні успіхи і невдачі. Дитинство для людини—це унікальний час розвитку всіх психічних функцій,механізмів мовлення,мовного мислення,пам'яті,соціальних емоцій,механізмів контролю довільних рухів,за які відповідають вищі структури мозку—його кора. За короткий час (до 7-и років)у малюка формуються різні типи мислення:наочно-дієве,наочно-образне,абстрактно-мовленнєве,в основі яких лежать асоціативні процеси,здатність узагальнювати і будувати систему узагальнень. По суті,за короткий час закладається основа всіх психічних функцій дитини,основа її подальшого активного життя. І в цьому—неповторність і самоцінність дитинства. Вся система дошкільного виховання,весь педагогічний процес спрямований на розвиток психіки,на формування пізнавальних і емоційних процесів,які є основою гармонійного розвитку особистості.
Так має бути(які є варіанти вирішення проблеми)
- У нормативних документах поряд з поняттям «дошкільна освіта» СЛІД передбачити поняття «дошкільне дитинство», щоб діти не минули дошкільної освіти, щоб це поняття було комплексним: інтегрувало дані педагогіки, психології, демографії, соціології, медицини, психотерапії, правознавства;
- широка пропаганда серед населення України досягнень дошкільної освіти і важливості дошкільного дитинства;
- державна програма відновлення ДНЗ;
- розробка методології застосування інформаційних технологій в ДНЗ;
- підвищення статусу працівників дошкільної галузі на державному рівні;
- забезпечити впровадження системного підходу до підготовки і підвищення кваліфікації кадрів на державному рівні.
- Забезпечити дієву систему наступності ДНЗ – ЗНЗ, впроваджуючи спільні форми роботи ( тренінги, конференції, гостьові обміни тощо).
Давайте зробимо так! (що конкретно пропоную)
Необхідно забезпечити:
- створення дієвої громадської комісії з представників різних наук (а саме педагогіки, психології, демографії, соціології, медицини, психотерапії, правознавства), яка б виробляла покрокову тактику розв'язання проблем дитинства, а дитячий садок як виразник того, що відбувається, оперативно повідомляв про проблему, яку слід розв'язати;
- забезпечення ДНЗ комп'ютерною технікою (насамперед педагогів).
- створення дитячих садків у кожному селі;
- створення мережі соціального патронату;
- заборонити переповнюваність груп.
- передбачити в державному фінансуванні витрати на покупку і передплату методичної літератури, а також на відрядження педагогів для підвищення кваліфікації;
- не допустити скорочення кафедр, які готують педагогів з дошкільної освіти;
- широко запровадити і створити умови для підвищення кваліфікації за допомогою дистанційних курсів, зокрема і з використанням новітніх інформаційних технологій;
- впроваджувати оперативні наради з питань дошкільної освіти фахівців різних спеціальностей регіонів з використанням інформаційних технологій.
Тетяна Вороніна, головний редактор журналу «Дошкілля» та газети «Дитячий садок» видавництва «Шкільний світ», член Національної спілки журналістів України;
Тетяна Науменко, заступник головного редактора журналу «Дошкілля» та газети «Дитячий садок» видавництва «Шкільний світ», канд.пед.наук.
Вектор другий: від розбещеного Я-виховання до виховання громадянина на народознавчих і духовних засадах.
Так є(у чому суть проблеми)
У сучасному світі руйнуються віковічні моральні цінності. Зокрема, проблема "батьки - діти " змінила акценти. Все частіше дорослі ( батьки, педагоги) губляться перед "вільною особистістю " дитини. Наприклад, в сучасній Україні часто неадекватна поведінка дитини характеризується як феномен "індиго ", чим виправдуються асоціальні дії дитини. Виховання стали називати "тиском ", декларують "не директивну " педагогіку. Наше, українське, суспільство наближається до духовної кризи, яку переживають розвинуті країни: у США, наприклад, діти розмовляють із батьками з позиції сили, відстоюючи свої права (у тому числі – на право повертатися додому, коли вони забажають; відпочивати, де вони вважають за потрібне – наприклад, на дискотеці або в комп'ютерному кафе). У Німеччині вчителі проводять страйки, вимагаючи від уряду повернути важелі впливу на учнів. Дитяче свавілля – серйозна проблема, яка бере свої витоки із розбещеного "Я –виховання ". Коли "Я" стоїть у центрі, то це – шлях до егоцентризму. Запорука гармонійного виховання особистості закладена в відповідній концепції виховання дітей змалку.
Чому так (у чому полягають причини існування цієї проблеми)
Закономірно, що після розпаду СРСР на зміну тоталітарній заідеологізованій педагогіці прийшли нові наукові ідеї, спрямовані на розвиток особистості. Почали активно розвиватись творчість, педагогічний пошук. Але існувала і друга сторона медалі: суспільство переживало безробіття, злидні, злет наркоманії – тобто, упадок культури як особистісної, так і національної. У цей час великого розповсюдження набула концепція "Я-виховання" – одна із модних психолого-педагогічних концепцій. Завдяки їй було створено "Конвенцію ООН про права дитини ", цілий ряд авторських програм розвитку дітей дошкільного віку ("Малятко", " Дитина", "Дитина в дошкільні роки " та ін.) (позитивний аспект) та ювенальна юстиція ( негативний аспект).
Так має бути(які є варіанти вирішення проблеми)
Важливо дотримуватися "золотої середини " у вихованні: розвивати вільну, творчу особистість (а не авторитарного тирана), яка добре вміє соціалізуватись у суспільство, яка є носієм національних цінностей нашої країни.
Згадаємо споконвічні цінності українського народу: родинність, духовність, патріотизм. Вважаємо, що саме на них і слід зробити виховний акцент. Тим більше, що для цього вже є передумови. Створено наукові концепції: національного виховання в сім'ї ( П.Щербань), української національної школи-родини ( П.Кононенко, Т.Усатенко), демократизації українського виховання (О.Вишневський) та ін. Є чимало наукових досліджень практичного спрямування, які доводять, що український фольклор – ефективний засіб розвитку творчої особистості дошкільників ( С.Садовенко, А.Шевчук та ін.).
Без відродження духовних цінностей наше суспільство приречене на духовну деградацію і знищення. Сьогодні конче необхідно повернутися до істинно християнських виховних ідеалів. І починати слід із дитячих садочків і сім'ї. У цій царині також є вагомі напрацювання: виховний ідеал Г.Ващенка, сучасні наукові дослідження (А.Богуш, Л.Калуська, С.Лади вір, Н.Лисенко, Т.Піроженко, Н.Химич та ін.).І зараз авторські колективи готові до творчих пошуків та впровадження напрацьованого досвіду на теренах України.
Важливим аспектом народознавчого напряму виховання завжди було і є збереження здоров'я дітей. Слід враховувати етапи природного розвитку дитини, оберігаючи її фізичне, психічне, духовне здоров'я.
Давайте зробимо так! (що конкретно пропоную)
- Особистісно-гуманна педагогіка має і повинна мати місце у ДНЗ.
- Необхідно забезпечити позитивне емоційне здоров'я дітей — підняття духу, позитивне мислення.
- Не копіювати західних технологій навчання, а брати в них лише найкраще, але так, щоб набуте з інших країн не перекреслило наші технології.
- Не вести дитину наперекір природно заданому розвитку.
- Посилити духовну зорієнтованість освіти.
- Популяризувати вітчизняний досвід (передусім патріотичного спрямування) сучасних дитячих композиторів і поетів.
- Створити умови для творчості вихователів і дітей.
Із метою охорони здоров'я дітей дошкільного віку:
- відновити підготовчі групи у ДНЗ.
- створити рівні умови для подальшого навчання дітей 7-ми років, які навчалися у ДНЗ і школах.
- право вибору батьків і дитини місця навчання до 7-ми років.
- передбачити екстернат у 2-й клас і трирічний варіант програми для семиліток.
- Заборонити будь-яке тестування та діагностування майбутніх школярів по знанієвському компоненту, результати яких стають обґрунтуванням до прийому дитини до школи ( у ДНЗ, ШДС, ЗНЗ).
Тетяна Вороніна, головний редактор журналу «Дошкілля» та газети «Дитячий садок» видавництва «Шкільний світ», член Національної спілки журналістів України;
Тетяна Науменко, заступник головного редактора журналу «Дошкілля» та газети «Дитячий садок» видавництва «Шкільний світ», канд.пед.наук.
Вектор третій: від управлінського хаосу до неухильного виконання Закону України "Про дошкільну освіту"
Так є(у чому суть проблеми)
Історії розвитку держав, народна філософія та людська пам'ять неодноразово застерігали прийдешні покоління щодо того, що за будь-якої зміни суспільної формації виповзає на світ хаос, який бє по найбільш незахищеній сфері суспільства. Цей деструктив залишив відбиток на мережі закладів освіти, позначився на діяльності творчого складу людей.
Так, зокрема ми втратили значну частину ДНЗ колишніх КСП та відомчого підпорядкування, які не були передані в комунальну власність. Було втрачено і частину ДНЗ, які були передані в комунальну власність, але їх відразу ж продавали приватним особам. Начиння дитсадків (горшки, килими, меблі та інвентар) розтягувалося місцевими жителями або ними виплачувалися борги по заробітній праці колишнім колгоспникам. Результат перехідного хаосу – наполовину знищена мережа дошкільних закладів України.
Окрім того, що ми втратили одну другу частинудитсадків, занепад у системі дошкільної освіти найбільш яскраво виявився ще і у наступному:
- огульному скорочення спеціалістів з дошкільної освіти,
- явній неспроможності керівників місцевих органів самоврядування ефективно керувати закладами дошкільної освіти.
Чому так(у чому полягають причини існування цієї проблеми)
Попри те, що у Законі України "Про дошкільну освіту" (2001 р.) сказано, що "дошкільна освіта є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні " і що "дошкільна освіта – це цілісний процес, спрямований на забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психологічних та фізичних особливостей, культурних потреб, а також формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого досвіду" у держави не було коштів на всебічний розвиток маленької дитини, яка ще не ходить до школи.
Внаслідок численних реорганізацій та численних змін керівного складу у центральних органах освіти було ліквідовано управління дошкільного виховання у Міністерстві освіти і науки України. Натомість утворився відділ дошкільної, початкової та спеціальної освіти (сирітські школи-інтернати та школи-інтернати для дітей з особливими потребами). Можливо, у цьому і полягає одна з причин занепаду дошкільної освіти на місцях, безпідставне закриття та продаж приміщень дитсадків. Немає управлінських органів дошкільної освіти на рівні держави – немає кому запитувати про розвиток цієї сфери, а отже можна керівникам органів місцевого самоврядування творити що завгодно з мережею дошкільних закладів.
З ліквідацією управління дошкільної освіти в Міністерстві освіти і науки України сталися зміни і в місцевих органах управління освітою, які призвели до того, що система дошкільного виховання стала другорядною на усіх рівнях.
Скільки не підіймалося питання на Всеукраїнських форумах з проблем дошкільної освіти спеціалістами обласних управлінь перед представниками керівних органів Міністерства освіти і науки України щодо відновлення управління з дошкільної освіти, це питання так досі не вирішено. Складається враження, що керівництво Міністерства освіти і науки України однією рукою підписує документи про обов'язковість дошкільного компоненту освіти, а другою - рішення про ліквідацію управління з дошкільної освіти.
|
Крапки над І Джон Ґолсуорсі, лауреат Нобелівської премії |
Так має бути(які є варіанти вирішення проблеми)
Гадаю, що скоро період перехідного хаосу мине і ми візьмемось за розбудову системи дошкільної освіти.
Для цього перш за все необхідно:
- 1. Відновити діяльність Управління з дошкільної освіти в Міністерстві освіти і науки України, укомплектувавши його досвідченими працівниками дошкільної галузі і покласти на них відповідальність за відновлення роботи закладів дошкільної освіти на території кожного населеного пункту, де проживають діти дошкільного віку.
- 2.Вивчити реальний стан забезпечення місцевих органів освіти (область, місто, район) спеціалістами з дошкільної освіти. Домогтися відновлення в апаратах місцевих органів освіти спеціалістів з дошкільної освіти у відповідності до діючої мережі ДНЗ на території регіону.
- 3. З метою удосконалення розвитку дошкільної освіти у відповідності до Закону України "Про дошкільну освіту" зініціювати проведення на території кожного регіону щорічних ( обласних, районних, міських, сільських та селищних) конференцій з проблем розвитку дошкільної освіти за участю керівників органів місцевого самоврядування, освітніх закладів, представників батьківських колективів, засобів масової інформації, громадських організацій, на яких обговорити проблеми стану розвитку дошкільної освіти і виробити проекти місцевих програми захисту прав дітей дошкільного віку на здобуття належної дошкільної освіти.
- 4. Організувати роботу обласних рад керівників закладів дошкільної освіти, на яких розглядати ініціативні пропозиції творчих працівників ДНЗ з питань удосконалення навчально-виховної роботи з вихованцями дошкільних закладів і домагатися реалізації втілення їх в життя на території своїх регіонів.
- 5. Розгорнути широку пропаганду в засобах масової інформації кращих педагогічних напрацювань з питань всебічного виховання дитини дошкільного віку в умовах роботи ДНЗ та родини.
- 6. Передбачити проведення з'їзду педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів України, на якому обговорити актуальні питання організації роботи сучасних закладів дошкільної освіти.
Балашова М.Г., заслужений працівник освіти України, колишній спеціаліст з дошкільної освіти управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації.
